Рішення

від 29.07.2024 по справі 260/3131/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2024 року м. Ужгород № 260/3131/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іванчулинця Д.В.,

при секретарі судового засідання Куля Т.Т.,

представник сторін у судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі № 260/3131/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівіс» (пл. Кирила і Мефодія, буд. 1, кв. 58, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018, код ЄДРПОУ 30242624) до Львівської митниці (вул. Тадеуша Костюшка, буд. 1, м. Львів, Львівська область, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) про скасування рішення про коригування митної вартості, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 липня 2024 року проголошено вступну та резолютивну частини Додаткового Рішення. Додаткове Рішення в повному обсязі складено та підписано 02 серпня 2024 року.

30 квітня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівіс» (далі - позивач) в особі представника адвоката Литвина Степана Йосиповича (далі представник позивача) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить:

1) скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100107/2 від 21.02.2024 року;

2) визнати протиправною картку відмови Львівської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/000582 від 21.02.2023 року та скасувати її.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці «Про коригування митної вартості товарів» за №UA209000/2024/100107/2 від 21.02.2024 року. Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA209230/2024/000582 від 21.02.2024 року.

11 липня 2024 року до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява від представника позивача про ухвалення додаткового рішення згідно якого останній просить суд стягнути витрати на правову допомогу у справі №260/3131/24 в розмірі 7000,00 грн..

Заява мотивована тим, що про наявність витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, як власне і про подання відповідних доказів у строки, визначені ч. 7 ст. 139 КАС України позивачем було заявлено безпосередньо у позовній заяві.

15 липня 2024 року ухвалою суду було призначено до розгляду в судовому засіданні вищевказану заяву представника позивача.

У судове засідання представник позивача не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Зокрема, 29 липня 2024 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд клопотання у його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Розглянувши подану представником позивача заяву про ухвалення додаткового судового рішення в даній адміністративній справі, суд зазначає наступне.

Частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини другої статті 252 КАС України, заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Стаття 132 КАС України визначає види судових витрат, відповідно до частини 1 якої, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 132 даного Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно частини другої цієї ж статті, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з пунктом 1 частини третьої зазначеної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. 2. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1. Складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). 2. Часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). 3. Обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. 4. Ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано: договір про надання правової допомоги від 08.12.2023 р., рахунок від 26.02.2024 р., акт про виконання робіт від 12.03.2023 р., документи про оплату вартості отриманої позивачем правничої допомоги та детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги а саме: платіжна інструкція № 116 від 26 лютого 2024 року.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI (далі Закон №5076-VI).

Згідно з положеннями статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частинами шостою та сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

З огляду на викладене та беручи до уваги відсутність обґрунтованого клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на правничу допомогу та обґрунтованих заперечень відповідача щодо розміру таких витрат, суд доходить висновку, що витрати позивача на правничу допомогу не можуть бути зменшені за ініціативою суду та підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З наданих доказів, зокрема з акту про виконання робіт №17/с від 12.03.2023 р. вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівіс» оплатило адвокатському бюро «Литвин та партнери» кошти за надання професійної правової допомоги щодо оскарження рішення про коригування митної вартості №UA209000/2024/100107/2 за митною декларацією 24UA209230016597U9 в загальній сумі 20000,00 грн., з яких: досудове врегулювання спору 13000,00 грн.; послуги надання правової інформації, консультації і роз`яснень з правових питань 1500,00 грн.; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру 2000,00 грн.; вартість послуг пов`язаних з збором доказів 1000,00 грн.; гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу 2000,00 грн.; поштова кореспонденція 500,00 грн. Однак, представник позивача у заяві про розподіл судових витрат від 11.07.2024 року просить не враховувати оплату за досудове врегулювання спору до відшкодування витрат на правничу допомогу. Таким чином, загальна сума, яку просить стягнути представник позивача в якості відшкодування витрат на правову допомогу, складає 7000,00 грн.

Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 р. по справі № 904/8308/17 дійшов висновку про те, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати Були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначений адвокатом в акті про виконання робіт обсяг робіт (послуг) суми та час витрачений на них адвокатом, на переконання суду, не відповідає рівню складності даної справи та обсягу виконаних адвокатом робіт.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, 28 червня 2024 року при ухвалені рішення в даній адміністративній справі, судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме: щодо стягнення витрат понесених на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При поданні даного адміністративного позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 6056,00 грн., що підтверджується квитанцією за № 234 від 24 квітня 2024 року (а.с.12).

Таким чином, 28 червня 2024 року при ухвалені рішення в даній адміністративній справі, судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме: щодо стягнення витрат по сплаті судового збору та витрат понесених на професійну правничу допомогу.

З урахуванням вищевикладеного, у зв`язку з тим, що при постановлені рішення у даній справі не вирішено питання розподілу судових витрати в частині витрат на правову допомогу, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, враховуючи співмірність ціни позову та заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу та з врахуванням письмових заперечень відносно суми гонорару, суд вважає, що клопотання представника позивача підлягає до задоволення частково та стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь позивача підлягає вартість витрат на професійну правову допомогу у розмірі 3 500,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6056,00 грн..

Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 143, 252, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити частково.

2. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівіс» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Тадеуша Костюшка, буд. 1, м. Львів, Львівська область, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн. (три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6056,00 грн. (шість тисяч п`ятдесят шість гривень 00 копійок).

3. У задоволенні решти частини клопотання представника позивача відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції

Суддя Д.В. Іванчулинець