Рішення

від 22.07.2024 по справі 916/5448/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5448/23

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,

розглянувши справу № 916/5448/23

за позовом Заступника Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15; код ЄДРПОУ Офісу Генерального прокурора 00034051)

в інтересах держави

до відповідачів:

1) Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68355, Одеська обл., Ізмаїльський район, м. Вилкове, вул. Моряків-Десантників, 18; код ЄДРПОУ 40594334),

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» (68350, Одеська обл., Ізмаїльський район, с. Приморське, вул. Морська, 18-В; код ЄДРПОУ 43691689),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

1) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 3; код ЄДРПОУ 39411771),

2) Одеська обласна державна (військова) адміністрація (65032, Одеська обл., м. Одеса, просп. Шевченка, 4; код ЄДРПОУ 00022585)

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації земельної ділянки;

учасники справи:

прокурор - Лянна О.А.,

від відповідача-1 - не з`явився,

від відповідача-2 - Чепрасов М.І.,

від третіх осіб - не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

Заступник Генерального прокурора в інтересах держави звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» (відповідач-2), в якому просить суд:

1) визнати незаконним і скасувати рішення Вилківської міської ради Ізмаїлького району Одеської області від 23.12.2021 № 1395 «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ»;

2) визнати недійсним договір оренди землі від 01.03.2022 № 114П, укладений між Вилківською міською радою Ізмаїльського району Одеської області та ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ»;

3) скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1473 площею 0,6996 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги.

В обґрунтування позову Заступник Генерального прокурора посилається на встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, які виявлені в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022160000000413 від 10.06.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Так, прокурором встановлено порушення вимог законодавства при передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» в оренду без проведення земельних торгів земельної ділянки площею 0,6996 га у с. Приморське Ізмаїльського району Одеської області для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних і туристичних цілей.

Прокурор стверджує, що у липні 2020 р. Гергелабою М.В. внесено об`єкт нерухомості, яким є господарчі будівлі площею 10,3 кв.м по вул. Морській, 18-В у с. Приморське Ізмаїльського району Одеської області, до статутного капіталу новоствореного ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ». У серпні 2020 р. на замовлення ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» виготовлено технічний паспорт на цей об`єкт нерухомості, в якому вказано, що на земельній ділянці прямокутної форми орієнтовною площею 7000 кв.м розташовано, крім двох господарчих будівель, ще мостіння й огородження, якими було доповнено розділ про право власності ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» про складові об`єкта нерухомості.

В подальшому, як зазначає прокурор, ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» звернулося до Одеської обласної державної адміністрації з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під господарчими будівлями орієнтовною площею 0,7 га на вул. Морській, 18-В у с. Приморське Ізмаїльського району Одеської області в оренду, проте, у клопотанні зазначено про відведення ділянки з метою розміщення об`єкта для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей. Розпорядженням від 04.11.2020 № 807/од-2020 Одеська обласна державна адміністрація надала ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» дозвіл на розробку проєкту землеустрою.

Прокурор вказує, що у липні 2021 р. у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 5122383000:01:001:1473 площею 0,6996 га на вул. Морській, 18-В у с. Приморське Ізмаїльського р-ну Одеської обл., цільове призначення - для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей.

Звертає увагу, що зазначена земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря та водоохоронної зони озера Сасик. Суміжна з нею територія у власність чи користування не передана й повністю вільна від будь-якої забудови.

У зв`язку зі зміною законодавства в частині повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землями прокурор зауважує, що проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду затверджено рішенням Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 23.12.2021 № 1395, яким водночас передбачено укладення з ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» договору оренди земельної ділянки для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, реєстрацію земельної ділянки та речових прав на неї у встановленому законодавством порядку. Надалі рішенням Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 23.02.2022 № 1638 внесено зміни до рішення від 23.12.2021 № 1395 шляхом зазначення строку оренди - 49 років.

Прокурор вказує, що на виконання цих рішень 01.03.2022 між Вилківською міською радою Ізмаїльського району Одеської області і ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» укладено договір оренди землі № 114П.

Посилаючись на вищевказані обставини, а також наводячи інші доводи, які більш детально викладені у позовній заяві, прокурор стверджує, що ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» на підставі ймовірно підроблених технічних паспортів та неправомірної первинної державної реєстрації права власності на нерухоме майно отримало в користування на 49 років у позаконкурентний спосіб для обслуговування напівзруйнованої вбиральні площею 8,2 кв.м та неіснуючої будівлі земельну ділянку площею 0,6996 га, яка перевищує площу нерухомості в понад 853 рази.

Ухвалою від 18.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 17.01.2024, запропоновано відповідачу-1 та відповідачу-2 у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзиви на позовну заяву.

