Рішення

від 02.08.2024 по справі 683/2937/23

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/2937/23

2/683/69/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді Бондарчук Л.А.

секретаря Повзун С.В.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів цивільну справу №683/2937/24, 2/683/69/2024 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Регіон Хмельницький» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

установив:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТОВ «Агро-Регіон Хмельницький», в якому просить усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6824285000:03:026:0025 площею 6,3345 га, що розташована на території Ладигівської сільської ради Хмельницького (колишнього Старокостянтинівського) району Хмельницької області, шляхом повернення їй земельної ділянки та скасування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації додаткової угоди б\н від 24 листопада 2015 року до договору оренди землі б/н від 02 вересня 2013 року.

В обґрунтування позову посилалось на те, що 02 вересня 2013 року між нею та ТОВ «Агро-Регіон Хмельницький» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6824285000:03:026:0025 площею 6,3345 га на території Ладигівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, терміном на 10 років. 13 листопада 2013 року даний договір оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Термін дії договору оренди повинен закінчитися 02 вересня 2023 року, однак позивачці стало відомо про наявність додаткової угоди від 24 листопада 2015 року до зазначеного договору оренди землі, однак додаткової угоди на продовження терміну дії попереднього договору та нового договору оренди вона не укладала.

В даному випадку позивачка не підписувала жодних додаткових угод з відповідачем по справі, не бажала те не бажає подальшої співпраці з ним. Всі ці обставини грубо порушують її права як власника земельної ділянки, тому вона вимушена звернутись до суду для захисту своїх порушених прав, оскільки належна їй земельна ділянка використовується без законних на то підстав.

Ухвалою судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04 вересня 2023 року відкрито провадження у справі.

Ухвалами Старокостянтинівського районного суду від 11 березня та 10 квітня 2024 року задоволено клопотання представника позивачки про витребування доказів. Витребувано у ТОВ «Агро-Регіон Хмельницький» доказ у цивільній справі - оригінал додаткової угоди від 24 листопада 2015 року до договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 6824285000:03:026:0025) від 1 вересня 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Агро-Регіон Хмельницький».

Зазначені ухвали відповідачем отримані, однак жодної відповіді суду не надано.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду від 08 травня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивачки ОСОБА_2 адвоката Вонсовича М.М. про призначення почеркознавчої експертизи у справі за позовом ОСОБА_2 до Товаритства з обмежено відповідальністю «Агро-Регіон Хмельницький» про усунення перешкод у користуванні майном.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду від 08 травня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання представник позивачки ОСОБА_3 подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задоволити.

Відповідач, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання його представник не з`явився, причини неявки суду не повідомив, у визначений судом строк відзив на позов не подавав.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 24 липня 2024 року по справі постановлено провести заочний розгляд.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.76, ч.1,2 ст.77, ч.2 ст.78, ч.1 ст.95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 6 ст.81, ч. 1 ст.89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майнта Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майн № 330465276 від 27 квітня 2023 року власником земельної ділянки з кадастровим номером 6824285000:03:026:0025 площею 6,3345 га, що розташована на території Ладигівської сільської ради Хмельницького (колишнього Старокостянтинівського) району Хмельницької області є ОСОБА_2 . Номер запису про інше речове право: 3445710; дата та час державної реєстрації 13.11.2013; реєстрація змін до іншого речового права 28.03.2017; підстава для державної реєстрації: додаткова угода до договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 24.11.2015, видавник: Орендар та орендодавець

Звертаючись із позовом, ОСОБА_2 стверджувала, що спірну додаткову угоду від 25.11.2015 до договору оренди землі від 02.06.2013 вона не підписувала, підпис у ній вчинено іншою особою. З метою перевірки відповідності підпису на вказаній додатковій угоді позивачці та

проведення почеркознавчої експертизи, представник позивача подав до суду клопотання у якому просив витребувати у відповідача оригінал додаткової угоди №б/н від 25.11.2015, якою продовжено строк дії основного договору оренди до 24.11.2025

Ухвалами суду від 11 березня та 10 квітня 2024 року було витребувано оригінал вказаної додаткової угоди.

Проте, ухвала суду про витребування документів, що безпосередньо стосуються предмету спору, не виконана.

Враховуючи, що суду не надано відповідачем оригіналу додаткової угоди від 24.11.2015, суд позбавлений можливості призначити у справі відповідну експертизу.

Відповідно до частини десятої статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним відповідно до ч.10 ст.84 ЦПК України визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ про те, що додаткова угода №б/н від 24.11.2015 до договору оренди від 02.09.2013, якою продовжено строк дії основного договору оренди до 24.11.2025, позивачкою не підписувалася та не укладалася.

Суд враховує, що відповідачем не було надано доказів, які б спростовували доводи позивачки з приводу не підписання нею додаткової угоди №б/н від 24.11.2015 до договору оренди від 02.09.2013.

Норми права та мотиви їх застосування.

За змістомстатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першоюстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першоїстатті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першійстатті 215 ЦК України, так і устаттях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першоюстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першоюстатті 627 ЦК Україниі відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина першастатті 638 ЦК України).

За частиною першоюстатті 14 Закону України «Про оренду землі»- договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За частиною першоюстатті 15 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У разіж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 81 ЦПК України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, суд вважає, що спірний договір позивач не підписував та, відповідно, з істотних умов цього договору не погоджував, а відповідач протилежного не спростував.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої земельної ділянки. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року справа №145/2047/16-ц.

Згідно ч.1 стт15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто, спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2021 року в справі № 704/360/18 (провадження № 61-396св21) зазначено, що: «реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою… Отже, реєстрація права оренди ТОВ «Міжлісся» на вищевказану земельну ділянку, коли договір оренди ОСОБА_2 фактично не підписувала, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону. За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права. На підставі викладеного, обґрунтованими є доводи позовної заяви про наявність правових підстав для скасування державної реєстрації договору оренди (запису про проведену державну реєстрацію)…»

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21, пункт 98) зазначено, що у практиці Великої Палати закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно (такий висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц і в подальшому повторювався у практиці Верховного Суду). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто, державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13) та інші).

Отже, державна реєстрація права оренди відповідача на належну позивачу земельну ділянку - це офіційне визнання та підтвердження державою факту набуття ним права оренди. У справі, яка розгдядається, встановлено, що реєстрація права оренди відповідача порушує права позивача.

Одним із способів захисту порушеного права відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Абзацом другим частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) встановлено,щоу разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Оскільки порушення права власності позивачки відбулось у результаті державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за відповідачем, заявлена вимога про скасування такої

державної реєстрацій спрямована на відновлення становища, яке існувало до порушення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України (Постанова Верховного Суду від 23.01.2023 року справа №656/242/19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог (за яким позивач у позовній заяві повинен вказати спосіб захисту, визначений ЦК України) суперечить завданням цивільного судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом цивільних спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань, аби убезпечити особу повторно звертатись до суду за захистом своїх прав.

У пункті 123 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 14-83гс21) Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що положення статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) обумовлено тим, що суд вирішує спір про право; скасування державної реєстрації речових прав повинно бути пов`язано з підставою для проведення такої реєстрації, з одночасним визнанням того, хто набуватиме право, яке реєструється. Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права, а є офіційним засвідченням державою факту набуття особою такого права.

Оскільки порушення права власності позивачки відбулось у результаті державної реєстрації права оренди за ТОВ «Агро-Регіон Хмельницький» на підставі додаткової угоди, яка позивачем не укладалась, заявлені нею позовні вимоги про скасування державної реєстрації такої угоди опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення.

Отже, позов підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача у разі задоволення позову

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ухвалив :

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Регіон Хмельницький» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_2 земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6824285000:03:026:0025 площею 6,3345 га, що розташована на території Ладигівської сільської ради Хмельницького (колишнього Старокостянтинівського) району Хмельницької області, шляхом повернення їй земельної ділянки.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію додаткової угоди б\н від 24 листопада 2015 року до договору оренди землі б/н від 02 вересня 2013 року.

Стягнути зТовариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Регіон Хмельницький» на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну

частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_2 ,зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Регіон Хмельницький», місцезнаходження: вул. Лесі Українки, 42, с. Мартинівка Хмельницького району Хмельницької області, 31142, код ЄДРПОУ 37504806.

Текст рішення складено 31.07.2024 року.

Суддя