Рішення

від 03.07.2024 по справі 727/12500/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/12500/21

Провадження № 2/727/239/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року Шевченківський районний суд м. Чернівці, в складі:

головуючого судді Слободян Г.М.

за участю:

секретаря судового засідання Вакарчук Т.Р.

сторін по справі:

позивача ОСОБА_1 та в його інтересах представника, адвоката Никифорак В.М.

представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Поляк М.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до відповідача: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) про поділ майна подружжя, стягнення судових витрат та за зустрічнимпозовом ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до відповідачів: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) про визнання житлового приміщення спільною сумісною власністю подружжя; визнання права власності; відшкодування витрат на будівництво та ремонт житлового приміщення та визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу набутого в шлюбі, за №5887/21/002125 від 26.06.2021 року недійсним, стягнення судових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, поділ майна подружжя, стягнення судових витрат.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що він, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 02.10.1993 року зареєстрували шлюб, про що, відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції зроблено відповідний актовий запис №1681 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 . Вказує на те, що в шлюбі вони прожили більше двадцяти п?яти років, однак останній рік, сімейне життя між ними не склалося, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин, у зв`язку з чим кожен з них протягом року проживає окремо. Зазначає, що під час спільного проживання у позивача та відповідачки народилося двоє дітей, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Позивач стверджує, що під час перебування в шлюбі ним та відповідачкою було придбано чотирикімнатну квартиру за договором купівлі-продажу від 21 квітня 2006 року в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 91,30 кв.м, в тому числі житловою площею 57,50 кв.м. Зазначає, що у вказаній квартирі зареєстровані та проживає він, відповідачка та їх менша донька. Згідно звіту про оцінку майна від 13.05.2021 року, довідки ТОВ «ТРІУМФ - 2020» від вартість квартири на сьогоднішній день становить 1142 163.00 грн. Вважає, що оскільки майно було придбане ним та відповідачкою в період шлюбу, воно належить їм, як подружжю на праві спільної сумісної власності і є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Просить розірвати шлюб між ним та відповідачкою, а також визнати за ним, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 91.30 кв. м, в тому числі житловою площею 57,50 кв.м., а також стягнути з ОСОБА_2 на його користь понесені судові витрати.

Рух справи та позиція сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 04.06.2021 року відкрито загальне позовне провадження по справі.

25.08.2021 року відповідачем ОСОБА_2 подано до суду відзив на позов. Як вбачається з відзиву відповідачка частково визнає позовні вимоги, оскільки не заперечує щодо розірвання шлюбу, посилаючись на те, що шлюб дійсно носить формальний характер, сім`я розпалась, а примирення є неможливим. Разом з цим, у задоволенні решти позовних вимог просить відмовити з огляду на те, що молодша донька перебуває на її повному утриманні та вихованні, оскільки позивач участь у її вихованні не бере. Зазначає, що спір про місце проживання доньки відсутній, позивач життям доньок не цікавиться, будь-якої участі у житті дітей не бере.

Разом з цим, 25.08.2021 року відповідачем ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Поляк М.В. було направлено до суду зустрічний позов про поділ майна подружжя. Обгрунтувала заявлені вимоги тим, що окрім майна, яке є предметом поділу у даній справі, сторонами набуте за час шлюбу також інше майно. Після укладення шлюбу, вона з відповідачем проживали разом у її матері - ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_4 . На той час вона з матір`ю працювали в Управлінні виробничо-технологічної комплектації Чернівецького Облагробуду: ОСОБА_6 на посаді провідного спеціаліста-економіста, а вона, ОСОБА_2 на посаді прибиральниці.Стверджує, що орієнтовно починаючи з 1992 року працівники вказаного підприємства, в тому числі ОСОБА_6 та ОСОБА_2 отримували заробітну плату у натуральній формі шляхом видачі їм будівельних матеріалів.

Посилається нате,що в1994році їїзусиллями тазусиллями їїматері,з урахуваннямнаявних будівельнихматеріалів таконструкцій,в спірномубудинковолодінні булоздійснено ремонтно-будівельніроботи вході якихналежне відповідачудомоволодіння суттєвозбільшилось усвоїй вартості.Окрім того,зазначає,що в2008-2009роках булопроведено капітальнийремонт будинку,в ходіякого булопобудовано добудову,підведено добудинку газ,воду,замінено електропроводку,встановлено вимикачіта розетки,здійснено переплануваннята реконструкціюкімнат.В результатіреконструкції будинкубуло побудованованну,санвузол тагардеробну кімнату,проведено каналізацію,у дворізроблено погрібнуяму,облаштовано подвір?я,залито бетоннідоріжки татерасу,повністю заміненовсі вікната двері,встановлено теплупідлогу повсьому будинку.Позивачка зазустрічним позовомв обґрунтуваннязаявлених вимогпосилається нате,що протягом1993-2021років належневідповідачу будинковолодіяння АДРЕСА_5 істотно збільшилосьу своїйвартості втому числіза рахунокїї праці.Вказує такожна те,що підчас шлюбуподружжям такожбуло придбанотранспортний засібмарки Audi,номерний знак НОМЕР_5 право власностіна якийвідповідач ОСОБА_1 зареєстрував засобою.Позивач вказуєна те,що наразів неївідсутні правовстановлюючідокументи,а такождоступ добудинковолодіння АДРЕСА_5 ,з оглядуна щопровести оцінкувказаного майнане видаєтьсяможливим.Орієнтовно,вона оцінюєвартість спірногомайна у600000грн.,однак оскількипросить визнатиправо власностілише на частинуданого майна,то цінапозову складає300000грн.

Просить визнати будинок загальною площею 43,2 кв.м., житловою площею 33,7 кв.м. АДРЕСА_5 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Визнати за нею, ОСОБА_2 право власності на частину будинку загальною площею 43,2 кв.м., житловою площею 33,7 кв.м. АДРЕСА_5 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 21.10.2021 року прийнято зустрічний позов.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 17.11.2021 року роз`єднано позовні вимоги у даній цивільній справі. Вимогу про розірвання шлюбу виділено в самостійне провадження.

14.01.2022 року позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 скеровано до суду зустрічну позовну заяву в новій редакції. Позивачка посилалась на те, що оскільки спірний будинок, який є власністю ОСОБА_1 був реконструйований колишнім подружжям з проведенням добудови відсутності дозвільних документів та проекту, а тому є самочинним будівництвом, то визнати таке майно об?єктом спільної сумісної власності подружжя в судовому порядку неможливо, оскільки самочинно збудоване нерухоме майно не є об?єктом права власності й не може бути предметом поділу між подружжям. Відтак, позивачка вважає, що належним способом захисту порушеного права є відшкодування витрат на будівництво, а не визнання права власності. Просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь вартість в розмірі 300000 грн. витрат, понесених на будівництво та проведення капітальних ремонтних робіт житлового будинку загальною площею 43,2 кв.м., в тому числі, житловою площею 33,7 кв.м. АДРЕСА_6 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 28.02.2022 року по справі призначено судову будівельно-технічну та оціночно-будівельну експертизу та зупинено провадження по справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 21.04.2022 року поновлено провадження по справі.

08.08.2022 року позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 направлено до суду заяву про доповнення позовних вимог. Просила збільшити позовні вимоги за зустрічним позовом до ОСОБА_1 шляхом доповнення наступної вимоги: «Визнати недійсним договір купівлі-продажу №5887/21/002125 від 26.06.2021 року транспортного засобу AUDI A4, кузов № НОМЕР_6 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ». А також, залучити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 до участі у справі в якості співвідповідача за вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу №5887/21/002125 від 26.06.2021 року укладеного між ним та ОСОБА_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 12.08.2022 року вищевказану заяву задоволено та залучено до участі у справі в якості співвідповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25.08.2022 року продовжено строк підготовчого провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 11.10.2022 року по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 01.12.2022 року по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу із врахуванням переліку робіт проведених у межах об`єкта досліджень.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 20.10.2023 року поновлено провадження по справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 08.11.2023 року продовжено строк підготовчого провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 06.12.2023 року закрито підготовче провадження по справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 07.02.2024 року справу повернуто до підготовчого провадження.

22.02.2024 року позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 направлено до суду заяву про збільшення позовних вимог. Просила збільшити позовні вимоги за зустрічним позовом до ОСОБА_1 , а саме вимогу про стягнення витрат, понесених на будівництво та проведення капітальних ремонтних робіт житлового будинку загальною площею 43,2 кв.м., в тому числі, житловою площею 33,7 кв.м. АДРЕСА_6 збільшити на суму в розмірі 472703 грн., посилаючись на висновок експерта №46 від 31.03.-11.10.2023 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 19.03.2024 року закрито підготовче провадження по справі.

21.05.2024 року представником позивача за персіним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , адвокатом Никифорак В.М. до суду скеровано письмові пояснення пол справі. Просили звернути увагу на те, що відповідачка не наддала належних доказів на підтвердження того, що вона проводила ремонтно-будівельні роботи у вказаному будинку, оскільки свідки, які підтвердили її доводи є заінтересованими особами. Окрім того, вважають, що будівельно-технічна експертиза по даній справі, була здійснена виключно на підставі письмових пояснень відповідачки, без надання експерту підтверджуючих докуметів. Просили суд задовольнити позовні вимоги за первісним позовом у повному обсязі, а в задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним ОСОБА_1 та в його інтересах представник, адвокат Никифорак В.М. заявлені позовні вимоги за первісним позовом підтримали повністю та просили їх задовольнити з підстав викладених у позові, а також у письмових поясненнях по справі. В задоволенні зустрічної позовної заяви просять відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , адвокат Поляк М.В. у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення вимог за первісним позовом. Зустрічну позовну заяву просила зодовольнити повністю з урахуванням збільшених позовних вимог.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 у задоволенні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу №5887/21/002125 від 26.06.2021 року укладеного між ним та ОСОБА_1 просив відмовити. Розгляд справи просив проводити за його відсутності.

Згідно ч. 3ст.211 ЦПК Українивизначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд дослідивши матеріали справи, подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, зважає на наступне.

Досліджені судом докази та застосовані норми права.

Судом встановлено, що інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме мато Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна від 11.05.2021 року №255985393 підтверджується те, що ОСОБА_2 на приватній формі власності належить чотирикімнатна квартира за договором купівлі-продажу від 21 квітня 2006 року в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 91,30 кв.м, в тому числі житловою площею 57,50 кв. м. (а.с.8-9, т.1).

Згідно звіту про оцінку майна від 13.05.2021 року, довідки ТОВ «ТРІУМФ - 2020» від вартість квартири станом на 13.05.2021 р. становить 1142 163,00 грн. (а.с.10-15, т.1).

З трудових книжок НОМЕР_7 від 15.03.1991 р., НОМЕР_8 від 05.09.1993 р. вбачається, що в 1993 році ОСОБА_7 та її мати ОСОБА_6 працювали в Управлінні виробничо-технологічної комплектації Чернівецького Облагробуду: ОСОБА_6 на посаді провідного спеціаліста-економіста, а ОСОБА_2 на посаді прибиральниці (а.с.47-56, т.1).

До КП «УВТК» з метою отримання інформації про обсяги та найменування будівельних матеріалів, які було видано ОСОБА_6 та ОСОБА_2 в якості заробітної плати, здійснено адвокатські запити (а.с.57-58, т.1).

19 серпня 2003 року, після смерті батька ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, набув право власності також на іншу частину домоволодіння за адресою АДРЕСА_7 , тим самим ставши єдиним його власником, що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №262384142 (а.с.59, т.1).

Представником ОСОБА_2 , адвокатом Поляк М.В. було здійснено адвокатський запит до АТ «Чернівцігаз» з проханням надати належні чином засвідчені копії всієї наявною документації щодо газифікації будинку АДРЕСА_5 (а.с.60-61, т.1).

У відповідь на вказаний запит отримано робочий проект газифікації будинку, із змісту якого вбачається, що газифікація спірного будинку була проведена у 2009 році під час перебування сторін у шлюбі (а.с.62, 73-78, т.1).

Для отримання технічного паспорту на будинок, в інтересах ОСОБА_2 , адвокатом Поляк М.В. було здійснено адвокатський запит до Чернівецького бюро технічної інвентаризації, однак, з огляду на конфіденційність розпорядник інформації не надав запитуваних документів (а.с. 63-64, т.1).

Окрім цього, представником ОСОБА_2 , адвокатом Поляк М.В. було здійснено адвокатський запит до Головного управління ДПС у Чернівецькій області та Головного управління Пенсійного Фонду України у Чернівецькій області з проханням надати інформацію про розмір доходів ОСОБА_1 в період з 1993 по 2021 рік (а.с.65-66,т.1).

У відповідь на адвокатські запити, розпорядниками інформації повідомили що не можуть надати запитуваних документів з огляду на конфіденційність та захист персональних даних особи, стосовно якої запитується інформація (а.с.67-69, т.1).

Адвокатом Поляк М.В. було здійснено адвокатський запит до територіального сервісного центру №7341 Регіонального сервісного центру МВС у Чернівецькій області з проханням надати інформації щодо власника вказаного транспортного засобу (а.с.70, т.1).

У відповідь на адвокатський запит розпорядник інформації повідомив що не може надати вказану інформацію з огляду на її конфіденційність (а.с.71-72, т.1).

23.05.2022 року на виконання ухвали Шевченківського районного суду від 11.05.2022 по справі №727/12500/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя ГУПФУ надано наявну інформацію про доходи, а саме: індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5, ОК-7) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (а.с.164-169, т.1).

На виконання Ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці про витребування доказів від 11.05.2022 року (вх. №K-01/409 від 18.05.2022) надано повідомлення про те, що в АТ «Чернівціобленерго» відсутні паперові документи, які підтверджують факт заміни, встановлення електролічильника у будинку за адресою: АДРЕСА_7 , орієнтовно у 1993 - 2021 році (а.с.170, т.1).

31.05.2022 року Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області надано відомості про доходи від здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , за період з 01.03.2004 рік по 13.12.2017 рік, надаються згідно додатку №1 (а.с.172-180, т.1).

20.05.2022 року територіальним сервісним центром № НОМЕР_9 Регіонального сервісного центру МВС у Чернівецькій області надано інформацію про те, що транспортний засіб AUDI

А4 д.н. НОМЕР_10 кузов № НОМЕР_6 від 06.07.2021 р. зареєстрований за громадянином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі договору купівлі-продаж №5887/21/002125 від 26.06.2021 р., документ видав ТОВ " ТОРГО-АВТО " (а.с.181, т.1).

Територіальним сервісним центром №7341 Регіонального сервісного центру МВС у Чернівецькій області 22.08.2022 року надано до суду документи, що стали підставою для переходу AUDI А4 д.н. НОМЕР_10 до ОСОБА_3 (а.с.218-225, т.1).

16 жовтня 2023 року до суду надійшов висновок експерта №46, складений 31.03.-11.10.2023 року, з якого вбачається, що кошторисна вартість робіт (будівельних/ремонтно-будівельних) фактично виконаних в будинковолодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_7 , в період шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (з 02.10.1993 року по 11.01.2022 року), згідно переліку робіт, наданого ОСОБА_2 , в частині що не суперечить результатам обстеження та наданим на дослідження матеріалам інвентаризаційної справи, визначена з урахуванням нормативно-розрахункових показників та опосередкованої вартості матеріалів, виробів і комплектів, станом на час проведення експертизи, становить - 945406,96 грн. (дев?ятсот сорок п?ять тисяч чотириста шість грн. 96 коп.) Комплекс робіт фактично виконаних в будинковолодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_7 , в період шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (з 02.10.1993 року по 11.01.2022 року), згідно переліку робіт, наданого ОСОБА_2 , в частині що не суперечить результатам обстеження та наданим на дослідження матеріалам інвентаризаційної справи, відповідає формулюванню терміну реконструкція. Комплекс робіт фактично виконаних в будинковолодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_7 , в період шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (з 02.10.1993 року по 11.01.2022 року), згідно переліку робіт, наданого ОСОБА_2 , в частині що не суперечить результатам обстеження та наданим на дослідження матеріалам інвентаризаційної справи, є невід?ємними поліпшеннями (а.с.3-30, т.2).

18.12.2023 року Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору (форма №25ДР), ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 за період з 01.01.1998р. по 31.12.2021 р. (а.с.73-83, т.2).

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 11.01.2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано шлюб (а.с.186-188, т.2).

У судовому засіданні допитаний під присягою, в якості свідка ОСОБА_8 , пояснив що літом 1997-98 років у нього бути труднощі із роботою, у зв`язку з чим ОСОБА_9 запропонував працювати у нього, а саме проводити різні ремонтні роботи в нього вдома. Також в показах зазначив, що використовував різні будівельні матеріали, які йому надав ОСОБА_10 , і саме ОСОБА_10 розрахувався з ним за виконану роботу. Вказав на те, що до 1997 року в будинок він не заходив, а тому йому не відомо чи була ванна кімната.

Свідок ОСОБА_11 допитаний в судовому засіданні під присягою надав показання про те, що він проживає в суміжному будинку, поруч. Зазначив, що з ОСОБА_12 знайомий з того часу як вони одружилися з ОСОБА_13 . Вказав на те, що з моменту одруження із 1994 року подружжя в основному навідувалися до будинку в літній період, оскільки жили в місті, в квартирі матері ОСОБА_14 . В показах зазначив, що 2008-2009 року подружжя переїхало в будинок, де проживало разом з дітьми. Стверджує, що не бачив хто розраховувався за виконану роботу та хто привозив будівельні матеріали із майстрами.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні надала наступні покази, зазначила, що її донька ОСОБА_15 та її чоловік ОСОБА_10 жили на Проспекті, донька працювала в ОСОБА_16 , куди вони і перебралися в 1994 році, вже тоді ОСОБА_17 був в ОСОБА_18 . Стверджувала, що в той час заробітню плату їй давали товаром, а будівельні матеріали, які вона заробляла були використані для будівництва в Ленківцях, цемент для фундаменту, шифер, кафель. Всі матеріали я оформляла на себе. Вказує на те, що у 1997 році вона купила 4-х кімнатну квартиру, разом з цим, від продажу однієї квартири з додатком її коштів було куплено квартиру на Південно-Кільцевій, а саме 2-х кімнатна квартира по АДРЕСА_2 , яку вона купила для себе, та яку її донька продала з її дозволу. Зазначає, що на момент відчудження квартир донька працювала, а зять ОСОБА_10 був домогосподаром. Стверджує, що її донька ОСОБА_15 продала 2-х кімнатну квартиру за її дорученням, а квартиру нову 4-х кімнатну купила на себе. В своїх показах зазначає, що ремонт проводився повністю за її кошти, чи брав у ремонтних роботах участь ОСОБА_10 вона не бачила. Вказує на те, що у 2008 році подружжя переїхало в ОСОБА_16 , де залишилися жити. Стверджує, що вона купила зятю ОСОБА_10 машину. Зазначає, що в перших порах зять поїхав на заробітки в Німеччину, але швидко повернувся, бо не було роботи.

Вищенаведені покази, також знаходять своє підтвердження в поясненнях, допитаного в якості свідка, ОСОБА_19 , який є братом ОСОБА_20 . Він зазначив, що в ОСОБА_16 робився ремонт у якому частково приймав участь. Зазначив, що його тато і він допомагали робити паркан. Вказав на те, що з будівельними матеріалами допомагала мати, а сестра вкладала те, що заробляла, в той час як зять - ні.

Свідок ОСОБА_21 в показах зазначив, вони подружжя проживало і в горах і в ОСОБА_16 , і до ремонту і після. У 1994 році сестра була в ОСОБА_16 , зять ОСОБА_10 закордоном. Стверджує, що роботи там не робив, але бачив, що були зміни. До 2008 року ОСОБА_17 десь їхав закордон працювати шофером, робота була періодично. Свідку не відомо за які кошти здійснювався ремонт.

Статтею 55 Конституції Українивизначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ч. 1 ст. 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до положень ст.ст.12,13,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно положеньст.12,13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідност. 16 ЦК Українивизнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Статтею 77 ЦПК Українипередбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно достатті 79 ЦПК Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з частиною першоюстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72СК України та ст.372 ЦК України.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частина третя та четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч. 1 ст.355Цивільного кодексуУкраїни визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності (ч. 2 ст. 355 ЦК України).

Частиною 1 ст.61СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163СКУкраїни встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст.69 СК Українивстановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частиною 1 статті 190 ЦК Українивизначено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 статті 70 СК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно дост.368 ЦК Україниспільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Пунктом 23Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійснимта поділ спільного майна подружжя»визначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті60,69 СК, ч. 3ст. 368ЦК), відповідно до частин 2, 3ст. 325ЦКможуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно правової позиції ВСУ у справі за № 6-2099цс16 від 12.10.2016 року за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Тлумачення абзацу 3 частини 2 статті 3 СК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що у разі роздільного проживання батьків, дитина належить до сім`ї того з них, з яким вона проживає, і не належить до сім`ї іншого з батьків. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Отже, у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (ст.ст.77,78 ЦПК України), і це є її процесуальним обов`язком (ст.ст.12,81 ЦПК України).

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя є не тільки фактом набуття його під час шлюбу, але і спільними участю подружжя засобами та працею в набутті майна. Застосовуючи ст.60СК України і признаваючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен встановити факт набуття майна під час шлюбу, але і факт, що джерелом його отримання були спільні кошти або спільна праця подружжя. Такими критеріями є - 1)час набуття такого майна, 2) засоби, за які це майно було набуте (джерело набуття) 3) мета придбання майна, яка надає йому правовий статус спільної власності подружжя.

Судом встановлено, що позивач і відповідач перебували в шлюбі з 1993 року, шлюб було розірвано рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 11.01.2022 року, вищевказане майно, а саме квартира під АДРЕСА_8 , загальною площею 91,30 кв. м, в тому числі житловою площею 57,50 кв.м., була придбана подружжям під час шлюбу, а тому є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та наявні фактичні та правові підстави для поділу вказаного майна.

Відтак, суд приходить до висновку, що заявлена вимога позивача за первісним позовом щодо поділу майна подружжя ґрунтується на законі та підлягає до задоволення. А тому, за ОСОБА_1 слід визнати право власності на 1/2 (одна друга) частку квартири під АДРЕСА_8 , загальною площею 91,30 кв. м, в тому числі житловою площею 57,50 кв.м.

Що стосується вимоги позивача за зустріним позовом про визнання житлового приміщення сумісною власністю подружжя, суд зважає на наступне.

Під час дослідження письмових доказів у судовому засіданні, що знайшли своє підтвердження в показах свідків, судом встанолено, що у вересні 1994 року подружжя ОСОБА_10 та ОСОБА_15 , використовуючи видані ОСОБА_12 та її матері будівельні матеріали розпочали ремонтно-будівельні роботи в будинковолодіні АДРЕСА_5 .

Як вбачається із матеріалів справи, дане будинковолодіння належало відповідачу ОСОБА_1 та його батьку на праві спільної часткової власності (по частині кожному) та набуто ними в порядку спадкування за бабусею. 19 серпня 2003 року, після смерті батька, ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право на спадщину, набув право власності також на іншу частину домоволодіння тим самим ставши єдиним його власником, що вбачається з інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Восени 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розпочали капітальний ремонт будинку АДРЕСА_5 , оскільки на момент початку ремонтно-будівельних робіт будинок знаходився в стані непридатному для проживання.

Отже, судом встановлео, що протягом 1993-2021 років належне відповідачу будинковолодіяння АДРЕСА_5 істотно збільшилось у своїй вартості в тому числі за рахунок праці ОСОБА_15 , оскільки спільними зусиллями та за рахунок спільних коштів здійснено капітальний ремонт будинку, його перепланування та реконструкцію, збільшено його площу, підведено до будинку газ, воду та замінено проводку, встановлено вікна, двері, підлогу, повністю облаштовано подвір?я, встановлено огорожу, здійснено фасадні роботи та інше.

Враховуючи те, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя є не тільки фактом набуття його під час шлюбу, але і спільними участю подружжя засобами та працею в набутті майна, з урахуванням ст.60 СК України,суд вважає,що напідставі дослідженихдоказів,що підтверджуються показами свідків у судовому засіданні, вимога ОСОБА_2 за зустрічним позовом щодо визнання будинку, загальною площею 43,2 кв.м., в тому числі, житловою площею 33,7 кв.м. АДРЕСА_6 спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Що стосується вимоги позивача за зустріним позовом про відшкодування витрат на будівництво та ремонт житлового приміщення, суд зважає на наступне.

Як було встановлено судом вище, протягом 1993-2021 років належне ОСОБА_1 будинковолодіяння АДРЕСА_5 істотно збільшилось у своїй вартості в тому числі за рахунок праці його колишньої дружини ОСОБА_15 , оскільки спільними зусиллями та за рахунок спільних коштів здійснено капітальний ремонт будинку, його перепланування та реконструкцію, збільшено його площу, підведено до будинку газ, воду та замінено проводку, встановлено вікна, двері, підлогу, повністю облаштовано подвір?я, встановлено огорожу, здійснено фасадні роботи та інше.

Згідно актуальних відомостей наявних в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації - останні зміни щодо права власності ОСОБА_1 на спірний будинок було внесено ще 19.08.2003 року та відповідно до яких ОСОБА_1 є власником будинку житловою площею 43,2 кв.м. житловою площею 33,7 кв.м., матеріали стін - саман, відсоток зносу - 50% загальною вартістю 11 831 грн. Проте, з моменту останніх реєстраційних дій відносно спірного будинку його площа суттєво збільшилась, було проведено його капітальний ремонт та реконструкцію будинку, що підтверджується технічним паспортом на будинок.

Верховний Суд України у справі №6-130ц13 розтлумачив, що у розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України, що об?єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об?єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю с об?єктом самочинного будівництва, оскільки в результаті таких дій об?єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Об?єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об?єкти не є об?єктами права власності (ч. 2 ст. 376 ЦК України), а тому не можуть бути предметом поділу (виділу) згідно із нормами ст. ст. 364, 367 ЦК України.

Таким чином, оскільки спірний будинок, який є власністю ОСОБА_1 був реконструйований колишнім подружжям з проведенням добудови у відсутності дозвільних документів та проєкту, а тому є самочинни будівництвом, то визнати таке майно об?єктом спільної сумісної власност подружжя в судовому порядку неможливо, оскільки самочинно збудоване нерухоме майно не є об?єктом права власності й не може бути предметом поділу між подружжям.

Аналогічний правовий висновок висловив Верховний Суд у своїй постанові від 15 квітня 2020 року у справі №307/3957/14-ц. В цій же постанові Верховний Суд зазначив, що участь особи у проведенні ремонтних робіт, поліпшенні житлового будинку та інших приміщень надає право вимагати не визнання права власності, а відшкодування витрат на будівництво.

Тобто, участь ОСОБА_2 у капітальному ремонті домоволодінь не створює для неї права приватної власності.

Згідно п. 4 роз?яснень Постанови Пленуму ВСУ від 04 жовтня 1991 року №7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок", таке ж право на відшкодування своїх затрат на будівництво за цих умов належить членам сім?ї власника жилого будинку, якщо вони приймали участь лише у будівництві підсобних будівель (літньої кухні, сараю, тощо) і підсобних приміщень або коли їх затрати на ремонт жилого будинку перевищували покладений на нихст. 156 Житлового Кодексу обов`язок.

Відповідно до частини 3 статті 156 ЖК Української РСР члени сім?ї власника будинку (квартири) зобов?язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім?ї власника зобов?язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території та проведенні ремонту. Спори між власником та членами його сім?ї про розмір участі у витратах вирішуються в судовому порядку.

Однак, оскільки ОСОБА_2 , як член сім"ї власника, здійснювала капітальний ремонт домоволодіння з допоміжними приміщеннями частково за свої кошти і такими правомірними діями перевищила покладений на неї таттею 156 ЖК УРСР обов`язок брати участь у витратах по утриманню будинку і прибудинкової території та проведенні ремонту, то вона, ОСОБА_2 як особа, яка приймала участь у будівництві жилого будинку не на підставі договору про створення спільної власності, має право вимагати відшкодування своїх затрат на будівництво.

16 жовтня 2023 року до суду надійшов висновок експерта №46, складений 31.03.-11.10.2023 року, з якого вбачається, що кошторисна вартість робіт (будівельних/ремонтно-будівельних) фактично виконаних в будинковолодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_7 , в період шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (з 02.10.1993 року по 11.01.2022 року), згідно переліку робіт, наданого ОСОБА_2 , в частині що не суперечить результатам обстеження та наданим на дослідження матеріалам інвентаризаційної справи, визначена з урахуванням нормативно-розрахункових показників та опосередкованої вартості матеріалів, виробів і комплектів, станом на час проведення експертизи, становить - 945406,96 грн. (дев?ятсот сорок п?ять тисяч чотириста шість грн. 96 коп.) Комплекс робіт фактично виконаних в будинковолодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_7 , в період шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (з 02.10.1993 року по 11.01.2022 року), згідно переліку робіт, наданого ОСОБА_2 , в частині що не суперечить результатам обстеження та наданим на дослідження матеріалам інвентаризаційної справи, відповідає формулюванню терміну реконструкція. Комплекс робіт фактично виконаних в будинковолодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_7 , в період шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (з 02.10.1993 року по 11.01.2022 року), згідно переліку робіт, наданого ОСОБА_2 , в частині що не суперечить результатам обстеження та наданим на дослідження матеріалам інвентаризаційної справи, є невід?ємними поліпшеннями (а.с.3-30, т.2).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 вартість витрат понесених на будівництво та проведення капітальних ремонтних робіт житлового будинку загальною площею 43,2 кв.м., житловою площею 33,7 кв.м., АДРЕСА_5 в розмірі 472 703 (чотириста сімдесят дві тисячі сімсот три) гривні 00 коп.

Що стосується вимоги позивача за зустріним позовом про визнання недійсним договору за №5887/21/002125 від 26.06.2021 року купівлі-продажу транспортного засобу набутого в шлюбі, суд зважає на наступне.

З позовної заяви вбачається, що сторонами під час шлобу набуто ряд майна, в тому числі транспортний засіб AUDІ A4 д.н. НОМЕР_10 кузов № НОМЕР_11 , який був придбаний сторонами під час шлюбу за спільні кошти.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 13.05.2022 року витребувано у Територіального сервісного центру МВС №7342 інформацію щодо належного ОСОБА_1 транспортного засобу.

На виконання вказаної ухвали розпорядник інформації повідомив, що транспортний засіб AUDIA4 д.н. НОМЕР_10 кузов №WAUZZZ8DZTA046249 від 06.07.2021 року зареєстрований за громадянином ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №5887/21/002125 від 26.06.2021 року.

Разом з цим, судом встановлено, що ОСОБА_2 як співвласник вказаного транспортного засобу не давала згоди на відчуження вищевказаного автомобіля.

Згідно ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний транспортний засіб AUDI A4 д.н.з. НОМЕР_10 кузов № НОМЕР_6 від 06.07.2021 року було придбано подружжям під час шлюбу, а саме ІНФОРМАЦІЯ_7 .

У відповідності до ст.65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що з об?єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовко цінного майца згода другого з подружжя має бути подана письмово (ч.3 ст.65 СК України).

Однак, судом встановлено, що ОСОБА_2 , як друга із подружжя та співвласник транспортного засобу не давала нотаріальної згоди на відчуження автомобіля.

За змістом ч.2 ст.65 СК України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Дружина, чоловік мас право на звернення до суду з позовом про визнани» договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п?ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недісний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов?язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов?язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ст.216 ЦК України).

Отже, суд вважає, що за таких обставин, оскільки належний сторонам автомобіль було відчужено ОСОБА_1 без згоди другого з подружжя, то вимога ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі - продажу автомобіля AUDI A4, кузов № НОМЕР_6 , що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ґрунтується на законі та є правомірною, а тому підлягає до задоволення.

Що стосується понесених судових витрат по справі.

Відповідно до положень ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом України «Про судовий збір».

Згідно частин першої та другоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 за вимогу про поділ спільного майна подружжя було сплачено 3405,00 гривень судового збору, що підтверджується квитанцією№А27Х-ХВКМ-74ВТ-М8РК від 14.05.2021 року (а.с.5, т.1).

А тому, з урахуванням того, що суд задовольнив первісний позов, з відповідачки за первісним позовом ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені судові витрати в рахунок відшкодування сплаченого судового збору, у розмірі 3405,00 грн.

Що стосується понесених судових витрат за зустрічним позовом, суд зважає на наступне.

Позовні вимоги, за зустрісним позовом - ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання житлового приміщення спільною сумісною власністю подружжя; визнання права власності; відшкодування витрат на будівництво та ремонт житлового приміщення та визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу набутого в шлюбі, за №5887/21/002125 від 26.06.2021 року недійсним, задоволено частково.

Відтак з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню наступні судові витрати в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

За вимогами про визнання житлового приміщення спільною сумісною власністю подружжя та відшкодування витрат на будівництво та ремонт житлового приміщення, згідно квитанцій №0.0.2243805428.1 від 25.08.2021 року на суму 3000 грн. (а.с.38а, т.1) та №1385-2833-2164-0693 від 22.02.2024 року на суму 1728,00 грн. (а.с.126, т.2).

За вимогою про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу набутого в шлюбі, за №5887/21/002125 від 26.06.2021 року недійсним, згідно квитанції №9470-0375-9278-2283 від 08.08.2022 року на суму 992,40 грн. (а.с.202, т.1).

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені судові витрати в рахунок відшкодування сплаченого судового збору, документально підтвердженого, у розмірі 5720,4 грн.

Згідно частини першої статті15, частини першої статті16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до ст.89ЦПКУкраїни суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, також враховує при цьому і правові позицію Верховного Суду (справа )) яким неодноразово звертається увага до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справах "Руїс Торіха проти Іспанії", "Суомінен проти Фінляндії", "Гірвісаарі проти Фінляндії" Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії та навести обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001). У справі Дж. К. та інші проти Швеції (J.K. And Others v. Sweden) ЄСПЛ розкрив загальні рамкові та дефініційні питання стандарту доказування, зокрема зазначивши, що у цивільних справах суддя повинен вирішити справу на основі «балансу ймовірностей» - немає необхідності, щоб суддя мав бути повністю переконаний у істинності кожного фактичного твердження заявника, достатньо того, щоб на підставі доказів, представлених заявником цілком ймовірно можливо б було дійти висновку, що вимога цього заявника є достовірною.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно положень ст. 12, 13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу заявлених вимог підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом ґрунтуються назаконіі підлягають до задоволення у повному обсязі, разом з цим, зустрічний позов слід задовольнити частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,81,258,259,263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 (одна друга) частку квартири під АДРЕСА_8 , загальною площею 91,30 кв. м, в тому числі житловою площею 57,50 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , понесені судові витрати в рахунок відшкодування сплаченого судового збору, у розмірі 3405,00 грн., документально підтвердженого (а.с.5, т.1).

Позовні вимоги, за зустрісним позовом - ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання житлового приміщення спільною сумісною власністю подружжя; визнання права власності; відшкодування витрат на будівництво та ремонт житлового приміщення та визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу набутого в шлюбі, за №5887/21/002125 від 26.06.2021 року недійсним, стягнення судових витрат задовольнити частково.

Визнати будинок, загальною площею 43,2 кв.м., в тому числі, житловою площею 33,7 кв.м. АДРЕСА_6 спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) вартість в розмірі 472 703 (чотириста сімдесят дві тисячі сімсот три) гривні 00 коп. витрат, понесених на будівництво та проведення капітальних ремонтних робіт житлового будинку загальною площею 43,2 кв.м., в тому числі, житловою площею 33,7 кв.м. АДРЕСА_6 .

Визнати недійсним договір за №5887/21/002125 від 26.06.2021 р. купівлі-продажу транспортного засобу набутого в шлюбі, марки AUDI A4, кузов № НОМЕР_6 , укладеного між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати в рахунок відшкодування сплаченого судового збору, документально підтвердженого, у розмірі 5720,4 грн.

В решта частині заявлених вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду або через Шевченківський районний суд м. Чернівці, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник процесу (сторона по справі) який не був присутнім при проголошенні вступної і резолютивної частини судового рішення та якому повний рішення не було вручено у день його проголошення, має право на оскарження в той же термін з дня отримання повного тексту судового рішення та поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 12.07.2024 року.

Суддя Слободян Г.М.