Цією ж ухвалою залучено до участі у справі Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру та Одеську обласну державну (військову) адміністрацію у якості третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів. Запропоновано залученим третім особам подати до суду пояснення по суті справи з урахуванням вимог ст. 168 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із позовною заявою Заступником Генерального прокурора подано до господарського суду заяву про забезпечення позову, в якій прокурор просив:

1) накласти арешт на земельну ділянку площею 0,6996 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1473, розташовану на вул. Морській, 18-В у с. Приморське Ізмаїльського р-ну Одеської області;

2) заборонити ТОВ «Приморський Бриз» (код ЄДРПОУ 43691689, адреса місцезнаходження: вул. Морська, 18-В, с. Приморське, Ізмаїльський р-н, Одеська обл.) та іншим особам вчиняти дії, які можуть впливати на правовий статус земельної ділянки площею 0,6996 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1473, зокрема, але не виключно, реєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які речові права на земельну ділянку, насамперед право оренди на підставі договору оренди землі від 01.03.2022 № 114П, здійснювати інші реєстраційні дії щодо цієї ділянки, у тому числі реєструвати на ній об`єкти нерухомого майна чи незавершеного будівництва, укладати договори та вчиняти інші правочини, а саме вносити ділянку до статутного капіталу юридичної особи, здійснювати об`єднання / поділ земельної ділянки тощо.

Ухвалою від 18.12.2023 заяву про забезпечення позову задоволено.

Протокольною ухвалою від 17.01.2024 відкладено підготовче судове засідання на 07.02.2024.

07.02.2024 відповідачем-1 подано до суду клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.

Протокольною ухвалою від 07.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.03.2024.

26.02.2024 на електронну пошту суду надійшов відзив відповідача-1, а також заява про поновлення строку на подання відзиву.

Аналогічний відзив та заява про поновлення строку на його подання надійшли 27.02.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд».

У своєму відзиві відповідач-1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вважає хибним твердження прокурора про те, що спірне рішення Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 23.12.2021 № 1395 (зі змінами, внесеними рішенням Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 23.02.2023 № 1638) суперечить вимогам статей 120, 123, 124, 134 ЗК України. Звертає увагу, що станом на дату прийняття рішення про затвердження проєкту землеустрою та укладання договору оренди спірної земельної ділянки Вилківська міська рада Ізмаїльського району Одеської області керувалась вимогами чинного законодавства України та не була обізнана про можливу невідповідність вимогам законодавства первинної документації щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, які були подані разом із проєктною документацію. Стверджує, що ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» ввів в оману Вилківську міську раду Ізмаїльського району Одеської області та можливо здійснив кримінальне правопорушення кваліфіковане ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України.

В обґрунтування заяви про поновлення строку на подачу відзиву відповідач-1 зазначає, що у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні представник Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області увільнений від роботи на час проходження військової служби по мобілізації, що призвело до виникнення надмірного навантаження у роботі іншого працівника (який є єдиним робітником в юридичному відділі виконкому Вилківської міської ради), яке виходить за межі фізичних можливостей, спричинене недостатньою кількістю робітників. Вказані обставини, як зазначає відповідач-1, об`єктивно зумовили необхідність більш тривалого часу для підготовки та подання відзиву на позовну заяву.

З урахуванням наведених у заяві доводів суд в порядку ст. 119 ГПК України поновив відповідачу-1 строк на подання відзиву та залучив відзив до матеріалів справи.

Також, 26.02.2024 відповідачем-1 надіслано на електронну пошту суду заяву про зупинення провадження у справі до вирішення цивільної справи № 502/10/24 та кримінального провадження № 12022160000000413 від 10.06.2022.

Аналогічну заяву подано відповідачем-1 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 27.02.2024.

Заяву відповідач-1 мотивує тим, що 05.01.2024 ухвалою Кілійського районного суду Одеської області відкрито провадження у справі № 502/10/24 за позовною заявою Заступника Генерального прокурора до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ», ОСОБА_1 про скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та вчиненої на їх підставі державної реєстрації права власності з одночасним закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи. Також, у межах кримінального провадження № 12022160000000413 від 10.06.2022 за ознаками кримінального провадження, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, встановлюються обставини, які свідчать про протиправність внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - господарчі будівлі, які належать на праві власності ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ». На переконання відповідача-1, обставини зазначені в цивільних справах № 502/10/24, № 916/5448/23 та кримінальному провадженні № 12022160000000413 від 10.06.2022 охоплюють інтереси Вилківської міської ради відносно одного й того ж нерухомого майна та однієї і тієї ж земельної ділянки, що об`єктивно унеможливлює розгляд справи № 916/5448/23 до вирішення цивільної справи № 502/10/24 та кримінального провадження № 12022160000000413 від 10.06.2022,

29.02.2024 представником відповідача-2 подано до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

Щодо даної заяви суд зазначає, що доступ до електронної справи надано представнику 07.03.2024, а 13.03.2024 представник відповідача-2 ознайомився з матеріалами справи у приміщенні суду.

