Рішення

від 15.07.2024 по справі 363/1445/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15.07.2024 Справа № 363/1445/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лукач О.П.,

за участю секретаря Мітясова Д.О.,

представника позивача адвоката Савіна О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Вишгороді у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників провадження цивільну справу за позовною заявою Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Ізюма» Ізюмської міської ради до ОСОБА_1 про повернення майна набутого без достатньої правової підстави,

ВСТАНОВИВ:

25.03.2024 до Вишгородського районного суду Київської області, засобами поштового зв`язку та за підписом представника позивача адвоката Савіна О.С., надійшла вищевказана позовна заява,у якійпросить стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Ізюма» Ізюмської міської ради безпідставно набуті грошові кошти в сумі 7511,28 грн., а також судовий збір у розмірі 3028 гривні.

В обґрунтування позову зазначено, що 04.02.2021, відповідно до наказу №02-ОС ОСОБА_1 була прийнята в Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Ізюма» Ізюмської міської ради на посаду лікаря загальної практики сімейного лікаря міської амбулаторії загальної практики сімейної медицини. У подальшому, відповідно до наказу 07-ОС від 28.02.2022 відповідач була звільнена з займаної посади на підставі п.1 статті 36 КЗпП, за угодою сторін. При звільненні з відповідачем були проведені всі відповідні розрахунки та виплати передбачені діючим законодавством, жодних скарг з сторони відповідача не надходило. 13.04.2022, вже після звільнення відповідача, внаслідок технічної помилки, їй були сплачені грошові кошти в сумі 7 508 грн. 28 коп., які відповідач відмовилася повертати в добровільному порядку. Крім цього, позивач взагалі не мав на меті перераховувати вказані грошові кошти відповідачу, оскільки на той час відповідач розірвала трудові відносини з позивачем. 19.01.2023 на адресу відповідача був направлений лист №29, в якому позивач просив повернути помилково сплачені грошові кошти, однак, письмової відповіді відповідач так і не надала, а в телефонному режимі повідомила, що не буде повертати вказані кошти. Враховуючи, що відповідач отримала без будь-якої правової підстави кошти, які належать позивачу та відмовилась їх повертати, у зв`язку із чим, позивач звернувся до суду з метою захисту його порушених прав.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 28.03.2024 позовну заяву передано для розгляду за підсудністю до Дзержинського районного суду міста Харкова.

Постановою Київського апеляційного суду від 17.05.2024, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 28.03.2024 скасовано та направлено для продовження розгляду до Вишгородського районного суду Київської області.

Матеріали цивільної справи надійшли до Вишгородського районного суду Київської області 04.06.2024 та відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду вказану цивільну справу передано судді Лукач О.П. для розгляду.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 07.06.2024 прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у цивільній справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників провадження з призначенням до розгляду у судове засідання на 15.07.2024 об 11:00.

10.06.2024, через систему «Електронний суд», надійшло клопотання представника позивача адвоката Савіна О.С. про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 11.06.2024, задоволено.

21.06.2024 до суду, відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Ізюма» Ізюмської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набуті грошові кошти в сумі 7511 грн. 28 коп відмовити. Витрати пов`язані з розглядом справи покласти в повному обсязі на позивача - Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Ізюм» Ізюмської міської ради. Як зазначено у відзиві, відповідач, не заперечуючи фактичних обставин щодо свого звільнення із займаної посади, однак, зазначає, що будь-яких доказів, які б свідчили про рахункову помилку з боку позивача, так і надання відповідачем завідомо неправдивих даних, які б стали підставою для невірних (більшої суми) грошових виплат, а також зловживань з боку відповідача при отриманні заробітної плати, позивач суду не надав. При цьому, позивачем у позовній заяві не зазначено, в чому саме полягає помилка, окрім як здійснення позивачем виплати заробітної плати відповідачу з власної недбалості із затримкою. Допущена позивачем помилка не може бути віднесена до рахункової помилки (тобто пов`язаної із арифметичними обчисленнями та підрахунками), оскільки помилка має характер людського фактору, і обумовлена протермінуванням виплати належних відповідачу сум. Відповідач звертає увагу, що позивач так і не навів обґрунтованих доводів, на якій правовій підставі, заробітна плата відповідача за лютий 2022 рік повинна була бути нарахована у меншому розмірі, ніж це передбачено чинним законодавством та офіційним відомостям із державних реєстрів. Зазначаючи про виплату позивачем заробітної плати відповідачу не у повному обсязі, враховуючи наслідки систематичної недобросовісної поведінки позивача під час звільнення, відповідачем буде підготовлено та подано, в найближчий час, окремий позов про компенсацію за затримку виплати заробітної плати, з урахуванням індексації, про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу при затримці видачі трудової книжки та інших правових питань. Також, у відзиві зазначено орієнтований розрахунок витрат на правову допомогу, які позивач планує понести, у зв`язку із розглядом справи у розмірі 43105,60 грн., докази про що будуть подані до суду відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України.

01.07.2024 до суду, через систему «Електронний суд», представником позивача адвокатом Савіним О.С. надіслано заяву про застосування законодавства в аналогічних справах, з додатком.

12.07.2024 до суду, позивачем подано заяву про розгляд справи без її участі, зазначивши причини неможливості прибути до суду, при цьому просить врахувати заперечення проти позову, викладені у відзиві.

У судовому засіданні, призначеному на 15.07.2024, в режимівідеоконференції,взяв участьпредставник позивача адвокат Савін О.С. Відповідач у судове засідання не з`явився.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи у відсутності відповідача, суд враховує відсутність заперечень у представника позивача, подану відповідачем заяву про розгляд справи у її відсутності, наявність у матеріалах справи відзиву на позовну заяву.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові, зазначивши, що при перерахуванні коштів відповідачу виникла технічна помилка, оскільки перерахування було здійснено через деяких проміжок часу після звільнення відповідача з посади, а тому позивач був змушений звернутися до суду.

Представник позивача, завчасно ознайомившись із відзивом, не скористався правом подати на нього відповідь та щодо аргументів, наведених відповідачем у відзиві, у судовому засіданні зазначив, що на момент звільнення відповідача від неї жодних претензій підприємство не отримувало, щодо посилання відповідача на 1215 ЦК України є не доречним, оскільки питання стосується заробітної плати, яка була перерахована внаслідок технічної помилки.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи,які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу(групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пунктами 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України визначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що 04.02.2021 Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Ізюма» Ізюмської міської ради (далі КПН «ЦПМСД м. Ізюм») прийнято ОСОБА_1 на посаду лікаря загальної практики сімейного лікаря міської амбулаторії загальної практики сімейної медицини на підставі наказу №02-ОС від 04.02.2021 (а.с. 11-13).

16.02.2022 ОСОБА_1 звернулася до директора КПН «ЦПМСД м. Ізюм» ОСОБА_2 із заявою, у якій просила звільнити її із займаної посади 28.02.2022, за угодою сторін (а.с. 14).

Так, 28.02.2022 на підставі наказу КПН «ЦПМСД м. Ізюм» №07-ОС від 28.02.2022, ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за угодою сторін з 28.02.2022 відповідно до п.1 статті 36 КЗпП України. Наказано бухгалтерії здійснити остаточний розрахунок і виплатити компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період роботи з 04.02.2022 по 28.02.2022 у кількості 02 календарних дів (а.с. 15).

Відповідний запис про звільнення ОСОБА_1 , внесено до належної їй трудової книжки серія НОМЕР_1 , та особової картки працівника (а.с. 11-14).

19.01.2023 директор КПН «ЦПМСД м. Ізюм» Ю.Вродзинська звернулася до ОСОБА_3 з листом №29 про необхідність повернення грошових коштів боргу у сумі 7511,28 грн, перерахованих на її рахунок з заробітної плати при звільненні помилково повторно 13.04.2022 за лютий 2020 року. У листі зазначено банківські реквізити для повернення коштів, а також зазначено, що, у разі не погашення боргу з заробітної плати, позивач вимушений буде звернутися до суду по відшкодуванню збитків підприємству (а.с.16).

24.01.2023 ОСОБА_1 письмово звернулася до директора КПН «ЦПМСД м. Ізюм» Ю.Вродзинської з проханням направити їй засвідчену копію наказу про її звільнення з посади лікаря загальної практики сімейного лікаря КНП «ЦПМСД» м. Ізюм та оригінальний примірник належної їй трудової книжки, засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладення на адресу актуального проживання індекс АДРЕСА_1 (через Ат Укрпошта) або відділення №3 «Нова пошта» місто Вишгород на ім`я ОСОБА_1 (а.с.17).

02.02.2024 директором КПН «ЦПМСД м. Ізюм» Ю.Вродзинською здійснено запит №74 до АТ КБ «Приват Банк», щодо надання довідки в підтвердженні зарахованих коштів по заробітній платі на картку працівника ОСОБА_1 НОМЕР_2 , які сплачені зайво за списками по зарплаті за березень 2020 року після її звільнення, а саме: за списками до плат. Доручення №117 від 13.04.2022 в сумі 7508,28грн; за списками до плат. Доручення №135 від 27.05.2022 в сумі 1,00 грн; за списками до плат. Доручення №125 від 10.05.2022 в сумі 1,00 грн; за списками до плат. Доручення №126 від 20.05.2022 в сумі

1,00 грн. Загальна сума 7511,28 грн. (а.с.18).

За результатамирозгляду вказаногозапиту, АТ КБ «Приват Банк» надав КПН «ЦПМСД м. Ізюм» відповідь від 01.03.2024 №20.1.0.0.0/7-240202/51572, згідно якої, за зарплатним проектом КП Комунальне некомерційнепідприємство «Центрпервинної медико-санітарноїдопомоги м.Ізюма» Ізюмськоїміської ради ОСОБА_1 були перераховані наступні платежі: 13.04.2022 7508,28 грн; 10.05.2022 - 1,00 грн; 27.05.2022 - 1,00 грн; 20.05.2022 - 1,00 грн.(а.с.19).

Зарахування вказаних коштів також підтверджується долученою до відзиву відповідачем випискою по картці/рахунку НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) за договором SAMDNWFC00007561634 від 05.08.2014 в АТ КБ «Приват банк» за період 01.01.2022 по 31.05.2022(а.с.95-96).

Оскільки, відповідач не заперечує отримання нею вказаних грошових коштів у визначеному розмірі, тому ці обставини, згідно вимог частини першої статті 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

При цьому, суд не бере до уваги доводи сторони відповідача щодо неправомірного нарахування їй заробітної плати та неповного розрахунку під час її звільнення, а також долучені докази до відзиву у цій частині, враховуючи предмет та підстави позову КПН «ЦПМСД м. Ізюм» до ОСОБА_1 , яка не скористалася правом подати зустрічний позов.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені главою 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України визначає загальні положення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Так, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Сутність зобов`язання із набуття майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі (постанови Верховного Суду від: 20.11.2018 у справі № 922/3412/17; 06.03.2019 у справі № 910/1531/18; 28.01.2020 у справі №910/16664/18; 08.09.2021 у справах №201/6498/20, № 206/2212/18).

Так, позивач, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з неї безпідставно набутих коштів в порядку статті 1212 ЦК України, вказує про відсутність будь-яких правовідносин між ними, оскільки 28.02.2022 ОСОБА_1 була звільнена із займаної нею посади, за угодою сторін, а кошти у загальному розмірі 7511,28 грн було перераховано позивачем на рахунок відповідача у квітні та травні 2022 року із зазначенням призначення чотирьох платежів «Зарплата, КНП ЦПМСД», тобто після її звільнення і на час перерахування грошових коштів, відповідач у трудових відносинах з позивачем не перебувала.

Крім того, як зазначає представник позивача, перерахування грошових коштів відбулось в результаті обрання помилково рахунку відповідача, через наявність в базі товариства зарплатного рахунку відповідача.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що кошти були перераховані на безповоротній основі, на підтвердження укладення сторонами договору. трудових відносин або договору про благодійне пожертвування, чи будь якого іншого договору.

Тобто правовідносини, що склалися між сторонами, не врегульовані на рівні правочину, що не виключає застосування положень статті 1212 ЦК України.

Таким чином, наявні ознаки безпідставного набуття відповідачем майна за рахунок позивача.

Розглядаючи справу, суд, забезпечивши сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Так, відповідно до статті 1215 ЦК України, на яку посилається відповідач у відзиві, не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.02.2019 у справі №545/163/17, а також у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11.04.2019 у справі №150/164/17.

Як вбачається із матеріалів справи, вони не містять підтверджень, що перерахування вказаних грошових коштів в розмірі 7511 грн. 28 коп. є результатом рахункової помилки, суть позовної заяви полягає у тому, що позивач взагалі не мав на меті перерахування будь яких грошових коштів ОСОБА_1 , а вище зазначену суму помилково перерахував на банківський рахунок відповідача.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти в сумі 7511, 28 грн., є належним способом захисту порушеного права згідно з частиною другою статті 16 ЦК України, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, в порядку статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028 грн., який був сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

Керуючись статтями 12, 83, 1212, 1215 ЦК України, статтями 4, 5, 12, 13, 48, 50, 76-89, 141, 174, 258, 259, 263-265, 268, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Ізюма» Ізюмської міської ради до ОСОБА_1 про повернення майна набутого без достатньої правової підстави задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Ізюма» Ізюмської міської ради грошові кошті у розмірі 10536 (десять тисяч п`ятсот тридцять дев`ять) гривень 28 копійок, з яких: 7511,28 гривень безпідставно набуті грошові кошти; 3028,00 гривень сплачений судовий збір.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 31.07.2024.

Позивач: Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Ізюма» Ізюмської міської ради, код ЄДРПОУ 37714802, юридична адреса: 64309, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Покровська, буд.34;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації:

АДРЕСА_2 ; адреса реєстрації ВПО: АДРЕСА_3 .

Суддя О.П Лукач