Рішення

від 24.07.2024 по справі 908/355/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/28/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2024 Справа № 908/355/24

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретареві судового засідання Концур Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 908/355/24

за позовом: Концерну Міські теплові мережі, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458 (юридична адреса: вул. Героїв полку Азов, 137, м. Запоріжжя, 69091)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Юрал, ідентифікаційний код юридичної особи 43650380 (вул. 12 Квітня, буд. 11, м. Запоріжжя, 69001)

про стягнення 19 468 грн 99 коп.

від позивача: Науменко М.В., довіреність № 790/20-24 від 14.03.2024;

від відповідача: Сідельнікова О.Л., адвокат, посвідчення № З002263 від 16.07.2019, ордер АР № 1173972 від 08.05.2024; Шрам В.І., паспорт (дія) № НОМЕР_1 ;

вільний слухач: Горюкова В.Д., паспорт № 009549098 від 09.12.2004

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області через систему Електронний суд 12.02.2024 надійшла позовна заява Концерну Міські теплові мережі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Юрал заборгованості за надані послуги з централізованого опалення в сумі 19 468 грн 99 коп. за період з листопада 2020 по квітень 2021 року та 2 422 грн 40 коп. судового збору.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024 справу 908/355/24 визначено для розгляду судді Науменку А.О.

Згідно із позовом, враховуючи відсутність договору між сторонами, облік кількості відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку № 207127. Як вказує позивач, Концерн у період з листопада 2020 року по квітень 2021 року, відпустив ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «ЮРАЛ» теплову енергію до приміщення XVІІ підвалу та першого поверху літ.А-3, розташованого за адресою: Україна, 690001 місто Запоріжжя, вулиця 12 Квітня, будинок 11. У вищезазначений період Концерн відпустив теплової енергії на загальну суму 19 468 грн 99 коп., яку Відповідач не сплатив.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.02.2024 у справі № 908/355/24 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

05.03.2024 до суду від відповідача надійшов відзив, в якому позивач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Як зазначено у відзиві, матеріалами справи підтверджується облаштування відповідачем окремого вузла комерційного обліку теплової енергії та прийняття приладу комерційного обліку на абонентський облік (акт від 06.11.2020). Отже, враховуючи те, що позивач, який є виконавцем послуг з централізованого опалення, всупереч положенням Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", а також Правил № 630, які були чинними на час встановленні позивачем лічильника теплової енергії, обмежило право Відповідача здійснювати оплату вартості фактично отриманої теплової енергії відповідно до даних встановленого індивідуального вузла розподільчого обліку теплової енергії у належній йому квартирі.

Відповідач вважає, що позивачем пропущено строки звернення до суду визначені ст. 257 ЦК України. Період нарахування визначено з листопада 2020 року по квітень 2021. Позивач з урахуванням доводів відзиву та наданих до відзиву документів, відповідь на відзив не надав, заявлені до стягнення нарахування не обґрунтував.

Враховуючи поданий відзив та обставини, викладені у відзиві, суд вважає за необхідне перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.04.2024 суд призначив підготовче засідання на 08.05.2024 о 10 год. 20 хв.

01.05.2024 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 08.05.2024 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу Акорд.

Суд відкрив судове засідання. Суд з`ясував про відводи. Відводів не заявлено.

02.05.2024 від представника позивача через підсистему Електронний суд до суду надійшли додаткові пояснення, в яких містилось клопотання про поновлення строку для подачі письмових пояснень.

Розглянувши клопотання позивача про поновлення пропущеного строку для надання письмових пояснень, суд вважає за можливе поновити строк для надання письмових пояснень, визнавши поважними причини пропуску вказаного строку. З метою дотримання засад рівності та змагальності сторін, належного встановлення всіх обставин справи додаткові письмові пояснення прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача зазначила, що на час судового засідання не отримала додаткових пояснень позивача.

Ухвалою суду від 08.05.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 01.07.2024 о 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні 01.07.2024 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу Акорд.

Суд відкрив судове засідання. Суд оголосив склад суду.

Представники сторін в судовому засідання надали пояснення по суті спору.

Ухвалою суду відкладено підготовче засідання по справі на 10.07.2024 о 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 10.07.2024 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу Акорд.

Ухвалою суду від 01.07.2024 явка представників сторін в судове засідання 10.07.2024 визнавалась судом не обов`язковою.

В судовому засіданні представник позивача на виконання ухвали суду надала належним чином завірену копію Акта обстеження системи теплоспоживання, який долучено судом до матеріалів справи.

За наслідками судового засідання, суд, запитавши думку представника позивача, на підставі ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 24.07.2024 о11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 24.07.2024 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу Акорд.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав подану позовну заяву, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила у його задоволенні відмовити по суті або з підстав пропуску строку позовної давності.

В судовому засіданні 24.07.2024 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статуту Концерну «Міські теплові мережі» основною метою діяльності концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше. Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України Про теплопостачання від 02.06.2005 року за № 2633-ІV, «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 03.10.2007 року за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України. Зокрема, в Законі та в правилах законодавець надає поняття «Споживач»: - споживач теплової енергії фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі до договору (Закон); - споживач теплової енергії фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (Правил). Теплова енергія товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Обов`язок укласти договір на постачання теплової енергії покладається відповідно до закону, як на теплопостачальну організацію, так і на споживача теплової енергії. При цьому теплопостачальній організації достатньо лише довести факт звертання до споживача з пропозицією укласти договір на постачання теплової енергії.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 341900446 від 08.08.23 нежитлове приміщення XVІІ підвалу та першого поверху літ.А-3, розташованого за адресою: Україна, 690001 місто Запоріжжя, вулиця 12 Квітня, будинок 11 на праві власності належить ТОВ Торгівельний дім Юрал.

Між сторонами у справі не було укладено договору щодо теплопостачання. Облік кількості відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку № 207127.

За поясненнями позивача, не зважаючи на відсутність укладеного між сторонами договору, Концерн «Міські теплові мережі» у період з листопада 2020 по квітень 2021 року, відпустив ТОВ Торгівельний дім Юрал теплову енергію до нежитлового приміщення XVІІ підвалу та першого поверху літ.А-3, розташованого за адресою: Україна, 690001 місто Запоріжжя, вулиця 12 Квітня, будинок 11.

У вищезазначений період позивач відпустив теплової енергії на загальну суму 19 468 грн 99 коп. Доказів здійснення оплат за спірний період суду не надано.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню виходячи з такого.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли у сфері постачння теплової енергії.

Відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються Законом України від 02.06.2005 №2633-IV «Про теплопостачання».

Статтею 1 даного Закону визначено, що постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору

За приписами ст. 19 Закону України від 02.06.2005 №2633-IV «Про теплопостачання» теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з ч. ч. 3, 13 ст. 20 даного Закону тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господаського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з приписів ст. 19 Закону України від 02.06.2005 №2633-IV «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Враховуючи викладене, відповідач зобов`язаний був оплачувати за фактично отриману теплову енергію щомісячно до останнього числа кожного місяця спірного періоду.

В порушення вимог законодавства відповідач не оплатив спожиту теплову енергію за спірний період.

Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України від 02.06.2005 №2633-IV «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивачем надані докази в підтвердження наявності заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію в розмірі 19 468 грн 99 коп., зокрема акти-приймання передачі теплової енергії від 30.11.20, від 31.12.20, від 31.01.21, від 28.02.21, від 31.03.21, від 30.04.21, та рахунки за період з листопада 2020 року по квітень 2021 року, які направлені 20.06.23 відповідачеві разом з вимогою (претензією) щодо погашення заборгованості за теплову енергію від 14.06.23.

Відповідачем доводи позивача не спростовані, докази оплати теплової енергії у спірному періоді не надані.

Щодо обмеження права Відповідача здійснювати оплату вартості фактично отриманої теплової енергії відповідно до даних встановленого індивідуального вузла розподільчого обліку теплової енергії у належному йому приміщенні.

Згідно із актом обстеження системи теплоспоживання від 20.05.2021 нежитлове приміщення ТОВ «Торгівельного дому «Юрал» розташоване на першому поверсі та підвалі житлового будинку загальною площею 364,5 м2. Система опалення житлового будинку централізована, підключена через елеватор. Житловий будинок обладнаний приладом обліку теплової енергії Picocal зав № 521901. Система опалення споживача відокремлена від домової з ІТП, підключена до теплових мереж в транзитний трубопровід, який проходить по підвалу житлового будинку. Обладнана приладом обліку теплової енергії Ultraheat T550/UH50 зав № 67212117, показання 0001,578 ГДж, 14,12 м3. Відокремлена система опалення враховує 1-й поверх площею 194,6 м2 споживача. В підвальному приміщенні споживача площею 169,9 м2 проходить зворотній трубопровід домової системи та розвідний трубопровід відокремленої системи опалення.

Будинок № 11 по вулиці 12 квітня в м. Запоріжжя обладнано приладом комерційного обліку. Згідно акта від 06.11.2020 в приміщенні Відповідача встановлено прилад розподільного обліку, який підключено до місця встановлення загально будинкового приладу (комерційного) обліку теплової енергії. Опалювальна площа приміщень споживача ТОВ «Торговий дім Юрал» за адресою вул. 12 квітня, 11 складає 364,5 кв.м. Вбудоване у житловий будинок приміщення площею 169,9 кв.м., розподіл теплової енергії виконується згідно будинкового приладу обліку опалення пропорційно площі. Відокремлене приміщення від системи будинку площею 194,6 кв.м. з врізкою до будинкового приладу обліку та з власним приладом обліку опалення (прилад обліку встановлений 06.11.2020), нарахування виконуються згідно показань власного приладу обліку опалення (тобто покази розподільного приладу віднімаються від загальнобудинкового (комерційного) приладу обліку теплової енергії), а до моменту встановлення приладу згідно норми споживання.

Згідно із ч. 4 ст. 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оснащення приміщень вузлами розподільного обліку теплової енергії у випадках, передбачених частинами другою і третьою цієї статті, здійснюється у кожному місці відгалуження систем опалення та водопостачання у приміщення.

Відповідно до абз. 5 ч. 7 ст. 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» Порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів - розподілювачів теплової енергії затверджується Кабінетом Міністрів України. За наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру, інше житлове або нежитлове приміщення встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії для такої квартири (приміщення) є обов`язковим.

Відповідно до п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 (скорочено Правила № 630) у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку. Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання.

Згідно із п. 20 Правил № 630 плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Відповідно до п. 21 Правил № 630 у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» відповідно якої, загальний обсяг теплової енергії, визначений за допомогою вузла комерційного обліку розподіляється між споживачами приміщення пропорційно до опалюваної площі таких споживачів.

Відповідачем належними доказами не спростовано розрахунків позивача, що наведені у додаткових поясненнях від 02.05.24 та доданого до них розрахунку нарахувань за період з листопада 2020 по квітень 2021 року.

Щодо спливу позовної давності.

Згідно ст.ст. 257, 259 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

В постанові Великої палати Верховного Суду від 06.09.23 у справі № 910/18489/20 зазначено такі висновки:

«(1.3.3) Щодо позовної давності

…81. Апеляційний суд вважав, що за вимогою про визнання окремих пунктів договору поставки недійсними слід застосовувати загальну позовну давність, передбачену статтею 257 ЦК України, яку обчислювати з 18 березня 2017 року (з наступного дня після укладення договору поставки); за рештою вимог, що випливають з поставки товару неналежної якості, - позовну давність, передбачену частиною восьмою статті 269 ГК України (шість місяців), яку обчислювати з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів, тобто з 1 жовтня 2019 року (згідно з пунктом 6.14 договору поставки - наступний день після виготовлення 30 вересня 2019 року висновку експертом Дніпропетровської ТПП № ГО-1291). Оскільки за Законом № 530-IX карантин визнаний обставиною непереборної сили, з настанням якої зупиняється перебіг позовної давності (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), апеляційний суд визнав, що покупець позовну давність не пропустив.

82. Постачальник у касаційній скарзі погодився з тим, що до вимог про стягнення збитків і штрафу слід застосовувати шестимісячну позовну давність, передбачену частиною восьмою статті 269 ГК України. Проте вказав, що апеляційний суд порушив припис пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, бо не дослідив зібрані у справі докази (зокрема, звіт від 12 грудня 2018 року, протокол зустрічі від 31 січня 2019 року, лист покупця від 24 квітня 2019 року, адресований ТОВ «Еліка Елеватор», лист постачальника від 19 липня 2019 року, надісланий покупцю). Тому, на думку постачальника, навіть якщо починати обчислювати позовну давність із 19 липня 2019 року (дати його листа, в якому він визнав недолік переданого покупцеві товару), вона спливла 19 січня 2020 року, тобто до запровадження на території України карантину. Апеляційний суд, як стверджував постачальник, помилково почав відлік позовної давності після складання 30 вересня 2019 року висновку експертом Дніпропетровської ТПП № ГО-1291 згідно з пунктом 6.14 договору поставки, бо цей пункт договору стосується встановлення вини, а не виявлення недоліків обладнання. Зазначив про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо визначення дня виявлення недоліків покупцем придбаного товару для відліку строку, передбаченого частиною восьмою статті 269 ГК України.

83. Велика Палата Верховного Суду з доводами постачальника про сплив позовної давності не погоджується.

84. Позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Вона обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (стаття 256, частина перша статті 260, частина третя статті 267 ЦК України).

85. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини першої статті 258 ЦК України) й у зв`язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу) (пункт 4 частини першої статті 258 ЦК України)…..

…..90. Із 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку (пункт 1 постанови № 211 з наступними змінами).

91. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції Закону № 540-ІХ, який набрав чинності 2 квітня 2020 року).

92. Закон № 540-ІХ доповнив розділ ІХ «Прикінцеві положення» ГК України пунктом 7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину»….

…100. Отже, спеціальна позовна давність в один рік, передбачена статтею 681 ЦК України для вимог щодо виявлення у господарських відносинах прихованих недоліків товару, на який встановлений гарантійний строк, та передбачена пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України для вимоги про стягнення штрафу мала би спливти 1 жовтня 2020 року. Однак з 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон № 540-ІХ, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 258, 681 ЦК України продовжуються на строк його дії. Тому позовна давність за вказаними вимогами покупця, заявленими 24 листопада 2020 року, не спливла. Навіть якщо врахувати лист-відповідь постачальника покупцеві від 19 липня 2019 року (т. 1, а. с 67 - 68), в якому постачальник визнав недоліки переданого ним товару, то перебіг позовної давності мав би спливти 20 липня 2020 року, якщо б на той час не набрав чинності Закон № 540-ІХ. З огляду на вказане відсутні підстави для відступу від висновку, який Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виклав у постанові від 1 грудня 2021 року у справі № 373/651/20 (№ у ЄДРСР 101808795; цей висновок стосувався спливу позовної давності до моменту набрання чинності Законом № 540-ІХ)».

Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався і він був скасований лише 30.06.2023 згідно із Постановою КМУ від 27 червня 2023 № 651.

Таким чином, на момент дії воєнного стану загальний строк позовної давності не сплив.

Відповідно до п. 19. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Станом на даний момент, продовжений строк позовної даності під час дії карантину, зупинено через воєнний стан. Відповідно позовні вимоги заявлено обґрунтовано з наведених вище мотивів.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Юрал», ідентифікаційний код юридичної особи 43650380 (вул. 12 Квітня, буд. 11, м. Запоріжжя, 69001) на користь Концерну «Міські теплові мережі», ідентифікаційний код юридичної особи 32121458 (юридична адреса: бул. Гвардійський, 137, м. Запоріжжя, 69091 заборгованість в сумі 19 468 (дев`ятнадцять тисяч чотириста шістдесят вісім) грн 99 коп. та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 02.08.24.

Суддя А.О. Науменко