Ухвала

від 05.12.2024 по справі 520/24627/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 грудня 2024 року

м. Київ

справа №520/24627/23

адміністративне провадження № К/990/46531/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Львівської митниці на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі №520/24627/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІ» до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТІ» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці Державної митної служби України, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби №UA209000/2023/000195/2 від 14 серпня 2023 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2023/000427 від 14 серпня 2023 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року скасовано, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІ» задоволено.

Позивач звернувся до Другого апеляційного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, в якій останній просив суд ухвалити додаткову постанову по справі №520/24627/23, якою стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІ» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України судові витрати зі сплати судового збору в суді першої інстанції у розмірі 5 368,00 грн, судові витрати зі сплати витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 10 000,00 грн, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції у розмірі 8 052,00 грн, судові витрати зі сплати витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 8 000,00 грн.

Додатковою постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІ» задоволено частково, прийнято додаткову постанову, якою стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІ» витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 14 000,00 грн, в тому числі: в суді першої інстанції у розмірі 8 000,00 грн, в суді апеляційної інстанції в розмірі 6 000,00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІ» витрати на оплату судового збору в загальному розмірі 13 420,00 грн, в тому числі: в суді першої інстанції у розмірі 5 368,00 грн, в суді апеляційної інстанції в розмірі 8 052,00 грн. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Не погодившись з додатковою постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно із частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.

Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи те, що оскаржувана додатковою постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у цій справі з моменту її ухвалення стала невід`ємною частиною основного судового рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Львівської митниці на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі №520/24627/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІ» до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. О. Шишов

Судді І. В. Дашутін

М. М. Яковенко