Ухвала

від 13.08.2024 по справі 947/22643/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1209/24

Справа № 947/22643/24 1-кс/947/9855/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий - суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25.07.2024 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в кримінальному провадженні №12024160000000923 від 16.07.2024 року, щодо:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Миколаїв, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-27.06.2024 року Приморським районним судом м. Одеси за ч.2 ст.190, ч.3 ст.15, ч.2 ст.190, ч.1 ст.14 ч.4 ст.190 КК України на підставі ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді штрафу,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України,

встановив:

СУ ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12024160000000923 від 16.07.2024 року за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, скоєного за наступних обставин.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до п.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» військовозобов`язані це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки, особовий склад штатних військово-лікарських комісій - є особами, на яких поширюється дія цього закону.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до клопотання, в невстановлений в ході досудового розслідування час на місці у ОСОБА_8 виник прямий умисел, спрямований на незаконне збагачення за рахунок третіх осіб, шляхом отримання неправомірної вигоди для себе, за здійснення впливу на членів військово-лікарських комісій та керівників районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки міста Одеси, (які згідно із ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є особами, уповноваженими на виконання функцій держави) у сприянні в уникнення від мобілізації третім особам з подальшим зняттям з військового обліку за станом здоров`я.

ОСОБА_8 незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 11.07.2024 року, приблизно об 11:30 год., перебуваючи біля автомийки «Лідер», розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , зустрівся з ОСОБА_9 (який відповідно п.9 ст.9 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» є військовозобов`язаним), де запропонував останньому надати йому неправомірну вигоду у сумі 10000 (десять тисяч) доларів США за вплив на невстановлених досудовим розслідуванням посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 на прийняття останніми рішення про зняття ОСОБА_9 з військового обліку за станом здоров`я.

В подальшому, ОСОБА_9 будучи переконаним, що ОСОБА_8 може здійснити вплив на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 на прийняття рішення про зняття ОСОБА_9 з військового обліку за станом здоров`я, погодився на таку пропозицію та на вимогу ОСОБА_8 надав останньому свої анкетні дані для перевірки.

Далі, 11.07.2024 року, приблизно о 20:00 год., перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_9 та в ході телефонної розмови висунув усну вимогу останньому щодо швидкої передачі йому грошових коштів у сумі 10000 (десять тисяч) доларів США за здійснення ним впливу на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 на прийняття рішення про зняття його з військового обліку за станом здоров`я ОСОБА_9 . При цьому, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_9 , що у разі не надання вказаної незаконної грошової винагороди, у нього будуть проблеми, так як його оголосять в розшук та накладуть адміністративний штраф.

Далі, ОСОБА_9 розуміючи, що дії які йому пропонує здійснити ОСОБА_8 є незаконними, вирішив звернутись до правоохоронних органів для документування незаконної діяльності останнього і в подальшому діяти під їх контролем.

В подальшому, 19.07.2024 року, приблизно об 19:30 год., перебуваючи біля кафе «Профітролі» розташованого за адресою: АДРЕСА_4 під час розмови з ОСОБА_9 щодо вирішення питання у сприянні в знятті з військового обліку за станом здоров`я, умисно, с корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення шляхом одержання неправомірної вигоди для себе, ОСОБА_8 повторно висловив ОСОБА_9 вимогу, що для здійснення ним впливу на прийняття рішення невстановленими посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , про зняття ОСОБА_9 з військового обліку за станом здоров`я, необхідно надати йому грошові кошти в розмірі 10000 (десять тисяч) доларів США.

Продовжуючи реалізовувати свій прямий умисел на отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_8 , 23.07.2024 року, приблизно о 15:40 год., перебуваючи літній площадці ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою: АДРЕСА_5 , зустрівся з ОСОБА_9 , де умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, одержав від останнього грошові кошти в сумі 10000 (десять тисяч) доларів США, що згідно курсу Національного банку України станом на 23.07.2024 року становить 413369 гривен, як неправомірну вигоду за здійснення ним впливу на прийняття рішення невстановленими посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , про зняття ОСОБА_9 з військового обліку за станом здоров`я.

Після чого, протиправна діяльність ОСОБА_8 була припинена правоохоронними органами, а грошові кошти в сумі 10000 доларів США вилучено.

23.07.2024 року ОСОБА_8 затримано в порядку ст.208 КПК України.

24.07.2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, за кваліфікуючими ознаками: одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

25.07.2024 року старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 , за погодженням з прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, із визначенням застави у розмірі 660 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, тобто 1998480 грн., з покладенням обов`язків у разі внесення застави, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Клопотання мотивоване тим, що в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено наявність ризиків, які обґрунтовують застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме: переховування підозрюваного від органу досудового розслідування; вчинення незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні; іншим чином перешкоджанню кримінальному провадженні; а також вчиненню іншого кримінального правопорушення.

Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого та до підозрюваного ОСОБА_8 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 20.09.2024 року, в межах строку досудового розслідування, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 660 (шістсот шістдесят) прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, тобто 1998480 (один мільйон дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) грн., з покладенням обов`язків у разі внесення застави, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме: не відлучатися із м. Одеса без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на обґрунтованість підозри та доведеність існування ризиків у кримінальному провадженні. Врахувавши вагомість наявних доказів про підозру ОСОБА_8 у вчиненні злочину, обставини інкримінованого злочину, тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить скасувати її, та обрати підозрюваному ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі, який не перевищує 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Захисник вказує про необґрунтованість підозри, невірну кваліфікацію кримінального правопорушення та відсутність ознаки вимагання.

Також захисник вказує, що визначений слідчим суддею розмір застави є необґрунтованим та непомірним для підозрюваного.

Іншими учасниками кримінального провадження ухвала слідчого судді оскаржена не була.

Апеляційний розгляд проведено за відсутності підозрюваного ОСОБА_8 , оскільки в апеляційній скарзі захисник не клопотав про виклик свого підзахисного в судове засідання. Підозрюваний ОСОБА_8 також не звертався до апеляційного суду із клопотанням про забезпечення його участі під час апеляційного розгляду.

У судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_7 підтвердив можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності підозрюваного.

Заслухавши суддю-доповідача; пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали судового та кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.

Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, врахував суспільно-небезпечний характер, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим, дані про особу підозрюваного. Також слідчий суддя врахував наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду; вчинити незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні; а також скоїти інше кримінальне правопорушення.

З викладеного вбачається, що слідчий суддя, приймаючи рішення про доцільність застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання, в зв`язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти ризикам, доведеним слідчим і прокурором.

Відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Доводи захисника про невірність кваліфікації кримінального правопорушення, відсутність кваліфікуючої ознаки вимагання, наразі колегія суддів визнає необґрунтованими.

Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_8 у скоєнні злочину, вірність чи не вірність кваліфікації злочину, та всіх його кваліфікуючих ознак, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК.

Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.

Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, зокрема копії: протоколу огляду та вручення грошових коштів від 23.07.2024 року, протоколи обшуку від 23.07.2024 року та від 25.07.2024 року, протоколи допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , та інші документи, здобуті у ході досудового розслідування кримінального провадження; вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому злочину.

Дослідивши долучені до клопотання докази, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав передбачених ст.87 КПК для визнання цих доказів недопустимими, не встановлено та стороною захисту щодо існування таких підстав відомостей не надано.

Таким чином, долучені до клопотання слідчого докази, є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрюваний ОСОБА_8 можливо вчинив інкримінований йому злочин: одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди. Ці докази, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.ч. 1, 2 ст.177 КПК.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Обставини даного кримінального провадження, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_8 , розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.

При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.

Оскільки покази свідків, які станом на даний час ще не допитані в судовому засіданні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, перебуваючи на свободі, підозрюваний може здійснювати незаконний вплив на свідків, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Крім того, враховуючи, що підозрюваний раніше був засуджений 27.06.2024 року Приморським районним судом м. Одеси за ч.2 ст.190, ч.3 ст.15, ч.2 ст.190, ч.1 ст.14 ч.4 ст.190 КК України, із застосуванням ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді штрафу, та на даний час знову підозрюється у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, не можна виключати ризик скоєння останнім іншого кримінального правопорушення.

За наведених обставин доводи захисника про недоведеність існування ризиків є безпідставними.

Матеріали справи не містять даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою за станом здоров`я.

Застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя з достатньою повнотою мотивував своє рішення щодо визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу.

Частиною 5 статті 182 КПК визначено межі розмірів застави в залежності від тяжкості вчинених злочинів, а також передбачено щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину розмір застави у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Слідчий суддя правильно врахував обставини та тяжкість інкримінованого злочину, особу підозрюваного, та у відповідності до ст.182 КПК вірно встановив виключність випадку та вирішив визначити підозрюваному як альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 660 (шістсот шістдесят) прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, тобто 1998480 (один мільйон дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) грн., оскільки такий розмір застави достатньою мірою може гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного.

На думку апеляційного суду, з урахуванням особи підозрюваного, конкретних обставин кримінального провадження та висунутої підозри у скоєнні тяжкого злочину, а саме одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, враховуючи суму грошових коштів, яка була обумовлена в якості неправомірної вигоди, визначений слідчим суддею розмір застави є достатнім і прийнятним також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Зокрема слідчий суддя правильно врахував суть підозри ОСОБА_8 у скоєнні тяжкого корупційного злочину в умовах дії воєнного стану, пов`язаного із вимаганням грошових коштів за сприяння у знятті військовозобов`язаних осіб з військового обліку за станом здоров?я, вимагання неправомірної вигоди у розмірі 10000 доларів США. Також слідчим суддею враховано, що згідно показань свідка ОСОБА_12 , підозрюваний ОСОБА_8 отримав від нього 5000 доларів США за сприяння у незаконному знятті з військового обліку, а під час обшуку транспортного засобу, який використовував підозрюваний було вилучено грошові кошти у сумі 8900 доларів США та документи ще чотирьох осіб, які пов`язані з питанням військового обліку, що за версією органу досудового розслідування може свідчити про системність протиправних дій підозрюваного, які потребують подальшої оцінки правоохоронними органами.

За наведених обставин доводи захисника про необхідність зменшення розміру застави колегія суддів визнає безпідставними, оскільки менший розмір застави, з великою вірогідністю може виявитися недостатнім для гарантування запобігання встановленим ризикам.

Апеляційний суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.199 КПК, в тому числі і з урахуванням результатів досудового розслідування.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.

За наведених обставин апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25.07.2024 року, якою підозрюваному ОСОБА_8 , в кримінальному провадженні №12024160000000923 від 16.07.2024 року, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4