Постанова

від 02.08.2024 по справі 520/24627/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2024 р. Справа № 520/24627/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 (суддя: Єгупенко В.В., м. Харків) по справі № 520/24627/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ"

до Львівської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТІ» (далі по тексту позивач, ТОВ «АРТІ») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці Державної митної служби України (далі по тексту відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби № UA209000/2023/000195/2 від 14.08.2023;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2023/000427 від 14.08.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішення Львівської митниці Державної митної служби № UA209000/2023.000195/2 від 14.08.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2023/000427 від 14.08.2023 є протиправними.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 по справі № 520/24627/23 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІ» (м. Харків, Салтівське шосе, 67-А) до Львівської митниці Державної митної служби України (місто Львів, вул.Костюшко, буд. 1) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовлено.

Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 по справі № 520/24627/23 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, з викладених підстав, вказує, що надані до митного оформлення документи не містять числових розбіжностей, які мають вплив на визначення митної вартості товарів. Водночас, відповідачем не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів та не обґрунтовано неможливість визначити митну вартість на підставі наданих апелянтом документів. Вказує, що відповідач не підтвердив аргументованими доводами наявність у поданих документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зазначає, що, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, відповідач не надав пояснення щодо коригувань на обсяг партії, не навів жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 МК України. Відповідачем ані у рішенні про коригування митної вартості товару, ані у відзиві на позовну заяву не було здійснено порівняння товарів за поданою МД та МД, яка була застосована ним у якості джерела коригування.

Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТІ» подало для митного оформлення митну декларацію № 23UA209190039124U3 від 14.08.2023 з метою ввезення в Україну конвеєрних стрічок з вулканізованої гуми, що армовані тільки текстильними матеріалами. Вартість товару була визначена за ціною контракту №ARKAIL-2017 від 01.05.2017 у розмірі 1 788 181,72 грн., що еквівалентно 44 916,00 дол. США.

Як вбачається з матеріалів справи, разом із митною декларацією позивач надав до Львівської митниці ДМС України документи для підтвердження митної вартості товару, а саме:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу ARKAIL-2017 від 01.05.2017;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 28.12.2018;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 24.12.2019;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 24.12.2020;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 4 від 24.01.2022;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 5 від 25.01.2023;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 6 від 10.05.2023;

- специфікацію № 34 від 16.06.2023 до зовнішньоекономічного договору (контракт) купівлі-продажу ARKAIL-2017 від 01.05.2017;

- рахунок-проформу (Proforma invoice) № KL-AT-2307 від 17.04.2023;

- переклад рахунку-проформи (Proforma invoice) № KL-AT-2307 від 17.04.2023;

- рахунок-фактуру (Commercial invoice) № KL-AT-2307 від 16.06.2023;

- переклад рахунку-фактури (Commercial invoice) № KL-AT-2307 від 16.06.2023;

- специфікацію № 1 до інвойсу № KL-AT-2307 від 16.06.2023;

- специфікацію № 2 до інвойсу № KL-AT-2307 від 16.06.2023;

- коносамент (Bill of landing) № UTRUST23060828 від 19.06.2023;

- автотранспортну накладну (Road consignment note) № 3287-1 від 08.08.2023;

- автотранспортну накладну (Road consignment note) № 3287-2 від 08.08.2023;

- сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 23С3326А2617/00024 від 20.06.2023;

- пакувальний лист (Packing list) № KL-AT-2307 від 16.06.2023;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 01.04.2023;

- переклад прейскуранту (прайс-листу) виробника товару від 01.04.2023;

- розрахунок ціни (калькуляція) від 16.06.2023;

- переклад розрахунку ціни (калькуляції) від 16.06.2023;

- каталог продукції від 01.01.2022;

- договір (контракт) про перевезення № 0103 від 01.03.2023;

- договір (контракт) про перевезення № 1107L/1 від 11.07.2022;

- договір (контракт) про перевезення № 204018-118 від 04.01.2018;

- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 2873 від 08.08.2023;

- банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг № 14731 від 09.08.2023;

- довідку про транспортні та складські витрати від 08.08.2023 № 0808-4;

- перепустку № 63142 від 14.08.2023;

- перепустку № 63143 від 14.08.2023;

- копію митної декларації країни відправлення № 310120230517950399 від 16.06.2023.

Після подання МД № 23UA209190039124U3 від 14.08.2023 та аналізу наданих до неї документів та інформації відповідачем було розпочато процедуру консультацій із позивачем.

У зв`язку з непідтвердженням митної вартості товару відповідачем декларанту було запропоновано надати наступні додаткові документи за переліком, визначеним ст. 53 МК України, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, у разі їх наявності; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснювалися за умовами договору (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими організаціями.

Позивач у відповідь на вимогу відповідача про надання додаткових документів від 14.08.2023 направив лист № 1/14/08/2023 від 14.08.2023, в якому зазначив, що разом з МД № 23UA209190039124U3 від 14.08.2023 було подано всі наявні документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару, можливість надати інші додаткові документи на даний момент та впродовж наступних 10 діб відсутня.

За результатами проведеного контролю визначення митної вартості відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000195/2 від 14.08.2023.

Відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2023/000427 вiд 14.08.2023.

З урахуванням коригувань, визначених у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000195/2 від 14.08.2023, позивач подав скориговану митну декларацію № 23UA209190039223U1 від 15.08.2023, за якою товар було випущено у вільний обіг на території України.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими рішенням про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000195/2 від 14.08.2023 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209190/2023/000427 від 14.08.2023, звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000195/2 від 14.08.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2023/000427 від 14.08.2023.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України (далі - МК України), метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. (ч. 2 ст. 52 МК України).

Приписами ст. 53 МК України визначений перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. (ч. 2 ст. 53 МК України)

Аналіз наведених положень свідчить, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 54 МК України)

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. (ч. 3 ст. 54 МК України)

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. (ч. 5 ст. 54 МК України)

Приписами частин 1, 2 ст. 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

За змістом статей 57, 58 МК України, митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні наведених норм, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наведене свідчить, що саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Подібна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 7 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625.

Також, колегія суддів зазначає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом з цим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначений висновок відповідає позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 19.03.2019 по справі 810/4116/17, від 13.10.2020 по справі № 826/13139/15.

Колегія суддів зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Подібна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16.

За наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару, а саме заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про його митну вартість та відсутність у документах, поданих до митного оформлення, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари.

Так, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТІ» подало для митного оформлення митну декларацію № 23UA209190039124U3 від 14.08.2023 з метою ввезення в Україну конвеєрних стрічок з вулканізованої гуми, що армовані тільки текстильними матеріалами, завширшки менш як 800 мм. У бухтах по 100 м, тип тканини TC-70, формовані края:500-4-0/0 molded (ширина 500мм)-200м; У бухтах по 100 м, тип тканини ЕР-200, формовані края:500-5-5/2 molded (ширина 500мм)-100м;650-4-4/2 molded (ширина 650мм)-100 м; Торговельна марка: EXCELLENT Виробник: ZHEJIANG KAILI RUBBER CO. LTD Країна виробництва: CN, за ціною 1,8627 Дол. США за кг, на умовах поставки FOB Ningbo.

Митну вартість товарів за вищевказаною МД заявлено позивачем за основним (першим) методом визначення митної вартості, про що свідчить інформація, внесена до графи 43 МД.

Разом із митною декларацією позивач надав до Львівської митниці ДМС України документи для підтвердження митної вартості товару, а саме:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу ARKAIL-2017 від 01.05.2017;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 28.12.2018;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 24.12.2019;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 24.12.2020;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 4 від 24.01.2022;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 5 від 25.01.2023;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 6 від 10.05.2023;

- специфікацію № 34 від 16.06.2023 до зовнішньоекономічного договору (контракт) купівлі-продажу ARKAIL-2017 від 01.05.2017;

- рахунок-проформу (Proforma invoice) № KL-AT-2307 від 17.04.2023;

- переклад рахунку-проформи (Proforma invoice) № KL-AT-2307 від 17.04.2023;

- рахунок-фактуру (Commercial invoice) № KL-AT-2307 від 16.06.2023;

- переклад рахунку-фактури (Commercial invoice) № KL-AT-2307 від 16.06.2023;

- специфікацію № 1 до інвойсу № KL-AT-2307 від 16.06.2023;

- специфікацію № 2 до інвойсу № KL-AT-2307 від 16.06.2023;

- коносамент (Bill of landing) № UTRUST23060828 від 19.06.2023;

- автотранспортну накладну (Road consignment note) № 3287-1 від 08.08.2023;

- автотранспортну накладну (Road consignment note) № 3287-2 від 08.08.2023;

- сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 23С3326А2617/00024 від 20.06.2023;

- пакувальний лист (Packing list) № KL-AT-2307 від 16.06.2023;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 01.04.2023;

- переклад прейскуранту (прайс-листу) виробника товару від 01.04.2023;

- розрахунок ціни (калькуляція) від 16.06.2023;

- переклад розрахунку ціни (калькуляції) від 16.06.2023;

- каталог продукції від 01.01.2022;

- договір (контракт) про перевезення № 0103 від 01.03.2023;

- договір (контракт) про перевезення № 1107L/1 від 11.07.2022;

- договір (контракт) про перевезення № 204018-118 від 04.01.2018;

- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 2873 від 08.08.2023;

- банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг № 14731 від 09.08.2023;

- довідку про транспортні та складські витрати від 08.08.2023 № 0808-4;

- перепустку № 63142 від 14.08.2023;

- перепустку № 63143 від 14.08.2023;

- копію митної декларації країни відправлення № 310120230517950399 від 16.06.2023.

З підстав встановлення невідповідностей у поданих документах та відсутності належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості та проведений розрахунок митної вартості, визначеної за основним методом, митним органом запропоновано позивачу надати додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів.

Позивач у відповідь на вимогу відповідача про надання додаткових документів від 14.08.2023 направив лист № 1/14/08/2023 від 14.08.2023, в якому зазначив, що разом з МД № 23UA209190039124U3 від 14.08.2023 митному органу було подано всі наявні документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару, можливість надати інші додаткові документи на даний момент та впродовж наступних 10 діб відсутня.

Проте, відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

У графі 33 зазначеного рішення в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено, що: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а саме:

- пунктом 1.2. договору про надання транспортно-експедиторських послуг №204018- 118 від 04.01.2018 передбачено надання транспортно-експедиторських послуг територією інших держав, однак у рахунку від 08.08.2023 №2873, виданому ТОВ «Хіллдом Логістікс», дана послуга передбачена лише територією України. Це свідчить про наявність у ТОВ «АРТІ» інших витрат, пов`язаних із транспортуванням товару до митного кордону України, які не були враховані при розрахунку митної вартості;

- пунктом 2.3 договору про надання послуг з перевезення вантажів №0103 від 01.03.2023 передбачено, що заявка є невід`ємною частиною договору. Заявка до митного оформлення не подавалась;

- пунктом 4.2 контракту ARKAIL-2017 від 01.05.2017 постачальник зобов`язується здійснити поставку товару не пізніше 30 днів з моменту узгодження сторонами проформи-інвойс. Датою поставки вважається дата завантаження товару на борт судна. Згідно з коносаментом UTRUST23060828, датою завантаження є 19.06.2023. Проформа-інвойс складена 17.04.2023.

При цьому, відповідачем зазначено, що для визначення митної вартості товару неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, не застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу і декларанта інформації про подібні товари; не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу необхідних даних для розрахунку. Використано метод 2 ґ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товарів слугувала МД від 09.06.2023 № 23UA100160234435U6, де митна вартість такого товару становить 2,41 дол. США за кг. Коригування на розмір партії товару та комерційні рівні не здійснювалося.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що надані позивачем документи містили всі відомості в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Доводи відповідача про те, що пунктом 1.2. договору про надання транспортно-експедиторських послуг №204018-118 від 04.01.2018 передбачено надання транспортно-експедиторських послуг територією інших держав, однак у рахунку від 08.08.2023 №2873, виданому ТОВ «Хіллдом Логістікс», дана послуга передбачена лише територією України, що свідчить про наявність у ТОВ «АРТІ» інших витрат, пов`язаних із транспортуванням товару до митного кордону України, які не були враховані при розрахунку митної вартості, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем митному органу було надано рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №2873 від 08.08.2023, виданий ТОВ «Хіллдом Логістікс», відповідно до якого, послуги № 7, 9, 10, 11 надаються в межах території України, а послуги 1-6, 8 за межами території України.

Відтак, у вказаному рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг №2873 від 08.08.2023 були вказані витрати як територією України, так і за її межами.

Щодо доводів відповідача про те, що пунктом 2.3 договору про надання послуг з перевезення вантажів №0103 від 01.03.2023 передбачена заявка, яка є невід`ємною частиною договору, проте така до митного оформлення не подавалась, колегія суддів зазначає, що відсутність заявки, передбаченої договором про надання послуг з перевезення вантажів № 0103 від 01.03.2023, жодним чином не впливає на можливість достовірного встановлення митної вартості товару.

Так. згідно з п. 2.3 договору про надання послуг з перевезення вантажів № 0103 від 01.03.2023, заявка містить істотні умови кожного конкретного перевезення, такі як: назва і точна адреса відправника і одержувача, телефони відповідальних осіб, вага брутто, кількість місць, поточний опис вантажу та його вартість, вид упаковки вантажу, його особливі характеристики, дата і час подачі автомобіля, строк доставки, ставка за перевезення, бажаний маршрут перевезення, місце розмитнення (митного очищення), особливі умови перевезення (якщо є).

Проте, серед істотних умов змісту заявки відсутні дані про вартість послуг перевезення.

Також, відповідно до п. 4.1 договору про надання послуг з перевезення №0103 від 01.03.2023, експедитор зобов`язується оплатити вартість послуг перевізника на умовах цього договору на підставі рахунків останнього протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання належним чином оформлених оригіналів наступних документів: рахунків-фактури, двох екземплярів ТТН/CMR з відмітками вантажоодержувача про отримання вантажу, актів виконаних робіт/наданих послуг та листів простою або інших документів, підтверджуючих додаткові витрати перевізника по кожному перевезенню.

Відтак, за договором про надання послуг з перевезення №0103 від 01.03.2023, заявка лише засвідчує волевиявлення сторони здійснити перевезення певного товару за певним маршрутом. Вказана не підтверджує вартість наданих послуг з перевезення, оскільки вартість наданих послуг з перевезення здійснюється на підставі рахунків перевізника та інших документів, що підтверджують додаткові витрати останнього.

При цьому, колегія суддів зауважує, що позивачем надано митному органу документи на підтвердження витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, з яких останній міг перевірити числові значення та пересвідчитися, що позивач включив до митної вартості товарів передбачені ч. 10 ст. 58 МК України додаткові витрати.

Доводи відповідача про те, що пунктом 4.2 контракту ARKAIL-2017 від 01.05.2017 постачальник зобов`язується здійснити поставку товару не пізніше 30 днів з моменту узгодження сторонами проформи-інвойс, а датою поставки вважається дата завантаження товару на борт судна, однак, згідно з коносаментом UTRUST23060828, датою завантаження є 19.06.2023, а проформа-інвойс складена 17.04.2023, колегія суддів відхиляє, оскільки будь-які штрафні санкції за порушення умов цивільно-правових договорів не впливають на митну вартість товару (застосування таких санкцій не призведе до збільшення митної вартості).

Крім того, колегія суддів зазначає, що спірне рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованих митним органом та фактів, які вплинули на такі коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Відповідач обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначив митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, та інші комерційні умови поставки.

Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що всі фактичні підстави для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів є хибними та такими, які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товарів, свідчать про те, що відповідачем недоведено: неповноту, неточність чи недостатність наданих позивачем до митної декларації документів для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених МК України обмежень для застосування першого методу та обставин для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а, отже, і підстав для застосування другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що надані позивачем на підтвердження митної вартості товару документи підтверджували митну вартість товару, узгоджувалися між собою та містили чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну.

Відтак, спірне рішення Львівської митниці Державної митної служби № UA209000/2023/000195/2 від 14.08.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2023/000427 від 14.08.2023 підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а позовні вимоги ТОВ «АРТІ» - задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За приписами до п. 1, п. 4 ч.1ст.317 КАС України, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови про задоволення позову.

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ" - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 по справі № 520/24627/23 - скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби № UA209000/2023/000195/2 від 14.08.2023;

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2023/000427 від 14.08.2023.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Т.С. Перцова В.Б. Русанова