29.02.2024 відповідачем-2 також подано до суду клопотання про продовження строку на подачу відзиву, яке обґрунтовано тим, що про наявність справи він дізнався 26.02.2024, отримавши на електронну пошту скановану копію відзиву відповідача-1 у даній справі. Стверджує, що до 26.02.2024 про наявність відкритого провадження у справі № 916/5448/23 не знав та не міг знати, копію ухвали про відкриття провадження не отримував, з матеріалами справи не знайомився, електронний кабінет зареєстрував лише 28.02.2024 та має намір звернутися за професійною правничою допомогою.

04.03.2024 від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

У відповіді на відзив прокурор поряд із аналогічними доводами, які наведені у позовній заяві, зазначив, що листом від 30.11.2023 № 3333/01-26 відповідач-1 проінформував, що можлива незаконна реєстрація за відповідачем-2 права власності на дві господарчі будівлі і подання цих документів у складі проєкту землеустрою ймовірно призвели до прийняття неправомірного рішення щодо відведення земельної ділянки, та у разі звернення прокурора до суду з цих підстав Вилківська міська рада підтримає позовні вимоги у повному обсязі. Прокурор акцентував увагу суду, що Вилківська міська рада без жодних обґрунтувань змінила висловлену у листі правову позицію у спірних правовідносинах і просить відмовити у задоволенні позовних вимог, в той час як позов заявлено на захист прав та інтересів Вилківської міської об`єднаної територіальної громади. Також прокурор відзначає про обставини, які, на його думку, свідчать про те, що відповідач-1 не вжив жодних заходів з метою встановлення наявності у відповідача-2 дійсного права на набуття у користування земельної ділянки площею 0,6996 га із земель комунальної форми власності поза аукціоном.

Протокольною ухвалою від 04.03.2024 відкладено судове засідання на 13.03.2024.

12.03.2024 від прокурора надійшли письмові заперечення проти заяви відповідача-1 про зупинення провадження у справі.

Того ж дня від прокурора надійшли письмові заперечення проти заяви відповідача-2 про продовження строку на подання відзиву.

12.03.2024 відповідачем-1 надіслано на електронну пошту суду заперечення на відповідь на відзив.

Аналогічні заперечення надійшли до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 13.03.2024.

Протокольною ухвалою від 13.03.2024 суд в порядку ч.ч. 2, 6 ст. 119 ГПК України, з урахуванням доводів відповідача-2, викладених у заяві від 29.02.2024, продовжив останньому строк на подачу відзиву до 28.03.2024.

Протокольною ухвалою від 13.03.2024 суд залишив без задоволення клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі, оскільки у відповідності з п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі лише у випадку об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи. При цьому суд не вбачав об`єктивної неможливості розгляду даної справи до вирішення цивільної справи № 502/10/24 та кримінального провадження № 12022160000000413 від 10.06.2022. Крім того, при розгляді клопотання про зупинення провадження судом враховано, що згідно з ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу, в той час як клопотання про зупинення провадження було заявлено відповідачем-1 на стадії розгляду справи по суті, що унеможливлює задоволення даного клопотання за вказаних обставин.

Протокольною ухвалою від 13.03.2024 відкладено судове засідання на 28.03.2024.

27.03.2024 відповідачем-2 подано до суду відзив на позовну заяву.

У відзиві відповідач-2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на такі обставини:

09.09.2020 директор ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» ОСОБА_2 у встановленому законом порядку звернувся до Одеської обласної державної адміністрації з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

04.11.2020 на підставі Розпорядження Одеської обласної державної адміністрації № 807/од-2020 ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» отримало дозвіл на розроблення проєкту землеустрою.

11.01.2021 інженером-землевпорядником розпочато роботи по розробці проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У період розробки проєкту щодо відведення земельної ділянки, протягом 2021 р., господарчі будівлі літери А, Б, мостіння літера І та огорожа номери №1-2, відображені на технічному паспорті виданому 10.08.2020 р. ТОВ «АБТІ», були в наявності. Вони зберігалися до підписання договору оренди землі №114П від 01.03.2022 р., але після укладання угоди, за рішенням директора ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» ОСОБА_2 , приблизно в квітні 2022 р., були частково демонтовані.

31.07.2020 на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 придбали у ОСОБА_1 100% частки у статутному капіталі ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ». На час відчуження ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 100% частки у статутному капіталі, а це 31.07.2020 р., господарчі будівлі вже належали ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» на праві власності. Таким чином, право власності на господарчі будівлі перейшло від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з правом власності на частку у статутному капіталі ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ».

На теперішній час право власності ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» на господарчі будівлі літери А, Б, мостіння літера І та огорожа номери №1-2, які відображені на технічному паспорті, виданому 10.08.2020 р. ТОВ «АБТІ», не скасовано. ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ», не маючи обмежень у використанні орендованої земельної ділянки, погоджує з Вилківською міською радою Ізмаїльського району Одеської області плани щодо використання та візуалізацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

На думку відповідача-2, відсутні будь-які підозри на адресу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у підробці документів, як то: Технічний паспорт, виданий 10.06.2020; Довідка №171 від 10.06.2020; Технічний паспорт, виданий 10.08.2020; Повідомлення №262 від 10.08.2020.

У кримінальному провадженні, яке розпочато 10.06.2022, нібито встановлені факти порушення законодавства, але жоден посадовець Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області та взагалі будь-хто на сьогодні не притягнуті до відповідальності за бездіяльність.

Реєстрація ОСОБА_1 на своє ім`я права власності на господарчі будівлі та отримання ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» права оренди земельної ділянки без земельних торгів - є казусом.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набули право власності 100% частки у статутному капіталі ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» на підставі відплатних договорів. Таким чином ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є добросовістними набувачами.

Право власності на господарчі будівлі було зареєстровано ОСОБА_1 на власне ім`я 19.06.2020 р., потім 07.07.2020 р. внесені до статутного фонду ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ», а 20.07.2020 р. право власності на господарчі будівлі було зареєстрована за ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ», що виключає можливість у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєструвати на ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» право власності на господарчі будівлі з подальшою метою отримати в оренду земельну ділянку без земельних торгів. Це навпаки доводить, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були добросовісними набувачами ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» та господарчих будівель загальною площею 10,3 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , які фактично були придбані ними за 267 700 грн., а ОСОБА_1 не мала жодного відношення до процесу отримання в оренду земельної ділянки навіть на початковому етапі. Цей факт, в сукупності з угодами від 31.07.2020 р. про відчуження 100% частки у статутному капіталі ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» виключає можливість ОСОБА_1 отримати в оренду земельну ділянку без земельних торгів.

Вищевказані, а також інші аргументи відповідача-2 більш детально викладені у відзиві (Т. 3, а.с. 15-27).

27.03.2024 представником відповідача-2 подано до суду заяву, в якій він просить:

1) викликати та допитати як свідка про відомі обставини, що мають значення для справи Начальника відділу регіонального розвитку, містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Кілійської райдержадміністрації (Код ЄДРПОУ: 04057132) ОСОБА_5 , АДРЕСА_2 , Контактні телефони: 04843 42647, 04843 42797, НОМЕР_1 , E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на думку відповідача може надати інформацію про обставини, що мають значення для справи, а саме про обставини погодження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» (Висновок за його підписом), який, приймаючи до уваги займану посаду, володів інформацією щодо містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства;

2) викликати та допитати як свідка про відомі обставини, що мають значення для справи директора ТОВ «АБТІ» (Код ЄДРПОУ42663509) вул. Бугаївська, 21, м. Одеса, 65005, ОСОБА_6 , який на думку відповідача може надати інформацію про обставини, що мають значення для справи, а саме обставини виготовлення технічних паспортів та співпрацю з інженером з технічної інвентаризації ОСОБА_7 підчас виготовлення технічних паспортів;

3) викликати та допитати як свідка про відомі обставини, що мають значення для справи інженера з технічної інвентаризації (з інвентаризації нерухомого майна) ТОВ «ІНЖБУД-КОНСАЛТИНГ» (Код ЄДРПОУ 40480120) офіс 350, провулок Куренівський, 19/5,м. Київ, 04073, ОСОБА_7 , який на думку відповідача може надати інформацію про обставини, що мають значення для справи, а саме а саме обставини виготовлення технічних паспортів та співпрацю з ТОВ «АБТІ» (Код ЄДРПОУ42663509) підчас виготовлення технічних паспортів.

Протокольною ухвалою від 28.03.2024 суд залишив без задоволення заяву відповідача-2 про виклик та допит свідків з наступних підстав.

Процедура викладення показань свідків та їхнього виклику до суду для допиту визначена статтями 88, 89 ГПК України.

Вказаними статтями унормовано, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка, яка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Водночас свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Оскільки відповідачем-2 в порядку ст.ст. 88, 89 ГПК України не було подано до суду заяв свідків, яких він просить допитати, суд відмовив у задоволенні відповідної заяви.

Протокольною ухвалою від 28.03.2024 відкладено судове засідання на 17.04.2024.

09.04.2024 від Офісу Генерального прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача-2, в якій прокурор в черговий раз звернув увагу суду, що відведена відповідачу-2 земельна ділянка у понад 650 разів перевищує площу офіційно зареєстрованого нерухомого майна і виділена для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а не для обслуговування вже існуючої на ділянці нерухомості. Також прокурором зауважено, що відповідач-2 у своєму відзиві жодним чином не обґрунтував законність виділення йому поза аукціоном земельної ділянки такої великої площі та з метою провадження рекреаційної діяльності, а не для обслуговування уже існуючої на ділянці нерухомості. Крім того, прокурор відзначив, що факт наявності чи відсутності господарчих будівель на земельній ділянці не змінює ту обставину, що відповідач-2 ініціював, а відповідач-1 передав в оренду спірну земельну ділянку не для обслуговування нерухомого майна, а для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей. Щодо доводів відповідача-2 про добросовісність набувачів майна ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ) прокурор зауважив, що даний спір не є спором про право власності на господарчі будівлі, а спрямований на оскарження неправомірної передачі відповідачу-2 земельної ділянки в оренду поза аукціоном.

Протокольною ухвалою від 17.04.2024 суд за клопотанням представника відповідача-2 оголосив перерву у судовому засіданні до 25.04.2024.

24.04.2024 на електронну пошту суду надійшло клопотання відповідача-1 про переведення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Одеської обласної державної (військової) адміністрації у статус співвідповідача.

Аналогічне клопотання надійшло 24.04.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд».

25.04.2024 суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання відповідача-1 про переведення третьої особи у статус співвідповідача, оскільки визначення складу відповідачів у господарському процесі є прерогативою позивача.

25.04.2024 судове засідання було перервано у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою від 25.04.2024 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання відбудеться 06.05.2024.

В подальшому судове засідання неодноразово відкладалося, зокрема, у зв`язку з повітряними тривогами та поданням відповідачем-2 клопотання (вх. № 20161/24 від 20.05.2024) про перенесення розгляду справи у зв`язку із станом здоров`я.

19.07.2024 Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру подано до суду письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні, яке відбулось 22.07.2024, прокурор підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача-2 заперечував проти задоволення позову.

Інші учасники справи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

22.07.2024, після виходу з нарадчої кімнати, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає, що частиною 4 статті 11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практики Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.50, ратифікованої Верховною Радою України, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

За таких обставин, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, з метою створення учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників справи перед законом і судом та надання можливості всім учасникам провадження скористатись повним обсягом процесуальних прав, суд зазначає, що справу було розглянуто в розумний строк, зокрема, з урахуванням складності справи, обсягу поданих доказів та поведінки сторін.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За частиною першою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною третьою статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № З-рп/99 зазначено, що поняття «інтереси держави» є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, посилаючись на законодавство, підстави подання позову, вказує, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У пункті 3 мотивувальної частини цього рішення Конституційний Суд України, не пов`язуючи поняття з конкретними нормами, які підлягають тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих за захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Як зазначає прокурор, необхідність захисту інтересів держави у даному випадку зумовлена як загальною потребою у забезпеченні дотримання закріпленого в Конституції України принципу законності набуття та реалізації права на землю, так і тією обставиною, що порушення, про які зазначено у позовній заяві, допущені органом, який уповноважений на захист прав територіальної громади, - Вилківською міською радою Ізмаїльського району Одеської області.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Посилаючись на норми Закону України «Про місцеве самоврядування», прокурор зазначає, що реалізація правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, у тому числі спірною земельною ділянкою, належить органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Вилківська міська рада Ізмаїльського району Одеської області. Водночас у цій справі саме рішеннями і діями Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області як розпорядника земель комунальної форми власності порушено права та інтереси територіальної громади, у зв`язку з чим цей орган місцевого самоврядування має процесуальний статус відповідача.

Тобто у спірних правовідносинах відбулося поєднання в одній особі органу, який порушив права територіальної громади, й органу, який за законом уповноважений захищати такі права.

Ураховуючи зазначене, оскільки процесуальним законодавством не передбачено можливість поєднання в одній особі позивача і відповідача, а іншого уповноваженого на захист прав територіальної громади органу немає, цей позов подано прокурором як самостійним позивачем.

Водночас Офісом Генерального прокурора поінформовано Вилківську міську раду Ізмаїльського району Одеської області про виявлені порушення листом від 09.11.2023.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-2, суд встановив наступне.

У червні 2020 р. ТОВ «АБТІ» на замовлення ОСОБА_1 виготовило технічний паспорт на господарчі будівлі на АДРЕСА_3 обл (Т. 1, а.с. 49-53).

Згідно з технічним паспортом від 10.06.2020 на земельній ділянці прямокутної форми орієнтовною площею 7 000 кв.м в її протилежних кінцях розташовано дві господарчі будівлі загальною площею 10,3 кв. м (літера А - 5 кв. м, літера Б - 5,3 кв. м). Вони побудовані в 1992 році, мають залізобетонний фундамент, цегляні стіни, покрівлю з шиферу, дерев`яні перекриття та під`єднані до електропостачання. У паспорті вказано, що він виготовлений експертом Коливановим О.Л..

Також ТОВ «АБТІ» видано ОСОБА_1 довідку від 10.06.2020 № 171, відповідно до якої господарчі будівлі побудовані до 05.08.1992 і не належать до самочинного будівництва (Т. 1, а.с. 55).

Довідка й технічний паспорт виготовлені експертом Коливановим О.Л., кваліфікаційний сертифікат від 26.10.2017 серії АЕ№ 005173 (Т. 1, а.с. 54).

На підставі технічного паспорта від 10.06.2020 та довідки від 10.06.2020 № 171 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 17.06.2020 внесено відомості про право приватної власності ОСОБА_1 на господарчі будівлі площею 10,3 кв.м на АДРЕСА_3 (Т. 1, а.с. 59).

У липні 2020 р. ОСОБА_1 внесла вказаний об`єкт нерухомості до статутного капіталу ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ».

На підставі акта приймання-передавання майна до статутного капіталу від 07.07.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14.07.2020 внесено відомості про право власності ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» на господарчі будівлі площею 10,3 кв.м на АДРЕСА_3 (Т. 1, а.с. 60-68).

У серпні 2020 року ТОВ «АБТІ» на замовлення ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» виготовило новий технічний паспорт на цей об`єкт нерухомості. Зокрема, у технічному паспорті від 10.08.2020 вказано, що на земельній ділянці прямокутної форми орієнтовною площею 7 000 кв.м розташовано, крім двох господарчих будівель, ще мостіння й огородження (Т. 1, а.с. 69-74).

Результати додаткового обстеження земельної ділянки та будівель описані в повідомленні від 10.08.2020 № 262 (Т. 1, а.с. 75).

У серпні 2020 р. до розділу про право власності ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» внесено зміни в частині доповнення відомостями про складові об`єкта нерухомості: мостіння й огородження (Т. 1, а.с. 81-84).

09.09.2020 ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» звернулося до Одеської обласної державної адміністрації із клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під господарчими будівлями орієнтовною площею 0,7 га на вул. Морській, 18-В у с. Приморське Ізмаїльського р-ну Одеської обл. в оренду (Т. 1, а.с. 86).

У клопотанні було зазначено про відведення ділянки з метою розміщення об`єкта для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей.

Розпорядженням від 04.11.2020 № 807/од-2020 Одеська обласна державна адміністрація надала ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» дозвіл на розробку проєкту землеустрою (Т. 1, а,с. 87).

26.07.2021 у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 5122383000:01:001:1473 площею 0,6996 га на вул. Морській, 18-В у с. Приморське Ізмаїльського р-ну Одеської обл., цільове призначення - для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей.

Відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом (тобто з 27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними Підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (У тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні Державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);б)оборони; в)природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Враховуючи вищевказані зміни до законодавства, починаючи з 27.05.2021, Обласні державні адміністрації втратили право здійснювати будь-які дії щодо розпорядження земельними ділянками, які в силу Закону перейшли до комунальної власності територіальних громад.

У зв`язку зі зміною законодавства в частині повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землями проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду затверджено рішенням Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 23.12.2021 № 1395 (Т. 1, а.с. 207-208).

Цим рішенням передбачено укладення з ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» договору оренди земельної ділянки для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, реєстрацію земельної ділянки та речових прав на неї у встановленому законодавством порядку.

Рішенням Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 23.02.2022 № 1638 внесено зміни до рішення від 23.12.2021 № 1395 шляхом зазначення строку оренди - 49 років (Т. 1, а.с. 209).

01.03.2022 між Вилківською міською радою Ізмаїльського району Одеської області як орендодавцем та ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» як орендарем укладено договір оренди землі № 114П, предметом якого є надання в оренду товариству на 49 років земельної ділянки для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, кадастровий номер 5122383000:01:001:1473, яка розташована за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський (колишній Кілійський) район, с. Приморське, вул. Морська, буд. 18 (Т. 1, а.с. 210-216).

