Рішення

від 02.08.2024 по справі 922/1832/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/1832/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (місцезнаходження: 03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, 44; код ЄДРПОУ: 42795490) до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Харків-Прилад" (місцезнаходження: 61105, м. Харків, вул.Киргизька, 94/1; код ЄДРПОУ: 31557302) про стягнення 346 210,13 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Харків-Прилад" пені у сумі 250 797,89 грн., штрафу у розмірі 95 412,24 грн.

Також позивач просить суд покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Харків-Прилад" витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 193,15 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.06.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1832/24, визнано справу № 922/1832/24 малозначною та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, встановлдено відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України,п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.

18.06.2024 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№15838 від 18.06.2024). Відповідач у відзиві на позов підтвердив обставини укладення 11.02.2022 договору про закупівлю товарів № 4600005615 та відповідні погоджені умови щодо товару, строку його поставки (до 10.08.2022) та порядку розрахунків за поставлений товар. При цьому, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач заначив, що військова агресія Російської Федерації проти України призвела до неможливості вчасно доставити вантаж за Договором № 4600005615 від 11.02.2022 через призупинення надання послуг з доставки вантажу сертифікованим перевізником. Так, відповідач пояснює, що у зв`язку з введенням воєнного стану на території України, призупинилося надання послуг з доставки вантажу корпорації Fluke (США) сертифікованим перевізником - TNT\Fedex. У зв`язку з вищезазначеним, відповідачем 05.09.2022 на адресу позивача було надіслано лист, в якому ТОВ "Науково-виробнича фірма "Харків-Прилад" повідомило, що у зв`язку з необхідністю опрацювання безпечних логістичних шляхів, постачання товару у строк, визначений у Договорі, не є можливим. Разом з тим, відповідачем у листі від 05.09.2022 зазначено, що постачання продукції на територію України буде відновлено протягом 5-10 днів та запропонувало позивачу укласти додаткову угоду до договору, якою продовжити термін поставки товару до 10.12.2022. Проте, як зазначає відповідач, позивач листом від 20.09.2022 відхилив прохання відповідача щодо укладення Додаткової угоди до договору щодо продовження терміну поставки. При цьому, за ствердженням відповідача, у відповідності до вимог Договору, підтвердження настання для сторони форс-мажорних обставин здійснюється шляхом надання іншій стороні відповідного сертифікату ТПП, у зв`язку з чим відповідачем надано сертифікат Хмельницької торгово-промислової палати №6800-23-3748 від 29.08.2023. Також, відповідач зазначає, що у відповідності до умов Договору про закупівлю товарів від 11.02.2024, покупцю АТ "Банк Альянс" було надано Гарантію на суму 68 151,60 грн., що становить 5% ціни Договору, яку відповідач в порядку регресу відшкодував банку.

Відтак, виходячи з обставин, що викладені у відзиві, відповідач вважає, що ним доведено факт, що порушення договірних зобов`язань є наслідком непереборної сили, а тому заявлені позивачем до стягнення пеня у розмірі 250 797,89 грн. та штраф у розмірі 95 412,24 грн. є неправомірними.

Відзив на позовну заяву (вх.№15838 від 18.06.2024) подано у строк, встановлений судом в ухвалі Господарського суду про відкриття провадження у справі від 06.06.2024, а тому суд приймає відзив до розгляду та долучає до матеріалів справи.

25.06.2024 до Господарського суду Харківської області від позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив (вх.№13436 від 25.06.2024). У вказаній відповіді на відзив позивач зазначає, що по-перше, у відзиві відповідачем визнано факт неналежного виконання умов Договору у вигляді прострочення поставки товару, оскільки відповідач зазначає, що товар повинен був бути поставлений у строк до 10.08.2022. По-друге, позивач вказує на те, що відповідачем не було повідомлено позивача про настання для нього обставин непереборної сили у відповідності до умов Договору, а тому, як стверджує позивач, ТОВ "Науково-виробнича фірма "Харків-Прилад" не може посилатися на наявність форс-мажорних обставин. Крім того, на думку позивача, факт затримки виробництва товару з боку контрагента відповідача, свідчить про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією Російської Федерації та порушенням відповідачем строку поставки товару. З огляду на вищезазначене, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Суд зазначає, що відповідь на відзив на позовну заяву (вх.№13436 від 25.06.2024) подано у строк, встановлений судом в ухвалі Господарського суду про відкриття провадження у справі від 06.06.2024, а тому суд приймає відповь на відзив до розгляду та долучає до матеріалів справи.

