Окрема думка

від 31.07.2024 по справі 991/1388/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/1388/20

Провадження 1-кп/991/26/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

ОКРЕМА ДУМКА

судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1

до ухвали від 31 липня 2024 року у справі № 991/1388/20

(провадження № 1-кп/991/26/20)

31 липня 2024 року місто Київ

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 31 липня 2024 року (надалі - вирок), постановленою колегією суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів: ОСОБА_3 і ОСОБА_1 (надалі - суд) у кримінальному провадженні за № 52019000000000898 від 10.10.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, частково задоволено клопотання прокурора та постановлено таке: «Надати прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 або за його дорученням детективам Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 та ОСОБА_7 право на тимчасовий доступ до речей і документів (з можливістю ознайомитись з такими та зробити їх копії), які перебувають у володінні приватного акціонерного товариства (ПрАТ) «ВФ Україна» (юридична адреса: 01601, місто Київ, вулиця Лейпцизька, 15, код 14333937) за період з 09.07.2024 до 17.07.2024 включно щодо номеру мобільного зв`язку НОМЕР_1 , який обслуговується в мережі оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна», а саме місцезнаходжень абонента цього номеру за з`єднаннями та повідомленнями (базової станції оператора, азимуту до неї) з урахуванням нульових дзвінків. Строк дії ухвали становить 14 календарних днів з дня її постановлення».

З цією ухвалою я не згоден з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 131 КПК України: «Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є: тимчасовий доступ до речей і документів».

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3, ч. ч. 4 та 5 ст. 132 КПК України: « Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються».

Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 159 КПК України: «Тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).Тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах, комп`ютерних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв`язку, без їх вилучення. Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду».

Відповідно до вимог п. п. 1-3 ч. 5 ст. 163 КПК України: «Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю».

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 163 КПК України: «Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п`ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів».

У клопотанні прокурор просить надати дозвіл на тимчасовий доступ до інформації, яка належить до охоронюваної законом таємниці, а саме інформації, яка знаходиться у провайдерів телекомунікацій для подальшого використання в процесі досудового розслідування, зазначивши при цьому, що без отримання такої інформації неможливо досягнути мети досудового розслідування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 та ч. 1 ст. 34 Закону України «Про телекомунікації», охорона таємниці телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються технічними засобами телекомунікацій, та інформаційна безпека телекомунікаційних мереж гарантуються Конституцією та законами України. Оператори, провайдери телекомунікацій повинні забезпечувати і нести відповідальність за схоронність відомостей щодо споживача, отриманих при укладенні договору, наданих телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо.

Прокурор просить дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів з інформацією, яка зазначена у п. 7 ч. 1 ст. 162 КПК України. Тимчасовий доступ до таких речей і документів під час дії воєнного стану на території України, здійснюється на підставі постанови прокурора, погодженої з керівником прокуратури, що встановлено п. 20-7 Перехідних положень КПК України.

Вважаю, що п. 20-7 Перехідних положень КПК України є спеціальною тимчасовою правовою нормою, яка підлягає самостійному застосуванню у період дії воєнного стану в Україні, з огляду на таке.

Тимчасовий доступ до речей і документів є визначеним нормами кримінального процесуального законодавства заходом забезпечення кримінального провадження, який підлягає застосуванню у відповідності з вимогами ст. ст. 131, 132, 159-166 КПК України.

Особливості режиму кримінального провадження в умовах воєнного стану визначені, зокрема п. 2 ч. 1 ст. 615 КПК України, яким передбачено: «У разі введення воєнного стану та якщо: відсутня об`єктивна можливість виконання слідчим суддею повноважень, передбачених статтями 140, 163, 164, 170, 173, 206, 219, 232, 233, 234, 235, 245-248, 250 та 294 цього Кодексу, - такі повноваження виконує керівник відповідного органу прокуратури за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором. Рішення керівника органу прокуратури приймається у формі постанови та має містити обґрунтування правомірності здійснення ним повноважень слідчого судді».

Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та Закону України «Про електронні комунікації» щодо підвищення ефективності досудового розслідування «за гарячими слідами» та протидії кібератакам» від 15 березня 2022 року № 2137-IX Розділ IX "Перехідні положення" КПК України був доповнений пунктом 20-7 такого змісту: «Під час дії надзвичайного або воєнного стану на території України тимчасовий доступ до речей і документів, визначених у пунктах 2, 5, 7, 8 частини першої статті 162 цього Кодексу, здійснюється на підставі постанови прокурора, погодженої з керівником прокуратури».

При вирішенні питання співвідношення вимог норм п. 2 ч. 1 ст. 615 КПК України і п. 20-7 Перехідних положень КПК України не можна покладатися на темпоральний принцип подолання колізій норм права (пріоритет темпорального правила над змістовним правилом подолання колізій норм права), за яким повинна застосовуватися норма права, яка прийнята пізніше, а потрібно виходити саме зі змістовного правила подолання колізій норм права, оскільки зазначені норми різняться за змістом, а норму п. 20-7 Перехідних положень КПК України не можна розглядати, як «додаткову» або «допоміжну» норму, яка розвиває основні положення КПК України.

Зазначена норма є тимчасовою нормою, як і норма п. 2 ч. 1 ст. 615 КПК України, але на відміну від останньої вона підлягаю застосуванню не тільки під час дії воєнного стану на території України, а й під час дії на території України надзвичайного стану. У цих процесуальних нормах права зазначаються різні уповноважені особи: у п. 2 ч. 1 ст. 615 КПК України це «керівник відповідного органу прокуратури», а у п. 20-7 Перехідних положень КПК України це «керівник прокуратури», які не є тотожними у розумінні змісту Закону України «Про прокуратуру». Норма п. 2 ч. 1 ст. 615 КПК України стосується виконання повноважень слідчого судді, передбачених ст. ст. 163 і 164 КПК України, а норма п. 20-7 Перехідних положень КПК України стосується тимчасового доступу до речей і документів, визначених виключно у п. п. 2, 5, 7, 8 ч. 1 ст. 162 КПК України, не посилається на ст. ст. 163 і 164 КПК України, а визначає у якості підстави здійснення тимчасового доступу у період воєнного стану в Україні постанову прокурора, погоджену з керівником прокуратури, що стосується тимчасової зміни такої правової підстави, яка встановлена ч. 2 ст. 159 КПК України.

Я також зважаю на те, що норма п. 20-7 Перехідних положень КПК України, не виключена з тіла КПК України та є чинною станом на теперішній час, а Рекомендації, підготовлені за результатами проведення онлайн-конференції «Особливості здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану: матеріальний та процесуальний аспекти», проведеної Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду за участю суддів першої та апеляційної інстанцій, а також міжнародного експерта носять рекомендаційний характер та не є обов`язковими для застосування слідчим суддею за кримінальним процесуальним законодавством України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні з 05:30 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і діє на теперішній час.

За таких обставин, вважаю, що п. 20-7 Перехідним положень КПК України є спеціальною правовою нормою тимчасової дії, яка підлягає самостійному застосуванню у період дії воєнного стану на території України виключно у випадках, передбачених п. п. 2, 5, 7, 8 ч. 1 ст. 162 КПК України, а тому має бути застосована судом у даному випадку як правова підстава для відмови у задоволенні клопотання прокурора.

За таких обставин, вважаю, що суд не повинен був задовольняти клопотання прокурора, зокрема і частково, а у його задоволенні слід було відмовити.

Суддя ОСОБА_1