Рішення

від 02.08.2024 по справі 917/720/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2024 Справа № 917/720/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши справу

за позовною заявою Акціонерного товариства "Укртелеком", бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ 1, 01001 в особі Полтавської філії Акціонерного товариства "Укртелеком", вул. Соборності, буд. 33, м. Полтава, 36000

до відповідача Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, проспект Володимирський, 9, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500

про стягнення 234 026,92 грн,

Секретар судового засідання Шведенко К.С.

Без виклику учасників справи,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Полтавської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" просить суд стягнути з Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради про стягнення 234 026,92 грн заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв`язку на пільгових умовах протягом 2023 року.

Правовими підставами позову зазначено ст. 509, 525-527, 530 617 Цивільного Кодексу України, ст. 193, 218 Господарського Кодексу України, с. 7, 48, 82, 83, 85, 86, 91 Бюджетного Кодексу України, ст. 22 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ст. 27, 28 Закону України «Про телекомунікації» та інші.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав, зокрема, наступні докази (а.с. 6-115): розрахунок ціни позову, витяги з помісячних Розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг з поіменними списками пільговиків за 2023 рік, розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг по категоріям пільговиків (помісячні за 2023 рік), скріншоти (витяг з електронної пошти), що підтверджують щомісячне відправлення Позивачем Розрахунку видатків розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг з поіменними списками пільговиків протягом 2023 року на електронну адресу Відповідача, акти звіряння розрахунків, супровідні листи Позивача, копії рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень та описів вкладень до цінних листів, копія листа Міністерства соціальної політики України №10575/0/2-23/56 від 01.08.2023р., копія Вимоги-претензії № 26-12/4 від 28.03.2024р.з копією фіскального чеку, копія листа Відповідача від 05.04.2024р. № 07-46/1468, витяг із Статуту АТ «Укртелеком», витяг із Положення про Полтавську філію АТ «Укртелеком».

Відповідач 14.05.2024 року за вх № 6742 надав суду відзив на позов, за мотивами якого проти позову заперечує, стверджуючи про відсутність у нього законодавчо встановленого обов`язку відшкодовувати витрати, вартість яких складає ціну позову у цій справі. Крім того, зауважив, що існує судова практика, у якій Верховний Суд дійшов висновку, що покладення обов`язку з відшкодування спірних витрат на послуги зв`язку пільговим категоріям громадян на органи місцевого самоврядування є помилковим, оскільки боржником у цих правовідносинах є держава, яка здійснює свої цивільні права через відповідні органи. Належним представником держави у спірних правовідносинах є той суб`єкт, який визначений законом про державний бюджет головним розпорядником бюджетних коштів, прийнятим законодавцем у році, що відповідає спірному періоду.

На підтвердження обґрунтованості заперечень проти позовних вимог відповідач надав наступні докази (а.с. 131-135): лист № 07-46/1468 від 05.04.2024 р.

Позивач 23.05.2024 року (здано до відправлення на поштове відділення 20.05.2024 року) за вх № 7267 надав суду відповідь на відзив, у якій спростовує доводи відповідача, зазначаючи наступне:

- головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з використання держаних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів, рад, об`єднаних територіальних громад, до компенсації яких належить питання праці та соціального захисту населення;

- чинне законодавство не передбачає обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов`язання у сторін у таких правовідносинах виникають безпосередньо з актів цивільного законодавства;

- надання послуг зв`язку пільговим категоріям населення є обов`язком позивача. Надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян, тоді як чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян за рахунок державних коштів. Обов`язок оператора вказаних послуг зв`язку з надання таких пільг не перебуває в залежності від наявності бюджетних коштів для відшкодування відповідних витрат, а визначається виключно статусом відповідної категорії споживачів, наданого державою;

- факт відсутності субвенцій державного бюджету на фінансування видатків місцевого бюджету не впливає у спірних правовідносинах з оператором електронних комунікацій та на його право з відшкодування коштів. Відсутність у відповідача коштів не звільняє його від відповідальності.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

30.04.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Полтавської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради про стягнення 234 026,92 грн заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв`язку на пільгових умовах протягом 2023 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2024 року справу № 917/720//24 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 06.05.2024 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали.

15.05.2024 року від відповідача до суду надійшло клопотання (вх. № 6777), в кому відповідач просить суд здійснювати розгляд справи у відкритому судовому засіданні та з повідомленням (викликом) сторін.

Суд ухвалою від 20.05.2024 року відмовив у задоволенні вказаного клопотання.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Акціонерне товариство Укртелеком є оператором електронних комунікацій, предметом діяльності якого є надання електронних комунікаційних послуг в розумінні Закону України «Про електронні комунікації», який набрав чинності з 01.01.2022.

У період з січня по грудень 2023 року Полтавською філією ПАТ "Укртелеком" надавалися телекомунікаційні послуги (послуги зв`язку) на пільгових умовах жителям Лубенської міської громади, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003.

На підтвердження факту надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення Лубенської міської громади позивачем щомісяця протягом зазначеного періоду складалися розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг (додані до позовної заяви), які в подальшому електронною поштою та засобами поштового зв`язку разом із супровідними листами та актами звіряння розрахунків направлялися відповідачу (супровідні листи з доказами надсилання їх на адресу відповідача та актами звіряння розрахунків додані до позовної заяви).

Так, протягом періоду з січня по грудень 2023 року позивачем було надано відповідні послуги на загальну суму 234 026,92 грн, а саме: за січень 2023 на суму 21 729,39 грн; за лютий 2023 на суму 21 147,56 грн; за березень 2023 на суму 20 520,65 грн; за квітень 2023 на суму 19 430,29 грн; за травень 2023 на суму 18 005,77 грн; за червень 2023 на суму 21 291,27 грн; за липень 2023 на суму 20 844,95 грн; за серпень 2023 на суму 19 388,75 грн; за вересень 2023 на суму 18 795,62 грн; за жовтень 2023 на суму 17 940,29 грн; за листопад 2023 на суму 17 753,52 грн; за грудень 2023 на суму 17 178,86 грн.

Витрати за надані позивачем телекомунікаційні послуги громадянам на пільгових умовах за період січень-грудень 2023 року відповідачем компенсовані не були, у зв`язку з чим позивач звернувся до останнього з вимогою-претензією від 28.03.2024 року №26-12/4 в порядку ст.530 Цивільного кодексу України про термінову сплату суми заборгованості в розмірі 234 026,92 грн. (а.с. 108-109).

У відповідь на вказану вимогу-претензію відповідач листом № 07-46/1468 від 05.04.2024 року повідомив позивачу, що правовідносини щодо відшкодування пільг з послуг зв`язку здійснюються згідно з п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України, а фінансування повинно здійснюватися відповідно до програм та заходів, передбачених місцевими бюджетами за рішенням відповідних органів місцевого самоврядування, а не за рахунок коштів Управління як юридичної особи публічного права. Рішення щодо відшкодування пільг з надання послуг зв`язку мешканцям Лубенської територіальної громади на 2023 рік Лубенською міською радою не приймалася, фінансування за рахунок коштів місцевого бюджету неможливе, Управління не є розпорядником коштів на зазначені цілі. Також відповідач зазначив, що боржником у спірних правовідносинах є держава, яка здійснює свої цивільні права через відповідні органи.

Як зазначає Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Полтавської філії Акціонерного товариства "Укртелеком", за період січень-грудень 2023 року заборгованості в розмірі 234 026,92 грн по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв`язку на пільгових умовах пільговим категоріям населення Лубенської міської громади, відповідач не сплатив.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав шляхом стягнення вказаної суми.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Спірні правовідносини сторін виникли з приводу невиконання відповідачем зобов`язань з компенсації витрат Акціонерного товариства Укртелеком в особі Полтавської філії Акціонерного товариства Укртелеком за надані послуги зв`язку громадянам м. Лубни на пільгових умовах за період січень-грудень 2023 року.

Згідно ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Виходячи з правової природи правовідносин сторін у даній справі, вони врегульовані положеннями Закону України Про електронні комунікації, Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 (Правила №295), Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 (Положення №117), положеннями законодавства в бюджетній сфері, а також відповідними нормами Господарського та Цивільного кодексів України.

Приписами статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" унормовано, що виключно законами України визначаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; величина порогу індексації грошових доходів громадян; пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Обов`язок надання послуг зв`язку населенню на пільгових умовах передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України "Про жертви нацистських переслідувань"; Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Законом України "Про охорону дитинства", якими встановлені пільги з оплати за послуги зв`язку для відповідних категорій осіб.

Наведеними Законами закріплені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії, якими встановлено безумовний обов`язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян, якому кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Отже, Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Полтавської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" є оператором із надання телекомунікаційних послуг споживачам, які проживають на території Лубенської міської громади та в силу закону мають право на отримання пільг за користування телекомунікаційними послугами.

За вказаного, між сторонами виникли правовідносини з надання послуг зв`язку окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких відповідач, як розпорядник відповідних коштів, зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

Суд враховує, що чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.

Згідно з ч.1,2 ст.509, ч.3,4 ст.11 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Позивач є суб`єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до частини другої статті 3 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

З огляду на зазначене, у позивача виникло право на відшкодування вартості послуг зв`язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - обов`язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч.1 ст. 167 ЦК України); держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 ЦК України).

За таких обставин Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради відповідає за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону, і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою від 29.01.2003 № 117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).

Згідно п. 3 Положення №117 від 29.01.2003 структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати.

Законодавством закріплений чіткий перелік вимог щодо відомостей, які мають бути зазначені під час здійснення розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов`язаних із наданням пільг, зокрема, відомості, за якими можливо ідентифікувати особу, перелік її пільг та період їх отримання, місце проживання особи.

Як встанови суд вище, позивачем щомісячно протягом 2023 року надсилались відповідачу на електронну адресу mvk@lubnyrada.gov.ua та в паперовому вигляді розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг по категоріям пільговиків з вказанням сум, які підлягають відшкодуванню, а також акти звіряння рахунків.

Доказів того, що зазначені у актах звірки розрахунків суми не відповідають фактично наданим послугам, матеріали справи не містять, на наявність таких сторони не посилаються. Отже, розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг та акти звірок розрахунків, які направлялись на адресу відповідача, є належними доказами розміру витрат позивача на надання послуг зв`язку пільговим категоріям споживачів.

Матеріали справи не містять доказів відшкодування відповідачем витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв`язку) на пільгових умовах у спірний період.

Надаючи оцінку мотивам заперечення відповідача проти позовних вимог, суд виходив з наступного.

Згідно ст. 20 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання. Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку.

Частиною першою статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно до положень ст. 27 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм.

Згідно ч. 1 ст. 54 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно до пп. 5 п. 4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №423, Мінсоцполітики, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює в межах передбачених законом повноважень, координацію діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо застосування державних соціальних стандартів і нормативів та нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Відповідно до Положення про управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, затвердженого рішенням 2 сесії Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області 8 скликання від 17.12.2020 «Про перейменування, затвердження загальної чисельності штатних працівників, Положення та структури управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради», яке розміщене на офіційному сайті Лубенської міської ради (https://lubnyrada.gov.ua/images/documents/8_sklykannya/rishennya/2/030.pdf), основним завданням Управління (п. 3 Положення) є забезпечення реалізації державної соціальної політики у сфері соціального захисту населення.

Отже, реалізацію державної політики у сфері соціального захисту населення на території м. Лубен Полтавської області здійснює Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України.

Згідно положень ст. 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Згідно ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відповідно до ст. 82 Бюджетного кодексу України видатки бюджетів поділяються на: 1) видатки на забезпечення конституційного ладу, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню; 2) видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності; 3) видатки на реалізацію прав та обов`язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України.

Видатки, визначені пунктом 1 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки, визначені пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України (ст. 83 Бюджетного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 85 Бюджетного кодексу України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад, сільські, селищні, міські (міст районного значення) голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) зобов`язані забезпечити здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, з відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного статтями 89-91 цього Кодексу та законом про Державний бюджет України.

Відповідно до п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги.

З аналізу наведених норм права вбачається, що бюджетне законодавство України відносить витрати на пільги з послуг зв`язку до видатків місцевих бюджетів.

Таким чином, право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів кореспондується із зобов`язаннями держави, які виникають із законодавства, яким унормовано надання державою соціальних пільг окремим категоріям громадян, як підлягають компенсації в силу законодавства. У цивільних відносинах держава діє на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, а тому набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Оскільки реалізацію державної політики у сфері соціального захисту населення на території м. Лубен Полтавської області здійснює Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, саме останнє, як орган, що уповноважений державою на реалізацію політики у сфері соціального захисту населення, зобов`язане здійснити розрахунки з позивачем за надання телекомунікаційних послуг особам, які згідно з чинним законодавством мають право на такі соціальні пільги.

За змістом ч. 1. ст. 167 та ч. 1 ст. 170 Цивільного кодексу України, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ч 1. ст. 169 та ч. 1. ст. 172 ЦК України).

На підставі ч. 3 ст. 10 ГК України до функцій держави у соціально-економічній сфері належить здійснення політики соціального захисту та соціального забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ГК України основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Частиною 2 статті 218 ГК України та статтею 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Разом із тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Суд у даному випадку також враховує, що ні Законом України "Про електронні комунікації", ні Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №924/781/17).

Нормами ч.2 ст.617 ЦК України визначено, що відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо у залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007). Зокрема, у п.3.2 рішення від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 Конституційний Суд України наголосив, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

Отже, закони, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян, є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги і не ставлять фінансування відповідних пільг в залежність виключно від рішення органу місцевого самоврядування.

Відповідно до пп.21 п. 4 Положення про Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, саме на нього покладається обов`язок у межах своєї компетенції щодо надання населенню, у тому числі, послуг зв`язку, а також зі здійснення розрахунків з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян. Предметом спору у даній справі є обставини, пов`язані із відшкодування витрат позивача з надання пільг відповідним категоріям населення територіальної громади Лубенської міської ради тобто території здійснення повноважень Управління, отже визначення його у якості належного платника (відповідача) цілком відповідає принципу субсидіарності, вказаному в п.2 ч.1 ст.82 Бюджетного кодексу України. При цьому, розмежування функцій та повноважень між державними органами та органами місцевого самоврядування відносно забезпечення належного функціонування державних програм соціального захисту та підтримки не тільки не звільняють позивача від виконання встановленого державою обов`язку з надання послуг пільговим категоріям населення (без права стягувати з них оплату), але й не звільняють державу, в особі відповідача як уповноваженого органу, від обов`язку здійснити відповідну компенсацію.

Отже, Саме відповідач є управлінням Лубенської міської ради, до компетенції якого належить питання соціального захисту населення на території Лубенської міської громади. Іншого органу, створеного для виконання зазначених функцій, суд не встановив.

Викладеним спростовуються твердження відповідача про відсутність його обов`язку здійснити розрахунки із позивачем за послуги надані особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги за спірний період.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Стосовно розподілу судових витрат.

При пред`явленні даного позову позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3 510,40 грн. Зарахування вказаної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідною випискою (а.с. 117).

У зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, у відповідності до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 126, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, проспект Володимирський, 9, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 24565327) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" (бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ 1, 01001, код ЄДРПОУ 2156-766) в особі Полтавської філії Акціонерного товариства "Укртелеком", вул. Соборності, буд. 33, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 01186975) 234 026,92 грн заборгованості та 3 510,40 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 02.08.2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик