Ухвала

від 30.07.2024 по справі 509/3556/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 липня 2024 року

м. Київ

справа № 509/3556/17

провадження № 61-10002ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 серпня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив усунути перешкоди в користуванні належною йому земельною ділянкою, шляхом знесення огорожі та споруди (металевого гаражу) та зобов`язати

ОСОБА_1 відновити межу за власний рахунок.

Овідіопольський районний суд Одеської області рішенням від 04 серпня 2022 рокупозов задовольнив.

Зобов`язав ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 належною йому земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:02:001:2505, шляхом знесення паркану (огорожі) та переміщення металевого гаража, що самовільно встановлені нею на вказаній земельній ділянці ОСОБА_2 ;

Зобов`язав ОСОБА_1 відновити межу, яка поділяє суміжні земельні ділянки,

а саме земельну ділянку, належну ОСОБА_2 , що розташована за

адресою:

АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:02:001:2505, та земельну ділянку належну ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5123755800:01:002:2073;

Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Одеський апеляційний суд постановою від 23 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 серпня 2022 року змінив та доповнив в частині мотивування.

В іншій частині рішення суду залишив без змін.

10 липня 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу

на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 серпня

2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 травня 2024 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є немайнові вимоги про зобов`язання усунути перешкоду вкористуванні земельною ділянкою, шляхом знесення огорожі та споруди (металевого гаражу), а такожпро зобов`язання відновити межу земельної ділянки.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до винятків з цієї категорії спорів, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

З огляду на положення статті 19 усистемному зв`язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.

Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку.

Касаційна скарга не містить посилань на виняткові обставини, які можуть слугувати підставою для касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у малозначній справі, та які передбачені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Отже, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведені, а колегія суддів наявність таких винятків не встановила.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.

Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточним і подальшому оскарженню не підлягає.

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії», § 36; рішення у справі «Козліца проти Хорватії», § 33; рішення у справі ««Булфрахт Лтд» проти Хорватії», § 34, «Добріч проти Сербії» (Dobric v. Serbia), «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. CROATIA), № 2611/07 та § 54, від 21 червня 2011 року, № 15276/07; та «Йовановіч проти Сербії» (Jovanovic v. Serbia), § 48, від 02 жовтня 2012 року, № 32299/08).

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє

у відкриттікасаційного провадженняу справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням того, що заявник подав касаційну скаргу на судові рішення, які ухвалені у справі незначної складності та непідлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадженняу справі слідвідмовити.

За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 серпня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров