Постанова

від 12.11.2024 по справі 926/675/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2024 р. Справа №926/675/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.

Суддів Бойко С.М.,

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання Шатан Т.О.

представники сторін:

позивача: Малишева І.В.,

відповідача: Сираєва Н.С.,

розглянувши матеріали апеляційних скарг Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області №02-16/1326 від 14.08.2024 (вх. суду від 21.08.2024 № 01-05/2372/24)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.07.2024 (повний текст складено 26.07.2024; суддя Тинок О.С.)

у справі № 926/675/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Радогост", м. Сокиряни, Чернівецька обл.

до відповідача: Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області, м. Сокиряни, Чернівецька обл.

про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішень судів попередніх інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Радогост" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області про визнання незаконним та скасування рішення 33 сесії 8 скликання Сокирянської міської ради №328/33-23 від 21 грудня 2023 року "Про скасування державного акта на право постійного користування землею".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 грудня 2023 року Сокирянською міською радою на тридцять третій сесії восьмого скликання незаконно було прийнято рішення №328/33-23 "Про скасування державного акта на право постійного користування землею".

Позивач вказує, що питання скасування спірного державного акта на право постійного користування землею розглядалось Господарським судом Чернівецької області у справі № 926/907/23 за позовом Сокирянської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радогост" про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Сокирянської міської ради народних депутатів №70 від 24 квітня 1996 року та визнання недійсним і скасування Державного акта на право постійного користування землею І-ЧВ №000748 від 28 березня 1998 року. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 27 червня 2023 року по справі №926/907/23 у задоволені позову відмовлено, а постановою Західного апеляційного суду від 06 листопада 2023 року залишено без змін.

Проте, відповідач, на думку позивача, всупереч ухвалених судових рішень прийняв оскаржуване рішення без належної правової підстави та на основі незаконного рішення неповноваженого органу.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22.07.2024 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, визнано незаконним та скасовано рішення 33 сесії 8 скликання Сокирянської міської ради №328/33-23 від 21 грудня 2023 року "Про скасування державного акта на право постійного користування землею".

При прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені обставини у рішенні Господарського суду Чернівецької області від 27.06.2023 у справі № 926/907/23 щодо відсутності підстав для визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Сокирянської міської ради народних депутатів № 70 від 24 квітня 1996 року, є преюдиційним для суду під час розгляду даної справи, а тому не підлягають повторному доказуванню.

Також місцевий господарський суд вказав на те, що Державний акт на право постійного користування серії І-ЧВ № 000748 від 26 березня 1998 року виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Радогост» є дійсним та не скасованим у судовому порядку, а право постійного користування не припинено у встановленому законом порядку.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з рішенням, Сокирянська міська рада Дністровського району Чернівецької області звернулась до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.07.2024 у справі № 926/675/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апелянт зазначає, що зі змісту Державного акту на право постійного користування, виданого ТОВ «Радогост» вбачається, що підставою для видачі такого було рішення Сокирянської міської ради народних депутатів № 70 від 24.04.1996. Однак, як стверджує скаржник, вказане рішення було прийнято не Сокирянською міською радою народних депутатів, а її виконавчим комітетом.

Також даним рішенням виконавчий комітет міської ради не передавав земельну ділянку у постійне користування, а лише надав згоду на складання проекту передачі земельної ділянки та зобов`язав подати його на затвердження міської ради.

Крім цього, на думку апелянта, Господарський суд Чернівецької області зробив помилковий висновок щодо наявності преюдиційних обставин у справі № 926/907/23, оскільки у такій справі суди не встановлювали обставин саме законності чи незаконності Державного акту на право постійного користування землею І-ЧВ №000748 від 28 березня 1998 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Радогост" подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.07.2024 у справі № 926/675/24 - залишити без змін.

Позивач наголошує, що суд першої та апеляційної інстанцій у справі № 926/907/23 встановили відсутність підстав для визнання незаконним та скасування рішення № 70 від 24.04.1996.

Також в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею (юридичними особами в Сокирянському районі зареєстровано Державний акт на право постійного користування землею І-ЧВ №000748 від 28 березня 1998 року, дата реєстрації _ 26.03.1998 року на 1,14 га землі.

Водночас позивач звертає увагу суду на те, що Державний акт на право постійного користування землею І-ЧВ №000748 від 28 березня 1998 року підписаний головою міської ради.

Рух справи в суді апеляційної інстанції:

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2024 справу № 926/375/24 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області №02-16/1326 від 14.08.2024 (вх. суду від 21.08.2024 № 01-05/2372/24) на рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.07.2024 у справі № 926/675/24.

Ухвалою суду від 11.09.2024 призначено судове засідання на 15.10.2024.

У судовому засіданні 15.10.2024, за згодою сторін, оголошено перерву до 12.11.2024.

У судовому засіданні 12.11.2024, скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, позивач заперечив заявлені доводи з підстав, визначених у відзиві на апеляційну скаргу, сторони надали суду пояснення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

11 січня 1996 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Радогост" та представництвом Фонду державного майна України у Сокирянськіму районі Чернівецької області було укладено Договір купівлі-продажу державного майна Скорирянського колгоспного ринку.

Згідно пункту 1.1. договору купівлі-продажу встановлено, що продавець зобов`язується передати у власність покупця державне майно цілісного майнового комплексу Сокирянський колгоспний ринок, який знаходиться за адресою 275000, Чернівецька область, місто Сокиряни, вулиця Васильєва, 17 на земельній ділянці розміром 1,1 га, яка надається у користування, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі.

Рішенням Виконавчого комітету Сокирянської міської ради народних депутатів №70 від 1996 року надано згоду Товариству з обмеженою відповідальністю "Радогост" на складання проекту передачі земельної ділянки із землекористування Сокирянського колгоспного ринку, у зв`язку з переходом права на будівлі та споруди на вулиці Васильєва 15 (у місті Сокиряни Чернівецької області). Цим же рішенням зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Радогост" виготовити та подати до міської ради на затвердження проект передачі та Державний акт на право постійного користування землею.

26 березня 1998 року інженер землевпорядника Сокирянської госпрозрахункової групи, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Радогост", а також громадяни ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5 склали Акт встановлення і погодження зовнішніх меж землекористування в натурі.

Сокирянською міською радою народних депутатів Товариству з обмеженою відповідальністю "Радогост" 26 березня 1998 року видано Державний акт на право постійного користування землею площею 1,14 га в межах згідно з планом землекористування серії I-ЧВ №000748.

У матеріалах справи наявна копія Книги записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею (юридичним особам) у Сокирянському районі, згідно якого вбачається, що Державний акт на право постійного користування землею площею 1,14 га в межах згідно з планом землекористування серії I-ЧВ №000748 від 26 березня 1998 року був зареєстрований за номером 40.

Відповідач зазначив, шо на підставі рішення Сокирянської міської ради № 83/05-21 від 25.03.2021 на території Сокирянської міської територіальної громади проводиться інвентаризація земель комунальної власності. З метою впорядкування земель на території громади, виявлення земель, які використовуються без правовстановлюючих документів або використовуються не за цільовим призначенням, а також на численні звернення Державної служби геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області, на 10 сесії Сокирянської міської ради восьмого скликання прийнято рішення № 240/10-21 від 10.08.2021 «Про надання дозволу на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель».

Рішенням 23 сесії Сокирянської міської ради № 265/23-22 від 23.12.2022 технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки за кадастровим номером 7324010100:01:003:0381, площею 1,1230 га, з цільовим призначенням 03.07: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за адресою: м. Сокиряни, вул. Ф. Васильєва, - затверджено.

Позивач вказав, що у результаті поділу та на підставі цього рішення утворились нові земельні ділянки:

- вільна від будь-якого нерухомого майна ділянка для облаштування комунального ринку з кадастровим номером 7324010100:01:003:0649, яка передана у постійне користування комунальному підприємству «Сокиряни-благоустрій» на підставі рішення Сокирянської міської ради № 25/24-23 від 27.01.2023;

- ділянки під нерухомим майном ТОВ «Радогост» з кадастровими номерами: 7324010100:01:003:0561,7324010100:01:003:0562,7324010100:01:003:0628,7324010100:01:003:0650.

В провадженні Господарського суду Чернівецької області перебуває справа № № 926/345/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радогост» до Сокирянської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про:

-визнання незаконним та скасувати п. 1 рішення двадцять першої сесії восьмого скликання Сокирянської міської ради № 195/21-22 від 11.10.2022 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності», яким затверджено технічну документацію щодо інвентаризації земель комунальної власності, площею 1,1230 га за кадастровим номером 7324010100:01:003:0381, з цільовим призначенням 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за адресою м. Сокиряни, вул. Ф. Васильєва, без номера будинку;

-визнання незаконним та скасувати рішення двадцять третьої сесії восьмого скликання Сокирянської міської ради № 265/23-22 від 23.12.2022 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки комунальної власності», яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки комунальної власності, площею 1,1230 га, за кадастровим номером 7324010100:01:003:0381, з цільовим призначенням 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, в межах м. Сокиряни, вул. Ф. Васильєва, без номера;

-зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Сокиряни, вул. Ф. Васильєва, без номера будинку.

Позивач зазначив, що під час розгляду справи № 926/345/23 Сокирянській міській раді стало відомо про порушення прав та законних інтересів Сокирянської міської територіальної громади.

Сокирянська міська рада звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Радогост», в якому просила: визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Сокирянської міської Ради народних депутатів № 70 від 24 квітня 1996 року; визнати недійсним та скасувати Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЧВ № 000748, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Радогост» 26 березня 1998 року.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 27 червня 2023 року у справі № 926/907/23 у задоволенні позову Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Радогост» про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Сокирянської міської ради № 70 від 24 квітня 1996 року та визнання недійсним та скасування Державного акту на право постійного користування серії І-ЧВ № 000748 від 26 березня 1998 року відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06 листопада 2023 року у справі №926/907/23 апеляційну скаргу Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області б/н від 26 липня 2023 року (вх. № 01-05/2479/23 від 31 липня 2023 року) залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 27 червня 2023 року у справі №926/907/23 залишено без змін.

1 грудня 2023 року Сокирянська міська рада восьмого скликання Дністровського району Чернівецької області тридцять третьої сесії прийняла рішення №328/33-23 «Про скасування державного акта на право постійного користування землею», яким скасовано державний акт на право постійного користування землею серії І-ЧВ №000748, виданий 26 березня 1998 року Сокирянською міською радою народних депутатів Товариству з обмеженою відповідальністю "Радогост", місто Сокиряни Сокирянського району Чернівецької області, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №40, щодо надання у постійне користування 1,14 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування.

Довідавшись про своє порушене право внаслідок винесеного Сокирянською міською радою рішення №328/33-23 від 21 грудня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Радогост» звернулось до суду з позовом у цій справі.

При перегляді рішень місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина 2 статті 15 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (частина 2 статті 95 вказаного Кодексу).

Частинами 1, 2 статті 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 в редакції чинній на час видачі Державного акта, зазначалося, що користування землею може бути постійним або тимчасовим; постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

Частиною 1 статті 23 названого Кодексу визначалося, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Як було зазначено вище, Сокирянською міською радою народних депутатів Товариству з обмеженою відповідальністю "Радогост" 26 березня 1998 року видано Державний акт на право постійного користування землею площею 1,14 га в межах згідно з планом землекористування серії I-ЧВ №000748.

1 грудня 2023 року Рішенням Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області №328/33-23 від 01.12.2023 скасовано державний акт на право постійного користування землею серії І-ЧВ №000748, виданий Сокирянською міською радою народних депутатів Товариству з обмеженою відповідальністю "Радогост".

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» (тут і надалі в редакції чинній станом на дату прийняття оскаржуваного рішення) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Перелік питань, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради передбачено статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Приписами частини 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Конституційний Суд України у рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" дійшов висновку, що системний аналіз положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

У постанові від 24 грудня 2021 у справі №160/8226/20 Верховний Суд зазначив, що з урахуванням положень частини першої статті 144 Конституції України, частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також висновку Конституційного Суду України щодо застосування цих норм, викладеного у Рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009, рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Верховний Суд у постанові від 07.12.2023 у справі № 278/330/14-ц вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області повноважень щодо прийняття рішення "Про скасування державного акта на право постійного користування землею", оскільки Державний акт на право постійного користування серії І-ЧВ № 000748 від 26 березня 1998 року виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Радогост» є дійсним та не скасованим у судовому порядку, а право постійного користування не припинено у встановленому законом порядку.

Така підстава як відсутність у суб`єкта владних повноважень на прийняття того чи іншого рішення є самостійною підставою для задоволення позовних вимог та скасування такого рішення, відтак не потребує встановлення та оцінки інших обставин.

Аналогічний висновок відображено у постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №1.380.2019.003476.

Колегія апеляційного суду зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову у цій справі, однак при прийнятті оскаржуваного рішення помилково ствердив про преюдиційність обставин обставини у рішенні Господарського суду Чернівецької області від 27.06.2023 у справі № 926/907/23 під час розгляду даної справи.

Відповідно до частин четвертої, сьомої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Обставини справи - це життєві факти, які мають значення для вирішення спору, такі, як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема, щодо їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин.

У постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що від встановлення судом обставин справи потрібно відрізняти правові висновки, які робить суд на підставі таких обставин, у тому числі оціночні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 зазначила, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Так, у справі № 926/907/23 суди зробили висновок, що доказів, які б свідчили про порушення законних прав та охоронюваних інтересів Сокирянської міської ради при видачі 26.03.1998 Державного акта на право постійного користування І-ЧВ №000748 позивачем не надано, як і не наведено підстав для визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Сокирянської міської ради народних депутатів № 70 від 24.04.1996, яке виконано.

Проте висновок щодо відсутності підстав для визнання незаконним та скасування рішення, про який вказав суд першої інстанції у справі 926/907/23 є оціночним висновком судів при розгляді такої справи, а не встановленою преюдиційною обставиною.

Таким чином, місцевий господарський суд, зазначаючи про те, що встановлені обставини у справі № 926/907/23 мають преюдиційний характер не зазначив, які саме преюдиційні обставини встановлено у справі, а обмежився виключно правовою оцінкою судів при ухваленні рішення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиціальних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиціальних обставин, передбачених статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими Господарського процесуального кодексу України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиціальних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 921/186/23, від 13.02.2024 у справі № 910/14138/22, від 31.10.2023 у справі № 902/670/22.

Посеред іншого, апеляційний суд зауважує, що статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Так, на земельній ділянці, яка посвідчена Державним актом на право постійного користування землею І-ЧВ №000748 від 28 березня 1998 року знаходяться об`єкти нерухомого майна, які належать на праві власності ТОВ «Радогост» та яке було набуте останнім в порядку приватизації Сокирянського колгоспного ринку шляхом викупу у представництва Фонду державного майна України на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 11.01.1996.

На підставі вищевикладеного, враховуючи відсутність у Сокирянської міської ради повноважень скасування нею ж виданого Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЧВ №000748 від 26 березня 1998 року, колегія апеляційного суду зазначає про правильний висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову у цій справі.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез?ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, однак помилково констатував преюдиційний характер обставин, встановлених у справі № 926/907/23, то рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.07.2024 у справі № 926/675/24 по суті спору (резолютивна частина) підлягає залишенню без змін з викладенням частини його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області №02-16/1326 від 14.08.2024 (вх. суду від 21.08.2024 № 01-05/2372/24) - задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.07.2024 у справі № 926/675/24 - змінити.

Мотивувальну частину рішення викласти в редакції цієї постанови.

В решті рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.07.2024 у справі № 926/675/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено 25.11.2024.

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддя Г.Г. Якімець