Постанова

від 25.07.2024 по справі 541/33/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/33/24 Номер провадження 22-ц/814/1730/24Головуючий у 1-й інстанції Городівський О. А. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Дорош А.І., Карпушина Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Колєснікова Олега Анатолійовича

на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 січня 2024 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Миргородської міської ради, ОСОБА_2 про скасування рішення Миргородської міської ради від 06 листопада 2009 року 37 сесії 5 скликання № 95, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миргородської міської ради, ОСОБА_2 про скасування рішення Миргородської міської ради від 06 листопада 2009 року 37 сесії 5 скликання № 95.

Позовна заява обгрунтована тим, що він являється власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 .

Зазначений будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер 5310900000:50:025:0136, яка на підставі державного акту серії ЯИ № 528170 від 20.04.2010 належить позивачу.

Власником суміжної земельної ділянки, розміщеної за адресою АДРЕСА_1 являється ОСОБА_2 , яка передана останньому згідно рішення 37 сесії 5 скликання Миргородської міської ради від 06 листопада 2009 року № 95.

Позивач вказує, що передача вказаної земельної ділянки відбулася з порушенням вимог закону, що впливає на його права та законні інтереси. Тому позивач звернувся до суду з вимогою про визнання незаконним та скасування рішення Миргородської міської ради від 06 листопада 2009 року 37 сесії 5 скликання № 95.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 січня 2024 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Миргородської міської ради, ОСОБА_2 про скасування рішення Миргородської міської ради від 06 листопада 2009 року 37 сесії 5 скликання № 95 відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що відповідний спір між тими самими сторонами вже перебував на розгляді в суді. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 січня 2013 року (справа № 1620/2895/2012; провадження № 2/541/31/2013), яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Миргородської міської ради Полтавської області про визнання незаконним та скасування рішення Миргородської міської ради Полтавської області від 06.11.2009 року № 95. Зі змісту рішення вбачається, що підстави, предмети та суб`єктний склад позовів (зустрічного позову в рамках цивільної справи № 1620/2895/2012 та позову, питання про можливість відкриття за яким наразі вирішується) є аналогічними.

На підставівикладеного,місцевий судприйшов довисновку про відмову у відкритті провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

Не погодившись із ухвалою місцевого суду, її в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Колєсніков О.А., просив дану ухвалу скасувати, а справу направити до місцевого суду для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновок суду про наявність судового рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є помилковим, оскільки даний позов обгрунтований іншими підставами для скасування оспорюваного рішення Миргородської міської ради, ніж тими, що розглядалися судом у справі № 1620/2895/2012, тобто дані справи не є тотожними.

Від Миргородської міської ради Полтавської області до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 263 ЦПК Українипередбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Відмовляючи у відкритті провадження, суддя першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що вже є рішення суду, що набрало законної сили, у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина першастатті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина першастатті 129 Конституції України).

За положеннями ст. ст. 55, 124 Конституції України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зістаттею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зістаттею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 186 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщоє рішення, що набрало законної сили, у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Зазначена підстава для відмови у відкриті провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Згідно наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет позову, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, устатті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/обраних способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин. Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Підстава позову - це обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

При визначенні підстави позову як елементу його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин), позивач просить про захист свого права.

Ухвалюючи рішення про відмову у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції вказав, що рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 січня 2013 року (справа № 1620/2895/2012; провадження № 2/541/31/2013), яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Миргородської міської ради Полтавської області про визнання незаконним та скасування рішення Миргородської міської ради Полтавської області від 06.11.2009 року № 95.

Місцевий суд зазначив, що зі змісту даного рішення вбачається, що підстави, предмети та суб`єктний склад позовів (зустрічного позову в рамках цивільної справи № 1620/2895/2012) та даного позову є аналогічними.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутня копія рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 січня 2013 року, що не дає можливості встановити тотожність позовів.

Окрім цього, в ухвалі Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 січня 2024 року суд не навів аналізу обставин, що обґрунтовують вимоги ОСОБА_1 у даній справі та у справі № 1620/2895/2012 (провадження № 2/541/31/2013), що унеможливлює прийти до переконання про тотожність вимог позивача.

Таким чином, висновок місцевого суду щодо наявності правових підстав для відмови у відкритті провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України є необґрунтованим та передчасним.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374ЦПК України судапеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно п. п. 3. 4. ч. 1 ст. 379ЦПК України підставамидля скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції постановлена передчасно, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 367, ст.374ч. 1 п. 6, ст.379ч. 1 п. 3, 4, ст.382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката КолєсніковаОлега Анатолійовича задовольнити.

Ухвалу Миргородського міськрайонногосуду Полтавськоїобласті від04січня 2024року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О. Ю. Кузнєцова

Судді: А. І. Дорош

Г. Л. Карпушин