Ухвала

від 31.07.2024 по справі 991/1388/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/1388/20

Провадження 1-кп/991/26/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд (ВАКС) колегією суддів у складі

головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (далі - суд)

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),

представника володільця документів - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання від 30.07.2024 захисника ОСОБА_7 про тимчасовий доступ до речей і документів

у кримінальному провадженні №52019000000000898 від 10.10.2019 щодо обвинувачення

ОСОБА_6 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Болотівка Буринського району Сумської області, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює суддею Зарічного районного суду міста Суми) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК),

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий опис судового провадження.

14.02.2020 до ВАКС зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (САП ОГП) надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №52019000000000898 від 10.10.2019, для розгляду якого відповідно до частини 3 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначена колегія суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_3 і ОСОБА_10 09.06.2023 в зв`язку із призначенням рішенням Вищої ради правосуддя (ВРП) від 01.06.2023 членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) ОСОБА_10 та перебуванням такого у довгостроковому відрядженні згідно із наказом від 07.06.2023, на підставі розпорядження керівника апарату ВАКС №100ав здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у результаті якого до складу колегії судді включена ОСОБА_11 , та згодом 19.06.2023 у зв`язку із перебуванням такої у довгостроковій відпустці згідно з наказом від 16.06.2023, на підставі розпорядження керівника апарату ВАКС №132ав здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у результаті якого до складу колегії суддів включена ОСОБА_2

17.02.2020 ухвалою суду призначено підготовче судове засідання на 18.03.2020.

18.03.2020 ухвалою суду призначено судовий розгляд на 26.03.2020 з перервами на 16.04.2020, 07.05.2020, 21.05.2020, 11.06.2020, 18.06.2020, 01.07.2020, 23.07.2020, 15.09.2020, 01.10.2020, 15.10.2020, 20.10.2020, 27.10.2020, 03.11.2020, 10.11.2020, 02.12.2020, 20.01.2021, 26.01.2021, 18.02.2021, 03.03.2021, 18.03.2021, 31.03.2021, 19.05.2021, 28.05.2021, 08.06.2021, 24.06.2021, 27.07.2021, 16.09.2021, 08.10.2021, 28.10.2021, 11.11.2021, 08.12.2021, 16.12.2021, 13.01.2022, 10.02.2022, 10.03.2022, 21.04.2022, 12.05.2022, 26.05.2022, 09.06.2022, 23.06.2022, 28.07.2022, 13.10.2022, 27.10.2022, 01.12.2022, 22.12.2022, 19.01.2023, 09.02.2023, 02.03.2023, 16.03.2023, 06.04.2023, 24.04.2023, 12.05.2023, 15.06.2023, 19.07.2023, 25.07.2023, 12.09.2023, 19.09.2023, 29.09.2023, 01.11.2023, 14.11.2023, 22.11.2023, 29.11.2023, 07.12.2023, 17.01.2024, 24.01.2024, 31.01.2024, 07.02.2024, 21.02.2024, 13.03.2024, 09.04.2024, 10.04.2024, 16.04.2024, 18.04.2024, 23.04.2024, 21.05.2024, 23.05.2024, 29.05.2024, 31.05.2024, 04.06.2024, 05.06.2024, 03.07.2024, 09.07.2024, 10.07.2024, 17.07.2024, 31.07.2024.

2. Короткий виклад клопотання та позицій учасників.

2.1. 30.07.2024 до ВАКС надійшло клопотання адвоката ОСОБА_7 про надання тимчасового доступу до документів, що знаходяться у володінні Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві, а саме до матеріалів кримінального провадження №12018100090011399 від 01.10.2018, що обґрунтовувалось зокрема таким:

«Вивчаючи долучені стороною обвинувачення докази, а саме відомості із ІКС «ІПНПУ» про ОСОБА_12 , стало відомо, що 01.10.2018 ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем Київської області, м. Вишневе, було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення, а саме про те, що в нього було викрадено водійські права серія НОМЕР_4 від 30.01.2018 р.

За вказаною заявою були внесені відомості в ЄРДР та Солом?янським управлінням поліції ГУНП в м. Києві розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні №12018100090011399 від 01.10.2018 р.

Відповідно до тих же відомостей заявник не є тією ж особою, оскільки з тих же документів зазначається, що ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є уродженцем міста Суми, Сумської області та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 є схожою особою.

Також, звертаю увагу суду на те, що з тих же матеріалів вбачається, що в 2015 та 2017 роках ОСОБА_12 користувався водійськими правами серія ВАА номер 512161.

В 2019 році, після того, як була подана заява про викрадення та розпочате досудове розслідування в КП №12018100090011399 від 01.10.2018 р., ОСОБА_12 користувався саме викраденими водійськими правами серія НОМЕР_4 від 30.01.2018р, а в 2020 році знову пред?являв поліцейським, для встановлення особи водійські права серія НОМЕР_1 .

Звертаю увагу суду, що саме викрадені водійські права серії НОМЕР_2 від 30.01.2018 були вилучені у ОСОБА_12 13.08.2019 в Голосіївському районі міста Києва.

На підставі викладеного, можна дійти висновку, що у 2019 році ОСОБА_12 мав підробні водійські права з ідентичними даними як і в водійських правах, які були викрадені, а саме: НОМЕР_2 від 30.01.2018.

Цими підробними водійськими правами ОСОБА_12 користувався саме в час його притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП в 2019 році, що в подальшому стало основою для провокації та підбурення з боку детективів НАБУ та самого ОСОБА_12 щодо судді Зарічного районного суду м. Суми.

Ці ж права, відповідно до протоколу №277928 від 13.08.2019р., складеного патрульною поліцією м. Суми, у ОСОБА_12 - були вилучені.

В 2020р., як зазначалося вище, ОСОБА_12 продовжив користуватися своїми водійськими правами серія НОМЕР_1 .

На підтвердження викладених обставин, та позиції сторони захисту щодо наявної провокації зі сторони детективів НАБУ та ОСОБА_12 щодо мого довірителя, у кримінальному провадженні №52019000000000898 від 10.10.2019 року є необхідність у тимчасовому доступі до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018100090011399 від 01.10.2018 р., оскільки у сторони захисту відсутні законні підстави та можливості самостійно отримати цю інформацію, яка захищена таємницею досудового розслідування».

2.2. В судовому засіданні адвокат ОСОБА_7 (прізвище змінено на підставі свідоцтва органу державної реєстрації актів цивільного стану від 11.04.2024 серія НОМЕР_3 ) підтримала подане лопотання і просила таке задовольнити. Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисники ОСОБА_8 і ОСОБА_9 підтримали клопотання захисника ОСОБА_7 про тимчасовий доступ і просили таке задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, зазначивши, що таке є необґрунтованим і не жодним чином не стосується обставин кримінального провадження щодо обвинувачення ОСОБА_6 .

Представник Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві як володільця речей і документів, до яких сторона захисту просила надати тимчасовий доступ, належним чином викликався до суду, однак в судове засідання не прибув та не повідомив про причини неприбуття, відтак таке не перешкоджало розгляду клопотання на підставі частини 4 статті 163 КПК.

3. Обґрунтування позиції суду.

3.1. Частини 2 і 6 статті 22 КПК розкривають зміст однієї з засад кримінального провадження -змагальності сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, - а саме, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Частиною 1 статті 93 КПК визначено, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим кодексом.

Згідно із частиною 2 статті 93 КПК, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 3 статті 93 КПК, сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів. Ініціювання стороною захисту, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.

3.2. Відповідно до частин 1, 2 статті 333 КПК, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом. Під час розгляду клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів суд також враховує причини, через які доступ не був здійснений під час досудового розслідування. Якщо судом під час судового провадження прийнято рішення про надання доступу до речей і документів, суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для здійснення такого заходу забезпечення кримінального провадження та ознайомлення учасників судового провадження з його результатами. Особа, яка під час судового провадження отримала речі і документи внаслідок здійснення тимчасового доступу до них, зобов`язана надати до них доступ у порядку, передбаченому статтею 290 цього кодексу.

Також згідно із частиною 1 статті 131 КПК, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Пунктом 5 частини 2 статті 131 КПК передбачений такий вид заходів забезпечення кримінального провадження як тимчасовий доступ до речей і документів.

