Рішення

від 01.08.2024 по справі 380/21545/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2024 рокусправа № 380/21545/23

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області, Державної судової адміністрації України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів керівника апарату Мостиського районного суду Львівської області ОСОБА_2 , про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до керівника апарату Мостиського районного суду Львівської області Квасниці Л.С. (81300, Львівська обл., м. Мостиська, вул. Михайла Грушевського, 1/9), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області (адреса місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Драгоманова, 25; ЄДРПОУ: 26306742), Державної судової адміністрації України (адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5; ЄДРПОУ: 26255795), в якому просив:

визнати незаконними дії керівника апарату Мостиського районного суду Львівської області, Лариси Квасниці, а також працівників апарату цього суду, які полягають у порушенні вимог пункту 1 Розділу II Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 №814, при реєстрації обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 №420221414000042, які надійшли від Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону з датою реєстрації 10 листопада 2022 року вхідний номер №5001, а також стосовно того, що на копії супроводжувального листа прокурора відсутній штамп суду, не вказана посада та прізвище працівника апарату суду, а лише проставлена кругла печатка канцелярії суду та стоїть підпис невідомої особи і вказана дата 04.11.2022, що не відповідає вимогам приписів пункту 3 Розділу II вказаної Інструкції;

визнати незаконними дії начальника ТУ ДСА в Львівській області Віктора Дейнеки щодо розгляду скарги на дії працівників апарату Мостиського районного суду Львівської області від 28.02.2023;

визнати незаконними дії керівництва ДСА України щодо розгляду скарги на дії начальника ТУ ДСА в Львівській області від 08.04.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у провадженні Мостиського районного суду Львівської області перебуває справа за кримінальним провадженням №420221414000042 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 368 Кримінального кодексу України. Під час судового розгляду кримінального провадження позивач встановив, що обвинувальний акт було зареєстровано в суді лише через 6 днів після його надходження. Окрім того, на копії супровідного листа, який надав суду прокурор, відсутній штамп суду, не вказана посада та прізвище працівника апарату суду, а лише проставлена кругла печатка канцелярії суду та стоїть підпис невідомої особи. Вказані обставини стали підставою для подання позивачем скарги на дії керівника та працівників апарату Мостиського районного суду Львівської області до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області. Проте на думку позивача, вказаний відповідач неналежно розглянув вказану скаргу та не вчинив дії, які зобов`язаний був вчинити за законом. Вказане стало підставою для звернення зі скаргою до Державної судової адміністрації України на такі дії керівника ТУ ДСА України в Львівській області, яку, на думку позивача, також не було розглянуто належним чином. Усі вказані обставини стали причиною звернення до суду із оскарженням відповідних дій керівника апарату Мостиського районного суду Львівської області ОСОБА_2 , Територіального управління Державної судової адміністрації в Львівській області та Державної судової адміністрації України.

Ухвалою від 18.09.2023 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до керівника апарату Мостиського районного суду Львівської області Квасниці Л.С., Територіального управління Державної судової адміністрації в Львівській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 380/21545/23 без змін.

Постановою Верховного Суду від 12.04.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року в частині відмови у відкритті провадження за позовними вимогами про визнання незаконними дій начальника ТУ ДСА в Львівській області Віктора Дейнеки щодо розгляду скарги на дії працівників апарату Мостиського районного суду Львівської області від 28.02.2023 та дії керівництва ДСА України щодо розгляду скарги на дії начальника ТУ ДСА в Львівській області від 08.04.2023 скасовано та направлено справу № 380/21545/23 в цій частині позовних вимог на новий судовий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду. В іншій частині ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року залишено без змін.

Матеріали справи було направлено до Львівського окружного адміністративного суду супровідним листом від 16.04.2024 №380/21545/23/18988/24 та отримано судом 29.04.2024.

Ухвалою від 03.05.2024 позовну заяву залишено без руху з підстав неточного зазначення позовних вимог та відсутності в справі документів, які подавались до позову.

04.06.2024 позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, у якій просив викласти позовні вимоги у наступній редакції:

визнати протиправною бездіяльність начальника ТУ ДСА в Львівській області Віктора Дейнеки щодо розгляду скарги на дії працівників апарату Мостиського районного суду Львівської області від 28.02.2023 року та зобов`язати порушити дисциплінарне провадження на підставі поданої скарги і за результатами проведення дисциплінарного провадження прийняти відповідне рішення та надати відповідь;

визнати протиправною бездіяльність керівництва ДСА України щодо розгляду скарги на дії начальника ТУ ДСА в Львівській області від 08.04.2023 та зобов`язати порушити дисциплінарне провадження стосовно начальника Територіального управління Державної судової адміністрації в Львівській області Віктора Дейнеки щодо неналежного розгляду скарги на дії працівників апарату Мостиського районного суду Львівської області від 28.02.2023.

Ухвалою від 10.06.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача керівника апарату Мостиського районного суду Львівської області ОСОБА_2 , запропоновано відповідачам у п`ятнадцятиденний строк з дати вручення цієї ухвали подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову та зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області надати до суду належним чином завірену копію Положення про Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області у п`ятнадцятиденний строк з дати вручення цієї ухвали.

Відповідач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області 25.06.2024 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що 02.03.2023 до територіального управління надійшла скарга ОСОБА_1 від 28.02.2023 на дії працівників апарату та голову Мостиського районного суду Львівської області. В межах розгляду зазначеної вище скарги, територіальним управління відібрано пояснення у керівника апарату Мостиського районного суду Львівської області. Здійснивши аналіз отриманої відповіді, 20.03.2023 територіальним управління підготовано та надано ОСОБА_1 відповідь на скаргу від 28.02.2023. Зокрема, керівником апарату Мостиського районного суду Львівської області вказано на виникнення неординарних ситуацій в організації роботи суду, пов`язаних із веденням воєнних дій в країні. Часте оголошення повітряних тривог та пошкодження енергетичної інфраструктури України, що мало наслідком тривале аварійне відключення від електропостачання Мостиського районного суду Львівської області, призвело до дестабілізації організації роботи суду у листопаді 2022 року. Керівництвом Мостиського районного суду Львівської області дано розпорядження старшому секретарю канцелярії суду здійснювати реєстрацію та опрацювання вхідної кореспонденції в автоматизованій системі документообігу суду по мірі технічної можливості, зокрема після налаштування та приведення до нормального режиму роботи комп`ютерної техніки та автоматизованих програм. З урахуванням наведеного, обвинувальний акт та матеріали досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42022141410000042, які надійшли до Мостиського районного суду Львівської області 04.11.2022, зареєстровані у автоматизованій системі документообігу суду лише 10.11.2022 за вхідним № 5001/22. Водночас, керівник апарату зазначив, що в діях працівників апарату Мостиського районного суду Львівської області суду жодних порушень не вбачає. Разом з тим зазначаємо, що відповідно до ч. 2 ст. 154 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та пункту 7 Положення начальник Територіального управління за поданням голови суду застосовує до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладає дисциплінарні стягнення відповідно до законодавства про державну службу. Отже, при розгляді скарги ОСОБА_1 від 02.03.2023 Територіальне управління діяло відповідно до своїх повноважень.

Разом з відзивом відповідач подав до суду витребуване Положення про Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області.

Відповідач Державна судова адміністрація України 01.07.2024 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що 12.05.2023 на адресу ДСА України надійшла скарга ОСОБА_1 від 08.04.2023 на дії начальника ТУ ДСА України в Львівській області. З метою перевірки обставин, викладених в зазначеній вище скарзі, ДСА України було зроблено запити на ім`я ТУ ДСА України в Львівській області, голови та керівника апарату Мостиського районного суду Львівської області. На вказані листи, на адресу ДСА України надійшли пояснення з приводу обставин скарги ОСОБА_1 від 19.05.2023 №185/2023 (керівник апарату суду), 25.05.2023 №04-747/23 (ТУ ДСА в Львівській області), 08.06.2023 №199/23 (голова суду). Здійснивши аналіз обставин скарги, з урахуванням наданих пояснень від суду та ТУ ДСА України в Львівській області, листом ДСА України від 08.06.2023 №с984-23- 1202/23 ОСОБА_1 надано відповідь на скаргу від 08.04.2023.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

На розгляді Мостиського районного суду Львівської області перебуває кримінальна справа №448/1504/22, номер провадження №420221414000042 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 368 Кримінального кодексу України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища).

Як видно з матеріалів справи, обвинувальний акт по вказаній справі було надіслано до Мостиського районного суду Львівської області Львівською спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Західного регіону супровідним листом від 04.11.2022 та зареєстровано судом 10.11.2022.

Позивач звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області із скаргою від 28.02.2023, у якій зазначив, що звернувся до Мостиського районного суду з письмовим запитом, в якому просив підтвердити дату надходження обвинувального акту до суду. На вказаний запит надійшла відповідь за підписом голови Мостиського районного суду Львівської області Юрія Білоуса від 02.12.2022, зі змісту якої вбачається, що обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування надійшов до суду від Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері західного регіону 04.11.2022 нарочно. Вхідний реєстраційний номер № 5001/22 від 10.11.2022. Позивач вказує, що на оригіналі супроводжувального листа прокурора вказано дату реєстрації обвинувального акта - 10.11.2022 та стоїть реєстраційний номер № 5001, але на копії супроводжувального листа, яку прокурор пред`явив суду стоїть не штамп, а кругла печатка канцелярії суду, а під нею вказана дата 04.11.2022. Позивач вважає, що працівниками апарату Мостиського районного суду Львівської області було допущено порушення Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, оскільки обвинувальний акт з додатками не був зареєстрований в день надходження, як того вимагають відповідні нормативно правові акти. У зв`язку із цим просив розглянути вказану скаргу та надати відповідь на наступні питання:

а) Чи були дотримані вимоги нормативно-правових актів, які регулюють правила з діловодства при реєстрації обвинувального акта з додатками, скерованого прокурором до суду та зареєстрованого 10.11.2022 за вхідним № 5001;

б) Чи були об`єктивні причини не здійснювати реєстрацію обвинувального акта у день його надходження, якщо припустити, що він дійсно надійшов нарочно 04.11.2022, як про це вказано у письмовій відповіді голови суду;

в) Як мав діяти у цій ситуації голова Мостиського районного суду Львівської області, ОСОБА_3 .

Листом від 20.03.2024 №С28-23-32/23 відповідач повідомив позивача, що згідно з поясненнями, наданими керівником апарату Мостиського районного суду Львівської області, у провадженні суду перебуває кримінальне провадження №42022141410000042 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 368 КК України. Обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні було доставлено працівником Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західною регіону наручно під кінець другої половини робочого дня 04.11.2022. Крім цього зазначено, що 04.11.2022 припало на п`ятницю, а період часу, в який було доставлено зазначене кримінальне провадження - орієнтовно 15:45-16:15 год., що фактичне унеможливило здійснити реєстрацію даного документа у день надходження. При цьому, наступним робочим днем був понеділок - 07.11.2022. Разом з тим наголошено, що починаючи із жовтня місяця, враховуючи масовані ракетні удари агресора (російської федерації), які спричинили шкоду енергетичній системі України. в Мостиському районному суді, поряд із віяловими вимкненнями електропостачання, часто застосовувались і позачергові вимкнення електропостачання. Неодноразові оголошення повітряних тривог протягом робочого дня, аварійні вимкнення електропостачання спричинили збій у роботі комп`ютерної техніки і програм, що вплинуло на звичну роботу суду. У зв`язку з цим. керівництвом суду було надані розпорядження старшому секретарю канцелярії суду протягом наступних днів листопада 2022 року приймати вхідну кореспонденцію, в тому числі процесуальні документи; здійснювати їх опрацювання користувачами автоматизованої системи, відповідно до функціональних обов`язків, після налаштування та приведення до нормального режиму роботи комп`ютерної техніки та програм. Також, керівником апарату Мостиського районного суду Львівської області повідомлено, що у зв`язку з викладеними обставинами, склалися об`єктивні причини фізичної неможливості реєстрації в автоматизованій системі документообігу сулу ряду процесуальних документів, в тому числі і вказаних вище процесуальних документів, а також іншої вхідної кореспонденції у день їх надходження до суду та протягом декількох наступних робочих днів. Разом з цим зазначено, що після стабілізації енергопостачання Мостиського районного суду Львівської області. 10.11.2022 було здійснено первинну реєстрацію отриманої вхідної кореспонденції, зокрема і обвинувального .акту та реєстру матеріалів досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42022141410000042 за вхідним номером 5001/22. Що стосується дій голови Мостиського районного суду Львівської області, відповідач зазначив, що голова суду, як адміністративний керівник і суддя, у своїй діяльності керується Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Судді, як носії судової влади, при здійсненні правосуддя є незалежними від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підпорядковуються лише закону. Держава охороняє самостійність і незалежність суддів, встановлюючи спеціальні гарантії, які стосуються не тільки особливого порядку призначення і обрання суддів, а й притягнення їх до відповідальності та звільнення з посади.

Не погодившись із такою відповіддю, позивач звернувся до Державної судової адміністрації зі скаргою на дії начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області від 08.04.2024, у якій просив порушити дисциплінарне провадження щодо начальника Територіального управління Державної судової адміністрації в Львівській області Віктора Дейнеки з метою вирішення питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та зобов`язати ТУ ДСА в Львівській області здійснити належну перевірку обставин, викладених у скарзі з метою вжиття заходів по недопущенню у майбутньому порушень щодо ведення діловодства в суді. Під час проведення перевірки з`ясувати наступні питання: -яким чином на копії супроводжувального листа прокуратури стоїть дата надходження обвинувального акту 04.11.2022, тоді як на його оригіналі вказана дата - 10.11.2022; -хто з працівників апарату суду приймав та реєстрував вказану кореспонденцію; -чи відповідають вимогам Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах дії працівників апарату суду щодо реєстрації вказаної кореспонденції; -хто конкретно надав розпорядження про реєстрацію обвинувального акту саме 10.11.2022 і яке це було розпорядження (усне чи письмове); -чи відповідають дії пов`язані з виданням такого розпорядження з огляду на положення Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах; -яка кількість кореспонденції надійшла до суду саме 4 листопада 2022 року і коли в цей день-4.11.2022 (в який час - о котрій годині) було вимкнення електроенергії в суді , якщо таке мало місце і який період тривало таке відключення і яка кількість вхідної кореспонденції залишилась незареєстрованою; -чи проводилась реєстрація вхідної кореспонденції в період з 7 по 10 листопада 2022 року та коли ця кореспонденція надійшла до суду; -чи видавались аналогічні розпорядження щодо реєстрації іншої кореспонденції, що надійшла до суду в період з 4 по 10 листопада 2022 року; -шляхом огляду журналу осіб, які відвідували суд 4 листопада 2022 року встановити в який час прибув до суду працівник прокуратури, який, як проте вказується у відповіді на скаргу, нарочно надав обвинувальний акт в цей день; витребувати від підприємства «Обленерго» інформацію про відключення електроенергії в період з 4 по 10 листопада 2022 року; -витребувати в відділу МНС інформацію про оголошення повітряних тривог в період з 4 по 10 листопада 2022 року; -надати відповідну правову оцінку діям керівника апарату суду та голові цього суду, не як судді, а як адміністративному керівникові щодо дотримання вимог Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах.

Листом від 08.06.2023 №С984-23-1202/23 відповідач повідомив позивача, що згідно зі статтею 16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду. Однак скарга позивача на дії працівників апарату та голови Мостиського районного суду Львівської області від 28.02.2023 подана до Територіального управління без дотримання порядку підлеглості, оскільки працівники апарату Мостиського районного суду Львівської області підпорядковуються керівникові апарату цього суду. Крім того зазначено, що суддя набуває адміністративні повноваження шляхом дотримання відповідного порядку. Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження шляхом подання скарги на дії судді до Вищої ради правосуддя (розділ VI Закону). Таким чином, начальник Територіального управління не є вищим органом (вищою посадовою особою) по відношенню до голови Мостиського районного суду Львівської області. Своєю чергою Територіальним управлінням у межах розгляду скарги від 28.02.2023 було відібрано пояснення у керівника апарату Мостиського районного суду Львівської області. Здійснивши аналіз отриманої інформації, було підготовлено та надано відповідь. Зокрема, керівником апарату Мостиського районного суду Львівської області вказано на виникнення неординарних ситуацій в організації роботи суду, пов`язаних із веденням воєнних дій в країні. Часте оголошення повітряних тривог та пошкодження енергетичної інфраструктури України, що мало наслідком тривале аварійне відключення від електропостачання Мостиського районного суду Львівської області, та призвело до дестабілізації організації роботи суду у листопаді 2022 року. Керівництвом Мостиського районного суду Львівської області дано розпорядження старшому секретарю канцелярії суду здійснювати реєстрацію та опрацювання вхідної кореспонденції в автоматизованій системі документообігу суду по мірі технічної можливості, зокрема, після налаштування та приведення до нормального режиму роботи комп`ютерної техніки та автоматизованих програм. На підставі наведеного та з урахуванням того, що контроль за дотриманням виконавської та службової дисципліни працівниками апарату суду здійснює керівник апарату суду, начальник Територіального управління у своїй відповіді на скаргу, надану листом від 20.03.2023 № С28-23-32/23, вказав на те, що керівником апарату Мостиського районного суду Львівської області в діях працівників апарату суду жодних порушень не вбачає. Таким чином, підстави для порушення дисциплінарного провадження стосовно начальника Територіального управління Віктора Дейнеки за результатами розгляду Територіальним управлінням скарги від 28.02.2023 відсутні.

Не погодившись із вказаними відповідями відповідача, позивач звернувся до суду із позовом.

Оскільки ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 про відмову у відкритті провадження в частині вимог, спрямованих до керівника апарату Мостиського районного суду Львівської області Лариси Квасниці, а також працівників апарату цього суду, було залишено без змін рішеннями судів апеляційної та касаційної інстанції, суд розглядає справу лише в межах заявлених вимог до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області та Державної судової адміністрації України.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межахзаконуі тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченійзакономформі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Згідно із частиною першою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Нормативним актом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, є Закон України від02.06.2016№1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон №1402-VIII).

Відповідно до частин першої та третьої статті 6 Закону №1402-VIII здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Згідно з частинами 1-6 статті 155 Закону №1402-VIII, організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату. Положення про апарат суду розробляється на підставі типового положення про апарат суду та затверджується зборами суддів відповідного суду. Тимчасове положення про апарат новоутвореного суду затверджується тимчасово виконуючим обов`язки керівника апарату цього суду. Керівник апарату суду несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу, функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, інформує збори суддів про свою діяльність. Збори суддів можуть висловити недовіру керівнику апарату суду, що має наслідком звільнення його з посади. Керівника апарату місцевого суду, його заступника призначає за погодженням голови відповідного суду на посаду та звільняє з посади начальник відповідного територіального управління Державної судової адміністрації України, а керівників апаратів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду, Верховного Суду, їх заступників призначає за погодженням голови відповідного суду на посаду та звільняє з посади Голова Державної судової адміністрації України. Керівник апарату суду призначає на посаду та звільняє з посади працівників апарату суду, застосовує до них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення. Добір працівників апарату суду здійснюється на конкурсній основі, крім випадків переведення державних службовців відповідно до законодавства про державну службу. Правовий статус працівників апарату суду визначаєтьсяЗаконом України"Про державну службу" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Наказом Державної судової адміністрації України 08.02.2019 № 131 затверджене Типове положення про апарат суду.

Пунктом 12 Типового положення про апарат суду встановлено, що керівник апарату суду призначає на посаду та звільняє з посади працівників апарату суду, застосовує до них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення. Добір працівників апарату суду здійснюється на конкурсній основі (крім помічника голови суду, помічника заступника голови суду, помічника секретаря судової палати, помічника судді - члена Ради суддів України, помічників суддів, прес-секретаря, працівників, які виконують функції з обслуговування, робітників) і в порядку переведення державних службовців відповідно до законодавства про державну службу. Призначення на посаду та звільнення з посади помічника голови суду, помічника заступника голови суду, помічника секретаря судової палати, помічника судді - члена Ради суддів України, помічника судді здійснюється відповідно доПоложення про помічника (помічників) судді.

Відповідно до частини 4статті 5 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII(далі -Закон № 889-VIII)особливості правового регулювання державної служби в системі правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

З усіх наведених норм випливає, що суб`єктом притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників апарату суду є керівник апарату відповідного суду.

Водночас, оскільки у вказаній справі предметом спору не є дії працівників апарату Мостиського районного суду, які полягають у можливому порушенні правил діловодства, правова оцінка суду вказаним діям працівників апарату суду не надається.

Позивач обґрунтовує свій позов неналежним розглядом його скарги до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області на дії працівників апарату Мостиського районного суду Львівської області від 28.02.2023 та неналежним розглядом скарги до Державної судової адміністрації України на дії начальника ТУ ДСА в Львівській області від 08.04.2023.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їмКонституцією Україниправа вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регламентовані Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР ( із змінами і доповненнями) даліЗакон № 393/96-ВР.

Статтею 1Закону № 393/96-ВР передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до статті 4 Закону № 393/96-ВР до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 16Закону № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Відповідно до статті 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Відповідно до статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

У своїй скарзі до ТУ ДСА України в Львівській області від 28.02.2023 позивач вказує про порушення, допущені працівниками апарату Мостиського районного суду Львівської області, які полягали у несвоєчасному прийнятті та реєстрації в системі діловодства суду обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується позивач. У вказаній скарзі позивач просив вказати, зокрема, чи були дотримані вимоги нормативно-правових актів, які регулюють правила з діловодства при реєстрації обвинувального акта з додатками, скерованого прокурором до суду та зареєстрованого 10.11.2022 за вхідним № 5001; чи були об`єктивні причини не здійснювати реєстрацію обвинувального акта у день його надходження, якщо припустити, що він дійсно надійшов нарочно 04.11.2022, як про це вказано у письмовій відповіді голови суду; як мав діяти у цій ситуації голова Мостиського районного суду Львівської області, ОСОБА_3 . У скарзі покликається, зокрема, на пункти 4.11 та 4.26 Положення про Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області.

Згідно з частинами 1, 3, 4, 6 статті 151 Закону №1402-VIII, Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом. Державна судова адміністрація України має територіальні управління. Рішення про утворення територіальних управлінь та визначення їх кількості приймається Державною судовою адміністрацією України за погодженням з Вищою радою правосуддя. Правовий статус посадових осіб Державної судової адміністрації України, її територіальних управлінь визначаєтьсяЗаконом України«Про державну службу». Положення про Державну судову адміністрацію Українита типове положення про її територіальне управління затверджуються Вищою радою правосуддя після консультацій з Радою суддів України.

Згідно з частинами 1, 2, 4, 7 статті 154 Закону №1402-VIII, територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України. Територіальне управління Державної судової адміністрації України очолює начальник, який призначається на конкурсній основі на посаду і звільняється з посади Головою Державної судової адміністрації України. Начальник територіального управління Державної судової адміністрації України призначає за погодженням голови місцевого суду на посаду керівника апарату місцевого суду, заступника керівника апарату місцевого суду та звільняє їх з посади, застосовує за поданням голови місцевого суду до них заохочення або накладає дисциплінарні стягнення відповідно до закону; присвоює керівнику апарату місцевого суду, його заступнику ранги державного службовця відповідно до законодавства про державну службу. Територіальні управління Державної судової адміністрації України здійснюють свою діяльність відповідно до положення про них, що затверджується Головою Державної судової адміністрації України на підставі типового положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України.

Станом на момент звернення позивача до відповідача було чинним Типове положення про територіальні управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затверджене Наказом Державної судової адміністрації України від 15.07.2015 №104 (втратило чинність з 10.05.2023 на підставі Наказу Державної судової адміністрації України №229) (далі Типове положення).

Пунктами 1-3 Типового положення передбачено, що територіальні управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - територіальні управління) є територіальними органами Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України) та їй підпорядковуються. Територіальні управління утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Територіальні управління у своїй діяльності керуютьсяКонституцієюі законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, рішеннями з`їзду суддів України та Ради суддів України,Положенням про ДСА України, наказами ДСА України, рішеннями колегії ДСА України, іншими нормативно-правовими актами та цим Положенням. Основним завданням територіальних управлінь є організаційне забезпечення діяльності місцевих судів та фінансове забезпечення місцевих загальних судів з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів цих судів та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування. Організаційне забезпечення становлять заходи матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, організаційно-технічного характеру, ведення судової статистики, діловодства та архіву суду.

Пунктами 4.11 та 4.26 Типового положення передбачено, що територіальні управління, зокрема, контролюють стан діловодства, зокрема, процеси, що забезпечують документування управлінської інформації і організацію роботи зі службовими документами в місцевих судах; здійснюють розгляд звернень громадян з питань, що належать до їх повноважень, виявляють причини і умови, що породжують заяви та скарги громадян, і вживають заходів до їх усунення.

Пунктами 5.2-5.3 Типового положення передбачено, що територіальні управління мають право вживати заходів щодо контролю за станом діловодства, діяльності служби судових розпорядників та наявністю матеріальних цінностей, які обліковуються у місцевих загальних судах; за результатами контрольних заходів ініціювати питання про усунення виявлених порушень та притягнення до відповідальності осіб, які допустили порушення.

Пунктами 7.8-7.9 Типового положення передбачено, що начальник територіального управління за поданням голови місцевого суду призначає на посаду керівника апарату місцевого суду, заступника керівника апарату місцевого суду та звільняє їх з посади; за поданням голови місцевого суду застосовує до керівників апарату суду, їх заступників заохочення або накладає дисциплінарні стягнення відповідно до закону.

Із аналізу наведених правових норм випливає, що територіальні управління Державної судової адміністрації здійснюють контроль стану діловодства, зокрема, процеси, що забезпечують документування управлінської інформації і організацію роботи зі службовими документами в місцевих судах та координують діяльність керівників апаратів місцевих судів. При цьому, суд приходить до висновку, що такі повноваження територіальних управлінь зводяться до контролю за належним матеріальним, фінансовим, організаційно-технічним та інформаційним забезпеченням місцевих судів з метою гарантування здійснення ними правосуддя у встановленому законом порядку.

Водночас, територіальні управління Державної судової адміністрації України не наділені повноваженнями безпосередньо притягати працівників апарату суду до дисциплінарної відповідальності, оскільки, як уже зазначалося судом, такі повноваження покладені законом безпосередньо на керівника апарату відповідного суду. Однак територіальні управління можуть вказати на виявлені недоліки керівнику апарату суду, як особі, наділеній відповідними повноваженнями.

Суд зазначає, що при розгляді скарги позивача у листі-відповіді відповідачем проаналізовано питання, порушені позивачем при поданні скарги щодо порушеного, на думку позивача, порядку реєстрації обвинувального акту в системі документообігу суду. З метою належного розгляду скарги відповідачем було отримано пояснення від керівника апарату Мостиського районного суду Львівської області, з яких вбачається, що керівник апарату не вбачає жодних порушень в діях працівників апарату цього суду.

Суд також наголошує, що згідно з частиною другою статті 154 Закону №1402-VIII та пунктом 7.2 Типового положення начальник територіального управління ДСА України має право накладати дисциплінарне стягнення на керівника апарату суду або його заступника за поданням голови відповідного суду.

Тобто, наявність відповідного подання голови суду є обов`язковою умовою для притягнення керівника апарату суду до дисциплінарної відповідальності.

Оскільки за змістом спірних правовідносин головою Мостиського районного суду Львівської області не направлялось відповідне подання до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області, у відповідача були відсутні підстави для притягнення керівника апарату вказаного суду до відповідальності та накладення на неї дисциплінарного стягнення.