Як зазначає прокурор, ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» без проведення земельних торгів набуло в користування земельну ділянку з кадастровим номером 5122383000:01:001:1473 площею 0,6996 га з підстави розташування на ній об`єктів нерухомого майна (господарчих будівель), що належать Товариству на праві власності.

При цьому прокурор зауважив, що станом на дату подання позову будь-які речові права, зокрема й право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1473 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровані, що іншими учасниками справи не заперечувалося.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Предметом позову у даній справі є вимоги прокурора про:

1) визнання незаконним і скасування рішення Вилківської міської ради Ізмаїлького району Одеської області від 23.12.2021 № 1395 «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ»;

2) визнання недійсним договору оренди землі від 01.03.2022 № 114П, укладеного між Вилківською міською радою Ізмаїльського району Одеської області та ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ»;

3) скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1473 площею 0,6996 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги.

Відповідно до частини другої статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою та третьою статті 134 Земельного кодексу України.

Зокрема, відповідно до абзацу 2 частини другої статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 76 - 85 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 922/443/20, сформульовано такий правовий висновок щодо питання застосування статей 124, 134 Земельного кодексу України:

"Виходячи із системного аналізу положень частини 2 статті 124 і абзацу 2 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації виключно існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.

Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об`єктів надмірного тягаря, пов`язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання положень законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об`єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об`єктів. Верховний Суд звертається до власних правових висновків у постановах від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 01.04.2021 у справі № 910/10500/19".

Враховуючи усталену судову практику щодо застосування статей 124, 134 Земельного кодексу України, господарський суд зазначає, що ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» мало право звернутися до уповноважених органів з метою формування та отримання в користування без проведення земельних торгів земельної ділянки виключно для обслуговування та експлуатації належних на праві власності об`єктів нерухомого майна, розташованих на такій земельній ділянці.

Разом з тим, спірну земельну ділянку площею 0,6996 га надано відповідачу-2 не для обслуговування розташованих на ній об`єктів нерухомого майна (господарчих будівель загальною площею 10,3 кв.м), а для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей.

Отже, враховуючи положення частини другої статті 124 і абзацу другого частини другої статті 134 Земельного кодексу України, спірна земельна ділянка могла бути сформована та надана відповідачу-2 в оренду для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей виключно за результатами проведення земельних торгів.

Порушення встановленого наведеними вище нормами земельного законодавства порядку формування земельної ділянки з метою оформлення права користування нею в обхід встановленої законом процедури очевидно свідчить про незаконність оспорюваного рішення Вилківської міської ради Ізмаїлького району Одеської області від 23.12.2021 № 1395, яке в цілому є складовою процедури формування земельної ділянки.

У свою чергу, суд звертає увагу на те, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частини першої, другої статті 228 Цивільного кодексу України).

Оскільки спірний договір оренди землі від 01.03.2022 № 114П за відсутності для цього підстави, визначеної в абзаці 2 частини другої статті 134 Земельного кодексу України, укладений без дотримання конкурентних засад, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, такий договір згідно з частинами першою та другою статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними (близькі за змістом висновки щодо нікчемності договору через порушення конкурентного порядку набуття земельної ділянки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц та від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19, від 04.10.2023 у справі № 916/2319/22, від 24.01.2024 у справі № 916/1022/23).

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні за змістом висновки викладено у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, вимога про визнання його недійсним за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

Отже, у разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а з вимогою про застосування наслідків недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю.

За змістом абзацу першого частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Одним із таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 Цивільного кодексу України).

За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається у його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію у натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 Цивільного кодексу України).

Частина перша статті 14 Господарського процесуального кодексу України передбачає обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Враховуючи викладене, у задоволенні вимог про визнання недійсним спірного договору оренди слід відмовити, оскільки цей договір є нікчемним і не потребує визнання його судом недійсним за відповідними позовними вимогами.

При ухваленні рішення в цій частині суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 916/1022/23.

Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування спірного рішення міськради суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що способом реалізації компетенції органу місцевого самоврядування є нормативні та інші акти (ненормативні) у формі рішень.

Рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування щодо розпорядження землями комунальної власності є зовнішнім вираженням законодавчо обумовленої управлінської діяльності та владної волі суб`єкта владних повноважень, який в інтересах територіальної громади як власника землі здійснює правомочність щодо розпорядження нею з дотриманням земельних інтересів суспільства в цілому та територіальної громади зокрема.

Прийняття органом місцевого самоврядування рішень у формі ненормативного акта породжує виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних відносин.

Правовий акт - це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб`єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов`язків учасників конкретних правовідносин тощо.

Ненормативними актами є індивідуально-правові акти (юридичні факти), на підставі яких у конкретних суб`єктів правовідносин (фізичних осіб та/чи юридичних осіб приватного права) виникають, змінюються або припиняються конкретні права і обов`язки.

