Рішення

від 31.07.2024 по справі 904/6714/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2024м. ДніпроСправа № 904/6714/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Лєшукової Н.М., розглянув спір

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНДСТРЕМ», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХМАШТРЕЙД», м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 102 185,04 грн.

Представники:

від позивача Ратушняк П.В.

від відповідача Потапов О.М.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліндстрем" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 36 777,61 грн., що складають суму заборгованості за договором про надання послуг № 2655 від 09.09.2021, 741,29 грн. - річних, 616,16 грн. - інфляції грошових коштів, 10 666,16 грн. - пені, 7 355,52 грн. - штрафу, 6 208,28 грн. - штрафної компенсації, що дорівнює сумі вартості послуг за Додатком 3 до Договору за 12 місяців (на підставі п. 7.4 Додатку № 3 до Договору), та 39 820,02 грн. - компенсації вартості втрачених виробів (п. 4.2 Додатку № 3 до Договору).

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг № 2655 від 09.09.2021 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що повідомлення № П-3248 від 09.11.2023 про розірвання спірного договору з доданими до нього документами ТОВ "Техмаштрейд" не отримувало з причин, що не залежать від нього.

Також, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає про те, що його підприємство повідомляло ТОВ "Ліндстрем" про готовність у будь-який момент повернути наявне у нього майно (заява від 11.01.2024), вартість якого складає суму 28 010,18 грн., а саме, шафа 5 комірок - 3 штуки (на суму 10 500,00 грн. без ПДВ), колектор - 1 штука (на суму 3 500,00 грн. без ПДВ), куртка утеплена синя - 9 штук (на суму 9 166,68 грн. без ПДВ), напівкомбінезон - 5 штук (на суму 4 843,68 грн. без ПДВ), яке дійсно було прийнято ТОВ "Техмаштрейд" від ТОВ "Ліндстрем" після укладення спірного договору.

Крім того, ТОВ "Техмаштрейд" заявляє про те, що послуги за спірним договором в 2023 позивачем не надавались, відповідачем, в свою чергу, не споживалися та не приймалися, через що підстави для підписання вказаних позивачем у позові актів, як документів первинного обліку, були відсутні.

Далі відповідач у відзиві на позов, звертає увагу суду на актуальну, на його думку, судову практику.

23.01.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає про те, що повідомлення про розірвання договору та компенсацію втраченого майна було надіслано відповідачу засобами поштового зв`язку з описом вкладення на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у зв`язку з чим наслідки неотримання поштових відправлень покладаються саме на ТОВ "Техмаштрейд".

Також ТОВ "Ліндстрем" вказує про недоцільність повернення спірного майна його підприємству.

Вказує позивач у відповіді на відзив і на те, що відповідачем не надано доказів повернення майна, яке було надано останньому відповідно до акту № 255239 від 22.05.2023, за яким у розпорядженні ТОВ "Техмаштрейд" знаходиться 20 шт. робочого одягу, акту від 18.10.2021, за яким відповідачем прийнято шафи для зберігання робочого одягу в кількості 4 шт.

Крім того, звертає увагу позивач і на відсутність будь-яких заперечень щодо актів відповідно до пункту 5.3. додатку № 3 до спірного договору, у зв`язку з чим такі акти вважаються погодженими, а надані послуги - прийнятими замовником без зауважень.

29.01.2024 від ТОВ "Ліндстрем" подані додаткові пояснення у справі, в яких останній, посилаючись на судову практику з розгляду аналогічних справ, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

02.02.2024 від відповідача надійшло клопотання, в якому останній, посилаючись на норми Господарського процесуального кодексу України, вказує на те, що письмові пояснення мають право подавати треті особи, позивач має право надавати такі пояснення за умови наявності відповідного дозволу суду щодо окремого питання, якщо суд визнає це необхідним, у зв`язку з чим ТОВ "Техмаштрейд" просить надати правову оцінку викладеним нормам Кодексу.

26.02.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, до якої долучено, зокрема, договір надання професійної правничої допомоги № 3/23 від 21.12.2023, платіжну інструкцію № 3401 від 26.12.2023 та акт виконаних робіт від 13.02.2024.

Так, у вказаній заяві позивач просить покласти витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн. на відповідача.

01.03.2024 від відповідача засобами поштового зв`язку надійшло клопотання, в якому останній виклав свої заперечення щодо заяви позивача про розподіл судових витрат. Так, ТОВ "Техмаштрейд" у вказаному клопотанні вказує, зокрема, на те, що такі послуги, як вивчення матеріалів справи, підготовка та підписання позовної заяви, подання позовної заяви до суду не відповідають критерію співмірності витрат на професійну правничу допомогу, оскільки становлять єдину сукупність та є тотожними поняттю "пред`явлення позовної заяви до суду як реалізація права на судовий захист". Крім того, вказує відповідач на те, що оплата послуг адвоката здійснена 25.12.2023, тобто до подання позовної заяви до суду.

Таким чином, ТОВ "Техмаштрейд" вважає вказані обставини підставою для відмови позивачеві у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Зазначає відповідач і про те, що у випадку повного або часткового задоволення позовних вимог у даній справі, вважати дане клопотання клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, задовольнити його та зменшити розмір таких витрат до 4 000,00 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

04.04.2024 через систему "Електронний суд" до суду від позивача надійшли заперечення щодо клопотання відповідача про відмову у задоволенні заяви про розподіл витрат, в яких ТОВ "Ліндстрем" зазначає про те, що дата оплати наданих послуг адвоката не впливає на факт надання правничої допомоги та можливість відшкодування таких витрат.

Вказує позивач у запереченнях і про те, що ціна послуг адвоката за представлення інтересів у даній справі встановлена у фіксованому розмірі і не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, на виконання таких робіт.

До того ж, за твердженням позивача, гонорар може сплачуватись як до, так і після надання відповідних послуг адвокатом, порядок та строки сплати визначаються договором.

22.04.2024 через систему "Електронний суд" до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких ТОВ "Ліндстрем" вказує про отримання відповідачем спірних актів та не надання у встановлені пунктом 6.2.1. договору та пунктом 5.3. Додатку № 3 до договору строки зауважень до наданих послуг, у зв`язку з чим такі послуги вважаються наданими та прийнятими без будь-яких зауважень. Разом з тим, в актах здачі-прийняття робіт (наданих послуг) зазначено кількість одягу, що знаходиться у користуванні (зокрема, фактична кількість робочого одягу у користуванні відповідача складає 20 шт. відповідно до акту № 255239 від 22.05.2023 та рахунку до нього).

Наголошує позивач і на тому, що повідомлення № П-3248 від 09.11.2023 про розірвання договору було надіслано відповідачеві засобами поштового зв`язку з описом вкладення на належну, зазначену в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичну адресу, яка також вказана у спірному договорі. Таким чином, на думку ТОВ "Ліндстрем", його підприємством вчинено всі можливі дії щодо повідомлення відповідача про розірвання договору.

Вказує позивач і на свою незгоду щодо повернення майна, оскільки договір, на його думку, розірваний, наразі невідомо про стан робочого одягу, який перебуває у відповідача. Також, зауважує ТОВ "Ліндстрем", відповідач мав можливість повернути робочий одяг протягом встановленого договором строку.

25.04.2024 до суду від відповідача надійшла заява, в якій останній просить суд, постановити окрему ухвалу у відповідності до приписів статті 246 Господарського процесуального кодексу України.

02.05.2024 від позивача надійшли заперечення на заяву про постановлення окремої ухвали.

Встановши, що подана заява не відповідає вимогам частини першої статті 246 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовив в її задоволенні, про що зазначено в ухвалі від 29.05.2024.

06.05.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення у справі разом з доказами, та в яких останій просить поновити пропущений процесуальний строк для подачі доказів.

У вказаних поясненнях позивачем зазначено, зокрема, про те, що його підприємством надавались відповідачеві послуги з обслуговування наданого в користування робочого одягу, що включало у себе регулярне надання робочого одягу у користування, прання, підтримання узгодженого рівня якості (ремонт, заміна зношеного спецодягу), зберігання, збирання забрудненого та доставка чистого спецодягу.

Подані додаткові пояснення не містять посилань на поважні причини пропуску такого строку, у зв`язку з чим господарським судом залишено без розгляду докази, подані разом з додатковими поясненнями, про що зазначено в ухвалі від 29.05.2024.

07.05.2024 ТОВ "Техмаштрейд" подані заперечення на додаткові пояснення позивача, в яких останнім зазначено, зокрема, про те, що повідомлення про розірвання договору (№ п-3248 від 09.11.2023), до якого додано спірні рахунки та акти, його підприємством не отримано з причин, що не залежать від нього. Також, відповідач вказує про готовність у будь-який момент повернути наявне у нього майно (шафа 5 комірок - 3 шт., колектор - 1 шт., куртка утеплена синя - 9 шт. та напівкомбінезон - 5 шт. на загальну суму 28 010,18 грн.), про що було повідомлено позивача відповідно до заяви від 11.01.2024, яка міститься в матеріалах справи.

13.05.2024 через систему "Електронний суд" до суду від ТОВ "Ліндстрем" подані заперечення, які містять посилання на лист ТОВ "Техмаштрейд" № 23/04/10 від 10.04.2023, зі змісту якого вбачається визнання відповідачем заборгованості за спірним договором.

Також, 13.05.2024 через систему "Електронний суд" до суду від ТОВ "Ліндстрем" подані додаткові пояснення у справі, в яких позивачем вказано про те, що зазначення в актах більшої кількості одягу, ніж було передано в обслуговування відповідачу, пов`язане з тим, що в актах вказується лише загальна кількість виробів, які були в обслуговуванні за 4 тижні (тобто скільки разів конкретна одиниця одягу була в обслуговуванні за 4 тижні) і ці дані відображені у стовпці "Кількість", а не кількість одягу, яка була передана у користування відповідача; облік фактичної кількості робочого одягу, що знаходиться в користуванні у відповідача, зазначається в рахунках-фактурах з деталізацією до тижня обслуговування.

30.05.2024 від ТОВ "Техмаштрейд" засобами поштового зв`язку надідійшли заперечення, в яких відповідачем зазначено про те, що залучені позивачем до матеріалів справи податкові накладні можуть оцінюватись судом лише у сукупності з іншими доказами у справі та не можуть бути єдиним доказом, що підтверджує факт надання послуг.

25.06.2024 від ТОВ "Ліндстрем" через систему "Електронний суд" до суду надійшли заперечення, в яких останній стверджує про те, що його підприємством надсилались відповідачеві спірні акти за допомогою системи М.Е.Doc, а також додатково надсилались засобами поштового зв`язку разом з претензіями та повідомленням про дострокове розірвання договору, докази чого наявні в матеріалах справи.

Зазначає позивач у запереченнях і про те, що відповідач отримав сформовані його підприємством податкові накладні, відмови від підписання накладних останній не пред`явив, уточнюючих декларацій щодо безпідставного нарахування податкового кредиту позивачем за оспорюваними накладними не подав, а отже, на думку ТОВ "Ліндстрем", послуги вважаються прийнятими ТОВ "Техмаштрейд".

10.07.2024 через систему "Електронний суд" до суду від ТОВ "Ліндстрем" надійшли додаткові пояснення у справі (заключне слово).

15.07.2024 від ТОВ "Техмаштрейд" засобами поштового зв`язку надійшли заперечення на додаткові пояснення (заключне слово) позивача.

Ухвалою від 29.12.2023 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/6714/23, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

У подальшому, господарським судом вирішено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/6714/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.03.2024, про що постановлено ухвалу від 27.02.2024.

01.03.2024 через систему "Електронний суд" до суду від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у задоволенні якого судом відмовлено з огляду на відсутність технічної можливості, про що постановлено ухвалу від 04.03.2024.

05.03.2024 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, позивач в зазначеному вище клопотанні просить про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції через підсистему відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Вказані клопотання господарським судом задоволені, у зв`язку з чим ухвалою від 19.03.2024 відкладено підготовче засідання до 23.04.2024.

У підготовчому засіданні, що відбулось 23.04.2024, представником позивача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, представником позивача заявлено усне клопотання про проведення наступного підготовчого засідання в режимі відеоконференції через підсистему відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Вказані клопотання господарським судом задоволені, у зв`язку з чим ухвалою від 23.04.2024 відкладено підготовче засідання до 07.05.2024.

У судовому засіданні 07.05.2024 господарським судом оголошено перерву до 29.05.2024.

У підготовчому засіданні 29.05.2024 представником позивача заявлено усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Крім того, представником позивача заявлено усне клопотання про проведення наступного підготовчого засідання в режимі відеоконференції через підсистему відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Вказані клопотання господарським судом задоволено, у зв`язку з чим ухвалою від 29.05.2024 відкладено підготовче засідання до 25.06.2024.

Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим господарським судом 25.06.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 17.07.2024, про що постановлено відповідну ухвалу.

08.07.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду спору по суті, яке господарським судом задоволено, у зв`язку з чим ухвалою від 17.07.2024 відкладено розгляд справи по суті до 25.07.2024.

Під час судового засідання, що відбулося 25.07.2024, господарський суд, заслухавши вступне слово учасників справи та дослідивши докази, оголосив перерву до 31.07.2024.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

31.07.2024 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

УСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги за договором № 2655 від 09.09.2021, наявності/відсутності підстав для стягнення компенсації вартості наданих послуг за спірним договором за останні 12 місяців (на підставі пункту 7.1. додатку № 1.1. до договору) та компенсації вартості втраченого майна.

09.09.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Техмаштрейд" (далі - замовник, відповідач у даній справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліндстрем" (далі - виконавець, позивач у даній справі) укладено договір про надання послуг № 2655 (далі - договір), відповідно до пункту 3.1. якого виконавець надає замовнику послуги, передбачені умовами даного договору та додатками, передбаченими в розділі 4 договору, щодо надання замовнику у тимчасове оплатне користування виробів (одягу та/аба килимів), що входять до складу послуг, а замовник зобов`язується прийняти та сплатити їх вартість. Замовник зобов`язується використовувати вироби лише за їх прямим призначенням.

Сторони узгодили, що до даного договору може укладатись як один, так і декілька додатків, в залежності від виду послуг (виробів), якими буде користуватись замовник. У разі зміни/припинення дії одного з додатків (частини послуг) - договір продовжує діяти.

Так, до вказаного договору сторонами було погоджено додатки, а саме: № 3 "Загальні положення та Умови надання послуг", № 1.1. "Опис послуг: послуги з обслуговування наданого в користування робочого одягу", № 2.1. "Прайс-лист" та № 1 "Лист приміряння".

Згідно з пунктом 3.2. договору вироби, що використовуються в рамках надання послуг, вказані в прайс-листі (додаток № 2).

Згідно з пунктом 4 послуги за даним договором включають в себе: послуги з обслуговування наданого в користування робочого одягу.

Під обслуговуванням розуміється регулярне надання виконавцем погодженої кількості робочого одягу у користування замовнику для забезпечення його потреб, а також прання, підтримання узгодженого рівня якості (ремонт, заміна зношеного спецодягу), зберігання, збирання забрудненого та доставка чистого спецодягу. Необхідна кількість комплектів робочого одягу для кожного працівника узгоджується заздалегідь з замовником для забезпечення кінцевого споживача достатньою кількістю робочого одягу. (пункт 1.2. додатку № 1.1 до договору).

У пункті 1.6 додатку № 1.1. до договору, встановлено, що при підписанні договору сторони затверджують необхідні моделі, розміри, їх кількість та частоту заміни. Замовник має можливість обрати між іменним робочим одягом або робочим одягом фіксованого розміру для загального використання. Розміри визначаються шляхом проведення індивідуальної примірки працівників замовника силами виконавця або шляхом надання замовнику необхідного набору спецодягу для самостійного визначення розмірів. Після примірки сторони погоджують остаточну кількість спецодягу та необхідні розміри, згідно з якими виконавець бере в роботу замовлення. Після завершення процесу приміряння, виконавець повідомляє дату доставки спецодягу.

Згідно з пунктом 1.7. додатку № 1.1. до договору перша передача робочого одягу підтверджується актом приймання-передачі одягу в обслуговування, в подальшому на підставі додаткових замовлень кількість одягу може змінюватися. Облік фактичної кількості робочого одягу, що знаходиться в користуванні, обліковується виконавцем, зазначається в рахунках-фактурах з деталізацією до тижня обслуговування та в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) і приймається до уваги для розрахунків по договору.

У разі затвердження/підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) згідно строків, вказаних в Загальних положеннях (додаток № 3), замовник автоматично погоджується з кількістю робочого одягу в обслуговуванні.

Згідно з пунктом 1.3.1. додатку № 1.1. до договору при використанні індивідуальних ячейок шаф виконавець передає замовнику у користування обладнання для зберігання, видачі та збору робочого одягу, далі за текстом - шафи. Шафи (включаючи підставки та замки, а також ключі від індивідуальних ячейок) передаються згідно з актом прийому?-передачі. У випадку втрати замовником ключів від замків до індивідуальних ячейок, втрати або пошкодження шаф (в тому числі ржавіння при зберігання обладнання в вологих місцях), замовник сплачує компенсаційну вартість визначену прайс-листом (Додаток № 2.1.).

У пункті 2.1 додатку № 1.1. до договору узгоджено, що замовник може змінювати кількість, розміри або моделі робочого одягу протягом терміну дії договору.

Замовник може замовити додаткові одиниці робочого одягу шляхом розміщення замовлення через онлайн-сервіс (eLindstrom) або звернутися до служби обслуговування клієнтів. Орієнтовний термін доставки додаткового замовлення - 1-2 тижні. Додаткові замовлення одягу комплектуються переважно з одягу, бувшого у використанні, але такого, що підлягає подальшому використанню та відповідає погодженим критеріям якості. Виставлення рахунків за користування додатково замовленим одягом починається з тижня фактичної доставки такого одягу замовнику (підпункт 2.2.1. пункту 2.2. додатку № 1.1. до договору).

Відповідно до підпункту 2.2.2. пункту 2.2. додатку № 1.1. до договору замовник може повернути виконавцю робочий одяг, необхідність у використанні якого відпала. Повернення можливе повними комплектами в межах 30%, а для Кастомізованих виробів в межах 10% відносно максимальної кількості робочого одягу, що використовувався замовником протягом останніх 12 місяців. Робочий одяг, що перевищує встановлений ліміт повернення підлягає викупу. Будь-які повернення робочого одягу погоджуються з виконавцем. При необхідності повернути одяг замовник створює запит на повернення у особистому кабінеті онлайн-сервісу (eLindstrom). У особистому кабінеті онлайн-сервісу (eLindstrom) у режимі реального часу відображається повний перелік усіх одиниць спецодягу, на які створено запит на повернення, але такі, що не були фактично передані на склад виконавця. Одяг знімається із обслуговування після його фактичного надходження на склад виконавця. Після того, як одяг потрапив на склад виконавця і його знято з обслуговування, такий одяг визначається, як повернутий і зникає із переліку створених запитів на повернення. Нарахування плати за використання робочого одягу, що був повернутий на склад виконавця, припиняється з тижня, наступного за тижнем, на якому фактично було зроблено повернення.

Пунктом 4.2. додатку № 1.1. до договору передбачено, що ціни на компенсацію вказані в прайс-листі (Додаток № 2.1.). При розрахунку компенсації враховується строк служби кожної конкретної одиниці робочого одягу, розрахунок суми проводиться відповідно до Таблиці 2.

Відповідно до пункту 5.1. договору його ціна складається із суми всіх наданих послуг.

Ціни вказані в прайс-листі, який є невід`ємною частиною даного договору (пункт 5.2.).

Згідно з пунктом 6.1. договору рахунки за послуги надсилаються замовнику кожні 4 тижні.

Строк платежу становить 14 календарних днів від дати виставлення рахунку-фактури. Рахунки-фактури та акти виконаних робіт (наданих послуг) надаються замовнику в електронному вигляді або у паперовому вигляді (на розсуд виконавця).

Акт повинен бути підписаний замовником та повернутий/надісланий виконавцеві не пізніше 14 календарних днів з дня його отримання. У випадку відсутності письмових зауважень замовника у вказаний строк, акт вважається погодженим, а послуги - прийнятими замовником без зауважень (пункт 6.2. договору).

У пункті 5.3 додатку № 3 до договору встановлено, що оплата послуг здійснюється протягом 14 календарних днів з дня виставлення рахунку. Разом із рахунком замовнику направляється податкова накладна та акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг), який підтверджує надання послуг за цим договором. Замовник зобов`язаний розглянути та затвердити акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня їх отримання в електронній (або паперовій формі) або в цей же строк надати обґрунтовані зауваження щодо наданих виконавцем послуг шляхом відправки таких зауважень на електронну адресу виконавця: invoicing.ukraine@lindstromgroup.com або за місцезнаходженням виконавця, зазначеним у реквізитах до даного договору. У випадку відсутності письмових зауважень замовника у вказаний строк, акт вважається погодженим, а надані послуги - прийнятими замовником без зауважень.

У пункті 5.5. додатку 3 до договору сторони узгодили, що виконавець має право автоматично призупинити обслуговування у разі прострочення замовником оплати більше ніж на 28 календарних днів до моменту погашення заборгованості, якщо інше письмово не буде узгоджено сторонами. При цьому вартість послуг за договором на період зупинки обслуговування нараховується і оплачується в повному обсязі і не підлягає коригуванню.

Ненадання замовником виробів для обслуговування не може служити підставою для зміни суми рахунку (пункт 5.7. додатку № 3 до договору).

У пункті 8.1. договору сторонами узгоджено, що у разі, якщо договір та/або відповідний додаток на ті чи інші послуги розірваний або припинений (наприклад: в частині одягу - припинено, а щодо килимів - додаток діє), зобов`язання по викупу виробів на вимогу виконавця і сплаті компенсації за послуги та/або за вироби, згідно умов відповідних додатків, пов`язані з даними послугами так само, як і інші не виконані зобов`язання, визначені у цьому договорі, загальних умовах надання послуг чи будь-яких інших додатках, залишаються в силі і діють до моменту їх виконання.

У пункті 8.2. сторони погодили, що цей договір за своєю суттю є змішаним договором у розумінні частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України та до нього застосовуються положення законодавства щодо оренди (окрім лізингу) та положення щодо надання послуг

Відповідно до пункту 9.1. договору останній вступає в силу з моменту його підписання і діє безстроково до того моменту, поки сторонами не буде розірвано додатки на всі послуги.

Після припинення дії договору або його дострокового розірвання (повністю або в частині відповідного додатку - послуги) замовник зобов`язаний здійснити на вимогу виконавця викуп виробів відповідно до додатків, сплатити компенсацію і т.д. (пункт 9.3. договору).

Згідно з пунктом 7.1. додатку № 3 незважаючи на узгоджений термін дії договору та додатків до нього, кожна сторона має право розірвати договір або додаток до нього з негайним настанням правових наслідків на умовах, вказаних у відповідних додатках або договорі.

Також, пунктом 7.1. додатку № 1.1. до договору встановлено, що незважаючи на узгоджений термін дії додатку, кожна сторона має право відмовитися від послуги, вказаної в даному додатку, з негайним настанням правових наслідків після письмового повідомлення іншої сторони за 10 (десять) календарних днів, якщо інша сторона є неплатоспроможною, банкрутом, ліквідованою, продає усі активи, припиняє свою діяльність або припиняє свої виплати (тобто має протермінування оплати послуг більше ніж 40 календарних днів).

Відповідно до пункту 7.2. додатку № 3 до договору при достроковому, не пов`язаного з виною виконавця розірванні (припиненні) договору повністю або частково (тільки щодо окремих послуг - виробів), замовник на вимогу виконавця має здійснити викуп виробів та/або оплату компенсації (штрафу) передбаченого відповідним додатком.

Пунктом 7.4. додатку № 1.1. до договору передбачено, що у разі дострокової відмови замовника від цього додатку, дострокового припинення дії замовником без попередження, вказаного в п. 6.1 додатку та на додаток до пунктів 7.1 (б) та 7.1 (в), у разі дострокового розірвання договору та/або цього додатку виконавцем через порушення замовником договору, замовник на підставі рахунку виконавця зобов`язаний сплати штраф (штрафну компенсацію) у розмірі, що дорівнює сумі вартості послуг за даним додатком за дванадцять (12) місяців, виходячи з наступного розрахунку:

- якщо кількість виставлених рахунків становить 13 і більше, то, середнє значення суми останніх 13 рахунків, тобто: сума останніх 13 рахунків поділена на 13;

- якщо кількість виставлених рахунків менше 13, то, сума всіх наявних рахунків поділена на їх кількість і помножена на 13.

Даний штраф є узгодженим сторонами і розрахунок здійснюється виконавцем самостійно і не потребує погодження замовника.

У пункті 10.2. договору сторони узгодили, що всі документи на його виконання (у тому числі: акти, претензії, листи, угоди, рахунки і т.д.) можуть оформлюватись і підписуватись в електронній формі з використанням ЕЦП, а у випадку неможливості - у паперовій формі.

Сторонами у пункті 5.8. додатку № 3 до договору погоджено, що будь-які документи, що оформлюються сторонами на виконання договору чи у зв`язку з ним (зокрема, але не виключно: додаткові угоди до договору, рахунки, акти виконаних робіт, видаткові накладні, ТТН, рахунки, акти звірки, претензії, вимоги, листи тощо), можуть бути складені у електронному вигляді (далі - електронні документи) із використанням обов`язкових реквізитів електронного документу із використанням кваліфікованого електронного підпису та кваліфікованої електронної печатки (далі - ЕП) відповідно до вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", Закону України "Про електронні довірчі послуги" з використанням кваліфікованих електронних підписів сторін.

Первинні документи в електронному вигляді складаються за допомогою програм електронного документообігу (M.E.Doc, ВЧАСНО, Paperless тощо) на вибір замовника. Первинні документи, складені та надіслані в електронній формі з дотриманням встановлених вимог, мають юридичну силу оригіналу і є еквівалентом належним чином оформлених паперових документів такого виду, що належним чином підтверджують виконання сторонами зобов`язань згідно з договором. Електронні документи вважаються одержаними адресатом з моменту надсилання, якщо відправник не отримає автоматичне повідомлення про те, що електронний документ не надіслано.

Як вказує позивач у позовній заяві, він, виконуючи умови спірного договору, надав у користування відповідачеві одяг (куртки та напівкомбінезони у кількості 102 шт.) та шафи для зберігання робочого одягу (у кількості 4 шт.), що підтверджується залученими до матеріалів справи актами прийому передачі від 13.09.2021 та від 18.10.2021, які підписано та скріплено печатками підприємств сторін.

У 2022 році, при здійсненні інвентаризації наявного у користуванні майна за спірним договором, встановлено, що у замовника у користуванні знаходився одяг (куртки та напівкомбінезони) у кількості 94 шт., про що складено акт від 25.07.2022, який підписано представниками та скріплено печатками підприємств сторін.

Також позивач вказує про те, у 2023 році, виконуючи умови спірного договору, він у період з січня по травень 2023 надав відповідачеві послуги з обслуговування наданого в користування робочого одягу на загальну суму 36 777,61 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 247014 від 30.01.2023 на суму 4 695,98 грн., № 248367 від 27.02.2023 на суму 7 879,70 грн., № 250518 від 27.03.2023 на суму 7 630,93 грн., № 252844 від 24.04.2023 на суму 6 982,02 грн. та № 255239 від 22.05.2023 на суму 9 588,98 грн.

Так, відповідно до зазначених вище актів, позивачем у вказаний період були надані послуги з обслуговування одягу в січні 2023 - в кількості 206 шт. одиниць одягу; в лютому - в кількості 224 шт. одиниць одягу; в березні - в кількості 224 шт. одиниць одягу; в квітні - в кількості 197 шт. одиниць одягу; в травні - в кількості 105 шт. одиниць одягу.

Вказані акти разом з рахунками на оплату надіслано відповідачеві зокрема, на електронну адресу контактної особи ТОВ "Техмаштрейд" - tmt.aleks@gmail.com, яка зазначена у спірному договорі, та за допомогою системи M.E.Doc., проте, у визначений договором строк замовником підписані не були. Не надано відповідачем і зауважень та заперечень до зазначених вище актів здачі-приймання робіт (надання послуг) відповідно до пункту 6.2.1. договору та пункту 5.3. додатку № 3.

Позивач звертався до відповідача із претензіями № П-3083 від 14.06.2023 та № П-3135 від 01.08.2023 про сплату заборгованості за надані послуги в сумі 36 777,61 грн., до яких останнім долучались акти виконаних робіт (наданих послуг) та рахунки на оплату. Докази надсилання вказаних претензій (описи вкладення у цінні листи № 0504577634716 та № 0504593466521, фіскальні чеки від 17.06.2023 та від 03.08.2023) містяться в матеріалах справи.

Вказані претензії залишились відповідачем без відповіді та належного реагування, у зв`язку з чим позивач вказує про те, що він 09.11.2023 надіслав на адресу ТОВ "Техмаштрейд" повідомлення про дострокове розірвання, з 19.11.2023, договору № 2655 від 09.09.2021 на підставі пункту 7.1. додатку 1.1. до спірного договору.

Крім того, у повідомленні № П-3248 від 09.11.2023 містилась вимога про сплату заборгованості за надані в 2023 році послуги в сумі 36 777,61 грн.; сплату компенсації, яка дорівнює вартості наданих послуг за спірним договором за останні 12 місяців, в сумі 6 513,55 грн. (на підставі пункту 7.1. додатку № 1.1. до договору) та сплату компенсації вартості втраченого майна в сумі 39 820,02 грн.

Позивач зазначає, що вказані вимоги відповідачем також залишені без відповіді та належного реагування, що і стало причиною виникнення спору у даній справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 628 зазначеного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, статтею 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про надання послуг № 2655 від 09.09.2021, що за своєю правовою природою є змішаним договором оренди та надання послуг.

Так, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України).

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (частина 1 статті 760 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк (частини 1, 2 статті 763 Цивільного кодексу України).

Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму (стаття 765 Цивільного кодексу України).

Наймач зобов`язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору (стаття 773 Цивільного кодексу України).

У статті 782 Цивільного кодексу України встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (стаття 785 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже було зазначено вище, у пунктах 6.1., 6.2. та пункті 5.3. додатку № 3 до спірного договору сторони узгодили, що строк платежу становить 14 календарних днів від дати виставлення рахунку-фактури. Рахунки-фактури та акти виконаних робіт (наданих послуг) надаються замовнику в електронному вигляді або у паперовому вигляді (на розсуд виконавця).

Акт повинен бути підписаний замовником та повернутий/надісланий виконавцеві не пізніше 14 календарних днів з дня його отримання. У випадку відсутності письмових зауважень замовника у вказаний строк, акт вважається погодженим, а послуги - прийнятими замовником без зауважень.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказів виконання зобов`язання щодо здійснення розрахунків за надані послуги за спірним договором на суму 36 777,61 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав.

Не надано замовником і доказів надання обґрунтованих зауважень щодо наданих виконавцем послуг у визначений спірний договором строк.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення зазначеної вище суми слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім до стягнення заявлені річні за загальний період прострочення з 14.02.2023 по 18.12.2023 в сумі 741,29 грн. та інфляція грошових коштів за загальний період з лютого по листопад 2023 в сумі 616,16 грн.

Розрахунок інфляції грошових коштів позивачем здійснено відповідно до умов спірного договору та чинного законодавства, у зв`язку з чим зазначена в ньому сума підлягає до примусового стягнення з відповідача.

Розрахунок річних позивачем завищено з огляду на наступне.

Так, як вже зазначалось, умовами договору сторони передбачили, що Акт повинен бути підписаний замовником та повернутий/надісланий виконавцеві не пізніше 14 календарних днів з дня його отримання. У випадку відсутності письмових зауважень замовника у вказаний строк, акт вважається погодженим, а послуги - прийнятими замовником без зауважень.

Як вбачається із матеріалів справи, спірні акти разом з відповідними рахунками було надіслано відповідачеві, зокрема, на електронну адресу контактної особи ТОВ "Техмаштрейд" - tmt.aleks@gmail.com, яка зазначена у спірному договорі, а саме: акт № 247014 від 30.01.2023 на суму 4 695,98 грн. - 30.01.2023; акт № 248367 від 27.02.2023 на суму 7 879,70 грн. - 28.02.2023; акт № 250518 від 27.03.2023 на суму 7 630,93 грн. - 29.03.2023; акт № 252844 від 24.04.2023 на суму 6 982,02 грн. - 25.04.2023; акт № 255239 від 22.05.2023 на суму 9 588,98 грн. - 23.05.2023.

Таким чином, прострочення виконання зобов`язання з оплати мало місце за актом № 247014 - з 14.02.2023; за актом № 248367 - з 15.03.2023; за актом № 250518 - з 13.04.2023; за актом № 252844 - з 10.05.2023; за актом № 255239 - з 07.06.2023.

Після перерахунку до стягнення підлягають річні в сумі 738,03 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляді обов`язку сплатити неустойку.

У пункті 5.5. додатку № 3 до договору сторони встановили, що у випадку порушення строків оплати послуг виконавець має право отримати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, за весь період прострочення без обмежень.

Як встановлено при розгляді даної справи, відповідачем неналежним чином виконано зобов`язання щодо здійснення розрахунків за надані послуги, тобто, в даному випадку має місце несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Аналогічні приписи містяться у частині 2 статті 343 Господарського кодексу України.

Із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобовязання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Отже, із зазначеного вище слідує, що чітко визначений розмір пені сторони мають визначити в договорі, в той час як із пункту 5.5 додатку № 3 вбачається, що сторони не визначили конкретного розміру пені за порушення строків оплати наданих послуг.

Відсилання в зазначеному вище пункті договору на розмір подвійної облікової ставки Національного банку України не може бути прийнято судом до уваги з огляду на те, що розмір подвійної облікової ставки НБУ є змінною величиною в різні періоди її дії, проте, який саме розмір повинен застосовуватися при нарахуванні пені, сторонами в договорі узгоджено не було, що дає підстави для висновку, що такий розмір сторонами встановлено не було.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення пені.

Пунктом 5.5. додатку № 3 до договору сторони узгодили, що у випадку прострочення оплати більш ніж на 30 календарних днів, замовник додатково сплачує штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, прострочення з оплати за спірними актами мало місце понад 30 календарних днів, у зв`язку з чим позивачем правомірно нараховано штраф в сумі 7 355,52 грн., який підлягає до примусового стягнення з відповідача.

Щодо вимог, про стягнення компенсації на суму вартості послуг у сумі 6 208,28 грн., на підставі пункту 7.4. додатку № 1.1. до спірного договору, та вартості втрачених виробів в сумі 39 820,02 грн., у зв`язку із розірванням договору в односторонньому порядку, господарський суд вважає необхідним зазначити наступне.

Так, позивач у позовній заяві вказує про те, що через систематичне прострочення відповідачем оплати наданих послуг позивач, на підставі пункту 7.1. додатку № 1.1. та пункту 7.1. додатку № 3 до спірного договору, в односторонньому порядку розірвав договір № 2655 від 09.09.2021 та здійснив зазначені вище нарахування.

За загальним правилом, установленим частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, за змістом частини третьої статті 651 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачено також право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину.

Особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов`язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства.

Так, за правилами, передбаченими абзацом 3 частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України, односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов`язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб.

Так, із матеріалів справи вбачається, що позивач надіслав на адресу відповідача лист № П-3248 від 09.11.2023, в якому йшлося про розірвання в односторонньому порядку спірного договору та до якого додано, зокрема, рахунок на оплату суми компенсації за 12 місяців, а також рахунок на компенсацію вартості втрачених виробів.

При цьому, слід зазначити про те, що повідомлення № П-3248 від 09.11.2023 про розірвання спірного договору з доданими до нього документами надсилалось позивачем на юридичну адресу ТОВ "Техмаштрейд", проте, вказане поштове відправлення було повернуто за зворотньою адресою.

Відповідно до звіту за треком № 0505124471065 останній містить такі відмітки поштового відділення: 13.11.2023 - "Відправлення у точці видачі/доставки" м. Дніпро; 16.11.2023 - "Відправлення не вручене під час доставки: інші причини" м. Дніпро; 27.11.2023 - "Повернення за зворотною адресою: За закінченням встановленого терміну зберігання" м. Дніпро; 29.11.2024 - "Відправлення вручене особисто" м. Київ (тобто, повернено відправнику).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до абзаців третього та четвертого пункту 104 Правил надання послуг поштового зв`язку невручені одержувачам або відправникам поштові відправлення, поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку протягом строку, визначеного цими Правилами. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення вважаються такими, що не вручені, поштові перекази - такими, що не виплачені. Невручені поштові відправлення, невиплачені поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку до закінчення строку, встановленого оператором поштового зв`язку, але не менше одного місяця.

Протягом зазначеного строку відправник/адресат (одержувач) може звернутися до оператора поштового зв`язку щодо одержання такого поштового відправлення, коштів за таким поштовим переказом.

Зазначене вище свідчить про те, що оператором поштового зв`язку повернення вказаного вище поштового відправлення здійснено з порушенням вимог Правил надання послуг поштового зв`язку.

Позивач, отримавши поштове відправлення 29.11.2023, та достеменно знаючи про те, що відповідач не отримав повідомлення про розірвання спірного договору, будь-яких інших доказів про вчинення дій, щодо доведення одностороннього правочину до відома відповідача, не надав.

Так, укладаючи спірний договір сторони узгодили, що всі документи на виконання даного договору (у тому числі: акти, претензії, листи, угоди, рахунки і т.д.) можуть оформлюватись і підписуватись в електронній формі з використанням ЕЦП, а у випадку неможливості у паперовій формі ( пункт 10.2. договору).

Доказів, які б свідчили про те, що позивач, керуючись приписами закону (зокрема, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України) та договору, вжив усіх залежних від нього заходів для належного виконання договірних зобов`язань (виконання зобов`язання щодо повідомлення відповідача в електронній формі з використанням ЕЦП відповідно до пункту 10.2. про розірвання спірного договору) та недопущення господарського правопорушення, матеріали справи не містять, як не містять і доказів неможливості повідомити відповідача про розірвання спірного договору в електронній формі.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

При викладених обставинах, слід прийти до висновку, що матеріали справи не містять належних доказів дотримання стороною позивача вимог, щодо доведення одностороннього правочину до відома зацікавленої особи, тобто, сторони відповідача.

Отже, позивачем не доведено факт розірвання договору в односторонньому порядку, що виключає можливість настання для відповідача правових наслідків, передбачених умовами спірного договору, у зв`язку з таким розірванням, у вигляді стягнення з відповідача компенсації на суму вартості послуг за 12 місяців у розмірі 6 208,28 грн. (на підставі пункту 7.4. додатку № 1.1. до спірного договору) та вартості втрачених виробів в сумі 39 820,02 грн.

З огляду на вище викладене, вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

При цьому, господарський суд вважає можливим зазначити про наступне.

З огляду на встановлення судом наявності між сторонами договірних відносин (не розірваних) та фізичну наявність у відповідача майна, що належить позивачу (шафи та частина одягу), сторони мають можливість для врегулювання питання щодо повернення наявного майна.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Щодо розподілу судових витрат господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3 та 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Так, позивачем заявлено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн.

На підтвердження факту надання правничої допомоги позивачем до матеріалів справи надано: ордер на надання правничої допомоги від 21.12.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 000896 від 16.03.2020, договір надання професійної правничої допомоги № 3/23 від 21.12.2023, платіжну інструкцію № 3401 від 26.12.2023 та акт виконаних робіт від 13.02.2024.

Так, 21.12.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліндстрем" (далі - позивач, клієнт) та адвокатським бюро Ратушняка Володимира "Лігалконсалтинг" (далі - повірений) укладено Договір № 3/23 надання професійної правничої допомоги, відповідно до пункту 1.1. якого повірений зобов?язується надавати клієнту професійну правничу (правову) допомогу в суді першої інстанції по спору з боржником: Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмаштрейд", код ЄДРПОУ 34885008 щодо стягнення заборгованості (з урахуванням річних та в тому числі: інфляційних втрат), санкцій, компенсацій на підставі договору про надання послуг № 2655 від 09.09.2021, у тому числі:

-підготовка позовної заяви;

- підготовка розрахунку санкцій, компенсацій, річних та інфляційних втрат;

- підготовка додатків до позовної заяви;

- подання позовної заяви до суду, в тому числі через підсистему "Електронний суд";

- вивчення матеріалів справи;

- підготовка процесуальних документів: заперечень, відповіді на відзив, письмових пояснень і т.д.;

- участь у судових засіданнях та судове представництво в суді першої інстанції (в тому числі у режимі відео, при розгляду справи у спрощеному позовному провадженні).

У пункті 2.1. договору сторони дійшли згоди встановити фіксовану вартість послуг за надання професійної правничої допомоги вказаної у п. 1.1. даного договору у розмірі 12 000,00 грн. без ПДВ. Поштові витрати, витрати на відрядження і т.д. оплачується окремо. Оплата здійснюється на банківські реквізити повіреного, вказані у даному договорі, протягом 5 днів на підставі відповідного рахунку.

Відповідно до пункту 3.1. договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє безстроково. Договір може бути припинений будь-якою стороною достроково з попереднім повідомлення за 20 днів, або у будь-який час за згодою сторін.

Згідно з актом виконаних робіт від 13.02.2024 повіреним виконано роботи згідно з договором № 3/23 надання професійної правничої допомоги від 21.12.2023 щодо надання клієнту професійної правничої (правової) допомоги в суді першої інстанції у справі № 904/6714/23 по спору з боржником: Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмаштрейд", код ЄДРПОУ 34885008 щодо стягнення заборгованості (з урахуванням річних та в тому числі: інфляційних втрат), санкцій, компенсацій на підставі договору про надання послуг № 2655 від 09.09.2021, у тому числі:

- підготовка позовної заяви;

- підготовка розрахунку санкцій, компенсацій, річних та інфляційних втрат;

- подання позовної заяви до суду;

- вивчення відзиву;

- підготовка відповіді на відзив;

- підготовка письмових пояснень;

- вивчення матеріалів справи;

- судове представництво в суді першої інстанції (в тому числі при розгляду справи у спрощеному позовному провадженні).

Загальна вартість робіт склала 12 000,00 грн. без ПДВ. Вказана сума є фіксованою та сплачена в повному обсязі.

Таким чином, судом встановлено, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є гонораром адвоката, тож належить до судових витрат.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за обґрунтованим та належно вмотивованим клопотанням іншої сторони.

Господарський суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши та проаналізувавши надані позивачем документи на підтвердження факту надання правничої допомоги, суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом відповідача роботи (наданих послуг) відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру у розумінні приписів частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також, господарським судом встановлено, що обсяг наданих адвокатом послуг підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, вартість послуг адвоката є адекватною, доказів на їх завищення відповідачем суду не надано.

Враховуючи те, що відповідачем у даній справі не доведено неспівмірність заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу, суд, в силу приписів частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн., яка заявлена до стягнення позивачем.

Здійснюючи розподіл цих судових витрат, суд також враховує нормативні приписи частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням пропорційності розміру задоволених вимог до стягнення з відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 341,76 грн.

Решту витрат на професійну правничу допомогу слід покласти на позивача.

Щодо витрат зі сплати судового збору слід зазначити таке.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 2 684,00грн.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п. 8.23).

Ціна позову у даній справі становить 102 185,04 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2 147,20 грн. (2 684,00 грн. * 0,8).

Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 грн., що підтверджується залученою до матеріалів справи платіжною інструкцією № 3304 від 14.12.2023.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, позивачу із Державного бюджету України підлягає поверненню судовий збір в сумі 536,80 грн. (2 684,00 грн. - 2 147,20 грн.), який надмірно сплачено при зверненні з позовом до суду, в порядку, встановленому статтею 7 Закону України "Про судовий збір".

В решті відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаштрейд" (49000, м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, буд. 122А, код ЄДРПОУ 34885008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліндстрем" (02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 8, код ЄДРПОУ 34355058) 36 777,61 грн. - основного боргу, 738,03 грн. - річних, 616,16 грн. - інфляції грошових коштів, 7 355,52 грн. - штрафу, 955,82 грн. - судового збору та 5 341,76 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Загальна сума, що підлягає до стягнення, складає - 51 784,90 грн.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 02.08.2024.

Суддя І.Ф. Мельниченко