Рішення

від 01.08.2024 по справі 420/13715/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13715/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 02.05.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просить суд:

1. Визнати бездіяльність Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), щодо неналежного вручення постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00014003 від 18.10.2023, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), протиправною;

2. Зобов`язати Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), звернутися із вимогою до Білгород Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про повернення виконавчого документа - постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00014003 від 18.10.2023, складеної відносно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у зв`язку із добровільним виконанням - сплати штрафу в розмірі 34000,00 грн

07.05.2024 ухвалою судді позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду позовної заяви із обґрунтуванням, яким чином оскаржувана бездіяльність стосується індивідуально виражених прав або інтересів позивача, визначенням суб`єктного складу учасників справи відповідно до приписів ст.49 КАС України, з викладенням позовних вимог відповідно до приписів ч.1 та ч.2 ст.5 КАС України та оформленої відповідно до вимог ст.160 КАС України.

14.05.2024 до суду надійшла заява представника позивача (вхід.№ЕС/19712/24) про усунення недоліків та надана позовна заява від представника позивача ОСОБА_1 Єфименко Н.В., оформлена належним чином в новій редакції з позовними вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), РНОКПП 39816845 (вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150), яка полягає у не зверненні із вимогою до Білгород Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про повернення виконавчого документа постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00014003 від 18.10.2023, складеної відносно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у зв`язку із добровільним виконанням адміністративного стягнення сплати штрафу в розмірі 34000,00 гривень;

- зобов`язати Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), РНОКПП НОМЕР_2 (вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150) звернутися із вимогою до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород Дністровському районі Одеської області Південного - міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про повернення виконавчого документа постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00014003 від 18.10.2023, складеної відносно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у зв`язку із добровільним виконанням адміністративного стягнення сплати штрафу в розмірі 34000,00 гривень.

20.05.2024 ухвалою судді прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у адміністративній справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

31.05.2024 до суду (вх.№ЕС/22319/24) від Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити та зазначає, що проект постанови серії АА № 00014003 від 18.10.2023 був виготовлений автоматично системою формування, яка інтегрована з системою національного оператора поштового зв`язку, зокрема, в частині одержання коректних поштових реквізитів для належного формування та відправлення постанов.

Розглянувши наявні по суті справи докази на обґрунтування заявлених вимог, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено таке.

Матеріали справи містять постанову Державної служби України з безпеки на транспорті серії АА № 00014003 від 18.10.2023 (а.с.57, 121), якою за порушення п.22.5 ПДР, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.132-1 КУпАП, притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накласти стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34000,00 грн.

З відповідей АТ «Укрпошта» (а.с.95, 130-133), на адресу сторін вбачається, що постанова серії АА № 00014003 від 18.10.2023 була направлена на адресу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначено, що поштовий індекс с.Вигон, Білгород-Дністровський район, Одеської області 67711.

Державна служба України з безпеки на транспорті скерувала на адресу Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву від 02.02.2024 (а.с.56) про примусове виконання постанови серії АА № 00014003 від 18.10.2023 для стягнення з ОСОБА_1 штраф у розмірі 68000,00 грн.

Постановою державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 08.02.2024 (а.с.58) за вказаною заявою від 02.02.2024 відкрито виконавче провадження ВП №74111614 про стягнення з ОСОБА_1 штраф у розмірі 68000,00 грн.

Державна служба України з безпеки на транспорті, розглянувши скаргу ОСОБА_1 на постанову про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00014003 від 18.10.2023, залишила скаргу без задоволення, а постанову без змін, про що повідомила листом від 29.02.2024 (а.с.35-37).

На заяву ОСОБА_1 про поновлення строків оплати за постановою № 00014003 від 18.10.2023, Державна служба України з безпеки на транспорті скерувала лист від 20.03.2024 (а.с.38-39).

ОСОБА_1 звернулася до Державної служби України з безпеки на транспорті із заявою від 15.03.2024 (а.с.42) у якій просила відкликати (відмінити) стягнення штрафу у подвійному розмірі, оскільки постанова серії АА № 00014003 від 18.10.2023 була направлена на її адресу невірно зазначеним поштовим індексом, що стало підставою не доставлення її до адресата.

Державна служба України з безпеки на транспорті скерувала на адресу Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) лист від 04.04.2024 (а.с.63), у якому повідомлено про те, що ОСОБА_1 03.04.2024 за виконавчим документом (постанова серії АА № 00014003 від 18.10.2023) сплатила частково суму, у розмірі 34000,00 грн.

Представник ОСОБА_1 звернулася до Державної служби України з безпеки на транспорті із заявою від 05.04.2024 (а.с.40-42) про досудове врегулювання спору, у якій просила закінчити виконавче провадження шляхом звернення із заявою до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про повернення виконавчого документа - постанови серії АА № 00014003 від 18.10.2023.

Вважаючи бездіяльність Державної служби України з безпеки на транспорті, яка полягає у не зверненні із вимогою до Білгород Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про повернення виконавчого документа постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00014003 від 18.10.2023, складеної відносно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у зв`язку із добровільним виконанням адміністративного стягнення сплати штрафу в розмірі 34000,00 грн протиправною, а свої права порушеними, позивач звернулась до суду з позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Так, постановою Державної служби України з безпеки на транспорті на позивача накладено адміністративне стягнення за частиною другою статті 132-1 КУпАП.

Відповідно до частини третьої статті 291 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Статтею 298 КУпАП встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Пунктом 8 розділу II «Розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі» Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства

інфраструктури України 27 вересня 2021 року № 512 обумовлено, що у разі невручення постанови адресату за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів або Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, днем отримання адміністративної постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до Державної служби України з безпеки на транспорті. Постанова набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення. Інформація про дату набрання постановою законної сили вноситься автоматично засобами системи до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху на підставі даних, що містяться в поштовому повідомленні про вручення адресату постанови або про відмову в її отриманні, яке надійшло від національного оператора поштового зв`язку, або дати повернення до Державної служби України з безпеки на транспорті поштового відправлення з позначкою про його невручення.

Відповідно до частини першої статті 300-2 КУпАП у разі сплати особами, зазначеними у статті 14-3цього Кодексу, штрафу протягом 10 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті така постанова вважається виконаною.

Частиною першою статті 300-2 КУпАП визначено, що у разі несплати штрафу особами, зазначеними у частині першій цієї статті, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті підлягає примусовому виконанню протягом 30 днів з дня набрання нею законної сили.

Статтею 307 КУпАП передбачено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1,300-2цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів».

Положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписами статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Суд зазначає, що у відповідності до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з принципом диспозитивності, закріпленим статтею 9 КАС України, позивач сам вирішує, чи звертатися йому до суду з позовом, самостійно визначає зміст і обсяг позовних вимог, і користується при цьому повною свободою у межах визначених процесуальним законом механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для реалізації його прав.

При цьому, доказів оскарження позивачем постанови Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 08.02.2024 (а.с.58) про відкриття виконавчого провадження ВП №74111614 про стягнення з ОСОБА_1 штраф у розмірі 68000,00 грн, матеріали справи не містять.

Щодо бездіяльності Державної служби України з безпеки на транспорті, яка полягає у не зверненні із вимогою до Білгород Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про повернення виконавчого документа постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00014003 від 18.10.2023, складеної відносно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у зв`язку із добровільним виконанням адміністративного стягнення сплати штрафу в розмірі 34000,00 грн, суд виходить з такого.

У Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004р. №18-рп/2004, дано визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», а саме, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.

Суд зазначає, що діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб`єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Повертаючись до обставин даної справи, суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа, а повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ є підставою для закінчення виконавчого провадження (п.10 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження»).

В той же час, звернення до виконавця із заявою про повернення виконавчого документа є виключно правом стягувача, що є передбачуваним.

Суд зазначає, що ані норми Закону України «Про виконавче провадження», ані норми КУпАП, ані норми Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України 27 вересня 2021 року № 512 не визначають умов та обов`язку, при яких Державна служба України з безпеки на транспорті має скерувати заяву до виконавця про повернення виконавчого документа.

Суд підкреслює, що Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Підсумовуючи наведене, суд не вбачає, що Державна служба України з безпеки на транспорті, не звернувшись із вимогою до Білгород Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про повернення виконавчого документа постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00014003 від 18.10.2023, складеної відносно ОСОБА_1 , у зв`язку із добровільним виконанням адміністративного стягнення сплати штрафу в розмірі 34000,00 грн, допустила протиправну бездіяльність, оскільки такі дії не визначені нормативними актами як імперативні.

Підсумовуючи наведене, не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до приписів ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач Державна служба України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 9, код ЄДРПОУ 39816845);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Миколаївська, буд. 30, код ЄДРПОУ 34890175).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА

.