Постанова

від 22.07.2024 по справі 922/3877/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2024 року м. Харків Справа № 922/3877/21

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І. , суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання: Беккер Т.М.,

за участю: прокурора Харківської обласної прокуратури та представника Державної екологічної інспекції у Харківській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. №1171 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2024 у справі № 922/3877/21,

за позовом: керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова (61002, м. Харків, вул. Сумська, 76) в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 6),

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Еко" (61099, м. Харків, вул. Лодзька, 7а),

про: стягнення 5558068,76 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Керівник Київської окружної прокуратура м. Харкова звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області з позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Еко" 5558068,76 грн шкоди, що заподіяна державі внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок засмічення земельної ділянки відповідачем допущено забруднення земельної ділянки площею 325 м.кв з кадастровим номером 6310138500:12:005:006, що розташована впритул до нежитлової будівлі за адресою: вул. Лодзька, 7-А в м. Харкові, забруднюючими речовинами (амонієм (обмінним) у перерахунку на амоній, неполярними вуглеводними (або нафтопродуктами), нітратами у перерахунку на нітрати та фосфору рухомими формами у перерахунку на п`ятиоксид фосфор Р2О5, що є порушенням статей 17, 32, 33 Закону України "Про відходи", статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 35 Закону України "Про охорону земель".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.04.2024 у справі №922/3877/21 відмовлено в задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції вказав, що позивач стосовно відповідача діяв поза межами прямо передбаченого законом строку на проведення перевірки, тобто у порушення Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а отже отримані позивачем об`єктивні дані є такими, що здійснені з порушенням установленої законом процедури, а тому не можуть бути визнані судом допустимими доказами у розумінні ст. 77 ГПК України.

Також суд зазначив, що оскільки відповідач не є власником та землекористувачем (орендатором) земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:12:005:0062, то дана обставина виключає відповідальність останнього за її засмічення під час здійснення господарської діяльності.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що для виникнення у суб`єкта господарювання обов`язку відшкодувати шкоду, факт наявності лише сміття не є достатнім. Водночас, судом відхилено докази, надані на підтвердження факту забруднення землі, зокрема акт відбору проб ґрунтів від 22.06.2021 № 39-2021/103-104 та протокол вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів від 05.08.2021 № 39-2021/103-104, оскільки з наданого документу неможливо встановити, з якої саме земельної ділянки здійснено відбір проб ґрунтів, не вказано час виникнення забруднення ґрунтів та не зазначено причинно-наслідковий зв`язок між розміщенням відпрацьованих покришок на земельній ділянці і забрудненням ґрунтів мінеральними добривами та неполярними вуглеводнями (або нафтопродуктами).

Також судом вказано, що частина заявлених до стягнення збитків нарахована не за результатами позапланової перевірки відповідача, а в ході проведення слідчих дій у межах кримінального провадження №12020220060001761, що на думку суду є неприпустимим.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури з відповідним рішенням суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає:

- оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: статті 1166 ЦК України, Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про охорону земель", "Про відходи", та з порушенням норм процесуального права: статей 75, 76-79, 86, 236, 237 Господарського процесуального кодексу (далі ГПК) України;

- факти засмічення і забруднення землі відповідачем є встановленими та зафіксованими. Зокрема, такі факти зафіксовано в акті перевірки, проведеної у результаті здійснення позапланового заходу від 18.02.2021 №130/12-02/08-04 (відповідні докази надано разом з позовом) та інших матеріалах інспекційної перевірки, які на його думку є достатніми, належними, допустимими та більш вірогідними у розумінні статей 76-79 ГПК України;

- в межах адміністративної справи № 520/15087/21, на яку також послався суд першої інстанції, предметом позову ТОВ "Харків-Еко" визначено виключно визнання незаконними та скасування припису. Отже, судовий розгляд з межах вирішення вищезазначеного адміністративного спору стосувався лише припису, тоді як ані акт перевірки, ані дії Держекоінспекиії щодо проведення самої перевірки та її оформлення в предмет доказування даної справи не входили. Вважає, що таке не виключає можливості акту бути доказом у іншій справі (в тому числі в цій господарській) в частині інформації, що стосується саме змісту акту;

- вважає, що не відповідають фактичним обставинам справи висновки суду першої інстанції про те, що прокурором не доведено факту забруднення відповідачем земель, оскільки: факт розміщення відповідачем відпрацьованих покришок на відкритому ґрунті на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138500:12:005:0062 є визнаним; обставини використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:12:005:0062 та факти як її засмічення, так і забруднення зафіксовані в акті перевірки Держекоінспекції від 18.02.2021; діяльність відповідача за адресою: вул. Лодзька, 7А, підтверджується наявними у справі документами (висновок державної екологічної експертизи від 24.01.2013 № 09, ліцензії серії AB № 527549 та AB № 521396, договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.04.2010, укладеного між ТОВ "Еко-Стандарт" та ТОВ "Харків-Еко", протокол державної санітарно- епідеміологічної експертизи № 2017 від 21.11.2017);

- в акті Міністерства екології та природних ресурсів України від 21.05.2021 №59/21 зафіксовано низку порушень ліцензійних умов, допущених ТОВ "Харків-Еко" при поводженні з відходами, що відображено, зокрема у п. 14, п. 19, п. 25, п. 30, п. 32, п. 9 цього акту;

- вказує на те, що в матеріалах даної господарської справи наявні всі перелічені матеріали, які підтверджують факт засмічення та забруднення земель, а саме: акт перевірки №30/12-02/08-08 від 18.02.2021; акт відбору проб ґрунтів від 22.06.2021 №39-2021/103-104; протокол вимірювань показників складу та властивостей проб ґрунтів від 05.08.2021 №39-2021/103-104; протокол про адміністративне правопорушення від 16.02.2021 №002655; постанова про накладення адміністративного стягнення від 18.02.2021 № 08-11/54.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі №922/3877/21 розгляд справи відкладено на 27.06.2024 о 12:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132; запропоновано прокуратурі та Державній екологічній інспекції у Харківській області надати пояснення, підтвердженими належними доказами, щодо: 1) приналежності земельної ділянки, на якій встановлено факти порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Харків-Еко" вимог природоохоронного законодавства, відповідачу; 2) позиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Еко" під час складення представниками Державної екологічної інспекції у Харківській області документації на підтвердження фактів порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Харків-Еко" вимог природоохоронного законодавства; 3) причинно-наслідкового зв`язку між діями Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Еко" та обставиною засмічення та забрудення землі.

26.06.20024 від Державної екологічної інспекції у Харківській області надійшли додаткові пояснення у справі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 розгляд справи відкладено на 22 липня 2024 року о 12:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.

У судове засідання, яке відбулось 27.06.2024, з`явились прокурор Харківської обласної прокуратури та представник Державної екологічної інспекції у Харківській області.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини.

04.02.2021 Державною екологічною інспекцією у Харківській області з метою перевірки тверджень, викладених у зверненні гр. ОСОБА_1 від 16.01.2021, видано наказ № 130/12-02 про здійснення позапланового заходу (перевірки) Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Еко" щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог природоохоронного законодавства в частині охорони атмосферного повітря, охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів, використання та охорони земель, поводження з відходами, пестицидами та агрохімікатами.

Строк проведення перевірки за наказом позивача від 04.02.2021 № 130/12-02 складав: з 05.02.2021 по 18.02.2021.

У вказаний період позивачем відносно відповідача проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі позапланової перевірки щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Предметом перевірки були охоплені питання охорони атмосферного повітря, охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів, використання та охорони земель, поводження з відходами, пестицидами та агрохімікатами.

За результатами проведеної перевірки, оформленої актом від 18.02.2021 №130/12-02/08-04, встановлено, що відповідачем при здійсненні господарської діяльності, пов`язаної із збиранням небезпечних відходів, не забезпечується захист земель від забруднення та не вживаються заходи щодо запобігання негативному та екологонебезпечному впливу на земельній ділянці та ліквідації наслідків такого впливу. Відповідачем допущено засмічення частини земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:12:005:0062, що розташована впритул до нежитлової будівлі за адресою: вул. Лодзька, 7-А в м. Харкові, де на відкритому ґрунті площею 325 м. кв, висотою 1,1 м та об`ємом 357,5 м. куб відповідачем розміщені відпрацьовані покришки (код 6000.2.9.03 згідно з класифікатором відходів, затвердженим Наказом Держстандарту України № 89 від 29.02.1996).

За твердженням прокурора, внаслідок засмічення земельної ділянки відповідачем допущено забруднення земельної ділянки площею 325 м.кв з кадастровим номером 6310138500:12:005:0062, що розташована впритул до нежитлової будівлі за адресою: вул. Лодзька, 7-А в м. Харкові, забруднюючими речовинами (амонієм (обмінним) у перерахунку на амоній, неполярними вуглеводними (або нафтопродуктами), нітратами у перерахунку на нітрати та фосфору рухомими формами у перерахунку на п`ятиоксид фосфор Р2О5).

19.02.2021 з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, з посиланням на Акт від 18.02.2021 №130/12-02/08-04 позивачем винесено припис № 10/08-10, яким на відповідача покладено низку обов`язків.

За розрахунком позивача, загальна сума збитків, заподіяних відповідачем державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, зумовленого забрудненням та засміченням земельних ресурсів відходами склала 5 558 068,76 грн, з яких:

- 5127525 грн збитки, заподіяні державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, зумовленого засміченням земельних ресурсів відходами, розраховані на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №149 від 04.04.2007, зареєстрованої в Міністерстві юстиції за №422/13689 від 25.04.2007;

- 430543 грн збитки, заподіяні державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, зумовленого забрудненням земельних ресурсів відходами, розраховані на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №171 від 27.10.1997, зареєстрованої в Міністерстві юстиції за № 285/2725 від 05.05.1998 (у редакції наказу Мінприроди від 04.04.2007 №149).

З метою добровільного відшкодування заподіяної шкоди позивачем на адресу відповідача надсилались претензії № 29 від 05.03.2021 зі змінами від 13.04.2021, а також претензія № 126 від 13.08.2021, які залишені відповідачем без задоволення, що й зумовило подання даного позову.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок засмічення земельної ділянки відповідачем допущено забруднення земельної ділянки площею 325 м.кв з кадастровим номером 6310138500:12:005:006, що розташована впритул до нежитлової будівлі за адресою: вул. Лодзька, 7-А в м. Харкові, забруднюючими речовинами (амонієм (обмінним) у перерахунку на амоній, неполярними вуглеводними (або нафтопродуктами), нітратами у перерахунку на нітрати та фосфору рухомими формами у перерахунку на п`ятиоксид фосфор Р2О5, що є порушенням статей 17, 32, 33 Закону України "Про відходи", статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 35 Закону України "Про охорону земель".

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог прокурора заперечує, посилаючись на те, що:

- позапланові заходи із здійснення державного нагляду (контролю) дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства проведені позивачем після закінчення строку, встановленого ч. 4 ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності";

- огляд земельної ділянки за кадастровим номером 6310138500:12:005:0062 та встановлення факту її засмічення відпрацьованими покришками з проведенням замірів площі земельної ділянки та об`єму відходів проведені посадовими особами позивача 12.02.2021 без дозволу слідчого судді, за відсутності інших законних підстав, що є порушенням Конституції України, ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Кримінального процесуального кодексу України;

- перелік питань для проведення позапланової перевірки у направленні №130/12-02/08-04 від 04.02.2021 не співпадає з питанням, що стало підставою для ініціювання позапланової перевірки (звернення гр. ОСОБА_1 від 16.01.2021);

- натурним обстеженням та відбором посадовими особами позивача проб ґрунтів лише зафіксовано факт забруднення земельної ділянки амонієм (обмінним) неполярними вуглеводнями (або нафтопродуктами), нітратами, фосфором (рухомі форми), але не зазначено період часу, коли сталося забруднення, а також жодним чином не доводить факту, що забруднення ґрунтів сталось внаслідок господарської діяльності саме Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Еко".

Таким чином, на думку відповідача, Акт позапланового заходу з усіма додатками, зокрема, додатки №11, 12, 13, 14 не можуть бути визнані належними доказами встановлення фактів порушення відповідачем природоохоронного законодавства під час здійснення господарської діяльності зі збирання, перевезення, зберігання, утилізації відходів. Наведене прокурором твердження щодо використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:12:005:0062 для ведення своєї господарської діяльності є припущенням, оскільки відповідно до інформації з Державного земельного кадастру та Державного кадастру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно не зареєстровано жодних відомостей про передачу спірної земельної ділянки у постійне або тимчасове користування (оренду) на користь Товариства відповідача.

Як вважає відповідач, покладання на Товариство з обмеженою відповідальністю "Харків-Еко", яке не є власником та землекористувачем (орендатором) даної земельної ділянки, відповідальності за її засмічення під час здійснення господарської діяльності, суперечить вимогам чинного законодавства та не відповідає фактичним обставинам справи. Сам факт наявності сміття не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і як наслідок, робити висновок про виникнення у суб`єкта господарювання обов`язку відшкодувати шкоду.

Як зазначає відповідач, територія за адресою: вул. Лодзька, 7-А у м. Харкові є промисловою зоною та на теперішній час за даною адресою підприємницьку діяльність здійснює досить значна кількість суб`єктів господарювання.

На підставі викладеного відповідач вважає, що позивачем не надано суду достатніх, допустимих та належних доказів чи вагомих аргументів своєї правової позиції та правомірності позовних вимог, у зв`язку з чим просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд вказав таке.

- поза увагою судів попередніх інстанцій залишено те, що заявлена до стягнення сума збитків у розмірі 5 558 068,76 грн складається з: 5 127 525 грн збитків, заподіяних державі внаслідок засмічення земельних ресурсів відходами; 430 543 грн збитків, заподіяних державі внаслідок забруднення земельних ресурсів відходами. За змістом наведеного у позові обґрунтування та матеріалів справи слідує, що 5 127 525 грн збитків нараховані за результатами проведеної позапланової перевірки відповідача, яка оформлена актом від 18.02.2021 №130/12-02/08-04, тоді як 430 534 грн збитків нараховані за результатами відбору проб ґрунтів згідно з актом від 22.06.2021 №39-2021/103-104, що здійснено з метою визначення вмісту забруднюючих речовин на виконання листа Головного управління національної поліції в Харківській області від 22.06.2021. Тобто, заявлений до стягнення розмір збитків складається з двох окремих сум збитків, одна з яких розрахована безпосередньо за результатами проведеної позапланової перевірки за засмічення земельних ресурсів відходами, а інша за результатами відбору проб ґрунту в ході проведення слідчих дій у межах кримінального провадження за забруднення земельних ресурсів відходами.

- за змістом мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, відхиляючи посилання прокурора на вищезгаданий акт відбору проб ґрунтів від 22.06.2021 №39-2021/103-104 та протокол вимірювання показників складу і властивостей проб ґрунтів від 05.08.2021 №39-2021/103-104, суд врахував лише дату складання вказаних документів, пов`язуючи їх з проведеною у лютому 2021 року позаплановою перевіркою відповідача.. Суд апеляційної інстанції відповідне порушення не усунув, фактично поклавши в основу своєї постанови встановлені в адміністративній справі №520/15087/21 обставини та висновки про незаконність проведення позапланової перевірки відповідача (акт від 18.02.2021 №130/12-02/08-04) та скасування припису №10/08-10 від 19.02.2021, виданого за результатами цієї перевірки.

- поза увагою судів залишено те, що висновки в адміністративній справі №520/15087/21 загалом стосуються проведеної позапланової перевірки відповідача, результати якої викладені у акті від 18.02.2021 №130/12-02/08-04 та винесеного з урахуванням такої перевірки припису №10/08-10 від 19.02.2021 про усунення виявлених порушень. Натомість частина заявлених до стягнення збитків нарахована не за результатами позапланової перевірки відповідача, а в ході проведення слідчих дій у межах кримінального провадження №12020220060001761.

- в матеріалах справи наявна копія Акту Міністерства екології та природних ресурсів України від 21.05.2021 № 59/21 (т.с.1, а.с.199-224), складеного за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання відповідачем вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, на який посилався прокурор в обґрунтування заявлених до ТОВ "Харків-Еко" позовних вимог. Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою та не перевірив аргументи прокурора стосовно того, що серед виявлених під час планової перевірки відповідача порушень законодавства, зокрема, вказано про невідповідність фактичного розміщення небезпечних відходів наданій схемі їх розміщення та про відсутність спеціально відведених майданчиків для зберігання небезпечних відходів, у зв`язку з чим суд не з`ясував, чи могли вищезгадані порушення призвести до забруднення земельних ресурсів, про що стверджує позивач та прокурор з посиланням на здійснені відбори проб ґрунтів 22.06.2021 та 05.08.2021, тобто вже після проведення планової перевірки відповідача.

- вказуючи про те, що для виникнення у суб`єкта господарювання обов`язку відшкодувати шкоду факт наявності лише сміття не є достатнім, судами попередніх інстанцій не досліджено у сукупності наявні в матеріалах справи докази, окрім акту позапланової перевірки від 18.02.2021, на які позивач та прокурор посилаються на підтвердження факту засмічення та забруднення земельних ресурсів відповідачем, про що зазначалося вище та на чому слушно наголошував скаржник.

