Рішення

від 31.07.2024 по справі 161/8771/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/8771/24

Провадження № 2/161/2911/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2024 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого судді Філюк Т.М.

за участі секретаря судових засідань Октисюк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлово-комунального госпордарства Луцької міської ради, третяч особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, ОСОБА_2 , законним представником якої є ОСОБА_3 , про визнання права на приватизацію квартири, -

в ст ан ов ив :

ОСОБА_1 звернувся в Луцький міськрайонний суд Волинської області через свого представника адвоката Степанюка О.В. з позовом до Департаменту житлово-комунального госпордарства Луцької міської ради, третяч особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, ОСОБА_2 , законним представником якої є ОСОБА_3 про визнання права на приватизацію квартири.

Позов мотивує тим, що 24.02.1992 року ОСОБА_1 вселився на підставі ордеру в квартиру АДРЕСА_1 . 10 серпня 2023 року подав до відділу обліку та розподілу житла департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради заяву щодо оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 . 08 листопада 2023 року позивачем отримано відповідь, відповідно до якої вказано, що ОСОБА_1 не надано всіх документів, необхідних для оформлення передачі у власність займаного ним житла, а саме копію ордера про надання житлової площі, копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , копії реєстраційних карток платників податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків.

Позивач зазначає, що на адвокатський запит ПАТ «Електротермометрія» повідомила, що при передачі документації новому директору жодних документів стосовно ОСОБА_1 не було передано, також відповідно до відповіді Луцької міської ради відомості щодо ордера договору найму жиитла за адресою квартиру АДРЕСА_1 відсутні.

Крім того вказує, що неполнолітня ОСОБА_2 не являється членом сім`ї позивача, не проживає в житлі, а лише є зареєстрованою, а тому не має права на приватизацію, тому відсутня необхідність подання копії її документів.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просить визнати за ним право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 13 травня 2024 року відкрито провадження у справі з проведенням підготовчого засідання.

24 травня 2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позову заяву, в якому вказує на безпідставність позовних вимог та просить відмовити в задоволенні позову

Від представника позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує. В судовому засіданні 29 липня 2024 року представник позивача надаючи пояснення по суті справи, просив позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача Луцької міської ради в судовому засіданні 29 липня 2024 року просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Законний представник третьої особи в судове засідання не з`явилась, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

Враховуючи, що в судове засідання всі учасники судового розгляду не з`явилися, то відповідно до вимог частини другоїстатті 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Статтею 5 ЦПК Українипередбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У відповідності до приписів ст.ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Статтею 8Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право на повагу до житла.

Згідно зістаттею 41 Конституції Україниправо приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Приватизація державного житлового фонду в Україні здійснюється відповідно доКонституції України,Цивільного Кодексу України,Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», «Положення про порядок передачі квартир (домоволодінь) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово- комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56, яке було чинним на час приватизації житла.

Статтею 47 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду. У разі порушення цього права, згідно положеньст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно достатті 345 ЦК Українифізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 1ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 4Житлового Кодексу Української РСР (далі -ЖК Української РСР) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

Стаття 6 ЖК Української РСРпередбачає, що жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Згідно з частиною третьоюстатті 9 ЖК Української РСРгромадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Відповідно достатті 380 ЦК Українижитловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Згідно з частиною першоюстатті 382 ЦК Україниквартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Статтею 345 ЦК України встановлено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Порядок приватизації громадянами займаних ними жилих приміщень у будинках державного житлового фонду регулюється Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», зазначений закон визначає правові основи приватизації житла як один зі способів набуття його у власність.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі Закон про приватизацію) приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень. державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону про приватизацію, до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина 5 статті 5 Закону про приватизацію).

Статтею 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» визначено сферу дії цього закону, яка поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

Частиною третьої статті 9 ЖК України передбачено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина (частини 1-3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з частинами першою, третьоюстатті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Громадяни можуть набути право власності лише на житлові приміщення, в яких вони постійно проживають на умовах найму.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі № 161/4168/20.

Виходячи з аналізу змісту Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у поєднанні з нормами статей 1, 6, 9, 61 ЖК України, статті 29 ЦК України, місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням, і на яке за особою зберігається це право.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає з 24.02.1993 за адресою АДРЕСА_2 , право на безоплатну приватизацію житла ним не використано, іншого житла він не має.

Також встанолено, що за зверненням ПАТ «Електротермометрія» 28.03.2018 Луцькою міською радою було прийнято рішення №39/42 «Про безоплатнек прийняття до комунальної власності територіалньої громади міста Луцька житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_2 »

Згідно із частиною одинадцятою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

У частині десятій статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Пунктом 18 Положення № 396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації. Так, громадянин подає до органів приватизації такі документи:

- заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;

- копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним;

- копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

- копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо);

- довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі;

- технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок;

- копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку;

документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;

- копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності);

- заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

Відповідно до положень пункту 72 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженихпостановою Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470, при вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації; ордер зберігається як документ суворої звітності. Одночасно подаються паспорти усіх членів сім`ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.

Отже відсутні підстави для висновку про покладення на особу, яка вселилась в надане жиле приміщення, зобов`язання зберігання ордеру.

Поряд з цим, окрім копії ордеру, до заяви про приватизацію заявник має подати й інші документи, перелік яких визначений пунктом 18 вищевказаного Положення.

Листом від 08.11.2023 року Луцька міська рада повідомила позивача про неможливість прийняти рішення про приватизацію вказаної квартири з тих підстав, що заявник не надав крім копії ордера про надання житлової площі, копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , яка зареєстрована також за адресою АДРЕСА_2 , копії реєстраційних карток платників податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків.

За змістом ч. 1 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

За положеннями ч. 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках), або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

За змістом п. 4. Положення передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється у приватну власність (спільну сумісну, спільну часткову) за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї. які постійно мешкають у цих квартирах, кімнатах у комунальній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається житло. За неповнолітніх членів сім`ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновителі). Згоду на участь у приватизації дітей вони засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини.

Відповідно до ч. 1 ст.242ЦКУкраїни батьки є законними представниками своїх малолітніх і неповнолітніх дітей.

Згідно з рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 червня 2023 року, судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Таким чином, за ОСОБА_2 зберігається право користування квартирою в АДРЕСА_2 .

А відтак, відповідно до вищенаведених вимог законодавства та наявних у справі доказів, право на приватизацію спірної квартири має як позивач ОСОБА_2 , так і неповнолітня ОСОБА_2 , в рівних частках.

Звертаючись з позовними вимогами про визнання права на приватизацію, позивач фактично просить визнати право одноосібної приватизації ним житлового приміщення без врахування інтересів неповнолітньої ОСОБА_2 .

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чиом, з врахуванням встановлених обставин справи, проаналізувавши зібрані та дослідені по справі докази, суд прийшов до висновку, що в задволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст.4,5,13,76-81,133,141,265,280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту житлово-комунального госпордарства Луцької міської ради, третяч особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, ОСОБА_2 , законним представником якої є ОСОБА_3 , про визнання права на приватизацію квартири відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складання повного тексту рішення 02 серпня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.М.Філюк