Постанова

від 21.11.2024 по справі 520/24627/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 р. Справа № 520/24627/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІ» про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 по справі № 520/24627/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ"

до Львівської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТІ» (далі по тексту позивач, ТОВ «АРТІ») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці Державної митної служби України (далі по тексту відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби № UA209000/2023/000195/2 від 14.08.2023;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2023/000427 від 14.08.2023.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 по справі № 520/24627/23 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІ» (м. Харків, Салтівське шосе, 67-А) до Львівської митниці Державної митної служби України (місто Львів, вул. Костюшко, буд. 1) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року по справі № 520/24627/23 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ" задоволено.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 по справі № 520/24627/23 скасовано.

Прийнято постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці Державної митної служби № UA209000/2023/000195/2 від 14.08.2023;

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2023/000427 від 14.08.2023.

Позивач звернувся до Другого апеляційного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, в якій останній просить суд ухвалити додаткову постанову по справі № 520/24627/23, якою стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІ» (61038, м. Харків, Салтівське шосе, 67-А, Код ЄДРПОУ: 25185087) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України (25030, місто Львів, вул. Костюшка, буд. 1, код ЄДРПОУ 43971343) судові витрати зі сплати судового збору в суді першої інстанції у розмірі 5 368,00 грн., судові витрати зі сплати витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 10 000,00 грн., судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції у розмірі 8 052,00 грн., судові витрати зі сплати витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 8 000,00 грн..

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що така заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною третьою статті 132 цього Кодексу, до витрат, пов`язаних із розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року 5076-VI (далі - Закон 5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону 5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року по справі 922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Відповідно до вимог ч.7 ст.139 КАС України, розмір виплат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС).

Склад та обсяг судових витрат визначено у частині третій статті 134 КАС, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених н статті 134 КАС).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС).

Судом встановлено, що на підтвердження понесення позивачем судових витрат у судах першої та апеляційної інстанцій до матеріалів справи надано:

- копію договору про надання правової допомоги № 2021/03/03 від 22.03.2021;

- копію додаткової угоди № 15 від 23.08.2023;

- копію рахунку № 75 від 28.08.2023;

- копію платіжної інструкції № 14950 від 30.08.2023;

- оригінали двох платіжних інструкцій про сплату судового збору на суми 2 684,00 грн. та 2 684,00 грн.

- копію акту про надання правничої допомоги № 11 від 29.01.2024;

- копію додаткової угоди № 31 від 01.02.2024;

- копію рахунку № 12 від 02.02.2024;

- копію платіжної інструкції № 16728 від 05.02.2024;

- оригінал платіжної інструкції про сплату судового збору на суму 8 052,00 грн.;

- копію акту про надані послуги № 84 від 05.08.2024.

Таким чином, наданими до суду доказами підтверджується фактичне понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 18000,00 грн. та оплату судового збору у загальному розмірі 13420,00 грн..

Відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19 Верховний Суд зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У п. 269 рішення Європейський суд з прав людини від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відтак, колегія суддів, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, заперечення відповідача, застосувавши принцип співмірності відповідно до статті 134 КАС України, а також врахувавши фактичний об`єм виконаної роботи та її складність, вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи в суді першої інстанції, які підлягають компенсації позивачу за рахунок Львівської митниці, у розмірі 8000,00 грн., а, отже, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Разом з тим, що стосується відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за надання послуг під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів, враховуючи заперечення відповідача на заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи, дійшла висновку, що визначена вартість витрат у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 8000,00 грн. не є співмірною зі: складністю справи та з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки підготовка цієї справи до розгляду в суді апеляційної інстанції не потребувала настільки значного часу для надання адвокатом послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги позивачу у співвідношенні до гонорару адвоката, а сума, заявлена до відшкодування позивачу за надану послугу, не є належним чином обґрунтованою на предмет її розміру, який визначений в поданій заяві.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення підлягає частковому задоволенню, з прийняттям додаткової постанови про стягнення на користь позивача за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 6000,00 грн., що є співмірною сумою відшкодування витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача з огляду на складність даної справи та обсяг виконаної адвокатом роботи.

Щодо розподілу витрат в частині судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.6 ст.139 КС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.7ст.139 КС України).

З наявних в матеріалах справи платіжних документів вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 2 684,00 грн. та 2 684,00 грн., за подання апеляційної скарги - 8 052,00 грн., що в загальному розмірі становить 13420,00 грн..

Враховуючи висновки суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог, відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 139 КАС України, слід стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 13420,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст. 243, 250, 252, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІ» - задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІ» (код ЄДРПОУ 25185087) витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 14000,00 грн. (чотирнадцять тисяч гривень), в тому числі: в суді першої інстанції у розмірі 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень), в суді апеляційної інстанції в розмірі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІ» (код ЄДРПОУ 25185087) витрати на оплату судового збору в загальному розмірі 13420,00 грн. (дванадцять тисяч сімдесят вісім гривень), в тому числі: в суді першої інстанції у розмірі 5368,00 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень), в суді апеляційної інстанції в розмірі 8052,00 грн. (вісім тисяч п`ятдесят дві гривні).

У задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Русанова В.Б. Перцова Т.С.