При цьому акт уповноваженого органу місцевого самоврядування може мати юрисдикційний зміст та можуть бути підставою для набуття у власність чи користування фізичними та юридичними особами земельних ділянок комунальної власності. У такому разі акт уповноваженого органу місцевого самоврядування набуває нової правової якості, оскільки фактично стає актом зі здійснення правомочності власника земельної ділянки у частині розпорядження нею.

Ненормативні акти індивідуальної дії у сфері земельних відносин можуть діяти тривалий проміжок часу з моменту їх прийняття до моменту їх виконання та можуть бути актами одноразового застосування коли вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

На виконання спірного рішення відповідача-1, між ним та відповідачем-2 укладено договір оренди землі від 01.03.2022 № 114П, а, отже, слід дійти висновку, що вказане рішення відповідача-1 виконано шляхом укладення договору, тому вичерпало свою дію фактом його виконання і задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування такого рішення не може призвести до захисту будь-чиїх прав чи інтересів, тобто така вимога не є належним способом захисту прав. Натомість права та обов`язки у спірних орендних правовідносинах виникають саме в силу договору оренди, який і слід перевіряти на предмет законності, про що судом вже було зазначено раніше по тексту рішення.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

Отже, рішення Вилківської міської ради Ізмаїлького району Одеської області від 23.12.2021 № 1395 «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей ТОВ "ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ"» вже були реалізовані та вичерпали дію укладенням відповідного договору оренди.

З огляду на зазначене, оспорювання вказаного рішення міськради не призведе до ефективного захисту інтересів держави у даній справі, тому в задоволенні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Вилківської міської ради Ізмаїлького району Одеської області від 23.12.2021 № 1395 суд відмовляє.

Щодо вимоги про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги суд зазначає наступне.

Вказану вимогу прокурор обґрунтовує тим, що спірна земельна ділянка з відповідними характеристиками (площею, конфігурацією та видом цільового призначення) не підлягала формуванню і реєстрації в Державному земельному кадастрі, оскільки в Одеської обласної державної адміністрації не було правових підстав надавати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою за клопотанням відповідача-2.

На переконання прокурора, враховуючи відсутність зареєстрованих речових прав щодо земельної ділянки, її державна реєстрація в державному земельному кадастрі підлягає скасуванню відповідно до ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» з одночасним закриттям Поземельної книги.

Прокурор також зауважив, що у збереженні реєстрації земельної ділянки немає потреби, оскільки ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» законно отримати її в користування не може, а ініціювання продажу права користування цією земельною ділянкою на земельних торгах також неможливе через реєстрацію права власності на об`єкти нерухомості, розташовані на ній, за відповідачем.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц зроблено висновок, що "Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98)".

Спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених цим Законом (частина сьома статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Згідно із частиною першою статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття поземельної книги на таку ділянку.

Відповідно до частини десятої статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Згідно з підпунктом 3 абзацу 1 пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2017 № 509 застосовується з 01.10.2017, державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Абзацом 6 пункту 114 Порядку передбачено, що відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

Зі змісту наведеного убачається, що у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки її державна реєстрація скасовується, а відомості про таку земельну ділянку набувають статусу архівних та відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи.

Враховуючи набуття спірною земельною ділянкою статусу архівної, обраний прокурором спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення позову в частині вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки не призведе до поновлення порушених прав та інтересів держави.

Подібний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 09.08.2023 у справі № 915/86/23.

За вищевикладених обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки, оскільки обрання неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід також зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява № 4909/04), відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Згідно з ч. ч. 1, 9 ст. 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, заходи забезпечення позову, вжиті у даній справі ухвалою від 18.12.2023, підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на Офіс Генерального прокурора у зв`язку з відмовою у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 53, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 145, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Заступника Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15; код ЄДРПОУ Офісу Генерального прокурора 00034051) в інтересах держави до Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68355, Одеська обл., Ізмаїльський район, м. Вилкове, вул. Моряків-Десантників, 18; код ЄДРПОУ 40594334), Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» (68350, Одеська обл., Ізмаїльський район, с. Приморське, вул. Морська, 18-В; код ЄДРПОУ 43691689), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 3; код ЄДРПОУ 39411771), Одеської обласної державної (військової) адміністрації (65032, Одеська обл., м. Одеса, просп. Шевченка, 4; код ЄДРПОУ 00022585) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації земельної ділянки - відмовити.

2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від "18" грудня 2023 р. у справі № 916/5448/23.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 22 липня 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 31 липня 2024 р.

Суддя Р.В. Волков