Ухвала

від 25.07.2024 по справі 947/22643/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/22643/24

Провадження № 1-кс/947/9855/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2024 року слідчий суддяКиївськогорайонногосуду м.Одеси ОСОБА_1 ,присекретарісудового засідання ОСОБА_2 ,заучастюпрокурора ОСОБА_3 ,підозрюваного ОСОБА_4 ,захисникапідозрюваного адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12024160000000923 від 16.07.2024 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий 27.06.2024 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 190 КК України на підставі ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді штрафу,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024160000000923 від 16.07.2024 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до п. 9 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» військовозобов`язані це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки, особовий склад штатних військово-лікарських комісій є особами, на яких поширюється дія цього закону.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Слідчий у клопотанні зазначає про те, що в невстановлений в ході досудового розслідування час на місці у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виник прямий умисел, спрямований на незаконне збагачення за рахунок третіх осіб, шляхом отримання неправомірної вигоди для себе, за здійснення впливу на членів військово-лікарських комісій та керівників районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки міста Одеси, (які згідно із ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є особами, уповноваженими на виконання функцій держави) у сприянні в уникнення від мобілізації третім особам з подальшим зняттям з військового обліку за станом здоров`я.

ОСОБА_4 незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 11.07.2024 року приблизно об 11:30 годині, перебуваючи біля автомийки «Лідер», розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , зустрівся з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (якийвідповідно п. 9 ст. 9 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» є військовозобов`язаним), де запропонував останньому надати йому неправомірну вигоду у сумі 10000 (десять тисяч) доларів США за вплив на невстановлених досудовим розслідуванням посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 на прийняття останніми рішення про зняття ОСОБА_7 з військового обліку за станом здоров`я.

В подальшому, ОСОБА_7 будучи переконаним, що ОСОБА_4 може здійснити вплив на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 на прийняття рішення про зняття ОСОБА_7 з військового обліку за станом здоров`я, погодився на таку пропозицію та на вимогу ОСОБА_4 надав останньому свої анкетні дані для перевірки.

Далі, 11.07.2024 року приблизно о 20:00 годині, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_7 та в ході телефонної розмови висунув усну вимогу останньому щодо швидкої передачі йому грошових коштів у сумі 10000 (десять тисяч) доларів США за здійснення ним впливу на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 на прийняття рішення про зняття його з військового обліку за станом здоров`я ОСОБА_7 . При цьому, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 , що у разі не надання вказаної незаконної грошової винагороди, у нього будуть проблеми, так як його оголосять в розшук та накладуть адміністративний штраф.

Далі, ОСОБА_7 розуміючи, що дії які йому пропонує здійснити ОСОБА_4 є незаконними, вирішив звернутись до правоохоронних органів для документування незаконної діяльності останнього і в подальшому діяти під їх контролем.

В подальшому, 19.07.2024 року приблизно об 19:30 годині, перебуваючи біля кафе «Профітролі» розташованого за адресою: АДРЕСА_4 під час розмови з ОСОБА_7 щодо вирішення питання у сприянні в знятті з військового обліку за станом здоров`я, умисно, с корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення шляхом одержання неправомірної вигоди для себе, ОСОБА_4 повторно висловив ОСОБА_7 вимогу, що для здійснення ним впливу на прийняття рішення невстановленими посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 , про зняття ОСОБА_7 з військового обліку за станом здоров`я, необхідно надати йому грошові кошти в розмірі 10000 (десять тисяч) доларів США.

Продовжуючи реалізовувати свій прямий умисел на отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_4 23.07.2024 року приблизно об 15:40 год., перебуваючи літній площадці ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за адресою: АДРЕСА_5 , зустрівся з ОСОБА_7 , де умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, одержав від останнього грошові кошти в сумі 10000 (десять тисяч) доларів США, що згідно курсу Національного банку України станом на 23.07.2024 року становить 413369 гривен, як неправомірну вигоду за здійснення ним впливу на прийняття рішення невстановленими посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 , про зняття ОСОБА_7 з військового обліку за станом здоров`я.

Після чого, протиправна діяльність ОСОБА_4 була припинена правоохоронними органами, а грошові кошти в сумі 10000 доларів США вилучено.

За викладених обставин, 24.07.2024 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, за кваліфікуючими ознаками: одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Вважаючи, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому тяжкого злочину, в цілях запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які стороною обвинувачення зазначається в рамках даного клопотання, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 660 (шістсот шістдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1998 480 (один мільйон дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень.

У судовому засіданні -

Прокурор оголосив клопотання, його вимоги підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Захисник підозрюваного заперечував проти задоволення поданого клопотання сторони обвинувачення, зазначивши, що пред`явлена підозра його підзахисному є необґрунтованою та матеріалами клопотання не підтверджується вимагання грошових коштів. Ризикі зазначені у клопотанні не доведені прокурором. Розмір застави є непомірним для підозрюваного. Розмір застави, який просить визначити прокурор є необгрунтованим, адже у підозрюваного відсутні такі кошти. Вказав на те, що достатнім буде розмір застави, передбачений КПК України для тяжкості інкримінованого його підзахисному злочину у сумі 242000 гривень.

Підозрюваний з пред`явленою йому підозрою не погодився, зазначив, що грошові кошти у осіб брав, проте не збирався їм допомагати зніматися з війського обліку. Проти застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував.

Слідчий суддя вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання та додані в його обґрунтування матеріали, приходить до наступного переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно дост. 178 КПК України, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 24.07.2024 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, за кваліфікуючими ознаками: одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину, слідчим суддею встановлено таке.

Згідноч. 5ст. 9 КПК Україникримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Слідчий суддя наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_4 у скоєнні злочину, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для застосування відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2ст. 94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1ст. 94 КПК України.

Відповідно до ст. ст.89,94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті у випадку направлення обвинувального акту до суду.

Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України підтверджується: протоколом затримання ОСОБА_4 безпосередньо під час вчинення кримінального правопорушення від 23.07.2024 року; протоколом обшуку транспортного засобу транспортного засобу «AUDI A8» чорного кольору д.н. НОМЕР_1 від 23.07.2024 року; протоколом обшуком за адресою: АДРЕСА_2 від 23.07.2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 16.07.2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 16.07.2024 року; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_7 від 22.07.2024 року; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_7 від 24.07.2024 року; протоколом огляду і вручення грошових коштів від 23.07.2024 року.

Слідчим суддею встановлено, що матеріали кримінального провадження, що долучені до клопотання вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому злочину.

На підставі зазначеного, слідчий суддя суд вважає, що надані стороною обвинувчення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст.369-2 ККУкраїни та відхиляє заперечення сторони захисту в частині зазначення про необґрунтованість пред`явленої підозри.

Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому,КПКне вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст.369-2 ККУкраїни,тяжкість покарання,що загрожуєпідозрюваному уразі визнанняйого винниму йоговчиненні, що хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, враховуючи, що підозрюваний з пред`явленою йому підозрою не погоджується, що суттєво збільшує ризик втечі, враховується слідчим суддею при оцінюванні ризику, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Також,слідчий суддязвертає увагуна те,що врамках даногокримінального провадженнянаявні особисвідків напоказання якихсторона обвинуваченняпосилається приобгрунтуванні підозри,пред`явленої підозрюваному, анкетні дані яких відомі останньому, а тому приходить до переконання про наявність ризику у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваним ОСОБА_4 на свідків, які можуть повідомити важливі обставини імовірного вчинення злочину.

Слідчий суддя також звертає увагу на те, що КПК встановлює наступну процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

Також, слідчий суддя погоджується із стороною обвинувачення, що в рамках данного кримінального провадження існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на те, що ОСОБА_4 27.06.2024 року Приморський районним судом м. Одеси було засуджено за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу у сумі 54400 гривень, після чого ОСОБА_4 на шлях виправлення не став та наразі підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.

Щодо посилання сторони обвинувачення на існування в рамках кримінального провадження ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що вказаний ризик необґрунтовано стороною обвинувачення, так як не зазначено яким чином підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню.

У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв`язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 у судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, особистого зобов`язання та особистої поруки, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, зокрема ризик можливого переховування підозрюваного, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов`язків.

Встановлені під час судового засідання ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчать про те, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування і русі кримінального провадження. Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.

З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст.369-2 ККУкраїни, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку останнього можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_4 не буде безальтернативною, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім відповідного розміру застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010р., суд зазначив: «п.78. Гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. П. 80. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».

Така ж позиція щодо помірності розміру грошової застави міститься і в рішенні по справі «Єлоєв проти України»: «Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватись слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами зокрема є майновий та сімейний стан підозрюваного. Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на тому, що непомірний розмір застави з статками (майновим станом) підозрюваного, є лише формальним виконанням вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх рішення суди повинні керуватись також розмірами прибутків підозрюваного. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, що загроза її втрати утримувало підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язків, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання».

Як вбачається з наявних у слідчого судді матеріалів, які долучені стороною обвинувачення в обґрунтування поданого клопотання, ОСОБА_4 інкримінується можливе вчинення в умовах воєнного стану тяжкого злочину, пов`язаного із корупцією.

Так, згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, між тим згідно зазначеної статті у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину та покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вказані розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен враховувати положення ст. ст.177,178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя при визначені розміру застави враховує те, що ОСОБА_4 в умовах дії воєнного стану підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, пов`язаного із вимаганням грошових коштів у значному розмірі за сприяння у знятті військовозобов`язаних осіб з військового обліку за станом здоров`я.

Слідчим суддею було встановлено, що дійсно обставини імовірного вчинення злочину у своїй сукупності обумовлюють необхідність виходу слідчого судді за межі застави, передбаченої п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України з огляду на характер інкримінованого ОСОБА_4 злочину (одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди).

Також, при визначенні розміру застави, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 наразі інкримінується вимагання неправомірної вигоди у розмірі 10000 доларів США, при цьому, як вбачається з протоколу допиту свідка ОСОБА_8 , останній вказує на те, що підозрюваний ОСОБА_4 також отримав від нього 5000 доларів США та під час обшуку транспортного засобу, який використовує підозрюваний ОСОБА_4 у транспортному засобі було вилучено грошові кошти у розмірі 8900 доларів США та документи різних осіб, що може свідчити про систематичність отримання ОСОБА_4 грошових коштів у значному розмірі за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави та наявність у нього значної суми коштів.

За вказаних обставин, слідчий суддя вважає, що розмір застави, який просить визначити сторона обвинувачення є обґрунтованим та прийшов до висновку, що відносно підозрюваного ОСОБА_4 слід визначити заставу у розмірі 660 (шістсот шістдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1998 480 (один мільйон дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень, яка, на думку слідчого судді, в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного у випадку її внесення, під загрозою звернення застави в дохід держави, у випадку порушення покладених на нього процесуальних обов`язків.

Таким чином, надавши правову оцінку всім доводам, як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність задоволення поданого стороною обвинувачення клопотання.

Керуючись ст. ст. 176-178,182-184,193,194-196, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшогослідчогоСУГУНП вОдеськійобласті ОСОБА_6 ,якепогодженопрокурором відділуОдеськоїобласноїпрокуратури ОСОБА_3 прозастосуваннязапобіжного заходуувиглядітримання підвартоюврамках кримінальногопровадження№12024160000000923від 16.07.2024рокувідносно підозрюваного ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 20.09.2024року,включно, в межах строку досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 660 (шістсот шістдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1998 480 (один мільйон дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 , код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 20.09.2024року,включно, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- не відлучатися із м. Одеса без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1