Ухвала

від 17.12.2024 по справі 260/3131/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 грудня 2024 року

Київ

справа № 260/3131/24

адміністративне провадження № К/990/45778/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Львівської митниці на додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024 у справі № 260/3131/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВІС" до Львівської митниці про визнання дії та бездіяльності протиправними,

ВСТАНОВИВ:

28.11.2024 до суду вдруге надійшла касаційна скарга Львівської митниці (далі - скаржник), подана через підсистему "Електронний суд" 28.11.2024.

Попередню касаційну скаргу Верховний Суд повернув ухвалою від 22.11.2024 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. Суд зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Суд зауважив, що за встановленими судами обставинами позивач отримав послуги з професійної правничої допомоги на загальну суму 20000 грн, з яких досудове врегулювання спору 13000 грн. Водночас до відшкодування позивач заявив суму 7000 грн, тобто, яка не включає вартість послуг з досудового врегулювання спору. Суд першої інстанції керуючись висновками Верховного Суду, викладеними у питанні розподілу витрат на правничу допомогу, визнав, що критеріям співмірності відповідає сума 3500 грн, до якої і було зменшено заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу. Проте у касаційній скарзі наведені доводи про те, що підготовка і подання заяви в порядку частини восьмої статті 55 МК України не є правничою допомогою в суді. Приведене у касаційній скарзі обґрунтування не давало можливості встановити взаємозв`язок між доводами касаційної скарги і змістом судових рішень. Також суд зазначив, що касаційна скарга не містила обґрунтування посилання на статтю 137 КАС України, яка регулює питання витрат, пов`язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у вдруге поданій касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Суд вже роз`яснював скаржникові, що системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування пункту 3 частини дев`ятої статті 139 КАС України, а саме стосовно того, які саме дії сторони можна розцінювати як поведінку, що призвела до затягування розгляду справи та які дії слід розцінювати як подання явно необґрунтованих заяв і клопотань.

В подальшому скаржник із посиланням на постанови Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20 та від 14.02.2022 касаційне провадження К/9901/25070/21 зазначає, що сума на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн, яка призначена до відшкодування є неспівмірною з даною справою.

Отже, приведене у касаційній скарзі обґрунтування не відповідає визначеній підставі для касаційного оскарження судових рішень. Скаржник не обґрунтовує взаємозв`язку між доводами про недотримання судом критеріїв співмірності, які визначені частиною п`ятою статті 134 КАС України, і доводами щодо поведінки сторони.

Крім того, скаржник не зазначає, яку саме поведінку сторони у конкретно цій справі він вважає такою, що призвела до затягування розгляду справи та які дії слід розцінювати як подання явно необґрунтованих заяв і клопотань.

Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень. Вдруге подана касаційна скарга так і не містить обґрунтування, який саме розмір судових витрат на правничу допомогу за позицією ГУ ДПС відповідає критеріям співмірності.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Львівської митниці підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження додаткового рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024 .

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Львівської митниці на додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024 у справі № 260/3131/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВІС" до Львівської митниці про визнання дії та бездіяльності протиправними - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон