Рішення

від 04.07.2024 по справі 947/10009/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/10009/24

Провадження № 2/947/2874/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2024 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючого - судді Луняченка В.О.,

при секретарі Макаренко Г.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) до Відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління національної поліції Одеської області, третя особа Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради про зняття арешту з майна,-

В С Т А Н О В И В:

21.03.24 року до суду з позовом про зняття арешту з майна 13/50 часток житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 накладеного постановою без номеру від 13.12.2010 та виключення відомостей про обтяження, до суду діючи в інтересах ОСОБА_1 звернулась ОСОБА_2 .

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Луняченку В.О..

Ухвалою судді Київського районного суду м.Одеси від 27.03.2024 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 30.05.2024 витребувано докази у справі.

Учасиники справи в судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином, відомості про що містяться в матеріалах справи.

Предстанвиком позивача надано заяву про можливість розгляду справи за її та позивача відсутності, в якій вона позовні вимоги підтримала та просить позов задовольнити.

В матеріалах справи містяться письмові пояснення Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради.

За таких обставин, на підставі ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимогст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно дост.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

На підставі договору дарування від 2012.2004 року ( зареєстрований в реєстрі за №3-3782) ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних частках кожна є власниками 13/50 частин житлового будинку з надвірним спорудами під АДРЕСА_1 . який складається в цілому з одного кам`яного житлового будинку під літерою «А», загальною площею 97,6 кв.м та надвірних споруд під літерами: «Е,К,О»- сараї,»Ж,Л,П»- гаражі, «З,Н»- вбиральні, «М»- літня кухня, ІІІ- теплиця, №І, ІІ, У- мостіння, №1,4-7 огорожа, розташованих на земельній ділянці держфонду площею 859 кв.м.

Дійсне також вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №340722026 від 27.07.23.

Однак, згідно даної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, на нерухоме майно, а саме: 13/50 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , було накладено арешт РВ кримінальному провадженні на підставі постанови слідчого СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС про накладення арешту, б/н від 03.12.2010 року, як на майно, власником якого є ОСОБА_4 (реєстраційний номер обтяження: 10582454, зареєстровано обтяження: 07.12.2010 16:40:30 за № 10582454 реєстратором: Одеська філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, 65017, Одеська обл., м. Одеса, вул. Бреуса, буд. 26/2, (048) 717-52-12).

Також, згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_4 не є та ніколи не була власником 13/50 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з чим, як зазначає позивач, накладення арешту на нерухоме майно, а саме: 13/50 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є помилковим та істотно обмежує її права щодо володіння, користування і розпорядження вказаним майном.

Листом відділу поліції № 2 ОРУП №1 ГУНП Одеської області повідомлено про відсутність відомостей та підстав накладення арешту на 13/50 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі постанови слідчого СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС про накладення арешту, б/н від 03.12.2010 року.

Положення ст. 317 ЦК України наголошує на те, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.ч.1, 2ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Так, згідно зіст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу. Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акту повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» та частини другої статті 114 ЦПК України позови про зняття арешту з нерухомого майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини (виключна підсудність). За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №727/2878/19 (провадження №14-516цс19), спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі N 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі N 2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства. Припиненням кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Причому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами. Із огляду на зазначене, будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження (кримінальної справи), з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна у такому разі з заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном. Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

Оскільки право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту його права шляхом скасування арешту з вказаного майна та виключення відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про арешт 13/50 частин житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , який накладений на підставі постанови б/н від 03.12.2010 слідчого СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС (реєстраційний номер обтяження 10582454 тип обтяження арешт нерухомого майна, власником зазначена ОСОБА_4 ).

Керуючись ст.ст.263-265,268, 351-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) до Відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління національної поліції Одеської області, третя особа Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради про зняття арешту з майна- задовольнити.

Звільнити з під арешту 13/50 частин житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , який накладений на підставі постанови б/н від 03.12.2010 слідчого СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС (реєстраційний номер обтяження 10582454 тип обтяження арешт нерухомого майна, власником зазначена ОСОБА_4 ).

Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про арешт 13/50 частин житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , який накладений на підставі постанови б/н від 03.12.2010 слідчого СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС (реєстраційний номер обтяження 10582454 тип обтяження арешт нерухомого майна, власником зазначена ОСОБА_4 ).

Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 15.07.24.

Суддя Луняченко В. О.