01.07.2024 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№16895 від 01.07.2024), в яких останній заперечує проти тверджень позивача щодо неповідомлення ним про виникнення обставин непереборної сили у відповідності до положень Договору від 11.02.2022, виходячи з наступного. Так, відповідачем зазначається, що 26.08.2022 корпорацією Fluke (США) було повідомлено відповідача про ускладенення виконання умов Договору зі сторони виробника. Крім того, наказом ТОВ "НВФ "Харків-Прилад" №5 від 24.02.2022 було оголошено простій на підприємстві на час військового стану, що негативно вплинуло на діяльність товариства. Також, відповідач зазначає, що відповідно довідки №9.1-03/489 від 21.08.2022 договір транспортуванння облданання Fluke було укладено виробником (компанією Fluke) з логістичною компанією TNT\FedEx, яка з 24.02.2022 припинила надання послуг з перевезення територією України, до подальших повідомлень, які очікував відповідач. Оскільки, про остаточну неможливість здійснення поставки товару сертифікованим перевізником відповідач дізнався 26.08.2022, ним листом №9.1-03/74 від 05.09.2022 було повідомлено позивача про настання обставин непереборної сили у відповідності до положень Договору, а саме п.8.2, тобто на думку відповідача, у десятиденний строк.

Судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи заперечення на відповідь на відзив (вх.№16895 від 01.07.2024).

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши справу № 922/1832/24 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

11 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (надалі також Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Харків-Прилад" (надалі також Постачальник) було укладено Договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 04600005615, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується у визначений цим Договором строк передати у власність Покупця Прилади для вимірювання величин (Мультиметри універсальні) (далі - Товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього Договору (далі - Специфікація), а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі Товари.

Відповідно до п.1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість Товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у Специфікації.

Згідно п.1.3 Договору постачальник гарантує, шо Товари належать йому на праві власності, не перебувають під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань.

Ціна цього Договору становить 1 363 032,00 грн. в тому числі ПДВ - 227 172,00 грн. (п.3.1 Договору).

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що ціна за одиницю Товару наведена у Специфікації.

Відповідно до п.4.1 Договору Розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у розділі 15 цього Договору, на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що покупець зобов`язаний оплатити вартість переданих Товарів не раніше 20 (двадцяти) та не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки.

Згідно п.5.1 Договору постачальник зобов`язується передати Покупцю Товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації.

Право власності на Товари переходить від Постачальника до Покупця в дату прийняття Товарів Покупцем за видатковою накладною.(п.5.6 Договору).

Приймання Товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі Акту приймання Товарів за кількістю та якістю.(п.5.13 Договору).

Розділом 6, а саме п.6.1 Договору встановлено, що покупець зобов`язаний прийняти поставлені Товари у порядку, визначеному цим Договором та оплатити Товари своєчасно та в повному обсязі згідно умов цього Договору.

Покупець має право вимагати від Постачальника здійснення поставки Товарів на умовах цього Договору.(пп.6.2.6 Договору).

Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку Товарів у строки, встановлені цим Договором (пп.6.3.1 Догвоору).

Крім того, відповідно до положень договору, а саме пп.6.3.6 постачальник зобов`язаний негайно письмово інформувати Покупця про ускладнення, які виникають в ході виконання своїх зобов`язань за цим Договором, або про наявність обставин, що впливають на якість Товарів, строки поставки Товарів.

Пунктом 7.4 Договору сторони погодили, що за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості Товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад 30 (тридцять) календарних днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено.Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до умов пункту 4.11 розділу І тендерної документації процедури закупівлі/оголошсння про проведення спрощеної закупівлі по предмету закупівлі «Прилади для вимірювання величин (Мультиметри універсальні)» згідно оголошення про проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі № UA-2021-11-11-000271-с, оприлюдненого на веб- порталі Уповноваженого органу «11» листопада 2021 року, Постачальник зобов`язується надати Покупцю не пізніше дати укладення цього Договору в забезпечення виконання Договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (далі - Гарантія) на суму 68 151,60 грн., що становить 5% (п`ять відсотків) ціни цього Договору.(п.7.12 Договору).

Згідно п. 7.13. права та обов язки Сторін за цим Договором настають за умови настання відкладальної обставини (згідно ч. 1 ст. 212 ЦКУ), а саме: надання Постачальником Покупцю в забезпечення виконання цього Договору Гарантії згідно п. 7.12 цього Договору.

Термін (строк) дії Гарантії-до «10» жовтня 2022 р. включно.(п.7.14 Договору).

Розділом 8 Договору врегульовано питання щодо настання обставин непереборної сили.

Так, відповідно до п.8.1. Договору сторони погодили, що жодна із сторін не несене відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючи ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріації, примусове вилучення, захоплення підприємства, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви у роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту / імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревії, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха.

Сторони протягом 10 календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс - мажорна) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс - мажора) на строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово - промислової палати України та/або відповідним документом, виданим уповноваженим органом країни виробника товару, де виникли обставини. (пункт 8.2. договору).

Згідно пункту 8.3. договору, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та / або ненадання сертифікату Торгово - промислової палати України/відповідного документу уповноваженого органу країни виробника товару, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

При цьому, пунктом 8.4. договору сторони визначили, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов`язань за цим договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин.

Згідно п.12.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 09.09.2022, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.

Відповідно до специфікації (додаток №1 до Договору) строк поставки товару (мультиметрів Fluke у кількості 66 шт. загальною вартістю 1 135 860,00 грн.) 180 днів з дати укладання договору, тобто до 10.08.2022 (а.с.18).

Проте, відповідач обов`язок з поставки позивачу вищезазначеної продукції у визначений договором строк (до 10.08.2022) не виконав.

Позивач, у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань за договорм, укладеним між сторонами, звернувся до відповідача із претензією від 19.07.2023, відповідно до якої просив відповідача, у відповідності до п.7.4 Договору, терміново перерахувати грошові кошти у розмірі 346 210,13 грн. (пеню та штраф за прострочення поставки товару) на поточний рахунок позивача. Також позивачем попереджено відповідача, що у випадку несплати пені та штрафу, позивач буде вимушений звернутися до Господарського суду за захистом своїх порушених прав (а.с.25).

У відповіді на претензію (вих.№150 від 03.08.2023), відповідач зазначив, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації на території України, відповідач звернувся до Полтавської ТПП із заявою №148 від 26.07.2023 про засвідчення форс-мажорних обставин за договором №4600005675 від 11.02.2022. З огляду на вищевказане, відповідач просив позивача зачекати на результати розгляду заяви про засідчення форс-мажорних обставин та не звертатися до суду із позовом про стягнення пені та штрафу за невиконання умов договору (а.с.26-28).

Крім того, 21.09.2023 відповідачем на адресу позивача надіслано доповнення до відповіді на претензію (вих.№ 9.1-03/58 від 21.09.2023), до якої додано сертифікат Хмельницької Торгово-промислової палати №6800-23-3748 від 29.08.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на підтвердження неможливості виконання Договору №4600005675 від 11.02.2022. Крім того, відповідачем зазначено, що ним компенсовано банку суму перерахованої позивачу банківської гарантії за Договором у розмірі 68 151,60 грн. На підставі викладеного, відповідач просив позивача відкликати претензію №1 від 19.07.2023 стосовно сплати пені та штрафу за невиконання умов договору у розмірі 346 210,13 грн. (а.с.31-35).

