Ухвала

від 30.07.2024 по справі 953/7754/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/7754/22 Головуючий 1ї інстанції: ОСОБА_1

Апеляційне провадження № 11-сс/818/707/24 Доповідач ОСОБА_2

Категорія арешт майна

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю захисника ОСОБА_6

підозрюваного ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 29 грудня 2022 року , якою задоволено клопотання слідчого СВ УСБ України у Харківській області ОСОБА_8 , погодженого прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_9 , у кримінальному провадженні №22022220000003133від 11жовтня 2022року заознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, про арешт майна, -

У С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

Слідчим відділом УСБУ в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22022220000003133 від 11.10.2022 року, за підозрою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України.

28.12.2022 року слідчий подав до суду клопотання, погоджене прокурором, про арешт майна, яке належить ОСОБА_7 на праві приватної власності.

В обґрунтуванняклопотання посилавсяна те,що ОСОБА_7 підозрюється увчиненні умиснихдій,спрямованих надопомогу державі-агресору(пособництво),збройним формуваннямта/абоокупаційній адміністраціїдержави-агресора,вчинені громадяниномУкраїни,з метоюзавдання шкодиУкраїні шляхом:реалізації чипідтримки рішеньта/абодій держави-агресора,збройних формуваньта/абоокупаційної адміністраціїдержави-агресора;добровільного збору,підготовки та/абопередачі матеріальнихресурсів чиінших активівпредставникам держави-агресора,її збройнимформуванням та/абоокупаційній адміністраціїдержави-агресора,тобто увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України

08.12.2022 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 111-2 КК України, шляхом публікації у газеті «Урядовий кур`єр» 08.12.2022 року та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Органом досудового розслідування встановлено, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 317610554 від 14.12.2022 ОСОБА_7 на праві приватної власності володіє земельними ділянками.

В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що метою накладення арешту на майно є забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

Ухвалою слідчої судді Київського районного суду м.Харкова від 29 грудня 2022 року клопотання про арешт майна задоволено.

Суд вирішив накласти арешт на нерухоме майно, яке на праві приватної власності належить підозрюваному ОСОБА_7 , а саме на:

- земельну ділянку з кадастровим номером 6321882500:01:000:0103, площею 0,2708 гектари;

- земельну ділянку з кадастровим номером 6321688800:01:001:0113, площею 5,56 гектари, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 6321882500:02:000:0111, площею 4,9508 гектари, що розташована за адресою: Харківська обл., Куп`янський район, Кутьківська сільська рада, -

шляхомзаборони його відчуженняу будь-який спосіб та розпорядження майном.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

Вапеляційній скарзізахисник просить ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.

В обґрунтування апеляційної скарги адвокат зазначає,що про розгляд клопотання органу досудового розслідування про арешт майна, сторона захисту та володілець майна не повідомлялися. Вважає ухвалу слідчого судді такою, що винесена з грубим порушенням норм кримінального процесуального законодавства.

Вказує, що слідчим суддею допущено неповноту судового розгляду, оскаржувана ухвала постановлена з істотним порушенням КПК України, під час розгляду клопотання не з`ясовано обставини, які мають істотне значення для ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та, враховуючи наслідки арешту майна для його власника, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, клопотання слідчого не підлягає задоволенню.

ОСОБА_7 подав письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких посилається на те, що підозра є необґрунтованою, слідчим суддею було порушено його права, оскільки клопотання про арешт майна було розглянуто без участі власника майна.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор до початку судового розгляду подав до апеляційного суду заяву в якій просить провести судовий розгляд без його участі та просить відмовити у задоволені апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливим проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності прокурора у кримінальному провадженні, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду.

Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та його захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви суду

Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі " Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майномможуть бутизастосовані лишеу разі,коли існуютьобставини,які підтверджують,що їхнезастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування,передачі майна.

Відповідно до статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Вирішуючи питання щодо наявності правової підстави для арешту зазначеного нерухомого майна, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження та врахував, що у випадку визнання винуватим ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд може призначити додаткове покарання у виді конфіскації майна,тому на переконання слідчого судді, слідчий довів необхідність арешту майна з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, зокрема, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п.1 ч.3ст.132 КПК).

Відповідно до ч.5ст.170 КПКу випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

При цьому, за вимогами п.3 ч.2ст.173 КПКпри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу).

На переконання колегії суддів, на цьому етапі кримінального провадження достатньою мірою підтверджується наявність необхідності розслідування кримінального провадження, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України.

Колегія суддів вбачає, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки невжиття даних заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна призведе до його відчуження, пошкодження, знищення, перетворення та лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на належне ОСОБА_7 майно з метою забезпечення в подальшому можливої конфіскації, як виду покарання.

Частиною 2 ст.59КК України передбачено, що конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Тобто, для перевірки апеляційним судом доцільності застосування такої правової підстави для арешту майна, як його можлива конфіскація, обов`язковими умовами є обґрунтованість підозри, а також можливість застосування конфіскації майна як додаткового покарання за інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

Викладена у письмовому повідомленні та вручена у належний спосіб підозра є підставою для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і у такий спосіб з`являються можливості для підозрюваного впливати на наступне формулювання обвинувачення. Сформульована підозра встановлює межі, в яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний та його захисник одержують можливість цілеспрямовано реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених статтею 42КПК України (п.2.2. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі №536/2475/14-к, провадження №13-34кс19).

При цьому, статус підозрюваного особа набуває з моменту вручення їй повідомлення про підозру у належний спосіб.

В ході досудового розслідування 08.12.2022 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 111-2 КК України, шляхом публікації у газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Диспозицією ч.1 ст. 111-2 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення (злочину), за яке законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання,в томучислі, конфіскація майна.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, власником не надано та колегією суддів не встановлено. Визначений слідчим суддею спосіб процесуального примусу не позбавляє власника прав володіння та користування таким майном.

Із вищенаведених підстав колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді на момент її постановлення відповідала фактичним обставинам справи та доказам, наданим стороною обвинувачення на обґрунтування клопотання про арешт майна, а тому є цілком законною та обґрунтованою.

Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.

Істотних порушень нормКПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційних скарг.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимогст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, як на тому наполягає апелянт, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 404,405,407,418,419,422КПК України,колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районногосуду м.Харковавід 29грудня 2022року проарешт майнащодо підозрюваного ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Колегія суддів:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4