Постанова

від 30.07.2024 по справі 523/2542/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4747/24

Справа № 523/2542/23

Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Пересипка Д.В.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Державне підприємство «Інвестжитло», треті особи: Державне підприємство Міністерства оборони України «ОБОРОНАВТОРЕМСЕРВІС», Управління корпоративної політики Міністерства оборони України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Ростомова Гранта Артуровича

на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2024 року, постановлену Суворовським районним судом м. Одеси у складі: судді Бузовського В.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Інвестжитло», треті особи: Державне підприємство Міністерства оборони України «ОБОРОНАВТОРЕМСЕРВІС», Управління корпоративної політики Міністерства оборони України про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

06 лютого 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, який мотивувала незаконністю її звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 січня 2024 року позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місцепроживання за адресою: АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Інвестжитло» (ЄДРПОУ: 33294267, місцезнаходження за адресою: просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ), третя особа Державне підприємство Міністерства оборони України «ОБОРОНАВТОРЕМСЕРВІС» (ЄДРПОУ 43069909, місцезнаходження за адресою: вул. М. Хвильового, буд. 15, м. Київ), Управління корпоративної політики Міністерства оборони України (ЄДРПОУ, місцезнаходження за адресою: Повітрофлотський проспект, буд. 6, м. Київ) про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Державного підприємства «Інвестжитло» № 3 від 12 січня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера з адміністративної діяльності за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місцепроживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на роботі на посаді менеджера з адміністративної діяльності Державного підприємства«Інвестжитло» (ЄДРПОУ: 33294267, місцезнаходження за адресою: просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ).

Стягнуто з Державного підприємства«Інвестжитло» (ЄДРПОУ: 33294267, місцезнаходження за адресою: просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ)на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місцепроживання за адресою: АДРЕСА_1 )середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.01.2023 року по 25.01.2024 року в розмірі 192 301 (сто дев`яносто дві тисячі триста один) гривень 41 коп., з подальшим відрахуванням з вказаної суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з Державного підприємства«Інвестжитло» (ЄДРПОУ: 33294267, місцезнаходження за адресою: просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ)на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місцепроживання за адресою: АДРЕСА_1 )моральну шкоду в розмірі 1 000 гривень 00 коп.

В решті вимог відмовлено.

Вирішено питання судового збору.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місцепроживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на роботі на посаді менеджера з адміністративної діяльності Державного підприємства«Інвестжитло» (ЄДРПОУ: 33294267, місцезнаходження за адресою: просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ).

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення зДержавного підприємства«Інвестжитло» (ЄДРПОУ: 33294267, місцезнаходження за адресою: просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ)на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місцепроживання за адресою: АДРЕСА_1 )середній заробіток за час вимушеного прогулу за однин місяць.

30 січня 2024 року позивачка звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення в порядку ст. 270 ЦПК України, в якому просила стягнути з Державного підприємства «Інвестжитло» витрати на свою користь на оплату професійної правничої допомоги у сумі 22668,66 грн, яку мотивувала тим, що їй адвокатом Ростомовим Г.А. на підставі укладеного між ними Договору № 1-06/02/2022 від 06 лютого 2022 року було надано правову допомогу у теперішній справі, і нею до судових дебатів не було подано докази про понесення судових витрат, а саме витрат, пов`язаних з отриманням професійної правничої допомоги від адвоката Ростомова Г.А. За надання правничої допомоги нею було сплачено адвокату 22 668,66 грн, які вона просить стягнути з відповідача на її користь.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Інвестжитло», треті особи: Державне підприємство Міністерства оборони України «ОБОРОНАВТОРЕМСЕРВІС», Управління корпоративної політики Міністерства оборони України про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкодивідмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Ростомова Г.А. просить скасувати ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2024 року та заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити, стягнути з Державного підприємства «Інфестжитло» на користь ОСОБА_1 оплату професійної правничої допомоги в сумі 22668,66 грн.

Доводами апеляційної скарги є порушення судом норм процесуального права, оскільки позивачкою у позовній заяві у відповідності до вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України було зазначено про такі витрати, згідно умов Договору та акту про надання послуг сума не могла бути визначена остаточно, а суд не врахував такого. Оскільки справа розглядалася як малозначна в порядку спрощеного позовного провадження, то посилання суду на ненадання відповідних доказів до закінчення судових дебатів не є коректним з огляду на відсутність таких.

Всі належні докази позивачкою було надано суду у встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України строк, і на підтвердження складу та розміру витрат надані всі докази.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачки відповідач ДП «Інвестжитло» в особі Голови комісії з припинення відповідача Державного підприємства «Інвестжитло» Алайбова В. апеляційну скаргу позивачки не визнав, просив ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2024 року у справі № 523/2542/23 щодо відмови ОСОБА_1 в ухваленні додаткового рішення про стягнення з ДП «Інвестжитло» витрат на оплату професійної правової допомоги в сумі 22668,66 грн залишити без змін.

В судовому засіданні представник позивачки адвокат Ростомов Г.А. апеляційну скаргу позивачки на ухвалу суду підтримав.

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, зокрема, Державне підприємство «Інвестжитло» в особі голови комісії з припинення Віталій Алайбов, треті особи: Державне підприємство Міністерства оборони України «ОБОРОНАВТОРЕМСЕРВІС», Управління корпоративної політики Міністерства оборони України як учасники Електронного суду, до судового засідання не з`явилися, від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі, апеляційну скаргу не визнає.

Вказане відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, 2статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції вмежах доводівта вимогапеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідност. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволення заяви позивачки про ухвалення додаткового рішення у справі щодо вирішення долі судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнення такої з відповідача на користь позивачки, суд виходив із того, що в порушення вимог ч. 1-2 ст. 134 ЦПК України позивачкою та її представником не було подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (в тому числі витрати на правничу допомогу), а також до закінчення строку, визначеного в ч. 8 ст.141 ЦПК України, позивачкою не подано жодних доказів на підтвердження понесення судових витрат у зв`язку з розглядом справи. Крім того, ані позивачкою, ані її представником адвокатом Ростомовим Г.А. до закінчення судових дебатів у справі не було зроблено відповідну заяву щодо витрат, які сторона понесла у зв`язку з розглядом справи, що підтверджується матеріалами справи та технічним записом судового засідання.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Порядок розподілу судових витрат визначеноГлавою 8 ЦПК України«Судові витрати».

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 1, 2ст. 133 ЦПК України).

Частиною першоюстатті 141 ЦПК Українивстановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас, додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі(висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 05.07.2023 року у справі № 904/8884/21).

Закон передбачає, що сторони повинні подати попередній розрахунок суми судових витрат разом із першою заявою по суті. Однак у разі неподання розрахунку суд маєтільки право відмовити у відшкодуванні витрат (ч. 12 ст. 134 ЦПК України).

Верховний Суд зазначає, що право суду відмовити у відшкодуванні витрат за неподання попереднього розрахунку забезпечуєдотримання принципу змагальності. Подання попереднього розрахунку забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими, та доводити неспівмірність таких витрат (Постанова КГС від 14 грудня 2021 року у справі №922/676/21).

Суд може реалізувати своє правона відмову у відшкодуванні витраттільки внаслідок доведення обставин того, що неподання іншою стороною попереднього розрахунку сум судових витрат порушило принцип змагальності та завадило стороні висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми витрат, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 3 ст. 134 ЦПК, ч. 3 ст. 124 ГПК).

Розмір витрат, пов`язаних із розглядом справи, встановлюється судом на підставі доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (ч. 8 ст. 141 ЦПК, ч. 8 ст. 129 ГПК).

Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (Постанова ВП ВС від 20 серпня 2018 року у справі №751/3840/15, Постанова КГС від 5 лютого 2019 року у справі №906/194/18).

Верховний Суд зазначає, що застосування положень ст. 134 ЦПК (ст. 124 ГПК) належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.

Верховний Суд не раз звертався до рішень ЄСПЛ і зазначав, що надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя та є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії»).

Надмірний формалізм, на відміну від процесуального формалізму, передбачає механічне дотримання норм процесуального права, не враховуючи доцільності цього і з оглядуна конкретні обставини справи( ОСОБА_2 . Феномен формалізму в цивільному судочинстві. Проблеми законності. 2018. Вип. 143).

Отже, незазначення попереднього розрахунку витрат на правничу допомогу в першій заяві по суті не є перешкодою для стягнення витрат, понесених учасником справи.

За умови, що позивачко було проінформовано суд та учасників справи про витрати на правничу допомогу у майбутньому, на підтвердження чого разом із позовною заявою на усунення її недоліків було надано Договір про надання правової допомоги, в роздіілі 4 якого було визначено гонорару як форму оплати за цим договором та розмір якого має залежати від виду послуг, на підтвердження чого має було надано Додаток до Договору, що і було зроблено позивачкою протягом встановлено ч. 8 ст. 141 ЦПК України строку 30 січня 2024 року, а також надані відповідні докази (Акт про надання послуг) та з урахуванням того, що вказаний спір є трудовим та розглядався за правилами спрощеного позовного провадження, то доводи апеляційної скарги є слушними в наведеній частині.

Проте, постановою Одеського апеляційного суду від 30 липня 2024 року апеляційну скаргу Державного підприємства «Інвестжитло» в особі голови комісії з припинення Віталія Алайбова було задоволено.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 січня 2024 року скасовано та ухвалене нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Інвестжитло», треті особи: Державне підприємство Міністерства оборони України «ОБОРОНАВТОРЕМСЕРВІС», Управління корпоративної політики Міністерства оборони України про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди відмовлено.

Отже, оскільки наразі відсутні підстави для відшкодування судових витрат на користь позивачки з відповідача в розумінні вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України щодо пропорційності розподілу судових витрат розміру задоволених позовних вимог, тому відсутні і підстави для ухвалення додаткового рішення в наведеній частині.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної частини.

Тому апеляційний суд вважає, що ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2024 року слід змінити, виклавши мотивувальну частину ухвали в редакції цієї постанови.

В іншій частині оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Ростомова Гранта Артуровича задовольнити частково.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину ухвали в редакції цієї постанови.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови 02 серпня 2024 року.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В. А. Коновалова

Ю.П. Лозко