Оскільки відповідачем порушено строки поставки за договором, не було сплачено суму пені та штрафу у розмірі 346 210,13 грн., нарахованих відповідно до умов укладеного договору у зв`язку з непоставленням товару у погоджений сторонами строк, на думку позивача такі обставини свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку , у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення з відповідача суми 346 210,13 грн.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України). При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.

Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 ГК України). Укладений сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Так, згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Крім того, згідно приписів статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

Судом встановлено, що Договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600005615 від 11.02.2022 року, а також Специфікаця до Договору містять положення щодо строку поставки товару постачальником (180 днів з дня укладання договору), тобто до 10.08.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується позивачем та відповідачем, товар відповідно до Договору від 11.02.2022 поставлено не було.

Отже, суд дійшов висновку про прострочення відповідачем строку поставки товару за Догвоором № 4600005615 від 11.02.2022.

Що стосується тверджень відповідача щодо неможливості виконання зобов`язань з поствки товару у строки, визначені у договорі та специфікації ( до 10.08.2022) у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин, то суд зазначає, що неналежне повідомлення сторони договору про настання форс-мажорних обставин може позбавити права таку сторону посилатися на форс-мажорні обставини.

Отже, перед тим, як з`ясовувати правову природу обставин, які перешкодили належному виконанню договору, та їх правових наслідків, суд звертається до аналізу права сторони посилатися на наявність форс-мажорних обставин.

Згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 2 статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною 4 статті 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності.

Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (схожий висновок викладено в пункті 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).

Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

При цьому, суд зазначає, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14,141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов`язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений до 11.08.2024.

Листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

13 травня 2022 року ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Проте сертифікат про форс-мажорні обставини не є актом державного органу, який спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків сторін. У разі судового процесу сертифікат ТПП є лише одним із доказів, який не має наперед визначеної сили перед іншими доказами, і лише в їх сукупності на підставі наданих доказів суд приймає рішення.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється регламентом засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин.

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 926/2343/16, від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18 та від 25 листопада 2021 року у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов`язань, а обставини, які виникли у зв`язку з війною мають безпосередньо впливати на неможливість контрагента виконати свій обов`язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання та військовими діями.

Тож сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події «форс-мажору»: подія (форс-мажорна обставина); непередбачуваність обставин; причинно-наслідковий зв`язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань; неможливість виконання і альтернативного виконання.

Саме таких висновків дотримується колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.

Відповідно до п.8.2. Договору сторони протягом 10 календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс - мажорна) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс - мажора) на строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово - промислової палати України та/або відповідним документом, виданим уповноваженим органом країни виробника товару, де виникли обставини. (пункт 8.2. договору).

Згідно пункту 8.3. договору, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та / або не надання сертифікату Торгово - промислової палати України/відповідного документу уповноваженого органу країни виробника товару, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

При цьому з пунктів 8.2, 8.3 Договору вбачається, що для уникнення відповідальності за невиконання зобов`язань у зв`язку з настанням обставин непереборної сили (форс-мажор) відповідна сторона повинна не лише повідомити іншу сторону про існування таких обставин, однак і надати докази їх існування - сертифікат ТПП.

Як вже зазначалось, ТОВ "Науково-виробнича фірма "Харків Прилад"" обгрунтовуючи неможливість вчасного виконання зобов`язань з поставки товару за договором, на падтвердження наявності форс-мажорних обставин надало суду Сертифікат Хмельницької ТПП №22-01/283 від 29.08.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач 26.07.2023 звертався із заявою №148 до Полтавської торгово промислової палати, про що свідчить лист Полтавської ТПП №269/02-06 від 29.07.2023 (а.с.29).

Суд зазначає, що відповідач звернувся як до Полтавської ТПП, так і до Хмельницької ТПП вже після звернення до нього позивача із претензією (ТОВВИХ-23-9750 від 19.07.2023) до нього, через півтора роки початку повномасштабної війни та майже через рік після закінчення строку виконання зобов`язання з поставки товару за Договором від 11.02.2022, що прямо суперечить п. 8.2 Договору, який вказує, що сторони протягом 10 календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс - мажора) у письмовій формі. Таких доказів повідомлення Позивача про настання форс-мажорних обставин, Відповідачем не надано. Отже, сертифікат № 6800-23-3748 Хмельницької обласної (регіональної) Торгово-промислової палати, в якому зазначено про неможливість виконання у погоджений строк поставки товару у період дії форс-мажорних обставин, у період з 24.02.2022 по 02.11.2022 виданий 29.08.2023, тобто, уже після порушення відповідачем строків поставки товару.

Крім того, суд також повинен дослідити своєчасність повідомлення стороною свого контрагента про виникнення форс-мажорних обставин.

У відзиві на позовну заяву, відповідач посилаючись на Постанову Верховного суду у справі №910/15264/21 від 31.08.2022, зазначає, що "потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин від звернення до ТПП за отриманням сертифакату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це, сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин".

Проаналізувавши зміст вказаної вище Постанови Верховного суду у справі №910/15264/21 від 31.08.2022, суд зазначає, що в контексті вказаної поставнови Верховним судом акцентовано увагу, що "саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору."

Разом з цим, відповідач не надав жодних документів та доказів на підтвердження того, що повідомлення іншої сторони Договору (позивача) про наявність форс-мажорних обставин ним було зроблено у 10-денний строк відповідно до умов п. 8.2 Договору, не надано пояснень та доказів причин пропущення такого 10-денного строку, встановленого Договором.

Твердження відповідача про те, що оскільки про остаточну неможливість здійснення поставки товару сертифікованим перевізником відповідач дізнався лише 26.08.2022 ( тобто після закінчення строку поставки ( до 10.08.2022), погодженого сторонами за умовами укладеного договору ), та листом №9.1-03/74 від 05.09.2022 ним було повідомлено позивача про настання обставин непереборної сили, тобто у 10-денний строк у відповідності до положень Договору ( п.8.2), судом оцінюються критично, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, у сертифікаті Хмельницької ТПП (а.с.33-35) зазначено період дії форс-мажорних обставин за договором №460005615 від 11.02.2022, а саме: дата настання форс-мажорних обставин: 24.02.2022; дата закінчення: 02.11.2022.

Проаналізувавши вищезазанчене, можна дійти висновку що настання форс-мажорних обставин відбулось саме 24.02.2022, а тому відповідач мав повідомити про їх настання позивача у строк до 06.03.2022 (включно), проте відповідачем суду не нандано жодного листа, повідомлення, будь-якого документа, надісланого на адресу позивача у десятиденний строк з момененту виникнення обставин непереборної сили з повідомленням про неможливість дотримання строків поставки (до 10.08.2022), погодженого сторонами за умовами укладеного договору, та повідомленням про те, що відповідний сертифікат ТПП буде надано у найкоротший термін, матеріали справи таких доказів не містять.

Крім того слід звернути увагу, що п.1.3 Договору визначено, що постачальник гарантує, що Товари належать йому на праві власності, не перебувають під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань.

Виходячи з вищевказаних положень договору, можна дійти висновку, що позивач, як покупець за Договором правомірно очікував на належне виконання відповідачем умов договору у строк, визначений у специфікації.

Також, як вбачається з матеріалів справи, товар за договором мав бути поставлений позивачу до 10.08.2022. Проте відповідач повідомив позивача про те, що він не в змозі виконати постачання товару в термін, вказаний у договорі, листом від 05.09.2022, тобто майже через місяць після закінчення строку виконання зобов`язання з поставки товару.

Разом з тим, відповідно до пп.6.3.1 Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором.

Згідно пп.6.3.6 Договору постачальник зобов`язаний негайно письмово інформувати Покупця про ускладнення, які виникають в ході виконання своїх зобов`язань за цим Договором, або про наявність обставин, що впливають на якість Товарів, строки поставки Товарів.

Виходячи з встановлених обставин, суд дійшов висновку про недобросовісне виконання відповідачем умов договору, в частині негайного письмового інформування позивача про ускладенення в ході виконання зобов`язань та несвоєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 449/1154/14 визначено, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Таким чином, поведінка та дії управнених та зобов`язаних сторін (позивача та відповідача) повинні відповідати принципу добросовісності та сутності чесної ділової практики, будуватися на взаємоповазі та дотриманні інтересів усіх учасників цих відносин.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги доведеність належними, достатніми, допустимими, достовірними та вірогідними доказами факту укладення між сторонами договору та порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань щодо постачання товару за договором у встановлені терміни, беручи до уваги несвоєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин та недоведеність належними засобами доказування обставин існування форс-мажору, внаслідок чого відповідач не має змоги виконати відповідне постачання, суд дійшов висновку про наявність вини відповідача щодо прострочення терміну поставки товару за Договором від 11.02.2022.

Пунктом 7.4 Договору сторони погодили, що за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості Товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад 30 (тридцять) календарних днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за цим Договором.

Щодо стягнення з відповідача заявлених позивачем суми пені у розмірі 250 797,89 грн. та штрафу у розмірі 95 412,24 грн. у відповідності до договору, суд зазначає наступне.

Чинним законодавством для учасників господарських відносин не встановлено обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 09.07.2018 у справі № 903/647/17 та від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17.

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

За умовами ст. 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, відповідно до ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що за наведеними вище положеннями ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір ( п.6.13 постанови ВПВС від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18).

Таким чином, пеня може бути встановлена для забезпечення будь-якого договірного зобов`язання (як грошового, так і негрошового), оскільки вона належить до штрафних санкцій.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, оскільки обов`язок відповідача щодо поставки продукції не є грошовим зобов`язанням, а та обставина, що за порушення строку поставки товару за договором постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожен день прострочення поставки, не перетворює визначену договором пеню у пеню за порушення грошового зобов`язання, отже до спірних правовідносин не підлягають застосуванню вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", яким передбачено застосування відповідальності за невиконання грошового зобов`язання (обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ).

Враховуючи вказане, за прострочення виконання зобов`язання щодо своєчасної поставки товару на підставі пункту 7.4. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення у сумі 250 797,89 грн.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначена сума пені та період прострочення.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України (п.7.38 постанови ВПВС від 01.06.2021р. у справі №910/12876/19).

Позивач нарахував 7% штрафу на підставі п. 7.4. Договору за формулою: 1 363 032,00 грн х 7%: 100 = 95 412,24 грн. Розмір останнього є арифметично правильним.

Враховуючи неналежне виконання ТОВ "Науково-виробнича фірма "Харків-Прилад" зобов`язань з поставки продукції за Договором №4600005615 від 11.02.2022, господарський суд доходить висновку про правомірність позовних вимог в частині застосування штрафних санкцій.

Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності достатті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип змагальності полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Так, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позовні вимоги у даній справі задоволено в повному обсязі, а відтак витрати по сплаті судового збору в сумі 5 193,15 грн. покладаються на ТОВ "Науково-виробнича фірма "Харків-Прилад" і підлягають стягненню на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 42, 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Харків-Прилад" (місцезнаходження: 61105, м. Харків, вул.Киргизька, 94/1; код ЄДРПОУ: 31557302) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (місцезнаходження: 03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара,44; код ЄДРПОУ: 42795490) 346 210,13 грн. ( з яких пеня у розмірі 250 797,89 грн.та штраф у розмірі 95 412,24 грн.), а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 193,15 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "02" серпня 2024 р.

СуддяВ.В. Рильова

Справа №922/1832/24