- при новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, здійснити належну перевірку доказами обставин, зазначених у цій постанові, надати цим доказам та доводам учасників справи належну правову оцінку і в залежності від встановленого ухвалити рішення.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 6 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, завдання майнової шкоди.

Стаття 22 ЦК України визначає, що збитками є втрати, яких особа зазнала в зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести:

- неправомірність поведінки особи (неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, яка не відповідає вимогам закону, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії);

- наявність шкоди (під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права. У правовідносинах, що розглядаються, шкода - це фактично міра відповідальності);

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

- вину завдавача шкоди, але за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону, обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача (в даному випадку прокурора) покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18).

Відповідно до положень частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави (стаття 16 Конституції України).

Відповідно до статей 66, 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Статтею 96 Земельного кодексу України, на землекористувачів покладено обов`язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Відповідно до статті 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, зокрема, за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Спір у даній справі стосується відшкодування державі шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельної ділянки.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про відходи", Законом України "Про охорону земель", Земельним кодексом України, а також іншим спеціальним законодавством.

Так, у статті 35 Закону України "Про охорону земель" наведено вимоги до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності, за змістом якої вказані особи зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

За змістом статті 46 Закону України "Про охорону земель" розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи".

За приписами статті 1 Закону України "Про відходи" (тут і далі чинний на час виникнення спірних правовідносин) у цьому Законі наведені нижче основні терміни вживаються в такому значенні: відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; небезпечні відходи - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров`я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними;

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про відходи" суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані:

з) не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах;

и) здійснювати контроль за станом місць чи об`єктів розміщення власних відходів;

л) відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров`ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

Частиною 7 статті 33 Закону України "Про відходи" визначено, зокрема, що забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням норм і правил, передбачених законодавством України.

У статті 43 Закону України "Про відходи" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно зі статтею 56 Закону України "Про охорону земель", яка кореспондується з положеннями статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затверджену Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997 № 171 (у редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 04.04.2007 № 149, наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів від 04.11.2020 № 241) встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання та фізичними особами, через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, допущеного внаслідок дії чи бездіяльності і поширюється на всі землі України незалежно від їх категорії та форм власності (пункт 1.2 Методики.)

Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів (п. 1.3 Методики).

У розділі 2 Методики наведено таке визначення:

Засмічення земель - наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів; забруднення земель - накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін.

У цій Методиці терміни "Відходи" та "Небезпечні відходи" вживаються у значеннях, наведеному у Законі України "Про відходи".

В пунктах 3.1-3.3 вказаної Методики визначено, що:

- землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення);

- землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища;

- факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Відповідно до положень природоохоронного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини.

Отже, забруднення навколишнього природного середовища, прямий чи опосередкований шкідливий вплив на здоров`я людини є кваліфікуючими ознаками правопорушення, за яке передбачено відповідальність. Подібні за змістом висновки щодо відшкодування шкоди та складу господарського правопорушення у природоохоронній сфері викладені у постановах Верховного Суду від 25.10.2018 у справі № 905/31/17, від 22.11.2018 у справі № 922/3507/16.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд вказав на необхідності розмежовування заявлених до стягнення у даній справі збитків, а саме:

- 5127525 грн збитків, заподіяних державі внаслідок засмічення земельних ресурсів відходами, нарахованих за результатами проведеної позапланової перевірки відповідача, яка оформлена актом від 18.02.2021 №130/12-02/08-04;

- 430543 грн збитків, заподіяних державі внаслідок забруднення земельних ресурсів відходами, нарахованих за результатами відбору проб ґрунтів згідно з актом від 22.06.2021 №39-2021/103-104, що здійснено з метою визначення вмісту забруднюючих речовин на виконання листа Головного управління національної поліції в Харківській області від 22.06.2021.

Відтак, предметом доказування у даній справі є, перш за все, встановлення наявності або відсутності з боку відповідача факту порушення вимог природоохоронного законодавства внаслідок засмічення земельних ресурсів відходами, які спричинили заявлені позивачем збитки.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що прокурор в обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача шкоди, що заподіяна державі внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, посилався на акт перевірки Державної екологічної інспекції у Харківській області від 18.02.2021 № 130/12-02/08-04, припис від 19.02.2021 № 10/08-10, акт відбору проб ґрунтів від 22.06.2021 № 39-2021/103-104, протокол вимірювання показників складу та властивостей проб ґрунтів від 05.08.2021 № 39-2021/103-104, протокол про адміністративне правопорушення від 16.02.2021 №002655, постанову про накладення адміністративного стягнення від 18.02.2021 №08-11/54.

В апеляційній скарзі прокурор стверджує, що факти засмічення і забруднення землі відповідачем є встановленими та зафіксованими, зокрема, в акті перевірки, проведеної у результаті здійснення позапланового заходу від 18.02.2021 №130/12-02/08-04.

Слід відзначити, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта (висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 810/711/17).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2021 у справі №520/15087/21, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2023, задоволено позов ТОВ "Харків-Еко", визнано протиправним та скасовано припис Державної екологічної інспекції у Харківський області від 19.02.2021 № 10/08-10. При цьому судами встановлено наступне:

- поданими заявником до матеріалів справи документами (а саме: фінансовою звітністю за 2020 рік) підтверджені обставини належності ТОВ "Харків-Еко" до категорії суб`єктів мікропідприємництва. Відтак, у силу частини четвертої статті 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, строк здійснення позапланового заходу відносно заявника не може перевищувати двох робочих днів, а продовження строку здійснення позапланового заходу не допускається. Позапланова перевірка була розпочата відповідачем 05.02.2021, а тому, строк проведення такої не мав перевищувати двох робочих днів, тобто до - 08.02.2021. Разом з тим перевірку проведено у строк з 05.02.2021 по 18.02.2021, що свідчить про порушення відповідачем строків проведення такої, а відтак, оформлення Інспекцією будь-яких документів поза межами 08.02.2021 не має жодного юридичного значення;

- підставою для проведення позапланової перевірки стало звернення гр. ОСОБА_1 від 16.01.2021, в якому зазначено про незадовільну роботу заявника з утилізації відходів, що призвело до їх накопичення. У тексті звернення гр. ОСОБА_1 указано, що, зокрема, ТОВ "Харків-Еко" відмовилось у останнього прийняти його відходи на утилізацію та під час виїзду на місце знаходження підприємства гр. ОСОБА_1 щодо ТОВ "Харків-Еко" зазначив, що уявіть собі промислову зону, пустир на якому стоїть саморобна піч, у якій спалюють відходи. Я такого ще не бачив. Поруч знаходяться відвали колишнього заводу ХТЗ. Навколо все усипано відходами, що свідчить про гарну роботу підприємства. Враховуючи це, заявник просив перевірити, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "ХарківЕко" на дотримання чинного природоохоронного законодавства у сфері поводження з відходами, атмосферного повітря, охорони земель та забруднення вод. Таким чином, предмет проведеної відповідачем перевірки не співпадає із предметом означеного звернення громадянина ОСОБА_1 , що прямо суперечить положенням абз.11 частини першої статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності";

- жоден з наданих до матеріалів справи документів не містить приводів і підстав для реалізації ДЕІ у Харківській області у даному випадку повноважень на проведення заходів, здійснених відповідачем 12.02.2021 під час перебування за адресою ТОВ "Харків-Еко" по вул. Лодзька, буд. 7-А, м. Харків, зокрема: 1) вимірювання вмісту забруднюючих речовин на джерелі викиду № 1 (Котел марки ИНКА-100 потужністю 100,0 кВт); 2) складання Акту відбору проб викидів від 12.02.2021 № 130; 3) здійснення огляду земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:12:005:0062.

- 12.02.2021 ДЕІ у Харківській області діяла поза межами предмету звернення гр. ОСОБА_1 від 16.01.2021, ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Демчини Т.Ю. від 04.02.2021 у справі №646/565/21 у кримінальному провадженні за №12020220060001761. У зв`язку з чим, дії Державної екологічної інспекції у Харківській області по проведенню позапланової перевірки ТОВ "Харків-Еко", результати якої оформлені актом від 18.02.2021 №130/12-02/08-04, здійснені не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому є протиправними;

- враховуючи незаконність проведення Державною екологічною інспекцією у Харківській області позапланової перевірки ТОВ "Харків-Еко", результати якої оформлені актом від 18.02.2021 №130/12-02/08-04, припис Державної екологічної інспекції у Харківській області № 10/08-10 від 19.02.2021, виданий за результатами такої перевірки є незаконним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.12.2019 у справі №910/6356/19, преюдиційність це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

У той же час за змістом частини сьомої статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 дійшла висновку про те, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Преюдиціальність дає певний привілей стороні у справі не доказувати знову вже встановлені судом обставини (юридичні факти). Разом з тим, інша сторона повинна мати можливість заперечувати такі преюдиційні обставини (юридичні факти) з посиланням на належні та допустимі докази, а суд зобов`язаний навести мотиви відхилення або визнання цих заперечень. Суд, відхиляючи ці заперечення, повинен мотивувати, що існують встановлені іншим судом обставини (юридичні факти) преюдиційного характеру і вони, дійсно, не є "правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту)" (пункти 74-76 постанови Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 140/6115/21).

Звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Отже, звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру. Господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин, у тому числі (а не виключно) з урахуванням преюдиційних обставин повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду в конкретній справі та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/5814/17).

Надаючи оцінку наявним в матеріалах справи доказам в межах даної господарської справи суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що проведення позапланової перевірки за додержанням вимог природоохоронного законодавства відповідачем, позивачем здійснено з порушенням вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а саме: предмет проведеної позивачем перевірки не співпадає із предметом зазначеного звернення громадянина, що прямо суперечить положенням абзацу 11 частини 1 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"; позапланові заходи із здійснення державного нагляду (контролю) дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства проведені позивачем після закінчення строку, встановленого частиною 4 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Оскільки відповідач є суб`єктом мікропідприємництва, що не спростовано прокурором та позивачем, то позаплановий захід, згідно з частиною 4 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", не повинен був перевищувати двох робочих днів.

Позапланова перевірка була розпочата позивачем 05.02.2021, що вбачається з наказу Державної екологічної інспекції у Харківській області від 04.02.2021 № 130/12-02 "Про здійснення позапланового заходу (перевірки) ТОВ "Харків-Еко". Тобто, 08.02.2021 був останній день перевірки у межах закону, а відтак оформлення позивачем будь-яких документів поза межами даного строку (після 08.02.2021) є незаконним та, відповідно, не має юридичного значення. Ця обставина також була встановлена Харківським окружним адміністративним судом у рішенні від 09.11.2021 по справі №520/15087/21 та не спростована під час розгляду даної справи.

Відповідно до правової позиції викладеної у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 821/597/17 та у постанові від 20.09.2018 у справі №810/1438/17, акт отриманий в результаті перевірки, виходячи із положень допустимості доказів, закріплених частиною 2 статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Рішення прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатися правомірним та підлягає скасуванню.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 04.02.2019 у справі № 807/242/14 викладено висновок про те, що лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу, порушення контролюючим органом будь-яких вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

З урахуванням наведених висновків, Другий апеляційний адміністративний суд у постанові від 07.02.2023 у справі №520/15087/21, встановивши незаконність проведення Державною екологічною інспекцією у Харківській області позапланової перевірки ТОВ "Харків-Еко", результати якої оформлені актом від 18.02.2021 №130/12-02/08-04, дійшов висновку, що припис Державної екологічної інспекції у Харківській області від 19.02.2021 № 10/08-10, виданий за результатами такої перевірки також є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 77 ГПК України докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Отже, враховуючи викладене та за результатами дослідження обставин даної справи колегія суддів дійшла висновку, що здобуті Державною екологічною інспекцією у Харківській області в процесі проведення зазначеної перевірки об`єктивні дані, у тому числі що встановлені в акті від 18.02.2021 №130/12-02/08-04 та на які прокурор посилається в обґрунтування позовних вимог в межах цієї справи, слід кваліфікувати в якості отриманих із порушенням встановленої законом процедури, а тому такими, що не можуть бути визнані допустимими доказами у даній справі в розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу, протиправні дії не можуть зумовлювати настання правомірних наслідків.

Вказана позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає Доктрині "плодів отруйного дерева", сформульованій Європейським судом з прав людини у справах "Гефген проти Німеччини", "Тейксейра де Кастро проти Португалії", "Шабельник проти України", "Балицький проти України", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Яременко проти України", відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

У рішеннях у справах "Балицький проти України", "Тейксейра де Кастро проти Португалії", "Шабельник проти України" ЄСПЛ застосував різновид цієї доктрини та вказав, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

В контексті наведеного колегія суддів також зауважує, що за встановлення протиправності дій контролюючого органу щодо проведення перевірки у суду відсутня необхідність аналізу висновків контролюючого органу по суті виявлених перевіркою порушень.

З цих підстав колегія суддів відхиляє доводи прокурора про те, що акт перевірки Державної екологічної інспекції у Харківській області від 18.02.2021 №130/12-02/08-04 є чинним та належним доказом у цій справі в частині встановлення обставин щодо порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства внаслідок засмічення земельних ресурсів відходами, які спричинили заявлені позивачем збитки.

Водночас, колегія суддів зазначає, що під час вирішення подібних спорів суд має також надавати оцінку, у тому числі розрахунку розміру заявленої до стягнення шкоди, зумовленої засміченням земельної ділянки, встановлювати чи не здійснено такий розрахунок із порушеннями та чи підтверджується він документально.

Так, при виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди (п. 3.5. Методики). Об`єм відходів (куб.м), що спричинили засмічення, встановлюють за об`ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням (п. 3.5.1. Методики).

На підтвердження розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства зумовленої засміченням земельних ресурсів відходами, прокурором додано такі документи:

- здійснений Державною екологічною інспекцією у Харківській області розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства зумовленої засміченням земельних ресурсів відходами, що доданий до претензії № 29 від 15.03.2021, та відповідно до якого розмір збитку складає 3418350,00 грн;

- здійснений Державною екологічною інспекцією у Харківській області перерахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства зумовленої засміченням земельних ресурсів відходами, що доданий до зміни до претензії № 29 від 15.03.2021, та відповідно до якого розмір збитку складає 5127525 грн.

Також, в матеріалах справи наявний висновок експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 12.04.2021 №СЕ-19/121-21/6289-ЕК, зроблений в рамках кримінального провадження №12020220060001761 та наданий ГУ Національної поліції в Харківській області разом з листом №63/119/8992 від 20.12.2022 на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 у справі №922/3877/21 про витребування доказів. Відповідно до цього висновку за наслідками вирішення питання «чи підтверджується документально претензія №29 директору ТОВ "Харків-Еко" на суму 3418350 грн» експерт дійшов висновку, що розрахунок розміру шкоди від засмічення ТОВ "Харків-Еко", викладений у додатку до претензії №29 з урахуванням вимог Методики від 04.04.2007 №149, зі змінами та доповненнями, арифметично підтверджується в сумі 5127525,00 грн; розбіжність у бік збільшення виникла через невірне застосування коефіцієнта перерахунку.

З урахуванням встановленого вище у цій постанові, колегія суддів вважає, що здійснений позивачем розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства зумовленої засміченням земельних ресурсів відходами, не може бути допустим доказом, оскільки в основу зазначених документів покладено необхідні для визначення такого розміру шкоди об`єктивні дані, що здобуті Державною екологічною інспекцією у Харківській області в процесі проведення перевірки та встановлені в акті від 18.02.2021 №130/12-02/08-04 (додаток 11 до цього акту), а відтак є доказами, отриманими за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, в контексті доктрини "плодів отруйного дерева" (якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його (джерела) допомогою, також будуть вважатися неналежними).

З цих підстав, колегія суддів вважає, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами факту порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства внаслідок засмічення земельних ресурсів відходами, які спричинили заявлені позивачем збитки та їх розмір (5127525 грн).

Водночас, як встановлено під час розгляду даної справи, заявлений до стягнення розмір збитків складається з двох окремих сум збитків, одна з яких розрахована безпосередньо за результатами проведеної позапланової перевірки за засмічення земельних ресурсів відходами, а інша - за результатами відбору проб ґрунту в ході проведення слідчих дій у межах кримінального провадження за забруднення земельних ресурсів відходами.

Верховний Суд у даній справі зазначив про необхідність дослідження та надання оцінки обставинам, що частина заявлених до стягнення збитків нарахована не за результатами позапланової перевірки відповідача, а в ході проведення слідчих дій у межах кримінального провадження №12020220060001761.

Отже, предметом доказування у даній справі є також встановлення наявності або відсутності з боку відповідача факту порушення вимог природоохоронного законодавства внаслідок забруднення земельних ресурсів відходами, які спричинили заявлені позивачем збитки.

Так, згідно з поясненнями позивача 22.06.2021 в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020220060001761 позивачем, з метою встановлення негативних наслідків для довкілля (забруднення земельних ресурсів), було здійснено виїзд на адресу відповідача та здійснено відбір проб ґрунту на засміченій ділянці кадастровий номер 6310138500:12:005:0062 площею 325 м.кв. Зазначає, що даний факт зафіксовано в акті відбору проб ґрунтів від 22.06.2021 №39-2021/103-104, складеному позивачем.

Матеріали справи містять акт відбору проб ґрунтів від 22.06.2021 № 39-2021/103-104, відповідно до якого головним спеціалістом сектору радіаційного контролю відділу інструментально-лабораторного контролю державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області Бондар Вікторією Петрівною в присутності представника ТОВ "Харків-Еко" адвоката Тарасенко Олександра Івановича з метою визначення вмісту забруднюючих речовин на виконання листа від 22.06.2021 №63/119/9214 Головного управління національної поліції в Харківській області виконано відбір проб ґрунтів на території ТОВ "Харків-Еко", розташованого за адресою м. Харків вул. Лодзька буд. 7А. Вказаний акт містить зауваження: територія, на якій відбиралась проби ґрунту не належать ТОВ "Харків-Еко"; шини, які там знаходились всього добу були розгружені через поломку автомобіля, якій їх перевозив, після чого дані шини були перевезені на місце спеціальне обладнане з твердим покриттям.

Так, за результатами досліджень проб ґрунту (протокол вимірювань складу та властивостей ґрунту від 05.08.2021 №39-2021/103-104) встановлено, що на вказаній земельній ділянці допущено забруднення земельних ресурсів амонієм (обмінним) у перерахунку на амоній, неполярними вуглеводними (або нафтопродукти); нітратами у перерахунку на нітрати, фосфором рухомими формами у перерахунку на п`ятиоксид фосфору Р2О5.

З протоколу вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів від 05.08.2021 №39-2021/103-104, який складений на підставі акту відбору проб ґрунтів від 22.06.2021 №39-2021/103-104, вбачається, що відбір проб ґрунтів відбувся 22.06.2021, тобто більш ніж через 4 місяці після проведеної позапланової перевірки.

Ні акт відбору проб ґрунтів від 22.06.2021 № 39-2021/103-104, ні протокол вимірювань складу та властивостей ґрунту від 05.08.2021 №39-2021/103-104 не містить жодних відомостей стосовно ідентифікуючих ознак земельної ділянки чи її частини (кадастровий номер, план-схема), на якій було здійснено відбір проб ґрунтів, ні посилання на здійснення такого відбору проб ґрунтів у зв`язку зі встановленими за результатами проведеної позапланової перевірки відповідача, яка оформлена актом від 18.02.2021 №130/12-02/08-04, обставинами щодо розміщення відповідачем на земельній ділянці відпрацьованих покришок, що за твердженням прокурора в позовній заяві й призвело до забруднення земельної ділянки.

Водночас, колегія суддів враховує, що за адресою: вул. Лодзька, 7-А, м. Харків розташована промислова зона, територія якої розподілена на значну кількість окремих земельних ділянок за різними кадастровими номерами та за даною адресою зареєстровані та здійснюють підприємницьку діяльність багато інших суб`єктів господарювання. Даний факт також відображено в ухвалі слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 04.02.2021 у справі № 646/565/21 (т.2, а.с.10-12).

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження тих обставин, що відбір проб ґрунту здійснений на земельній ділянці, яка перебуває виключно у користуванні відповідача та на якій останній здійснює свою господарську діяльність, або на підтвердження відсутності доступу інших осіб до цієї земельної ділянки, яка розташована в межах промислової зони.

Також, в наданому Інспекцією протоколі встановлено факт забруднення земельної ділянки амонієм (обмінним), неполярними вуглеводнями (або нафтопродуктами), нітратами, фосфором (рухомі форми), але не вказано час виникнення забруднення ґрунтів та не зазначено причинно-наслідковий зв`язок між розміщенням відпрацьованих покришок на земельній ділянці і забрудненням ґрунтів мінеральними добривами та неполярними вуглеводнями (або нафтопродуктами), що за твердженням відповідача були розміщені там тимчасово через поломку автомобіля.

Відтак, з наданих прокурором та позивачем доказів неможливо достеменно встановити, що вчинення саме відповідачем дій призвело до забруднення частини земельної ділянки, а не інших осіб, які мають доступ до цієї території та здійснюють там свою господарську діяльність.

Водночас констатація порушення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте, заявлені прокуратурою порушення ґрунтуються виключно на припущеннях, що у відповідності до вимог законодавства не допускається.

В свою чергу, матеріали справи містять висновок експертів ННЦ "Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса" №24398/24390 за результатами проведення комплексної судової інженерно-екологічної та економічної експертизи від 20.12.2021 за матеріалами кримінального провадження №12020220060001761, наданий ГУ Національної поліції в Харківській області разом з листом №63/119/8992 від 20.12.2022 на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 у справі №922/3877/21 про витребування доказів.

Відповідно до цього висновку земельна ділянка з кадастровим номером 6310138500:12:005:0062 має цільове призначення « 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «К-1» операторська)». Верхній шар земель промисловості не можна вважати природним, оскільки це цілком штучне покриття. Для такого шару не може існувати «органічного поєднання» «природних елементів» з іншими більш глибокими шарами, тому що таке природне поєднання було зруйновано попередньою техногенною діяльністю. На такій території природний фізичний, аераційний та водний режими ґрунту були порушені за допомогою технічних засобів. Внаслідок цих процесів верхній шар ґрунту земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:12:005:0062 є спеціально утвореним, - будівельна земельно-піщана суміш, яка не є об`єктом правової охорони навколишнього природного середовища відповідно до статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Закону України "Про охорону земель".

Також зазначено, що в даному випадку, розміщення шин на земельній ділянці не могло призвести до забруднення цієї ділянки, оскільки структура шини є такою, що без впливу фізико-хімічного процесу, наприклад, горіння, не могло спричинити кількісні й якісні зміни, які негативно впливають на корисні властивості ґрунту. В результаті експертного дослідження наданих матеріалів, встановлено, що факт забруднення на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138500:12:005:0062 не підтверджується.

Відповідно до цього висновку, враховуючи, що факт забруднення земельної ділянки за кадастровим номером 6310138500:12:005:0062 не підтверджується, тому розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства зумовленої забрудненням земельних ресурсів на суму 430543,76 грн документально та арифметично не підтверджується.

Вказані висновки не спростовані прокурором під час розгляду даної справи.

Враховуючи вищевикладене, у спірних правовідносинах підлягав доведенню прокурором та встановленню судом факт забруднення земель відповідачем, що фактично є кваліфікуючими ознаками правопорушення у вигляді засмічення земельних ресурсів (у даному випадку розміщення відповідачем відпрацьованих покришок).

При цьому, колегія суддів враховує, що саме встановлення обставин щодо засмічення земель є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, і саме встановлення таких обставин може бути підставою для ствердження про вчинення відповідачем дій, що призвели до забруднення земель.

Проте, забруднення земельної ділянки було встановлено після складання акту від 18.02.2021 №130/12-02/08-04, за кримінальним провадженням №12020220060001761, та матеріали справи не містять доказів, що таке забруднення є наслідком вчиненого відповідачем порушення у вигляді засмічення земель, про яке стверджує прокурор.

Також, в матеріалах справи наявна копія Акту Міністерства екології та природних ресурсів України від 21.05.2021 № 59/21 (т.с.1, а.с.199-224), складеного за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання відповідачем вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.

Вказаним актом зафіксовано порушення ліцензійних умов, допущених ТОВ "Харків-Еко" при поводженні з відходами, а саме:

- надана ліцензіатом схема розміщення небезпечних відходів не відповідає фактичному розміщенню небезпечних відходів. Ризик настання негативних наслідків від виявленого порушення полягає у заподіянні шкоди здоров`ю людини (смерті, інвалідності, тимчасової втрати працездатності);

- промисловий майданчик (котельня), який використовується для тимчасового зберігання відходів не обладнаний зливовідводом. Ризик настання негативних наслідків від виявленого порушення полягає у завданні шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок неналежного поводження з небезпечними відходами.

- на підприємстві відсутні спеціально відведені та обладнані майданчики для зберігання небезпечних відходів, а саме: відходи, що містять як складові або забруднюючі сполуки шестивалентного хрому; гальванічний шлам; розчини після травлення металів; відпрацьовані травильні розчини, що містять розчинну мідь; відходи азбесту; відходи виробництва, виготовлення застосування смол, латексів, пластифікаторів, клеїв/зв`язуючих матеріалів; відходи негалогенованих органічних розчинників; відходи галогенованих органічних розчинників; відходи виробництва, одержання і застосування чорнила, барвників, пігментів, фарб, лаків, оліфи; відходи розчинів кислотних основ; відходи, які складаються або містять хімічні речовини, що не відповідають специфікації або мають прострочений термін придатності; відходи хімічних речовин, отримані під час проведення науково-дослідних робіт чи навчального процесу, які ще не ідентифіковані та/або які є новими, а їх вплив на людину та/або довкілля невідомий; відходи упаковок та контейнерів забруднені. Ризик настання негативних наслідків від виявленого порушення полягає у завданні шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок неналежного поводження з небезпечними відходами.

- відходи І-ІІ класу небезпеки не зберігаються на промислових майданчиках (в межах території суб`єкта господарювання) у відокремлених приміщеннях. Ризик настання негативних наслідків від виявленого порушення полягає у завданні шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок неналежного поводження з небезпечними відходами.

- помірно небезпечні відходи (III) збираються у тару, яка не забезпечує їх локалізацію. На місцях зберігання наявні рештки розсипаних небезпечних відходів. Ризик настання негативних наслідків від виявленого порушення полягає у завданні шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок неналежного поводження з небезпечними відходами.

Досліджуючи вказаний доказ на виконання вказівки Верховного Суду суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний акт складений Міністерством екології та природних ресурсів України за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами відповідача не впливає на вирішення даного спору, оскільки:

- не містить інформації стосовно вчинення відповідачем конкретного правопорушення у вигляді засмічення (розміщення відпрацьованих покришок) частини земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:12:005:0062, яка розташована впритул до нежитлової будівлі за адресою: вул. Лодзька, 7-А в м. Харкові, що у даній справі визначено прокурором в якості підстави для настання відповідальності та відшкодування шкоди;

- такий акт не був підставою для здійснення позивачем розрахунку шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства зумовленої засміченням (забруднення) земельних ресурсів відходами, та не містить необхідних даних для здійснення такого розрахунку у відповідності до вимог Методики;

- відбору проб ґрунтів на місці засмічення земель під час здійснення такої перевірки зроблено не було, що також виключає можливість стверджувати про те, що виявленні порушення призвели до забруднення земель.

Враховуючи встановлені обставини у даній справі та оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що прокурором не доведено та судом не встановлено, що відповідачем допущені такі порушення, які призвели до забруднення земельної ділянки, що встановлено за результатами досліджень проб ґрунту (протокол вимірювань складу та властивостей ґрунту від 05.08.2021 №39-2021/103-104), а відтак відсутній причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою і збитками, як обов`язкова умова відповідальності за заподіяну шкоду.

З цих підстав, колегія суддів вважає, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами факту порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства внаслідок забруднення земельних ресурсів відходами, які спричинили заявлені позивачем збитки та їх розмір (430543 грн), та фактично позовні вимоги прокурора в цій частині ґрунтуються на припущеннях, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Водночас в статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

У зв`язку із наведеним, оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність у спірних правовідносинах в межах даної справи №922/3877/21 складу правопорушення, передбаченого статтею 1166 Цивільного кодексу України та статтею 35 Закону України "Про охорону земель". Зазначені обставини, виключають можливість відшкодування шкоди, заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, зумовленого засміченням та забрудненням земельних ресурсів відходами, у зв`язку з чим судом першої інстанції було правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалено з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2024 у справі № 922/3877/21 - без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2024 у справі № 922/3877/21 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.08.2024.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян