Постанова

від 31.07.2024 по справі 392/1307/22

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2024 року м. Кропивницький

справа № 392/1307/22

провадження № 22-ц/4809/37/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Мурашко С. І., Чельник О. І.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Веломото ЛТД»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Плакущий Сергій Володимирович, на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області (суддя Кратко Д. М.) від 07.03.2023,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

03.11.2022 ОСОБА_1 звернувсяз позовомдо Регіональногосервісного центруМВС вКіровоградській області,вказавши яктретю особу,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору-Товариства з обмеженою відповідальністю «Веломото ЛТД» (далі ТОВ «Веломото ЛТД»), про визнання права власності на транспортний засіб.

Позов обгрунтовано тим, що 15.06.2015 позивач придбав у ТОВ «Веломото ЛТД» за ціною 17400 грн мотоцикл марки «VIPER V110D», шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , 2014 року випуску.

Па підтвердження купівлі транспортного засобу продавець видав йому довідку-рахунок серії НОМЕР_3 від 15.06.2015, сертифікат відповідності, митну декларацію та лист ДДАІ МВС України про відсутність заперечень проти здійснення діяльності продавця.

Після купівлі транспортного засобу позивач звертався до Олександрійського ВРЕР ДАІ УМВС України в Кіровоградській області для його реєстрації, проте не зареєстрував з підстав відсутності номерних знаків, а згодом через лікування позивача.

У серпні 2022 року з метою державної реєстрації транспортного засобу він звернувся до Територіального сервісного центру МВС 3544 м. Мала Виска Кіровоградської області, але у реєстрації йому було відмовлено у зв`язку зі змінами до Порядку реєстрації транспортних засобів у частині, які стосуються документів на підставі яких здійснюється така реєстрація, про що повідомлено у письмовій відповіді ТСЦ МВС 3544 від 04.08.2022 за № 31/11/3544-586.

Наразі позивач позбавлений можливості здійснити державну реєстрацію свого мотоцикла, а отже не може користуватися та розпоряджатися ним, тому звертається до суду за захистом на права.

За таких обставин позивач просив суд визнати за ним право власності на мотоцикл марки «VIPER V110D», шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , 2014 року випуску, який було придбано 15.06.2015 на підставі довідки-рахунку серії НОМЕР_3 , виданої ТОВ «Веломото ЛТД».

2.Склад учасників справи

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 12.01.2023 за клопотанням представника позивача замінено первісного відповідача - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Кіровоградській області на належного відповідача - Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України.

3.Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 07.03.2023 в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач є органом державної влади, який здійснює державну реєстрацію транспортних засобів, й не являється учасником цивільно-правових відносин стосовно прав на транспортний засіб, право на який просить визнати за собою відповідач, тому між сторонами у справ відсутній цивільно-правовий спір щодо майна.

4.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Позивач ОСОБА_1 подавапеляційну скаргу,в якій,посилаючись нанезаконність рішеннячерез порушеннясудом нормматеріального права,невідповідності висновківсуду обставинамсправи,просив рішенняМаловисківського районногосуду Кіровоградськоїобласті від07.03.2023скасувати йухвалити новепро задоволенняйого позову.

Апелянт не погоджується з висновком суду проте, що відповідач не заперечує належність позивачу права власності на транспортний засіб. Наявність між ним і відповідачем спор обґрунтовує листом Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області від 04.08.2022№ 31/11/3544-586 де вказано, що довідка-рахунок не дає можливості здійснити реєстрацію транспортного засобу, адже чинний Порядок передбачає вичерпний перелік документів на підставі яких здійснюється реєстрація транспортних засобів, але в нього не включено довідка-рахунок. Тому, позивач позбавлений можливості володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном.

Апелянт вважає, що за обставин цієї справи він правильно визначив спосіб захисту свого права та належного відповідача.

5.Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач Головний сервісний центр МВС подав до суду відзив на апеляційну скаргу в якому висловив заперечення проти доводів та вимог скарги, висловився на підтримку рішення суду першої інстанції, яке він вважає законним та обгрнутованим. У відзиві наголошується, що Головний сервісний центр не оспорює право власності позивача на транспортний засіб, проте надана ним довідка-рахунок на час звернення у 2022 році не є підставою для здійснення державної реєстрації мотоцикла. Незгодний з рішенням сервісного центру, позивач може оскаржити його до суду адміністративної юрисдикції.

Відзив на апеляційну скаргу від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «Веломото ЛТД» до суду апеляційної інстанції не надійшов.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

6.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:

15.06.2015 ТОВ «Веломото ЛТД» видало ОСОБА_1 довідку-рахунок серії НОМЕР_3 про те, що йому продано і видано у мотоцикл «Viper V110D», шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , 2014 року випуску, вартістю 1740 грн.

Згідно з сертифікатом відповідності, який зареєстровано в реєстрі з терміном дії від 03.03.2014 по 14.02.2016 продукція мотоцикли торгової марки Viper моделі V110D відповідає вимогам правил ЄЕК ООН № 10-02, Правила ЄЕК ООН № 40-01, Правила ЄЕК ООН № 41-03, Правила ЄЕК ООН 63-01, Правила ЄЕК ООН № 78-02 (всім обов`язковим вимогам).

Відповідно до митної декларації ТОВ «Веломото ЛТД» здійснено митне оформлення мотоцикла «Viper V110D», шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , 2014 року випуску.

02.08.2022 ОСОБА_1 звернувся до ТСЦ МВС 3544 РСЦ ГСЦ МВС Кіровоградській області із заявою в якій просив провести реєстрацію придбаного ним мотоцикла марки «Viper V110D», шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , 2014 року випуску, згідно з вимогами п. 8 Постанови КМУ № 1388 (зі змінами і доповненнями) від 07.09.1998.

Листом Територіального сервісного центру МВС 3544 Регіонального сервісного центру ГЦС МВС в Кіровоградській області від 04.08.2022 № 31/11/3544-586 ОСОБА_1 надано роз`яснення, що відповідно до Постанови КабінетуМіністрів України№ 941від 18.11.2015«Про внесеннязмін додеяких постановКабінету МіністрівУкраїни зпитань реєстраціїтранспортних засобів з 18.11.2015 довідка-рахунок не являється документом, що підтверджує правомірність придбання транспортних засобів, їх складових, а тому з вказаної дати на підставі довідки-рахунку реєстрацію (перереєстрація) транспортних засобів не здійснюється.

7.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

7.1. Норми права та їх джерела

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Статтею 392 ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положеньЦК Україниз урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положенняхЗакону України «Про дорожній рух»та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388(далі - Порядок), які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Статтею 34 Закону України «Про дорожній рух» (у редакції станом на серпень 2022 року) визначено, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. У разі наявності обтяжень реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів здійснюється за наявності згоди обтяжувача (обтяжувачів), справжність підпису (підписів) якого (яких) засвідчено нотаріусом.

Згідно з п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 N 1388 державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку: договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; договори купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб`єкти господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб`єктів уповноваженою особою і скріплені печаткою; свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати; рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів особами, уповноваженими управляти таким майном; рішення власників майна, уповноважених ними органів про передачу транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комунальної власності в державну власність; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу конкретного одержувача; митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу; акт про проведений аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби; інші засвідчені та оформлені в установленому порядку документи, що підтверджують набуття, перехід та припинення права власності на транспортний засіб відповідно до закону.

18.11.2015 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 941 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів» у зв`язку з чимз 18.11.2015 довідка-рахунок не являється документом - підставою для здійснення операцій з транспортним засобом та не підтверджує право власності.

7.2.Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 5 ЦПК України передбачає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 9901/258/20, вказано, що гарантованест. 55 Конституції Україний конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Зі змістуст. 392 ЦК України, якою позивач обгрунтував свій позов,вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.

Оспорювання суб`єктивного цивільного права відображає такий стан правовідносин, коли суб`єктивне цивільне право заперечується в юрисдикційному органі. Якщо таким органом є суд, то особа, чиє право оспорюється, може вимагати його визнання шляхом звернення із зустрічним позовом

Невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності в особи суб`єктивного цивільного права, зокрема, на майно, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб`єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб`єктивного права. Водночас тут відсутнє звернення інших осіб до юрисдикційних органів про відсутність в особи цивільного права.

Позивачем у позові про визнання права власності (ст. 392 ЦК України) може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, втрату ним правостановлюючого документа.

Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставіст. 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

У справі, яка розглядається на підставі ст. 392 ЦК України, суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача, який є належним, тобто від того, який право позивача оспорює або не визнає.

Звертаючись з позовом, позивач ОСОБА_2 послався на те, що він не може виконати свій обов`язок державної реєстрації придбаного транспортного засобу через відсутність у нього передбаченого чинним Порядком документа, що підтверджує правомірність придбання ним транспортного засобу, що не пов`язано з його втратою. Він також послався на невизнання відповідачем його права на мотоцикл, що виявилося у відповіді Регіонального сервісногоцентру МВСв Кіровоградськійобластіна його заяву про реєстрацію, в якій вказано, що довіда-рахунок не є підставою реєстрації транспортного засобу.

Таким чином, позивач вказує на невизнання відповідачем його права на мотоцикл, що перешкоджає здійсненню його державної реєстрації та подальшу реалізацію всіх правомочностей власника цього майна.

Суд першої інстанції дослідив усі наявні у справі докази, дав їм оцінку в сукупності, встановив обставини справи та визначив відповідні їм правовідносини сторін, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач не є тією особою, яка оспорює або не визнає належність позивачу стверджуваного ним права власності на мотоцикл. У зв`язку з цим суд не робив висновку про те, чи дійсно належить позивачу таке право та чи набуте воно правомірно.

Колегія суддів апеляційного погоджується з рішенням місцевого суду в цілому. Дійсно, за обставин справи відповідач не порушує (не оспорює і не заперечує) будь-яких суб`єктивних прав відповідача, бо у цьому випадку він не являється учасником цивільного обороту, між позивачем і відповідачем не існує будь-яких цивільно-правових відносин стосовно цього конкретного майна.

Натомість відповідач, як уповноважений державою орган, надає фізичним та юридичним особам адміністративні послуги з реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та реалізує функцію контролю держави за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства про сплату податків і зборів, використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, ведення їх обліку запобігання вчиненню щодо них протиправних дій.

З огляду на це апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно зазначив про те, що у разі незгоди з рішенням, діями або бездіяльністю відповідача позивач не позбавлений права звернутися до суду з адміністративним позовом в порядку адміністративного судочинства.

Таких по суті висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.02.2021 у справі № 161/19385/19 за позовом фізичної особи до Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії, на яку доречно вказав місцевий суд в оскаржуваному рішенні у справі № 392/1307/22.

Крім того, позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом з підстав, передачених ст. 392 ЦК України, але за умови, що стверджувань ним порушення його майнового права буде реальним і обґрунтованим, а вимога пред`явлена до порушника.

8.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

9.Про судові витрати

Оскільки суд апеляційної інстанції не скасовує і не змінює рішення суду першої інстанції, то передбачених ч. 13 ст. 141 ЦПК України для нового розподілу судових витрат, які пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції, немає.

Враховуючи, що апелянт є особою з інвалідністю другої групи безстроково (т. 1, а. с. 8), а тому на підставі п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» він звільняється від сплати судового під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Питання розподілу витрат на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн, про які попередньо вказав апелянт в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції не вирішує так, як відповідні докази заявником не надано, а натомість повідомлено, що такі будуть надані пізніше у встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України строк.

Відповідач про наявність у нього судових витрат та їх розподіл заяву до суду не подав.

Керуючись ст.ст. 367,374,375,382-384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Плакущий Сергій Володимирович, залишити без задоволення, а рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 07.03.2023 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. І. Мурашко

О. І. Чельник