Постанова

від 10.01.2025 по справі 420/13715/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/13715/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року (суддя Скупінська О.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 01.08.2024) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

02.05.2024 ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Укртрансбезпеки, в якому просила:

1. Визнати бездіяльність Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), щодо неналежного вручення постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00014003 від 18.10.2023, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), протиправною;

2. Зобов`язати Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), звернутися із вимогою до Білгород Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про повернення виконавчого документа - постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00014003 від 18.10.2023, складеної відносно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у зв`язку із добровільним виконанням - сплати штрафу в розмірі 34000,00 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням позивачка подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

На обґрунтування поданої скарги зазначається, що відповідач, не виконавши вимог чинного законодавства щодо належного направлення постанови серії АА № 00014003 від 18.10.2023 за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів або Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, діючи зухвало, звернувся до державної виконавчої служби із заявою про стягнення із ОСОБА_1 вже подвійний розмір штрафу 68000,00 гривень (відповідно до ст. 308 КУпАП), не маючи на це законного права, оскільки відповідачем не здійснено дій, визначених наказом Міністерства інфраструктури України 27 вересня 2021 року №512 та ст. 291 КУпАП. Між тим, обов`язковою умовою є направлення постанови адресату за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів або Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Апелянтка/позивачка також звернула увагу суду на те, що до теперішнього часу відповідачем не здійснено направлення відповідної постанови на її адресу, що зазначена в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів або Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань - Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, С. Вигон, Вул. Шкільна, 46/А, поштовий індекс 67711.

Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Державної служби України з безпеки на транспорті серії АА №00014003 від 18.10.2023 (а.с. 57, 121), за порушення п. 22.5 ПДР, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст.132-1 КУпАП, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34000,00 грн.

З відповідей АТ «Укрпошта» (а.с. 95, 130-133) на адресу сторін вбачається, що постанова серії АА № 00014003 від 18.10.2023 була направлена на адресу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначено, що поштовий індекс с. Вигон, Білгород-Дністровський район, Одеської області 67711.

Державна служба України з безпеки на транспорті скерувала на адресу Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву від 02.02.2024 (а.с. 56) про примусове виконання постанови серії АА № 00014003 від 18.10.2023 для стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 68000,00 грн.

Постановою державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 08.02.2024 (а.с. 58) за вказаною заявою від 02.02.2024 відкрито виконавче провадження ВП №74111614 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 68000,00 грн.

Державна служба України з безпеки на транспорті, розглянувши скаргу ОСОБА_1 на постанову про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА №00014003 від 18.10.2023, залишила скаргу без задоволення, а постанову без змін, про що повідомила листом від 29.02.2024 (а.с. 35-37).

На заяву ОСОБА_1 про поновлення строків оплати за постановою №00014003 від 18.10.2023, Державна служба України з безпеки на транспорті скерувала лист від 20.03.2024 (а.с. 38-39).

ОСОБА_1 звернулася до Державної служби України з безпеки на транспорті із заявою від 15.03.2024 (а.с. 42) у якій просила відкликати (відмінити) стягнення штрафу у подвійному розмірі, оскільки постанова серії АА № 00014003 від 18.10.2023 була направлена на її адресу з невірно зазначеним поштовим індексом, що стало підставою не доставлення її до адресата.

Державна служба України з безпеки на транспорті скерувала на адресу Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) лист від 04.04.2024 (а.с. 63), у якому повідомлено про те, що ОСОБА_1 03.04.2024 за виконавчим документом (постанова серії АА № 00014003 від 18.10.2023) сплатила частково суму, у розмірі 34000,00 грн.

Представник ОСОБА_1 звернулася до Державної служби України з безпеки на транспорті із заявою від 05.04.2024 (а.с. 40-42) про досудове врегулювання спору, у якій просила закінчити виконавче провадження шляхом звернення із заявою до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про повернення виконавчого документа - постанови серії АА №00014003 від 18.10.2023.

Вважаючи бездіяльність Державної служби України з безпеки на транспорті, яка полягає у не зверненні із вимогою до Білгород Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про повернення виконавчого документа постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00014003 від 18.10.2023, складеної відносно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у зв`язку із добровільним виконанням адміністративного стягнення зі сплати штрафу в розмірі 34000,00 грн протиправною, а свої права порушеними, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що звернення Державної служби України з безпеки на транспорті з вимогою до Білгород Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про повернення виконавчого документа не передбачено чинним законодавством. Суд зазначив, що ані норми Закону України «Про виконавче провадження», ані норми КУпАП, ані норми Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України 27 вересня 2021 року № 512, не визначають умов та обов`язку, при яких Державна служба України з безпеки на транспорті має скерувати заяву до виконавця про повернення виконавчого документа.

Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

При розгляді спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди повинні перевіряти їх на відповідність того, чи прийняті (вчинені) вони з дотриманням усіх вимог, визначених частиною другою статті 2 КАС України, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

Згідно до частини першої статті 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті урегульований приписами статті 300-2 КУпАП.

Так, у разі сплати особами, зазначеними у статті 14-3 цього Кодексу, штрафу протягом 10 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті така постанова вважається виконаною (частина перша статті 300-2 КУпАП).

У разі несплати штрафу особами, зазначеними у частині першій цієї статті, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті підлягає примусовому виконанню протягом 30 днів з дня набрання нею законної сили (частина друга статті 300-2 КУпАП).

При цьому, у разі несплати штрафу, визначеного у частині другій статті 132-1 КУпАП, у добровільному порядку, відповідно до частини другої статті 308 КУпАП порушник сплачує штраф у подвійному розмірі у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу.

Ключовими у цій справі є питання набрання законної сили такою постановою, адже з 11 дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили, починається примусове виконання штрафу у подвійному розмірі.

За частиною третьою статті 291 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення статтею 132-1 КУпАП набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Пунктом 8 розділу II «Розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі» Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України 27 вересня 2021 року №512 обумовлено, що у разі невручення постанови адресату за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів або Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, днем отримання адміністративної постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до Державної служби України з безпеки на транспорті. Постанова набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення. Інформація про дату набрання постановою законної сили вноситься автоматично засобами системи до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху на підставі даних, що містяться в поштовому повідомленні про вручення адресату постанови або про відмову в її отриманні, яке надійшло від національного оператора поштового зв`язку, або дати повернення до Державної служби України з безпеки на транспорті поштового відправлення з позначкою про його невручення.

Таким чином, постанова про накладення адміністративного стягнення статтею 132-1 КУпАП набирає законної сили після:

1.її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення,

або

2.отримання поштового повідомлення про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, що було надіслано за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів або Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Державної служби України з безпеки на транспорті про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА №00014003 від 18.10.2023, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) визнано винною у порушенні п. 22.5 ПДР, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Згідно роздруківки листа АРМ аудит, адреса ОСОБА_1 є АДРЕСА_4 .

Крім того, згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів адреса ОСОБА_1 є АДРЕСА_3 .

Однак, незважаючи на те, що для відправки згаданої постанови сформовано бланк рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0600229209016, в якому відображено адресу: АДРЕСА_2 , згідно Згрупованих відправлень Укртрансбезпеки (список № ВФ_9398) рекомендоване відправлення №0600229209016 надіслано ОСОБА_1 на іншу адресу, а саме: АДРЕСА_4 .

Згідно листа АТ «Укрпошта» від 05.02.2024 № 1.10.004.-3009-24, поштове відправлення №0600229209016 на ім`я ОСОБА_2 надійшло 24.10.2023 до пересувного відділення №3 Білгород Дністровський та того ж дня доставлялось згідно адреси, зазначеної на відправленні, але не було вручене, оскільки двері будинку ніхто не відчинив, тому залишено повідомлення про надходження.

Те, що постанова серії АА №00014003 від 18.10.2023 була надіслана ОСОБА_1 на помилкову адресу, підтверджується листом АТ «Укрпошта» від 29.03.2023, у якому на адвокатський запит Оператор поштового відправлення повідомив, що за повідомленням керівника відділення №03150 Київ, рекомендований лист №0600229209016 прийнятий до пересилання 19.10.2023 року на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), відправником якого є Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека). Поштовий індекс с. Вигон, Білгород-Дністровський район, Одеської області є 67711.

З наданої відповідачем копії конверту надісланого відправлення, незважаючи на приховану адресу, вбачається, що воно було надіслано на адресу с індексом - 67703.

Згідно інформації, що знаходиться на офіційному сайті АТ «Укрпошта» за посиланням - https://ukrpost.foundtt.com/ua/zipcode/33000000122517/, Відділення МВПЗ 3 з індекс "67703" знаходиться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський, вул. Бірюзова маршала, 4, а не у с. Вигода, як стверджує відповідач, індекс якого, як встановлено судом є 67711.

Ураховуючи, що постанова серії АА №00014003 від 18.10.2023 була направлена позивачці на помилкову адресу ( АДРЕСА_2 ), і доказів того, що вона надсилалась на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів (Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, с. Вигон, вул. Шкідльна,46/А) або була вручена у інший встановлений законом спосіб, в матеріалах справи відсутні, є підстави стверджувати, що постанова про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА №00014003 від 18.10.2023, станом її направлення до Білгород-Дністровського відділу ДВС (02.02.2024) є такою, що не набрала законної сили.

Отож у відповідача були відсутні правові підстави для надсилання її до примусового виконання до відділу ДВС.

Тобто, дії Укртрансбезпеки з направлення такої постанови, що не набрала законної сили на примусове виконання штрафу у подвійному розмірі є протиправними, та такими, що порушують права ОСОБА_1 .

Таким чином, матеріалами справи підтверджено протиправність дій відповідача у спірних правовідносинах, а не його бездіяльність, як помилково вважає позивачка.

З урахуванням встановлено колегія суддів за своєю ініціативою, з метою необхідності захисту прав і охоронюваних законом інтересів позивачки, вважає за необхідне вийти за межі заявлених нею позовних вимог, та визнати протиправними дії Державної служби України з безпеки на транспорті щодо надсилання для примусового виконання постанову про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА №00014003 від 18.10.2023 для стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 68000 грн.

З метою відновлення порушеного права колегія суддів вважає за можливе зобов`язати Укртрансбезпеку звернутися до відділу ДВС із письмовою заявою про повернення такої постанови.

Право стягувача на звернення до державного виконавця із заявою про повернення виконавчого документу випливає із приписів п. 1 ч. 1 ст. 37, п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Резюмуючи все викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду даної справи та є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у вищезазначений спосіб.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст. 134 КАС України, відповідно до ч. 2 якої, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Вказана позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 13.12.2018 року у справі №816/2096/17.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно п. 1, 2, 6 ч. 1, ч. 2 ст. 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Частиною 3 ст. 30 Закону №5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім вищезазначеного закону, порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з`їздом адвокатів України.

Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. При цьому суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим ч. 5 ст. 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 ст. 134 КАС України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч. 9 статті 139 КАС України).

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

Частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, підставою для відшкодування витрат на правову допомогу є, зокрема, наявність належних та допустимих доказів взаємозв`язку між сплаченими позивачем адвокату коштами та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору, який стосується безпосередньо підготовки процесуальних документів та супроводження даної судової справи.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Allia№ce Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269).

Як встановлено судом, між позивачкою (Клівєнт) та адвокатом Єфіменко Н.В. (Адвокат) укладено договір про надання правової допомоги 03-03-24 від 21.03.2024 року, відповідно до п. 1.1. якого, Адвокат зобов`язується надавати Клієнту правову допомогу (далі - «послуги»), а Клієнт зобов`язується оплатити надання послуг та фактичні витрати Адвоката, необхідні для виконання цього Договору. Під послугами у цьому Договорі розуміється наступне: захист, представництво та надання інших видів правової допомоги. Адвокат надає правову допомогу у вигляді: забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта; представництва інтересів клієнта в, будь-яких судах (у т.ч. е будь-яких інстанціях, в будь-яких судочинствах), а також в інших державних органах (у т.ч., але не виключно, правоохоронних, контролюючих: тощо) та органах місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами, в органах державної виконавчої служби та перед приватними виконавцями; надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності Клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, ; свобод і, законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відмовленню в разі порушення.

Відповідно до умов п. 3.2-3.4 Договору, розмір гонорару та порядок його оплати визначається Сторонами у Додатку №1 до цього Договору. При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що: потрібний Адвокату для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю Адвокатом інших доручень або; суттєво ускладнить їх 'виконання; необхідність виїзду Адвоката у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів Клієнта; особливі або додаткові вимоги Клієнта стосовно строків виконання доручення.

Розмір гонорару не залежить від досягнення або недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт, якщо Сторони додатково не домовляться про інше.

У разі дострокового розірвання цього Договору з ініціативи Клієнта Адвокат не повертає раніше отриманий від Клієнта гонорар та компенсовані (відшкодовані) витрати, пов`язані з виконанням цього Договору, крім випадків, коли рішенням компетентного органу будуть встановлені факти несумлінного ставлення Адвоката до своїх обов`язків, передбачених цим Договором та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Факт надання передбачених цим Договором послуг підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг (п. 4 Договору).

30.04.2024 Сторони Договору про надання правничої допомоги №03-03-24 від 21 березня 2024 року підписали Акт №1 про обсяг наданих послуг і виконаних робіт на суму їх вартості у розмірі 10345,60 грн.

За домовленістю Сторін Клієнт сплатив Адвокату попередньо 8000,00 гривень, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордере №47 від 22.03.2024 року та зобов`язується після ухвалення рішення суду сплатити залишок суми в розмірі - 2345,60 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеним факт понесених позивачкою витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 10345,60 грн.

Ураховуючи, що доводи відповідача про відсутність доказів внесення адвокатом витрат у справі не знайшли свого підтвердження, а клопотання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу він не заявляв, колегія суддів вважає за можливе стягнути в відповідача на користь позивача понесених витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 10345,60 грн.

Водночас, не підлягають відшкодуванню 250,00 гривень, пов`язаних із відправкою поштових відправлень Укрпоштою (поштове відправлення 6770109764533 від 15.03.2024 року, поштове відправлення 6770109814700 від 21.03.2024 року, поштове відправлення 6770109820115 від 10.04.2024 року, поштове відправлення 6770109820107 від 10.04.2024 року), яке пов`язане із збором письмових доказів, оскільки Згідно Акту про надані послуги №1 від 30.04.2024, відправка адвокатських запитів входить в отримані від Адвоката послуги.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відтак апеляційна скарга позивачки підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до статті 139 КАС України, судові витрати, понесені позивачкою по сплаті судового за подачу позовної заяви (1972,80 грн.) та апеляційної скарги (2908,80 грн.) підлягає відшкодуванню їй за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 317 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення суду , яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної служби України з безпеки на транспорті щодо надсилання для примусового виконання постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА №00014003 від 18.10.2023 для стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 68000 грн.

Зобов`язати Державну службу України з безпеки на транспорті подати письмову заяву до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про повернення виконавчого документа - постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА №00014003 від 18.10.2023 для стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 68000 грн.

В задоволенні іншої частини адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4881,68 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10345,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя-доповідачВ.О.Скрипченко

СуддяМ.П.Коваль

СуддяЮ.В.Осіпов