Відповідно до статті 159 КПК, тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах, комп`ютерних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв`язку, без їх вилучення. Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Статтею 162 КПК визначено перелік інформації та відомостей, що належать до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, а саме: 1) інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журналіста і надана їм за умови нерозголошення авторства або джерела інформації; 2) відомості, які можуть становити лікарську таємницю; 3) відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій; 4) конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комерційну таємницю; 5) відомості, які можуть становити банківську таємницю; 6) особисте листування особи та інші записи особистого характеру; 7) інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв`язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо; 8) персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних; 9) державна таємниця; 10) таємниця фінансового моніторингу; 11) відомості, що становлять професійну таємницю відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки».

Частиною 5 статті 163 КПК визначено, що слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: 1) перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; 2) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; 3) не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

Згідно з частиною 6 статті 163 КПК, слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п`ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів. Доступ особи до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, здійснюється в порядку, визначеному законом. Доступ до речей і документів, що містять відомості, які становлять державну таємницю, не може надаватися особі, що не має до неї допуску відповідно до вимог закону.

Отже, КПК містить перелік вимог до відомостей, які мають бути зазначені у клопотанні про тимчасовий доступ до речей і документів (частина 2 статті 160 КПК), а також покладає на сторону, яка звертається з таким клопотанням, обов`язок обґрунтувати наявність передбачених законом підстав для надання тимчасового доступу (частини 5, 6 статті 163 КПК) та довести існування причин, через які такий доступ не був здійснений під час досудового розслідування (частина 2 статті 333 КПК).

Крім того, належить зазначити, що відповідно до пункту 20-7 розділу ІХ КПК, під час дії надзвичайного або воєнного стану на території України тимчасовий доступ до речей і документів, визначених у пунктах 2, 5, 7, 8 частини 1 статті 162 цього кодексу (тобто до відомостей, які можуть становити лікарську таємницю, банківську таємницю, інформації, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв`язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо; персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних) здійснюється на підставі постанови прокурора, погодженої з керівником прокуратури.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», із 05.30 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалась, зокрема наразі на підставі указу Президента України від 06.05.2024 №271/2024 (затверджений Законом України від 08.05.2024 №3684-ІХ) з 05:30 14.05.2024 строком на 90 діб, тобто до 11.08.2024 включно.

3.3. Відповідно до статті 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI , таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами. Частина 2 статті 6 того ж Закону визначає, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Згідно із статтею 8 Закону України «Про державну таємницю», до державної таємниці у порядку, встановленому цим Законом, зокрема відноситься інформація про зміст матеріалів оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування та судочинства з питань, зазначених у цій статті сфер.

3.4. Суд встановив, що захисник просила надати тимчасовий доступ до документів певного кримінального провадження, стверджуючи, що такі необхідні для подальшого використання стороною захисту як доказів, які належать до охоронюваної законом таємниці згідно із пунктом 4 частини 1 статті 162 КПК та державної таємниці згідно із пунктом 9 частини 1 статті 162 КПК, оскільки відомості, які містяться в таких матеріалах належать до конфіденційної та таємної інформації, яка охороняється законом.

Однак всі доводи клопотання про тимчасовий доступ зводяться лише до припущень про те, що ОСОБА_12 нібито користувався підробними водійськими правами саме в час його притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП в 2019 році, тоді як стороною захисту не доведено обґрунтованими та належними доводами те, яким чином відомості з матеріалів кримінального провадження №12018100090011399 від 01.10.2018 сприятимуть досягнення дієвості цього кримінального провадження №52019000000000898 від 10.10.2019, оскільки не наведено будь-яких достатніх переконливих доводів щодо того, що таке будь-яким чином підтвердить чи спростує факт кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 .

Тобто вищезазначене клопотання захисників про тимчасовий доступ не відповідає вимогам частини 2 статті 160 КПК, оскільки не містить відомостей щодо значення документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні та можливість використання як доказів відомостей, що містяться в документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих документів, а також під час розгляду клопотання не доведено, що документи, до яких просила надати тимчасовий доступ сторона захисту, самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; й також можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих документах, що свідчить про недотримання вимог частин 5 та 6 статті 163 КПК.

Окрім того, статтею 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI зокрема визначено, що адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту… Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Із матеріалів клопотання не вбачається, що захисник самостійно зверталась з відповідним адвокатським запитом безпосередньо до Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві як володільця речей і документів, тобто захисником як адвокатом не реалізована можливість без такого заходу забезпечення кримінального провадження як тимчасовий доступ самостійно на запит отримати відомості, які можуть бути використані для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Щодо ж тверджень сторони захисту про необхідність тимчасового доступу до матеріалів із метою перевірки можливої провокації злочину, суд зауважує, що про наявність провокації злочину може йти мова лише тоді, коли правоохоронні органи штучно створили ситуацію з метою спонукати особу до вчинення злочину, однак таке відсутнє у разі, якщо правоохоронні органи лише долучилися до фіксації і розслідування на певному етапі розвитку подій, яка проявилася лише у належній фіксації вчинюваного кримінального правопорушення.

Суд зауважує, що у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (ККС ВС) від 23.05.2024 в справі 588/737/17 містяться такі правові висновки: «Згідно із судовою сталою практикою (постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду, ухвалені у провадженнях № 51-791км19, № 51-7096км18, № 51-6497км18, № 51-2010км19, № 51-2040км19, № 51-1968км19, № 51-2950км20, № 51-27км20, № 51-2025км20, № 51-420км19, № 51-6190км18, № 51-584км18, № 51-7086км18, № 51-8747км18) застосування особливих методів ведення слідства, зокрема агентурних методів, саме по собі не може порушувати права особи на справедливий суд. Ризик провокації з боку працівників правоохоронних органів, викликаний указаними методами, означає, що їх використання повинно бути суворо регламентованим. Для застосування цих методів у правоохоронних органів мають бути докази на підтвердження аргументу схильності особи до вчинення злочину.

Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів судова практика виробила змістовний та процесуальний критерії. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.

Так, для встановлення факту провокації злочину визначальним є з`ясування питань: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи було би скоєно злочин без втручання правоохоронних органів; чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особу було втягнуто у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.

Вказані вимоги узгоджуються з практикою ЄСПЛ, зокрема рішеннями у справах «Банніков проти Російської Федерації» від 04 листопада 2010 року, «Веселов та інші проти Російської Федерації» від 02 жовтня 2010 року, «Матановіч проти Хорватії» від 04 квітня 2017 року, «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року

Та обставина, що … є заявником і в іншому кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, вчиненого в сфері службової діяльності, сама по собі не свідчить про наявність провокації кримінальних правопорушень з боку правоохоронних органів, як про це стверджує захисник у касаційній скарзі.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність провокації є обґрунтованим та належним чином мотивованим, а доводи захисника в цій частині не є слушними. Додатково колегія суддів звертає увагу, що у касаційній скарзі сторона захисту заперечує як факт вчинення … кримінальних правопорушень, так і заявляє про провокацію на його вчинення. Разом з цим відповідно до практики ЄСПЛ, суд визнає необґрунтованими заяви щодо провокації злочину й не розглядає їх по суті, коли заявник заперечує факт вчинення ним злочину та одночасно заявляє про провокацію на його вчинення (рішення у справі «Берлізев проти України» від 08 липня 2021 року).

У цій справі ЄСПЛ визнав непослідовним заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги, що спровокували його вчинити. Захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників міліції.

Ураховуючи вищевказане, включаючи практику ЄСПЛ, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність провокації злочину».

Крім того, у контексті приписів статей 92 КПК у разі заявлення стороною захисту доводів про наявність провокації, відповідно до правових позицій, які містяться в ухвалах ККС ВС від 10.06.2020 в справі №1715/6764/12 і від 23.02.2022 в справі №1-317/11, постанові від 19.10.2022 в справі №728/1614/17, саме сторона обвинувачення повинна довести, що ніякого підбурювання до вчинення злочину не було.

З огляду на вищенаведене, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про тимчасовий доступ.

3.5. Суд вважає за необхідне зазначити, що решта доводів учасників судового провадження не мають суттєвого значення для розгляду вищезазначених клопотань та не можуть вплинути на результат їх розгляду. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини як джерела права, суд зобов`язаний обґрунтовувати своє рішення, але це не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від його характеру (зокрема рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Керуючись статтями 159-166, 333, 369-372, 532 КПК, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволені клопотання від 30.07.2024 захисника ОСОБА_7 про тимчасовий доступ до речей і документів.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту оголошення.

Повний текст ухвали оголошений 02.08.2024.

Головуючий суддя ОСОБА_1 Суддя ОСОБА_2 Суддя ОСОБА_3