Ухвала

від 24.10.2024 по справі 991/1388/20

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

справа № 991/1388/20

провадження № 11-кп/991/127/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року місто Київ

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , перевіривши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Вищого антикорупційного суду від 18.09.2024 р. в частині застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

в с т а н о в и л а:

Вироком Вищого антикорупційного суду від 18.09.2024 р. ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, призначено йому основне покарання у виді семи років позбавлення волі та додаткове покарання у виді трьох років позбавлення права обіймати посади в органах судової влади та з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна. До набрання вироком законної сили, до обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та для забезпечення виконання вироку негайно взято його під варту. Визначено після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_4 заставу в розмірі 153 680 грн., внесену ним 19.11.2019 року за ОСОБА_3 . Залишено чинним арешт, накладений ухвалою Апеляційної палати ВАКС від 19.12.2019 р. на майно ОСОБА_3 шляхом заборони його відчуження та розпорядження. Вирішено долю речових доказів. Повідомлено Президента України, Вищу раду правосуддя, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України про ухвалення цього вироку.

Не погодившись з вироком суду, 30.09.2024 року захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на «рішення колегії суддів Вищого антикорупційного суду про зміну ОСОБА_3 запобіжного заходу із застави на тримання під вартою, яке прийнято у п. 3 резолютивної частини вироку Вищого антикорупційного суду від 18.09.2024 р.», яка разом з матеріалами кримінального провадження 22.10.2024 року надійшла до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (т. 22 а.с.140-144).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: суддя-доповідач ОСОБА_1 , судді ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

В обґрунтування апеляційної скарги захисник ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду першої інстанції про зміну ОСОБА_3 запобіжного заходу із застави на тримання під вартою, яке прийнято у п. 3 резолютивної частини вироку Вищого антикорупційного суду від 18.09.2024 р., є незаконним та таким, що може бути оскарженим у порядку ч. 2 ст. 392 КПК України. Посилається також на рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 р. № 4-р/2019, згідно якого положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті визнано таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним). Звертає увагу на те, що в судових дебатах прокурор просив, враховуючи тяжкість та обставини злочину, майновий та сімейний стан обвинуваченого, дані про його особу та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, змінити ОСОБА_3 запобіжний захід та застосувати до нього до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Письмового клопотання про зміну запобіжного заходу прокурором подано не було як на стадії судового розгляду, так і до початку судових дебатів. Стороні захисту таке клопотання за 3 години до початку розгляду цього питання не вручалось, що є істотним порушенням права на захист обвинуваченого. Стверджує, що без згоди Вищої ради правосуддя суддю не можна утримувати під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Враховуючи, що вирок не набрав законної сили, рішення про зміну ОСОБА_3 запобіжного заходу та негайне взяття його під варту є протиправним.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали провадження в цій частині, суддею-доповідачем встановлено підстави для відмови у відкритті провадження за даною апеляційною скаргою, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 398 КПК України, отримавши апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її на відповідність вимогам ст. 396 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом. Частиною другої вказаної статті визначено {Положення ч. 2 ст. 392 щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13.06.2019 р.}, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті. Ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Крім цього, згідно з ч. 5 ст. 394 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.

Як вже зазначалось вище, в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 , посилаючись на положення ч. 2 ст. 392 КПК України, просить скасувати рішення суду про зміну ОСОБА_3 запобіжного заходу із застави, внесеної раніше, на тримання під вартою, яке прийнято у п. 3 резолютивної частини вироку Вищого антикорупційного суду від 18.09.2024 р. При цьому, зазначає, що суд, ухвалюючи вирок, не мав права самостійно вирішувати питання запобіжного заходу, оскільки у відповідності до ст. 200 КПК України про застосування або зміну запобіжного заходу під час судового розгляду подається відповідне клопотання.

Втім, такі доводи захисника суперечать положенням КПК України.

Так, ст. 331 КПК України регламентує порядок зміни, скасування, обрання або продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого.

Вказані процесуальні дій суд вчиняє у порядку, передбаченому Главою 18 КПК України, за клопотанням сторони обвинувачення або захисту. Також, ця норма передбачає, що вказані процесуальні дії суду відбуваються під час судового розгляду і до ухвалення судового рішення по суті.

Зазначене питання вирішується відповідною ухвалою суду першої інстанції, яка підлягає апеляційному оскарженню.

Водночас, у даному випадку така ухвала судом першої інстанції не постановлювалась, оскільки судовий розгляд закінчено і ухвалено судове рішення по суті (вирок).

Статтею 368 КПК України визначено питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку. Зокрема, ухвалюючи вирок, суд, серед іншого, повинен вирішити, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Стаття 371 КПК України визначає порядок ухвалення судових рішень та їх форму.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 371 КПК України суд ухвалює вирок іменем України безпосередньо після закінчення судового розгляду.

При цьому, як встановлено у п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у резолютивній частині вироку у разі визнання особи винуватою судом незалежно він наявності клопотань сторін у провадженні зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Первинним дослідженням змісту оскаржуваного вироку встановлено, що судом першої інстанції закінчено судовий розгляд та ухвалено обвинувальний вирок, яким ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та призначено йому основне покарання у виді 7 років позбавлення волі, а також додаткове покарання у виді 3 років позбавлення права обіймати посади в органах судової влади, з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна.

Відтак, суд першої інстанції вирішив ряд питань, серед яких - застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, про що зазначив у резолютивній частині вироку.

Отже, обвинувальний вирок, яким ОСОБА_3 засуджено до покарання у виді позбавлення волі з його подальшим реальним відбуванням, не може бути оскаржено окремо в цій частині, оскільки судовий розгляд у даному провадженні закінчено. Натомість, окремому апеляційному оскарженню підлягають ухвали щодо запобіжного заходу, постановлені під час судового розгляду до ухвалення судового рішення по суті.

За викладених обставин, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 369-372, 399, 418, 532 КПК України, суддя-доповідач, -

п о с т а н о в и л а:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Вищого антикорупційного суду від 18.09.2024 р. в частині зміни останньому запобіжного заходу із застави, внесеної раніше, на тримання під вартою - відмовити.

Роз`яснити захиснику, що у відповідності до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя ОСОБА_1