При цьому суд також враховує, що позивачем за змістом скарги від 28.02.2023 фактично не заявлялись вимоги щодо притягнення керівника апарату Мостиського районного суду Львівської області та/або його працівників до дисциплінарної відповідальності.

Щодо вимоги позивача оцінити дії голови Мостиського районного суду Львівської області, зазначеної у скарзі, суд зазначає, що судді, як носії судової влади, при здійсненні правосуддя є незалежними від будь-якого впливу і підпорядковуються лише закону. Держава охороняє самостійність і незалежність суддів, встановлюючи спеціальні гарантії, які стосуються не тільки особливого порядку призначення і обрання суддів, а й притягнення їх до відповідальності та звільнення з посади. Процесуальні дії судді, законність та обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом оцінки лише при їх перегляді в апеляційному та касаційному порядку. У разі ж вчинення суддею дисциплінарного проступку, такого суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності Вищою радою правосуддя у порядку, визначеному законом. Отже, вказаний відповідач в силу закону не наділений повноваженнями давати правову оцінку рішенням, діям чи бездіяльності суддів на предмет їх відповідності нормам права. Перебування судді на посаді голови суду жодним чином не позбавляє його гарантій незалежності та самостійності, встановлених законом.

Отже судом встановлено, що відповідач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області вжило у межах своїх повноважень усіх заходів при розгляді скарги ОСОБА_1 , тому не вчинило протиправних дій чи бездіяльності, відповідно у суду немає підстав зобов`язувати відповідача до вчинення будь-яких дій.

Щодо вимоги позивача зобов`язати Державну судову адміністрацію України порушити дисциплінарне провадження щодо начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області суд зазначає таке.

Повноваження Державної судової адміністрації України передбачені частиною першою статті 152 Закону №1402-VIII, серед яких зазначено наступні: 1) представляє суди у відносинах із Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік у межах повноважень, визначених цим Законом; 2) забезпечує належні умови діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених цим Законом; 3) вивчає практику організації діяльності судів, розробляє і вносить у встановленому порядку пропозиції щодо її вдосконалення; 4) вивчає кадрові питання апарату судів, прогнозує потребу у спеціалістах, здійснює замовлення на підготовку відповідних спеціалістів; 5) забезпечує необхідні умови для підвищення кваліфікації працівників апарату судів, створює систему підвищення кваліфікації; 6) організовує роботу з ведення судової статистики, діловодства та архіву; контролює стан діловодства в судах; 7) готує бюджетний запит; 8) організовує комп`ютеризацію судів для здійснення судочинства, діловодства, інформаційно-нормативного забезпечення судової діяльності та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджує Загальний класифікатор спеціалізацій суддів та категорій справ; забезпечує суди необхідними технічними засобами фіксування судового процесу в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування відповідних судів; 9) забезпечує впровадження електронного суду; здійснює заходи щодо організації обміну електронними документами між судами та іншими державними органами і установами; 10) забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; 11) взаємодіє з відповідними органами та установами, в тому числі інших держав, з метою вдосконалення організаційного забезпечення діяльності судів; 12) розробляє та затверджує за погодженням із Вищою радою правосуддяТипове положення про апарат суду; 12-1) надає у випадках, передбачених цим Законом, Вищій раді правосуддя консультативний висновок, який є офіційним документом, що містить рекомендації та пропозиції щодо кількості суддів у суді (крім Верховного Суду), кількості суддів в апеляційній палаті вищого спеціалізованого суду; 13) організовує діяльність служби судових розпорядників; 14) контролює діяльність Cлужби судової охорони; 15) затверджує положення про бібліотеку суду; 16) здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Державної судової адміністрації України; 17) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Відповідно дочастини шостоїстатті 151 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" після консультацій з Радою суддів України Вищою радою правосуддя рішенням від 17.01.2019 №141/0/15-19 затверджено Положення про Державну судову адміністрацію України (далі Положення №141/0/15-19).

Згідно з пунктами 1-3 Положення №141/0/15-19 Державна судова адміністрація України (ДСА України) є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом. ДСА України підзвітна Вищій раді правосуддя у межах, визначених законом. ДСА України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів. Організаційне забезпечення становлять заходи матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, організаційно-технічного характеру, ведення судової статистики, діловодства та архіву суду. Територіальними органами ДСА України є територіальні управління Державної судової адміністрації України (далі - територіальні управління). Рішення про утворення, реорганізацію та ліквідацію територіальних управлінь, визначення їх кількості приймається ДСА України за погодженням з Вищою радою правосуддя.

Згідно з пунктом 5 Положення №141/0/15-19, основними завданнями ДСА України є:

1) організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом;

2) забезпечення належних умов діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених законом;

3) забезпечення виконання рішень про утворення чи припинення (ліквідацію) судів у межах повноважень, визначених законом.

З аналізу вищенаведеного випливає, що завданнями ДСА України є перш за все забезпечення належних матеріальних, організаційно-технічних та фінансових умов діяльності судів для забезпечення здійснення ними правосуддя у належному порядку.

Згідно з підпунктом 19 пункту 9 Положення №141/0/15-19 голова ДСА України призначає на посаду та звільняє з посади начальників територіальних управлінь ДСА України, їх заступників, застосовує до них заохочення й накладає дисциплінарні стягнення у порядку, визначеному законодавством про державну службу, в тому числі приймає рішення про переведення начальника територіального управління або його заступника на рівнозначну або нижчу посаду до іншого територіального управління у порядку, визначеномупунктом 1частини першої статті 41 Закону України "Про державну службу".

Наведене свідчить, що голова ДСА України уповноважений за законом накладати дисциплінарні стягнення на начальників територіальних управлінь ДСА України.

Частинами 1-2 статті 68 Закону України «Про державну службу» передбачено, що дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження):

міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства;

суб`єктом призначення - стосовно інших державних службовців.

Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються):

на державних службовців, які займають посади державної службикатегорії "А":

зауваження - суб`єктом призначення;

інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії;

на державних службовців, які займають посади державної службикатегорій "Б"і"В":

зауваження - суб`єктом призначення;

інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Таким чином,Законом України «Про державну службу»передбачено, що особою, уповноваженою ініціювати дисциплінарне провадження та приймати рішення за його результатами є суб`єкт призначення.

З наведеного випливає, що згідно вказаних імперативних норм законодавства, ініціювання дисциплінарного провадження стосовно начальників територіальних управлінь ДСА України належить до повноважень Голови Державної судової адміністрації України та є його дискреційним повноваженням.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовним органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02 червня 2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

З урахуванням вищевикладеного, вимога позивача про зобов`язання Державної судової адміністрації України порушити дисциплінарне провадження стосовно начальника Територіального управління Державної судової адміністрації в Львівській області не підлягає задоволенню, оскільки задоволення такої вимоги означатиме втручання у дискреційні повноваження відповідача, що суперечитиме принципу пропорційності та правової визначеності.

Щодо вимоги позивача про витребування у Мостиського районного суду Львівської області матеріалів, зазначених у скарзі від 08.04.2024 та надання оцінки діям керівника апарату суду, суд звертає увагу, що за статтею 16 Закону України "Про звернення громадян" скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі. Оскільки голова ДСА України не є вищою посадовою особою щодо керівника та працівників апарату суду у порядку підлеглості та не уповноважений законом на накладення на вказаних службовців дисциплінарних стягнень, у вказаного відповідача були відсутні підстави та повноваження на вчинення відповідних дій, про що відповідачем було вірно зазначено у листі-відповіді на скаргу.

Що стосується вимоги позивача про надання оцінки діям голови суду, то суд вже неодноразово звертав увагу позивача, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначено умови виконання професійних обов`язків суддів та правові засоби, за допомогою яких забезпечується реалізація конституційних гарантій самостійності судів та незалежності суддів. Зокрема, статтею 6 Закону встановлено заборону втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповагу до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації в будь-якій формі з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду. Також вказана стаття зобов`язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб поважати незалежність суддів та не посягати на неї. З огляду на це будь-які незаконні втручання або вплив на суд чи суддів, є неприпустимими та мають наслідком відповідальність, встановлену законом. Рішення, дії та бездіяльність суддів в межах розгляду справи можуть бути предметом дослідження та оцінки лише при їх перегляді в апеляційному та касаційному порядку. Відтак вказана вимога позивача була звернена до неналежного органу та не могла бути виконана.

Суд зазначає, що норма ст. 19 Основного Закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

При цьому вжите законодавцем формулювання «на підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Водночас протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

У даній справі позовні вимоги фактично спрямовані на визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України та її територіального підрозділу щодо непритягнення до відповідальності осіб, щодо дій яких позивач звертався зі скаргами. Однак, як встановлено судом, відповідачами у даній справі вчинено усі необхідні дії по розгляду скарг позивача у визначеному Законом № 393/96-ВР порядку.

До подібного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.02.2024 у справі № 990/175/23.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Частиною 1статті 77 КАС Українизакріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2статті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

За приписами частини 1статті 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положеньстатті 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до приписівстатті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частиною першоюстатті 245 КАС Українипри вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимогст.139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу Перехідні положення КАС України, суд,

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області (адреса місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Драгоманова, 25; ЄДРПОУ: 26306742), Державної судової адміністрації України (адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5; ЄДРПОУ: 26255795), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів керівника апарату Мостиського районного суду Львівської області ОСОБА_2 (81300, Львівська обл., м. Мостиська, вул. Михайла Грушевського, 1/9) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна