Постанова

від 01.08.2024 по справі 520/16383/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2024 р.Справа № 520/16383/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2024, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., повний текст складено 19.06.24 по справі № 520/16383/24

за позовом ОСОБА_1

до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) третя особа Дзержинський районний суд м. Харкова

про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа - Дзержинський районний суд міста Харкова, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського відділу держаної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.03.2024 про відкриття виконавчого провадження ВП №74490595.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу держаної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа - Дзержинський районний суд міста Харкова, про визнання протиправною та скасування постанови.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду; визначити територіальну підсудність за Харківським окружним адміністративним судом. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що правила предметної підсудності, передбачені зокрема п.1 ч.1 ст.20 КАС України, прямо встановлюють, що адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним. Вказує, що постанова Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.10.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є виконавчим документом (п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 298, 299, 308 КУпАП), а також є підставою для її звернення до примусового стягнення, тобто є підставою для відкриття виконавчого провадження. Стверджує, що питання розгляду справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий документ (ст.287 КАС України). Зауважує, що ця справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства та підсудна адміністративному суду і суд першої інстанції при визначенні питання підсудності повинен був застосувати приписи п.3 ч.1 ст.29 КАС України та передати справу до іншого суду, а саме - до Дзержинського районного суду м.Харкова як адміністративного суду, а ніяк не відмовляти у відкритті провадження. За таких підстав, ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 підлягає скасуванню. Звертає увагу, що стягувачем у виконавчому провадженні ВП №74490595 є держава в особі Дзержинського районного суду м.Харкова, тобто Дзержинський районний суд м.Харкова є стороною виконавчого провадження, учасником справи. Вважає, що при визначенні територіальної підсудності підлягають застосуванню норми ст.28 КАС України, а саме - підсудність справи, у якій однієї із сторін є суд або суддя суду, до підсудності якого віднесена справа за загальними правилами, визначається ухвалою суду вищої інстанції, постановленою без повідомлення сторін.

Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подав до суду заяву про розгляд справи без участі відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції задовольнити вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 12.10.2023 у справі №638/4097/23, яка набрала законної сили 27.11.2023, визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і застосовано до нього адміністративне стягнення в вигляді штрафу на користь держави в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

20.03.2024 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стадник С.О. відкрито виконавче провадження №74490595 з виконання постанови №638/4097/23, виданої Дзержинським районним судом міста Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штраф (ст.130 КУпАП) у розмірі 34000,00 грн.

Не погодившись з правомірністю постанови Шевченківського відділу держаної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.03.2024 про відкриття виконавчого провадження ВП №74490595, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з відповідним позовом.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що законом встановлений інший порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби при виконанні ними рішень ухвалених згідно з ЦПК України, на підставі виконавчого документу, виданого загальним судом, при зверненні до суду сторони відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників, у зв`язку з чим вказаний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження, з наступних підстав.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Судом встановлено, що предметом спірних правовідносин у даній справі є постанова Шевченківського відділу держаної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.03.2024 про відкриття виконавчого провадження ВП №74490595.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі по тексту Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст.3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За правилами ч.ч. 1, 5 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

З матеріалів справи вбачається, що постанова Шевченківського відділу держаної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.03.2024 про відкриття виконавчого провадження ВП №74490595 винесена державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стадник С.О., з виконання постанови Дзержинського районного суду міста Харкова від 12.10.2023 у справі №638/4097/23.

Так, постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 12.10.2023 у справі №638/4097/23, яка набрала законної сили 27.11.2023, визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і застосовано до нього адміністративне стягнення в вигляді штрафу на користь держави в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Тобто, оскаржувана постанова державного виконавця стосується примусового виконання судового рішення про накладення адміністративного стягнення, передбаченого статтею ч.1 ст.130 КУпАП, та рішення, яке знаходиться на виконанні ухвалене не відповідно до ЦПК України.

При цьому, такі справи (про накладення адміністративного стягнення) розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами, іншими органами (посадовими особами) в порядку, встановленому КУпАП, яким передбачено порядок примусового виконання постанов про накладення адміністративного стягнення.

Проте, цим Кодексом не передбачено можливості оскарження в порядку судового контролю за виконанням судових рішень дій осіб, уповноважених здійснювати таке примусове виконання.

У свою чергу, частиною 1 ст.20 КАС України визначено, що місцевим загальним судам, як адміністративним підсудні справи: 1) з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) деякі адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму; 3) деякі адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті (ч.2 ст.20 КАС України).

У той же час, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України, норми цієї статті є спеціальними при розгляді справ щодо оскарження рішень державного виконавця в адміністративних справах.

Так, відповідно до ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

У силу вимог частини 5 ст.287 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Однак, оскільки у даній справі, яка розглядається, позивач оскаржує постанову державного виконавця у зв`язку з примусовим виконанням судового рішення про накладення адміністративного стягнення, ухваленого в порядку КУпАП, а не за наслідками розгляду цивільної справи, та КУпАП не передбачено можливості оскарження в порядку судового контролю за виконанням таких судових рішень, відтак дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 06.08.2019 року у справі №757/62025/17-ц.

Таким чином, з урахуванням того, що в КУпАП України не передбачений порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні судових рішень, прийнятих у порядку КУпАП, колегія суддів доходить висновку, що такі рішення, дії чи бездіяльність можуть бути оскаржені у порядку адміністративного судочинства.

За наведеного, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що розгляд заявлених позовних вимог не належить до юрисдикції адміністративного суду.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача, що дана справа підсудна Харківському окружного адміністративному суду, приймаються колегією суддів в якості належних.

Інші доводи і заперечення позивача по справі, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" ( 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" ( 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Згідно з ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали про відмову у відкритті провадження у справі дійшов помилкових висновків та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 по справі № 520/16383/24 скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий

Повний текст постанови складено 01.08.2024 року