Повістка

від 02.08.2024 по справі 926/675/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

02 серпня 2024 року Справа № 926/675/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОГОСТ"

до Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області

про визнання незаконним та скасування рішення

Суддя Тинок О.С.

Секретар судових засідань Григораш М.І.

Представники:

від позивачів ОСОБА_1

від відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22 липня 2024 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОГОСТ" до Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області про визнання незаконним та скасування рішення 33 сесії 8 скликання Сокирянської міської ради №328/33-23 від 21 грудня 2023 року Про скасування державного акта на право постійного користування землею задоволено у повному обсязі. Визнано незаконним та скасувано рішення 33 сесії 8 скликання Сокирянської міської ради №328/33-23 від 21 грудня 2023 року Про скасування державного акта на право постійного користування землею. Стягнуто з Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області (60200, Чернівецька обл., Дністровський р-н, м. Сокиряни, вул. Т. Шевченка, буд. 3, код 04062156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОГОСТ" (60200, Чернівецька обл., Дністровський р-н, м. Сокиряни, вул. Ф. Васильєва, буд. 15, код 21444913) витрат зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.

29 липня 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОГОСТ" подав до суду заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн (вх. №1972).

Ухвалою суду від 29 липня 2024 року призначено розгляд заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОГОСТ" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн (вх. №1972 від 29 липня 2024 року) у судовому засіданні на 02 серпня 2024 року.

Відповідач явку належного представника у судове засідання 02 серпня 2024 року не забезпечив, хоча був належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не відомі, заперечень до суду не подано.

Представник позивача у судовому засіданні 02 серпня 2024 року просив суд заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн задовольнити.

Згідно з частинами 3, 4, 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи в частині розподілу судових витрат, суд встановив наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 Господарського кодексу України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, яка здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до практики суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 40 рішення суду ЄСПЛ від 01 лютого 2018 року у справі "Радченко проти України").

Пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є принципом господарського судочинства, а статті 123, 129 Господарського процесуального кодексу України - нормами процесуального права, які регламентують види судових витрат, розподіл судових витрат та визначають оптимальний порядок застосування.

При цьому, суд зазначає, що приписи статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 905/1840/21).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до статті 131 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частина 2 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відносини адвоката та клієнта врегульовує договір про надання правової допомоги - домовленість, умови якого визначають зміст очікуваних від адвоката послуг, їх вартість, порядок оплати тощо (пункт 4 частина 1 стаття 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Згідно з частини 1 статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Відповідно до статті 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом із тим, процесуальні норми кожного із кодексів (ГПК, ЦПК, КАС) України визначають критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру відшкодування стороні понесених нею витрат на правничу допомогу за наслідками судового вирішення спору.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Правило частини 1 статті 124 та частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасника справи у першій заяві по суті спору (позовна заява та відзив на позов) подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Водночас згідно частини 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, попередній розрахунок розміру судових витрат, в тому числі, на професійну правничу допомогу, не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Судом встановлено, що при поданні позовної заяви позивачем було вказано про попередній розрахунок судових витрат, які пов`язані з розглядом даної судової справи та вказано, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат буде становити 15000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу у розмірі та 3028,00 грн витрати судового збору.

До матеріалів позовної заяви (вх. №675 від 04 березня 2024 року) та заяви про усунення недоліків позовної заяви (вх. №845 від 21 березня 2024 року) позивач не долучив будь які належні, допустимі та достовірні докази укладення договору про надання правничої (правової) допомоги, ордеру на надання правничої (правової) допомоги або зазначення про наявність правовідносин із особою, яка надає позивачу правову консультацію, роз`яснення та супровід у вирішенні спору.

У подальшому, 29 липня 2024 року (після ухвалення судом основного рішення у справі), представник позивача звернувся до суду із заявою про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн, до якої останній долучив: договір про надання правничої допомоги від 07 березня 2024 року та акт приймання-передачі наданих правничих послуг від 25 липня 2024 року на суму 15000,00 грн.

Також, у процесі розгляду справи представник позивача долучив до матеріалів справи ордер на надання правничої (правової) допомоги серія СЕ №1084254 від 29 квітня 2024 року.

Судом встановлено, що клопотання про стягнення судових витрат подано в межах строку, встановленого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Аналогічний правовий висновок викладена у постанові Верховного Суду у справі №910/9714/22 від 02 лютого 2024 року.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд і ухвалює рішення в цій частині.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19 зазначила, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені; відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вказане узгоджується з висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Виходячи із системного аналізу законодавства, надання адвокатом правової допомоги та факт оплати таких послуг може підтверджуватися різними доказами, зокрема, наступними: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг; детальний опис виконаних доручень клієнта; акт прийому-передачі виконаних робіт; платіжні доручення, квитанції або касові чеки на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом; інші документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги.

Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для відшкодування таких витрат.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10 грудня 2009 року, пункт 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12 жовтня 2006 року, пункт 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30 березня 2004 року заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОГОСТ" до Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області про визнання незаконним та скасування рішення 33 сесії 8 скликання Сокирянської міської ради №328/33-23 від 21 грудня 2023 року Про скасування державного акта на право постійного користування землею підписана і засвідчена директором Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОГОСТ" Яровою Н.М. 28 лютого 2024 року.

Судовий збір у розмірі 3028,00 грн за подання відповідного позову сплачений також 28 лютого 2024 року директором Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОГОСТ" Яровою Н.М., що підтверджується платіжною інструкцією на переказ готівки №10 від 28 лютого 2024 року.

У позовній заяві позивачем не зазначається про наявність будь яких правовідносин із особою, який надає правничу допомогу, консультації при вирішенні спору, зібрання практики розгляду аналогічних спорів і будь що інше, лише зазначено, що витрати на професійну правову допомогу складатимуть 15000,00 грн без обґрунтування визначення цієї суми.

17 березня 2024 року Господарський суд Чернівецької області у справі №926/675/24 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОГОСТ" до Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області про визнання незаконним та скасування рішення 33 сесії 8 скликання Сокирянської міської ради №328/33-23 від 21 грудня 2023 року Про скасування державного акта на право постійного користування землею залишив без руху зазначивши виявлені недоліки і надав строк на усунення зазначених недоліків позовної заяви.

21 березня 2023 року позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. №845), яка підписана директором Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОГОСТ" Яровою Н.М. 17 березня 2024 року. Копія позовної заяви (уточнена) направлена відповідачу особисто ОСОБА_2 18 березня 2024 року, що підтверджується описом вкладення до цінного листа Акціонерного товариства «Укрпошта».

Ухвалою суду від 26 березня 2024 року відкрито провадження у справі. Постановлено призначити підготовче засідання на 10 квітня 2024 року.

Позивач був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа від 26 березня 2024 року, з якого вбачається, що документ в електронному вигляді Ухвала про відкриття загального провадження від 26 березня 2024 року по справі №926/675/24 було надіслано одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "РАДОГОСТ" до його електронного кабінету.

Однак, позивач у призначене судове засідання 10 квітня 2024 року явку уповноваженого представника не забезпечив, причини неявки не повідомив, внаслідок чого, Господарський суд Чернівецької області постановив ухвалу від 10 квітня 2024 року у справі №926/675/24, якою позивачу було роз`яснено, що з урахуванням наявних відомостей про те, що його представник не має можливості взяти участь в судовому засіданні 29 квітня 2024 року, керівник не обмежений у праві взяти участь у судовому засіданні особисто або надати довіреність іншій особі, а також суд попередив позивача, що у разі повторної неявки уповноваженого представника у судове засідання без поважних причин, господарським судом буде постановлено ухвалу про залишення позову без розгляду у відповідності до статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

24 квітня 2024 року позивач подав до суду відповідь на відзив, який підписаний директором Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОГОСТ" Яровою Н.М. 22 квітня 2024 року.

Таким чином, у період з 28 лютого 2024 року до 29 квітня 2024 року позивач не подав до суду будь яких належних, допустимих та достатніх доказів того, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОГОСТ" наявні правовідносини з адвокатом, який надає позивачу правничу (правову) допомогу у зв`язку із чим, останній несе судові витрати з розгляду цієї справи.

29 квітня 2024 року адвокат Биндю В.І. подав до суду ордер на надання правничої (правової) допомоги серія СЕ №1084254 від 29 квітня 2024 року, який виданий на підставі договору про надання правової допомоги №б.н. від 29 квітня 2024 року.

Означений договір про надання правової допомоги №б.н. від 29 квітня 2024 року ані Товариством з обмеженою відповідальністю "РАДОГОСТ", ані адвокатом Биндю В.І. до матеріалів справи не був долучений.

Натомість, 29 липня 2024 року (після ухвалення судом основного рішення у справі), адвокат Биндю В.І. подав до суду заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн, до якого останній долучив: договір про надання правничої допомоги від 07 березня 2024 року та акт приймання-передачі наданих правничих послуг від 25 липня 2024 року за договором від 07 березня 2024 року на суму 15000,00 грн).

При цьому, у акті приймання-передачі наданих правничих послуг від 25 липня 2024 року за договором від 07 березня 2024 року визначена сторонами сума наданих юридичних послуг у розмірі 15000,00 грн обґрунтовується наступними послугами:

Сторони підтверджують, що Виконавець надав Замовнику наступні послуги:

- надання правової інформації, консультацій і роз?яснень з правових питань, що пов?язані з збиранням доказів для можливості складання позовної заяви про визнання незаконним та скасування рішення №328/33-23 «Про скасування державного акта на право постійного користування землею».

- вивчення судової практики з земельних питань та скасування державних актів на право постійного користування;

- складення позовної заяви про визнання незаконним та скасування рішення №328/33-23 «Про скасування державного акта на право постійного користування землею», заперечень на відзив;

- підготовка до судових засідань у справі №926/675/24 пов?язана з її розглядом у суді ;

- представництво інтересів замовника як позивача в судових засіданнях під час розгляду справи №926/675/24.

Суд дослідивши матеріали справи встановив відсутність будь яких належних, допустимих та достовірних доказів того, що з 28 лютого 2024 року до 29 квітня 2024 року: адвокат Биндю В.І. був уповноважений діяти від імені позивача; сторонами по справі було узгоджено ціну наданих послуг; обсяг роботи та підтвердження реальності підготовки, складання позовної заяви, яка складена і підписана 28 лютого 2024 року, а подана до суду 04 березня 2024 року.

Також судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні подані Товариством з обмеженою відповідальністю "РАДОГОСТ" та/або адвокатом Биндю В.І. до матеріалів справи ордер на надання правничої (правової) допомоги, який був виданий на підставі Договору про надання правничої допомоги від 07 березня 2024 року, який адвокат долучив до заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн (вх. №1972 від 29 липня 2024 року).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій вказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься ордер на надання правничої (правової) допомоги серія СЕ №1084254 від 29 квітня 2024 року, який був виданий адвокату Биндю В.І. на підставі Договору про надання правової допомоги №б.н. від 29 квітня 2024 року.

При цьому, суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять вищезазначеного договору про надання правової допомоги №б.н. від 29 квітня 2024 року за яким адвокатом Биндю В.І. здійснювалася правова допомога Товариству з обмеженою відповідальністю "РАДОГОСТ", вказаний договір не був долучений також і до заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн (вх. №1972 від 29 липня 2024 року), як доказ на підтвердження понесення таких та його умови суду не відомі.

Надані адвокатом Биндю В.І. докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, та вищенаведені невідповідності не дають суду можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо надання адвокатських послуг та доведеності вказаних витрат.

Касаційний господарський суд також зауважує у своїй постанові від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20, що у випадку відсутності документів на підтвердження надання правової допомоги у суду існують всі підстави відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

У вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 15 та 2 Господарського процесуального кодексу України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Приписами статті 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до пункту 1 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, враховуючи викладене вище в сукупності, оцінюючи подані до заяви докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, а також враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що у задоволенні заяви представника позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити за недоведеністю.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОГОСТ" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн (вх. №1972 від 29 липня 2024 року) - відмовити повністю.

У судовому засіданні 02 серпня 2024 року було проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне додаткове рішення складено та підписано 02 серпня 2024 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя Олександр ТИНОК