Рішення

від 25.07.2024 по справі 523/14910/23

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/14910/23

Провадження №2/523/561/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді: Мурманової І.М.,

за участі секретаря судового засідання Бєлік Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр Одеської обласної ради» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

Від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр Одеської обласної ради» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, звернувся адвокат Унгуряну Сергій Іванович.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що Наказом КНП «ОРКПЦ» ООР» від 15.11.2022 року, позивача прийнято з 16.11.2022 року по 15.02.2023 року за строковим трудовим договором на 1 штатну посаду молодшої медичної сестри. Посадовий оклад 7900 гривень. Наказом від 13.02.2023 року позивача звільнено з посади та сплачено кошти, компенсацію за невикористану відпустку з 16.11.2022 року по 15.02.2023 року строком 8 календарних днів. Представник зазначає, що роботодавцем не було проведено з працівником повного розрахунку, а саме: не сплачена заробітна плата за 11 відпрацьованих днів у розмірі: 4345, 00 гривень та компенсація за невикористану відпустку 8 днів у розмірі: 4566, 16 гривень. Позивач, 22.02.2023 року звернулась до роботодавця з заявою про надання довідки про нарахування заробітної плати та розрахункових листів за час роботи на посаді. Відповідач 20.03.2023 р. повідомив, що у зв`язку з допущеною бухгалтерскою помилкою заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку утримано в якості погашення надміру сплачених коштів, а у ОСОБА_1 лишилась заборгованість перед відповідачем у розмірі 7947 грн.44 коп., з чим позивач категорично незгодна. Довідку про нарахування заробітної плати та розрахункових листів за час роботи на посаді позивач отримала лише 10.04.2023 року.

На підставі викладеного представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача:

1. нараховану та невиплачену заробітну плату в сумі: 4345, 00 гривень;

2.нараховану та невиплачену компенсацію за невикористану щорічну відпустку, без відрахувань (утримання) податків і обов`язкових платежів в сумі: 4566,16 гривень;

3.середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку, за період з 16.02.2023 року по 16.08.2023 рік, в сумі: 150548, 16 гривень;

4. витрати на правничу допомогу в сумі 15000 гривень.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи в судове засідання.

На адресу суду 12.02.2024 року (вх. № 4729) надійшли пояснення по справі за підписом представника відповідача ОСОБА_2 . Згідно письмових пояснень представник відповідача зазначив, що відповідач в повному обсязі не визнає позовних вимог, та вважає їх необґрунтованими. Зазначив, що позивачем пропущено 3-х місячний строк на звернення до суду з зазначеним позов, крім іншого, доводи викладені у відзиві є такими, що спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідачу в наслідок лічильної помилки було встановлено доплату за шкідливі умови праці, які було зобов`язано позивача повернути в розмірі: 7947 грн. 44 коп. Представник відповідача зазначає, що листом від 08.05.2023 року відповідачем було направлено на адресу позивача документи, зокрема копію наказу про повернення надміру сплачених коштів від 13.02.2023 року.

З урахуванням викладеного представник відповідача зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню (а.с.62-80).

Не погоджуючись з відзивом на позовну заяву 16.01.2024 року (вх. № 1345) представник позивача адвокат Унгуряну Сергія Івановича подав відповідь на відзив. Згідно відповіді на відзив представник позивача зазначив, що наказ про відрахування із заробітної плати видано після звільнення працівника, позивач не була ознайомлена з наказом про повернення надміру виплачених коштів, а відтак пропуск строку щодо винесення наказу, унеможливлює підприємство стягувати кошти з працівника.

Щодо лічильної помилки зазначив, що відповідачем не надано доказів, що така помилка є безпосередньо рахунковою (лічильною) помилкою, а не помилкою пов`язаною з неналежним виконанням обов`язків службовими особами відповідача, також не надано доказів недобросовісного набуття позивачем коштів у вигляді доплати за шкідливі умови.

Щодо необґрунтованості витрат на правничу допомогу, зазначив, що позивачем надано докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, а тому дані вимоги є доведеними та належними (а.с.95-96).

Також, 29.03.2024 року (вх. № 10869) на адресу суду надійшло клопотання за підписом представника відповідача щодо приєднання до матеріалів справи доказів. Згідно клопотання про приєднання доказів, представник зазначив, що позивача ОСОБА_1 було прийнято на роботу 16.11.2022 року по 15.02.2023 року за строковим трудовим договором на посаду молодшої медичної сестри клініко-діагностичної лабораторії. Відповідно до штатного розпису персоналу за 2022 року та 2023 роки посадовий оклад молодшої сестри становить 7900 гривень. Згідно з додатком до колективного договору встановлено розмір надбавки за шкідливі умови праці в розмірі: 12% працівникам, які зайнятим на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. Відповідно до тарифікаційного списку ОСОБА_1 має надбавку в розмірі: 12%. У зв`язку з цим, представник зазначає, що надає таблицю щодо доведення факту нарахування надбавки працівнику у розмірі: 100% при розмірі: 12% а також з зазначенням остаточної суми переплати (а.с.111-117).

До клопотання також надані розрахункові листи за січень 2023р, грудень 2022р., березень 2023р, лютий 2023р. та листопад 2022 р. Також, надано Додаток № 6 Переліку посад працівників КНП «ОООД» ООР» зайнятими на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за результатами атестації, згідно якого: кухар: - 12%; медичні працівники, робота яких пов`язана з миттям посуду, тари вручну із застосуванням кислот та інших хімічних речовин 12% (а.с.123).

В останнє судове засідання сторони до суду не з`явились, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином та своєчасно.

На адресу суду 25.07.2024 року (вх. № 24913) надійшла заява за підписом представника позивача адвоката Унгруряну Сергія Івановича щодо можливості проведення слухання за відсутності сторони позивача, згідно поданої заяви представника позивача зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с.214-215).

Представник відповідача ОСОБА_3 також звернувся із заявою про слухання справи за його відсутності, згідно поданої заяви зазначив, що позовні вимоги відповідач не визначає та просить відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.218).

З огляду на зазначене судом встановлено, що сторони про час та місце слухання справи повідомлені належним чином та своєчасно, представники сторін, а саме позивача та відповідача звернулись на адресу суду з заявами про слухання справи за їх відсутності, а відтак підстав для відкладення слухання справи передбачених ст. 223 ЦПК України не встановлено.

З урахуванням викладеного судом встановлено, що сторони про час та місце слухання справи повідомлені, представники сторін звернулись на адресу суду з заявами про можливість розгляду справи за їх відсутності, а відтак підстав для відкладення слухання справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не встановлено.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Згідно з статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначила, що відповідач при звільненні не здійснив з позивачем повного розрахунку, а саме не сплатив заробітну плату за 11 днів у розмірі: 4345, 00 гривень, та компенсацію за невикористану відпустку 8 днів у розмірі: 4566, 16 гривень. Натомість, після звернення позивача та відповідача, останній повідомив, що у зв`язку з бухгалтерською помилкою, що сталась у неправильно встановленому розмірі доплати, взагалі існує переплата у розмірі: 9432, 56 грн, яку на підставі наказу № 71/1/23-к від 13.02.2023 року утримано в якості погашення надміру виплачених коштів. Та, повідомлено про наявність заборгованості у розмірі: 7947. 44 грн., яку необхідно сплатити. З урахуванням викладеного позивач просить позов задовольнити.

Судом встановлено, що Наказом № 885-к від 15.11.2022 року ОСОБА_1 прийнято на посаду з 16.11.2022 року по 15.02.2023 року за строковим договором на 1 штатну посаду молодшої сестри клініко-діагностичної лабораторії діагностичного комплексу клінічної лабораторної діагностики з посадовим окладом згідно штатного розпису та тарифікації списку (а.с.12).

Відповідно до Наказу № 71 від 13.02.2023 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади 15.02.2023 року у зв`язку з закінченням дії строкового трудового договору, згідно положення п.2 ст. 36 КЗпП України. Відповідно до наказу зазначено про виплату компенсації за невикористану відпустку за період з 16.11.2022 р. по 15.02.2023 року строком 8 календарних днів (а.с.13).

Згідно штатного розпису персоналу КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» ООР» - штатний розпис працівників комплексу клінічної лабораторної діагностики (а.с.196) молодша медична сестра становить: 7900 грн.

Згідно Додатку № 6 Переліку посад працівників КНП «ОООД» ООР» зайнятими на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за результатами атестації, згідно якого: кухар: - 12%; медичні працівники, робота яких пов`язана з миттям посуду, тари вручну із застосуванням кислот та інших хімічних речовин 12% (а.с.123).

Судом встановлено, що позивач зверталась до відповідача 17.02.2023 року зі скаргою щодо ненадання розрахунку при звільненні та довідки про доходи, та 22.02.2023 року з заявою про видачу довідки про нарахування заробітної плати та розрахункових листів за час роботи на займаній посаді (а.с.14;17).

Також, 03.03.2023 року позивачем було подано звернення до керівництва закладу щодо виплати заборгованості по заробітній платі, невикористаної відпустки, надання розрахункових листів, довідки про розмір заробітної плати, довідки про заборгованість по заробітній платі (а.с.18-20).

Листом від 20.03.2023 року вих. №15 за ОСОБА_4 генерального директора позивачу повідомлено про проведення службового розслідування стосовно не виплати коштів при звільненні. В ході якого було встановлено, що була допущена бухгалтерська помилка, що сталась із неправильним встановленням доплати за шкідливі умови праці, тобто замість 12% була нараховано 100%, що призвело до надміру сплачених коштів. Повідомлено, що переплата в загальному становить: 17380 гривень.

Також, було встановлено, що при звільненні 15.02.2023 року ОСОБА_1 було визначено та відображено в облікових даних компенсаційний розрахунок ( за дні щорічної відпустки у розмірі: 9432, 56 грн). Водночас, у зв`язку з виданням наказу про повернення надміру сплачених коштів № 71/1/23-к від 13.02.2023 року перерахунок був зарахований в якості погашення надміру сплачених коштів. На час звернення службового розслідування сума надміру сплачених коштів становить 7947, 44 грн. та підлягає сплаті в добровільному чи претензійному порядку.

У зв`язку з викладеним, ОСОБА_1 повторно повідомлено про наявність заборгованості та викладено прохання про сплату коштів (а.с.21).

Судом встановлено, що 31.03.2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась на адресу керівництва закладу з запитом щодо отримання копії наказу про повернення надміру виплачених коштів, з яким її при звільненні не було ознайомлено, та стало відомо лише з листа № 15 від 20.03.2023 року. Відповідно до запиту позивач зазначає, що її з даним наказом не ознайомлювали. Згідно запиту позивач просить: надати копію наказу про повернення надміру сплачених коштів від 13.02.2023 року, надати копії розрахункових листів заробітної плати за 16.11.2023 року, надати довідку про розмір заробітної плати за період з 16.11.22р. по 15.02.2023 року (а.с.22).

Листом від 10.04.2023 року вих. № 20 на запит про надання документів направлено (із зазначенням повторно) копії документів: копію наказу про повернення надміру сплачених коштів № 71/1/23-к від 13.02.2023 року; копію розрахункового листа за листопад 2022 року, грудень 2022, січень 2023 року, лютий 2023 року та довідку № 19 про середню заробітну плату (дохід) за період з 16.11.2022 року по 15.02.2023 року (а.с.23-29).

В подальшому, позивач ОСОБА_1 звернулась 26.04.2023 року на адресу керівництва закладу зі зверненням на відповідь від 10.04.2023 року та зазначила: що її не було ознайомлено з наказом про відрахування та такий строк взагалі було пропущено для таких відрахувань. Зазначила, що ст. 127 КЗпП України передбачений чіткий механізм відрахування із заробітної плати працівника. Зазначила, що з моменту зайво виплаченої суми заробітної плати минуло більше місяця (окрім як за останній місяць). Тож суму зайво виплачених коштів було стягнуто неправомірно та незаконно.

Зазначила, що згідно положення ст. 128 при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір відрахувань не може перевищувати 20% , а у випадках окремо передбачених законодавством України 50% заробітної плати, яка належить працівникові.

Таким чином, КНП «ОРКПЦ» ООР» всупереч встановленому законодавством загальному розмірі усіх відрахувань, що не може перевищувати 20% стягнуло та утримало всі виплати, які мала б отримати працівник при звільненні.

Окрім того, однією із сум, що була нарахована у день звільнення є компенсація за дні щорічної невикористаної відпустки, яка теж була зарахована та утримана для погашення суми надміру сплачених коштів відповідно до наказу № 71/1/23-к від 13.02.2023 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КЗпП України не допускається відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення.

Таким чином, суми надміру сплачених кошів КНП «ОРКПЦ» ООР» стягнуло неправомірно та незаконно, без ознайомлення з наказом, з порушенням встановлених строків для відрахування, з порушенням розміру відрахування, а також стягнуло суму, стягнення якої забороняється законодавством.

Згідно звернення ОСОБА_1 просить: діяти керівництво згідно діючого законодавства, припинити незаконний примус щодо стягнення грошових коштів у сумі: 7947, 44 грн., припинити психологічний та моральний тиск щодо ОСОБА_1 , а також припинити шантаж судом щодо несплати грошових коштів, яке керівництво й надалі намагається стягнути незаконно; повернути незаконно утримані кошти на підставі наказу № 71/1/23-к від 13.02.2023 року в розмірі: 9432, 56 грн. на рахунок ОСОБА_1 (а.с.30-32).

Згідно листа відповіді від 08.05.2023 року вих. № 29 керівництво закладу на звернення позивача щодо повернення коштів, припинення вимагання тощо повідомило, що ОСОБА_1 безпідставно набула кошти у зв`язку з неправильним встановленням доплати за шкідливі умови праці. Повторно повідомлено, що при звільненні 15.02.2023 року ОСОБА_1 було визначено та відображено в облікових даних компенсаційний розрахунок (за дні щорічної відпустки) у розмірі: 9432, 56 грн. Водночас, у зв`язку із виданням наказу про повернення надміру виплачених коштів, такий розрахунок був зарахований в якості погашення надміру сплачених коштів. Станом на 05.05.2023 рік сума помилково та надміру сплачених коштів становить 7947, 44 грн. та підлягає сплаті в добровільному порядку чи претензійно-правовому порядку (а.с.33-34).

Вирішуючи заявлені позовні вимоги суд виходить з наступного.

Так, як встановлено матеріалами справи позивача було прийнято на посаду 15.11.2022 року (а.с.12), звільнено 13.02.2023 року (а.с.13).

Зі скаргою щодо не видачу розрахункових документів позивач вперше звернулась до відповідача 17.02.2023 року (а.с.14), з заявою про надання довідки про на рахування заробітної плати звернулась 22.02.2023 (а.с.17), зі зверненням щодо не проведення з працівником повного розрахунку при звільнення звернулась 03.03.2023 року (а.с.19-20), з запитом щодо надання наказу та копії розрахункових листів звернулась 31.03.2023 року (а.с.22), зі зверненням щодо непогодження з відрахуванням внаслідок бухгалтерської помилки звернулась 26.04.2023 (а.с.30-32).

Непогодження відповідача з позовними вимогами, згідно письмових пояснень щодо позову полягає в тому, що позивачу, внаслідок бухгалтерської помилки, було здійснено невірне нарахування заробітної плати протягом працевлаштування позивача а саме 100% замість 12% за шкідливі умови праці. У результаті помилки, заборгованість позивача перед підприємством станом на час розгляду справи становить - 7947, 44 гривні, з урахуванням вже проведеного відрахунку у розмірі: 9432, 56 гривень, загальна сума надмірно виплачених коштів становила: 17380 гривень.

Відповідно до письмових пояснень представник відповідача зазначає, що позивач пропустила строк на звернення до суду відповідно до положення ст. 233 КЗпП України, та зазначає, що позивач була обізнана щодо наказу про відрахування надміру виплачених коштів 10.04.2023 року.

Заперечуючи обставини не визнання відповідачем позовних вимог, позивач зазначає, що не була ознайомлена з наказом від 13.02.2023 року про зарахуванням суми компенсаційного разрахунку у розмірі: 9432, 56 грн. в якості часткового погашення суми надміру сплачених коштів, загальний розмір яких становить: 17380 грн. Крім іншого, позивач зазначає, що відповідач взагалі не мав права проводити стягнення з компенсаційних виплат, а тому такі кошти, є такими, що стягнуті неправомірно.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами й положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, не передбачені актами чинного законодавства.

Так, дійсно при нарахуванні та виплаті заробітної плати можуть виникати помилки з різних причин:

- похибки в математичних розрахунках (арифметичні);

- неправильне застосування чинного законодавства (методологічні);

- неуважність (емоціональні);

- помилки при перерахуванні заробітної плати на рахунки працівників в банках (технічні) тощо.

Отже помилка - це ненавмисне перекручення даних щодо нарахованої та виплаченої працівникам заробітної плати в результаті арифметичних або логічних похибок.

Помилки при нарахуванні та виплаті заробітної плати слід відрізняти від шахрайства.

Помилки, внаслідок якої працівник отримав зарплату у більшому розмірі, умовно поділяють на дві групи: лічильні та нелічильні.

Якщо працівникові надміру нарахували та виплатили зарплату внаслідок похибки в математичних розрахунках (лічильна помилка), механічних помилок (введення недостовірних даних в програмне забезпечення), помилок пов`язаних з перебоями в програмному забезпеченні (технічні помилки), то таку помилку також потрібно виправити, але зробити це буде складніше.

Статтею 127 КЗпП України встановлені обмеження відрахувань із заробітної плати. Тобто відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми.

Верховний Суд України у п.п.1 п.24 Постанови № 24 постанові надав роз`яснення, що саме слід розуміти під рахунковими помилками.

Рахункові помилки - це помилки в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той же період і т. п.

