Постанова

від 29.07.2024 по справі 908/105/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2024 року м.Дніпро Справа № 908/105/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М.( доповідач ),

суддів: Іванова О.Г., Чус О.В.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Скок А.В. - довіреність від 25.12.2023 р.

від відповідача: Левченко О.О. - самопредставництво, витяг з ЄДР

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2024 р.

( суддя Дроздова С.С., м. Запоріжжя, повний текст рішення підписано 29.03.2024 р.) у справі

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська інжинірингова компанія"

( м. Дніпро )

до відповідача:

Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

в особі Філії "Відокремленій підрозділ "Запорізька атомна електрична станція"

Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

( м. Київ )

про стягнення 3 581 675 грн 33 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровська інжинірингова компанія" звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 2 796 000 грн 00 коп. заборгованості за договором, 785 675 грн 33 коп. інфляційних витрат.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.03.2024 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська інжинірингова компанія" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремленій підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська інжинірингова компанія" 2 796 000 грн 00 коп. основного боргу, 785 675 грн 33 коп. інфляційних витрат, 53 725 грн 33 коп. судового збору, 25 000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, через систему "Електронний суд", до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2024 р. у справі № 908/105/24 в частині задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська інжинірингова компанія" про стягнення з АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" 785 675,33 грн інфляційних витрат. Прийняти нове рішення у справі № 908/105/24, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Придніпровська інжинірингова компанія" у задоволенні позову в частині стягнення з АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" 785 675,33 грн інфляційних витрат.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат, нарахованих на загальну суму грошового зобов`язання за договором, суд першої інстанції не врахував умов договору, якими його сторони погодили здійснення оплати наданих послуг, розподіливши виконання грошового зобов`язання окремо щодо частини вартості наданих послуг в розмірі суми без ПДВ і окремо щодо частини вартості наданих послуг в розмірі суми ПДВ.

Водночас, на думку Скаржника, внаслідок неправильного визначення судом строку виконання обов`язку зі сплати частини вартості послуг у розмірі ПДВ, не вірно визначений період прострочення зі сплати частини вартості послуг у розмірі ПДВ, а відповідно і суми інфляційних витрат, що, в свою чергу, є підставою для скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення цієї суми.

При цьому, Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки важливим обставинам, про які було зазначено у відзиві на позовну заяву та запереченнях Відповідача, якими останній обґрунтовував можливість суду зменшити або звільнити його від відповідальності у вигляді інфляційних втрат, а саме наявність загальновідомих та нормативно врегульованих фактів, які не підлягають доказуванню, та які неодмінно впливають на спроможність своєчасного ведення розрахунків Відповідачем по договору ( укладеному для філії «ВП ЗАЕС» ) та обмежує безперешкодне провадження ним господарської діяльності: введення в Україні воєнного стану; захоплення військовими формуваннями агресора та перебування у тимчасовій окупації Енергодарської міської територіальної громади, в межах якої розташовані і виробничі потужності та адміністративні будівлі філії «ВП ЗАЕС» та віднесення її до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 р. № 309 (розділ ІІ), в зв`язку з чим Відповідачем тимчасово втрачений доступ до будь-яких документів та ресурсів підприємства філії «ВП ЗАЕС».

На переконання Скаржника суд за певних умов може зменшити розмір інфляційних витрат за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Тобто, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір інфляційних витрат як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У відповіді на відзив, Відповідач не погоджується з доводами ТОВ «Придніпровська інжинірингова компанія», викладеними у відзиві на апеляційну скаргу. Так, реєстрація Позивачем видаткової накладної в ЄРПН є умовою виникнення у Відповідача зобов`язання по оплаті частини вартості послуг у сумі 466 000,00 грн. Як вбачається зі змісту п. 2.3. договору строк оплати вартості послуг у сумі 466 000,00 грн не встановлений. Отже, виходячи зі змісту Договору, підписаного Сторонами ( в тому числі і Позивачем ) та приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, оплата частини вартості товару в розмірі суми ПДВ здійснюється Відповідачем за наступних умов: надання послуг, визначених Договору; реєстрації Позивачем належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН; пред`явлення вимоги щодо сплати частини вартості наданих послуг в сумі 466 000,00 грн, що не було зроблено Позивачем. Оскільки строк оплати цієї частини вартості послуг не настав, відповідно це грошове зобов`язання не є простроченим. Отже, Позивач безпідставно нарахував інфляційні витрати ( 785 675,33 грн ) на загальну суму грошового зобов`язання за договором ( 2 796 000,00 грн ) без урахування того, що відповідно до його умов та норм ст. 530 ЦК України: строк виконання грошового зобов`язання з оплати частини вартості послуг в розмірі суми ПДВ не настав, отже це грошове зобов`язання не є простроченим.

Також, Скаржник зазначає, що ним до відзиву на позовну заяву долучено загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р. яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану. На думку Відповідача вказаним листом в повній мірі підтверджується факт настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Приймаючи до уваги наведені обставини, враховуючи майновий стан обох сторін, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, на думку Скаржника, наявні всі підстави для зменшення розміру заявлених до стягнення інфляційних витрат.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська інжинірингова компанія" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що враховуючи зміст пунктів 2.1., 2.2. Договору, строк оплати наданих послуг є таким, що настав, та Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» зобов`язане оплатити ТОВ "Придніпровська інжинірингова компанія" надані послуги в повному обсязі. Заборгованість Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» по Договору на час звернення з цим позовом становить 2 796 000,00 грн разом з ПДВ.

Товариство також вказує на те, що можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили. Відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання з оплати отриманих послуг внаслідок настання форс-мажорних обставин, на які він посилається, як і не наведено обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 р. в Україні воєнного стану та неможливістю виконання Відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором. При цьому послуги були надані до 24.02.2022 р. і строк оплати за надані послуги настав ще до введення військового стану.

Стосовно зменшення розміру інфляційних втрат, Позивач звертає увагу, що відповідні нарахування на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справах N 703/2718/16-ц та N 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 р. у справі N 915/880/18, від 26.09.2019 р. у справі N 912/48/19, від 18.09.2019 р. у справі N 908/1379/17 тощо).

Крім того, Товариство зазначає про те, що суд першої інстанції під час винесення оскаржуваного рішення об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем вимог, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2024 р. у справі № 908/105/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 29.07.2024 р..

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська інжинірингова компанія" до суду надійшло клопотання про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та Підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2024 р. судове засідання у справі № 908/105/24, призначене на 29.07.2024 р., вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська інжинірингова компанія" в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

Від представника Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до суду надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та Підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2024 р. судове засідання у справі № 908/105/24, призначене на 29.07.2024 р., вирішено провести з представником Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання № 511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 29.07.2024 р., у зв`язку з вирішенням питання про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в режимі відеоконференції, на виконання пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, для дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 908/105/24, відповідно до якої визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Іванов О.Г., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2024 р., судовою колегією у визначеному складі, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2024 р. у справі № 908/105/24 прийнято до свого провадження.

У судовому засіданні 29.07.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

24.11.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Придніпровська інжинірингова компанія» ( Виконавець ) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», зараз Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ( Замовник ) укладено договір № 75/205-21 (75/205-21/11-121-01-21-10911), відповідно до п. 1.1 якого Виконавець приймає на себе зобов`язання надати Замовнику наступні послуги: «Код ДК 021:2015 -50340000-0 Послуги з ремонту і технічного обслуговування аудіовізуального та оптичного обладнання ( послуга: «Ремонт комплекту оптико-механічних пристроїв для центрування проточної частини турбін з заміною основних складових комплекту» )» .

П. 1.2 Договору сторони узгодили, що вимоги до обсягу та результатів послуг визначені у «Технічній специфікації до предмета закупівлі» ( невід`ємний додаток № 2 до договору ).

Згідно п. 2.1 Договору вартість послуг визначається «Протоколом узгодження договірної ціни» та складає: 2 330 000,00 грн., крім того ПДВ 20% - 466 000,00 грн., разом 2 796 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 Договору оплата наданих послуг здійснюється за фактично наданий обсяг послуг протягом 60 календарних днів від дати підписання обома Сторонами акту здачі-приймання наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

П. 2.3 Договору оплата Замовником частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Виконавцем належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно із п. 3.1 Договором Виконавець зобов`язується надати послуги в строк: листопад - 15.12.2021 р..

Приписами п. 4.2 Договору передача обладнання в ремонт й після ремонту оформляється двосторонніми «Актом приймання-передачі обладнання в ремонт» і «Актом приймання-передачі обладнання з ремонту» відповідно, підписаним уповноваженими особами Замовника й Виробника.

Відповідно до п. 5.6 Договору, Виконавець зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі і зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адресу Замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: ІНФОРМАЦІЯ_1

Згідно із п. 6.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цім договором Сторонами несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

Пунктом 6.7 Договору сторони узгодили у випадку відсутності у ЄРПН, в строк, визначений чинною редакцією ПКУ зареєстрованої електронної податкової накладної, Замовник має право в односторонньому порядок зменшити ціну договору, передбачену п. 2.1 цього Договору на суму ПДВ.

Відповідно до п. 8.3.2 Договору Замовник зобов`язується здійснити оплату наданих послуг згідно з умовами цього договору.

Пунктом 10.1 Договору сторони узгодили, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство; безлади, вторгнення, блокада, революція,' заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація! блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до п. 10.3 Договору сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмовою повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документа. Про закінчення дії форс-мажорних обставин сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5 денний строк повідомляє другу сторону.

Приписами п. 10.4 Договору визначено, що наявність форс-мажорних обставин звільняє сторони від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов`язання за договором.

Відповідно до п.п. 11.1, 11.2, 11.3 Договору всі спори, які можуть виникнути з даного договору або з приводу договору, сторони вирішують шляхом переговорів. Досудовий порядок врегулювання спорів між сторонами є обов`язковим. Якщо сторони не дійдуть згоди прі розгляді виниклого спору, спір передається на вирішення до відповідного господарського суду за місцем знаходження відповідача.

Згідно із п. 13.1 Договору він вважається укладеним з моменту підписання Сторонами і діє до 30.06.2022 р..

Також, 24.11.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Придніпровська інжинірингова компанія» та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» були укладені Протокол узгодження договірної ціни на надання послуг за темою «Код ДК 021:2015 - 50340000-0 Послуги з ремонту і технічного обслуговування аудіовізуального та оптичного обладнання ( послуга: «Ремонт комплекту оптико- механічних пристроїв для центрування проточної частини турбін з заміною основних складових комплекту» )» та Технічна специфікація до предмета закупівлі до Договору.

На виконання умов Договору, між Позивачем та Відповідачем були підписані без зауважень наступні документи: Акт приймання-передачі обладнання в ремонт від 26.11.2021 р.; Акт приймання-передачі обладнання з ремонту від 15.12.2021 р.; Акт, щодо передачі демонтованих частин після ремонту комплекту оптико - механічних пристроїв для центрування проточної частини турбін з заміною основних складових комплекту від 15.12.2021 р. за договором № 75/205-21 від 24.11.2021 р.; Акт здачі-приймання робіт наданих послуг № 75/205-21-01 від 15.12.2021 р. на суму 2 796 000,00 грн разом з ПДВ ( 466 000,00 грн ).

Крім того, Позивачем, по Договору на підтвердження обсягів та вартості наданих послуг складено наступні документи: Акт списання у виробництво матеріалів, що були задіяні в ході надання послуг з ремонту комплекту оптико - механічних пристроїв для центрування проточної частини турбін з заміною основних складових комплекту (оптико-механічної оснастки та візирної вимірювальної труби ППС-11 зав № 740001, інв. №37138) №1 за договором № 75/205-21 від 24.11.2021 р.; Технічний акт до договору № 75/205-21 від 24.11.2021 р. «Ремонт комплекту оптико- механічних пристроїв для центрування проточної частини турбін з заміною основних складових комплекту» від 15.12.2021 р.; Калькуляція №ПК-02 на надання послуг по темі: «Код ДК 021:2015 - 50340000-0 Послуги з ремонту і технічного обслуговування аудіовізуального та оптичного обладнання (послуга: «Ремонт комплекту оптико- механічних пристроїв для центрування проточної частини турбін з заміною основних складових комплекту»)» з додатками.

Також, Позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) була зареєстрована наступна податкова накладна № 1 від 15.12.2021 р. на суму 2 796 000,00 грн, документ доставлено до «Єдиного вікна подання електронних документів» 30.12.2021 р.

Як зазначає Позивач - Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» заборгованість по Договору на час звернення з позовом до суду становить 2 796 000,00 грн.

Відповідач повну оплату за надані послуги не здійснив, що стало підставою звернення позивача до суду з позовом.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Як вбачається з апеляційної скарги, судове рішення оскаржуються Відповідачем в частині стягнення судом 785 675 грн 33 коп. інфляційних витрат, отже, з урахуванням положень ст. 269 ГПК України, в іншій частині судове рішення не переглядається апеляційним судом.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", з урахуванням вищезазначеного, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, також регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з положеннями статей 626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, ст. 629 ЦК України закріплено фундаментальний принцип обов`язковості договору, на якому базуються договірні правовідносини, тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки ( а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (схожий за змістом висновок міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 р. у справі №355/385/17 ).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що положеннями ст. 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства.

Так, п.п. 3, 6 частини 1 ст. 3 ЦК України, визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин ( пункт 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України ). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість ( такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 р. у справі № 910/16579/20 ).

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У силу приписів статей 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося раніше, Позивач надав Відповідачеві послуги загальною вартістю 2 796 000,00 грн, що підтверджується видатковими накладними. Надані послуги були прийняті Відповідачем за актом здачі-приймання робіт наданих послуг № 75/205-21-01 від 15.12.2021 р.. Отже, Позивач виконав взяті на себе зобов`язання за договором в повному обсязі, які Відповідач повинен був оплатити відповідно до п. 2.2. Договору у строк до 13.02.2022 р. (включно). При цьому, Відповідач надані Позивачем послуги не оплатив в результаті чого виникла заборгованість в сумі 2 796 000,00 грн.

Також, судом першої інстанції встановлено, що в межах визначеного пунктом 2.3 Договору строку оплати, Позивач зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних ( ЄРПН ) податкову накладну № 1 від 15.12.2021 р. на суму 2 796 000,00 грн ( документ доставлено до «Єдиного вікна подання електронних документів» 30.12.2021 р. ). Оскільки, відповідно до п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2020, квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику ( продавцю ) та отримувачу ( покупцю ) - платнику податку, то Відповідач мав можливість перевірити стан реєстрації податкових накладних на офіційному сайті державної податкової інспекції, тому у Відповідача були наявні підстави для оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ.

Відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

В електронному кабінеті платника податків, розміщеному на офіційному веб-порталі Державної податкової служби України (доступ за посиланням: https://cabinet.tax.gov.ua/) кожен платник податків має змогу відслідковувати в режимі реального часу всі зареєстровані на його користь податкові накладні.

Відтак, з моменту реєстрації Позивачем податкових накладних, Відповідач мав змогу їх відслідковувати та встановлювати факт їх реєстрації з метою формування у Відповідача податкового кредиту з ПДВ, як це передбачено чинним податковим законодавством. Податковий кодекс не визначає іншого порядку обміну інформацією стосовно зареєстрованих податкових накладних, окрім як через засоби Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН).

Крім того, Позивачем були заявлені позовні вимоги про стягнення з Відповідача інфляційних витрат в сумі 785 675,33 грн., які суд першої інстанції задовольнив, що оскаржується Відповідачем.

Стосовно доводів Скаржника, щодо наявності підстав для зменшення або звільнення його від відповідальності у вигляді інфляційних втрат, заявлених Позивачем у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц ).

Визначені ч. 2 ст. 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані ( у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних послуг ).

Щодо зменшення інфляційних втрат, то варто відзначити, що інфляційна складова це відновлення вартості грошей за період, на який вони знецінені, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання боржником, тому виходячи саме з суті цієї суми вона не підлягає зменшенню.

Крім того, Посилання Відповідача на введення на території України воєнного стану, як на підставу для звільнення його від відповідальності, є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, у тому числі і Позивач у справі, який також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату визначених законом нарахувань як способу захисту його майнових прав, передбаченого законом.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття рішення суду в оскаржуваній частині не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2024 р. у справі № 908/105/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.08.2024 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Чус