Сторнування надміру нарахованих сум відображається у фонді оплати праці того місяця, у якому були здійснені нарахування.

Можливий варіант, коли працівник самостійно внесе надміру нараховані кошти до каси. У такому разі мова йде про добровільне повернення надлишково виплачених коштів.

В цій ситуації працівник повертає суму надміру виплаченої зарплати, що отримана ним на руки, а не нарахована. Тобто він не компенсує суми нарахованого/утриманого з цієї частки зарплати ЄСВ, ПДФО і військового збору.

Для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, керівник зобов`язаний видати наказ (розпорядження), але при одночасному дотриманні двох умов:

- не сплинув один місяць із дня виплати неправильно обчисленої суми;

- працівник не оспорює підстави та розміри відрахувань, тобто він згоден на таке відрахування або повернення коштів. Такий працівник ставить підпис на самому наказі (розпорядженні) або він пише заяву, в якій підтверджує свій намір повернути надміру виплачені кошти.

З огляду на викладене, слід зазначити, що судом не оцінюються та не приймаються до уваги доводи ані позивача ані представника відповідача щодо правомірності або відсутності такої, що виникла у зв`язку з наказом № 71/1/23-к від 13.02.2023 року з приводу зарахування суми компенсаційного розрахунку в якості часткового погашення суми надміру виплачених коштів, оскільки позивачем не ставилось перед судом питання щодо визнання неправомірності винесеного наказу тощо.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Щодо строків звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача: нарахованої та невиплаченої заробітної плати в сумі: 4345, 00 гривень; нарахованої та невиплаченої компенсації за невикористану щорічну відпустку, без відрахувань (утримання) податків і обов`язкових платежів в сумі: 4566,16 гривень; стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, за період з 16.02.2023 року по 16.08.2023 рік, в сумі: 150548, 16 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до письмових пояснень представника відповідача останній зазначає, що позивач порушила строки звернення до суду, оскільки наказ № 71/1/23-к про повернення надміру сплачених коштів отримала 10.04.2023 року, а тому не скористалась своїм правом щодо подання позову та оскарження даного рішення.

Судом приймаються до уваги доводи представника відповідача, у зв`язку з цим, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст. 233 КЗпП,яка регулюєстроки зверненнядо судуза вирішеннямтрудових спорів,встановлено,що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом встановлено, що наказ про звільнення позивача ОСОБА_1 винесено 13.02.2023 року, з наказом позивач ознайомлена 15.02.2023 року (а.с.13), після ознайомлення з наказом позивач звернулась до відповідача зі скаргою, яка датовано 17.02.2023 року (а.с.14) щодо надання розрахункового документу, довідки про доходи, оскільки станом на 17.02.203 року розрахунок по відпрацьованих днях у лютому не було проведено (кошти на заробітну карту так і не надійшли). В скарзі зазначено та викладено прохання щодо сприяння у виплаті коштів за лютий 2023 року.

Таким чином, судом встановлено, що починаючи з 17.02.2023 року позивач була обізнана щодо не проведення з нею повного та остаточного розрахунку, як з працівником у зв`язку з закінченням дії строку трудового договору. Отже, строк на звернення позивача до суду з позовом про вирішення трудового спору почав відлік з 17.02.2023 року і закінчився 17.05.2023 року.

Судом встановлено, що з позовом до суду (поштовий конверт а.с.39) позивач звернулась лише 19.08.2023 року, тобто за збігом 3 місяців, що свідчить про те, що позов подано поза межами строків визначених ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

Позивачем не заявлено клопотання про поновлення строку на звернення до суду.

Судом не приймаються до уваги твердження представника відповідача щодо пропуску строку на звернення до суду з 10.04.2023 року, а саме з часу отримання наказу № 71/1/23-к від 13.02.2023 року, оскільки позовні вимоги не заявлені щодо наказу, про зарахування суми компенсаційного рахунку в якості часткового погашення заборгованості, позивачем не заявлено вимог про визнання даного наказу неправомірним тощо.

Відповідно до ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

З даного приводу суд зазначає, що позивачем не аргументовано поважність пропуску строку звернення до суду з позовною вимогою, у зв`язку з чим суд не має законних підстав для поновлення зазначеного строку.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

На підставі викладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з підстав пропуску позивачем строку на звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин звільнені від сплати судового збору.

З урахуванням положення ст. 141 ЦПК України судові витрати компенсуються за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судом не вирішується питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 141, 247, 258-259, 263, 265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр Одеської обласної ради» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення буде складено 30.07.2024 р.

Суддя: