Постанова

від 24.07.2024 по справі 140/19062/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/19062/23 пров. № А/857/11979/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Волинської обласної прокуратури,

на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду (суддя Денисюк Р.С., час ухвалення 11:46 год., місце ухвалення м.Луцьк, дата складання повного тексту 29.04.2024),

в адміністративній справі №140/19062/23 за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньсапрофос»,

про визнання протиправними та скасування протоколу та дозволу,

встановив:

У липні 2023 року позивач заступник керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів Державної комісії України по запасах корисних копалин (далі відповідач-1), Державної служби геології та надр України (далі відповідач-2), ТОВ Волиньсапрофос (далі відповідач-3), в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати протокол засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 14.04.2015 №3350; 2) визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами від 04.10.2016 №6143, виданий ТОВ Волиньсапрофос для видобування сапропелів, придатних для використання в якості добрив у сільському господарстві на території родовища Озеро Синове.

Одночасно з позовною заявою позивач подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 визнано підстави про поновлення пропущеного строку звернення до суду неповажними, позовну заяву залишено без руху для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій необхідно було вказати інші підстави для поновлення строку ніж ті, які вказані у заяві, надати докази поважності причин пропуску цього строку.

24.07.2023 до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якого позивач вказав, що питання раціонального користування корисними копалинами потребують особливої уваги. Звертав увагу, що обчислення трьохмісячного строку звернення до суду із даними позовами слід застосовувати із врахуванням статті 23 Закону України Про прокуратуру.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 відкрито провадження у справі.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20.10.2023 відмовлено у задоволенні клопотання Волинської обласної прокуратури про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду і позов заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави - залишено без розгляду.

Однак, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024 ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 20.10.2023 - скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У подальшому, ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 справу прийнято до провадження.

До суду першої інстанції відповідачами 1 та 2 подано клопотання про залишення даного позову без розгляду, з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.

Позивач подав до суду першої інстанції додаткові пояснення, у яких виклав свої заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 клопотання відповідачів Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України про залишення позову без розгляду - задоволено. Позов заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньсапрофос про визнання протиправними та скасування протоколу та дозволу - залишено без розгляду, на підставі п.8 ч.1 ст.240, ч. 3, 4 ст.123 КАС України. Роз`яснено позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

З цією ухвалою суду першої інстанції від 24.04.2024 не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що суд першої інстанції постановив оскаржену ухвалу суду з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю таких обставин, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а тому вказана ухвала суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог на спростування висновків суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду апелянт покликається на те, що позовну заяву подано 04.07.2024, у межах тримісячного строку після встановлення підстав для звернення до суду. Як зазначено у заяві заступника керівника обласної прокуратури про поновлення пропущеного строку, підстави для звернення з указаним позовом до суду виникли лише після опрацювання та вивчення (22.05.2023) в комплексі отриманих з Держгеонадр матеріалів та документів, на підставі яких здійснено державну реєстрацію ТОВ «Волиньсапрофос» робіт з геологічного вивчення надр в межах родовища сапропелів «Озеро Синове» (форма 3-гр). Остаточно факт порушення інтересів держави в даній справі встановлено прокурором 22.05.2023, після вивчення усіх необхідних документів. Проте судом першої інстанції не надано оцінку вказаним доводам прокурора щодо поважності причин для поновлення строку звернення до адміністративного суду. Також судом неправильно оцінено обставини щодо отримання у серпні 2021 року обласною прокуратурою від Офісу Генерального прокурора інформації, у тому числі щодо ТОВ «Волиньсапрофос», про надання спеціальних дозволів без аукціону за результатами апробації запасів корисних копалин та зроблено висновок, що не ґрунтується на матеріалах справи, про бездіяльність прокурора.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 24.04.2024 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Кожен з відповідачів подали апеляційному суду свої відзиви на апеляційну скаргу, у яких просять залишити оскаржену ухвалу суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги позивача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити.

Так, суд встановив, що предметом судового оскарження в межах даної адміністративної справи є правомірність протоколу засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 14.04.2015 №3350 (а.с. 122 т.1) та спеціального дозволу на користування надрами від 04.10.2016 №6143, виданого ТОВ Волиньсапрофос Державною службою геології та надр України для видобування сапропелів, придатних для використання в якості добрив у сільському господарстві на території родовища Озеро Синове (а.с. 29 т.1).

Позивач звернувся до суду з цим позовом 06 липня 2023 року.

Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції в ухвалі від 24.04.2024 керувався приписами статей 122, 123 КАС України, вказуючи, що позивач звернувся до суду з порушенням строку звернення, і при цьому суд не знайшов поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

Однак, такі висновки суду першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, не відповідають нормам процесуального права та фактичним обставинам справи.

Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 3, 4 статті 5 КАС України, до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право. Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду.

Так, відповідно до частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписами частини 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

За нормами частин першої та третьої статті 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.

Суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Згідно ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4 ст.123 КАС України).

Також, пунктом 8 ч.1 ст.240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними вище правовими нормами встановлено, що суд першої інстанції зобов`язаний з`ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Апеляційний суд враховує, що із змісту адміністративного позову та матеріалів справи видно, що позивач як суб`єкт владних повноважень звернувся в суд із цим адміністративним позовом 06.07.2023 року та оспорює, зокрема, правомірність протоколу засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 14.04.2015 №3350 та спеціального дозволу на користування надрами від 04.10.2016 №6143, виданого ТОВ Волиньсапрофос Державною службою геології та надр України для видобування сапропелів, придатних для використання в якості добрив у сільському господарстві на території родовища Озеро Синове.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що товариство на час звернення до Держгеонадр та ДКЗ не мало чинного спеціального дозволу на користування надрами, який би давав йому право проводити геологічне вивчення ділянки родовища «Озеро Синове» (тобто не було надрокористувачем), а отже не могло подавати заяву про державну реєстрацію робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, за формою № 3-гр та бути виконавцем таких робіт, не мало права подавати до ДКЗ матеріали попередньої геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин і надалі заяву для отримання спеціального дозволу на видобування сапропелю. При цьому Держгеонадра та ДКЗ не могли реєструвати зазначені роботи і приймати на державну експертизу подані цим товариством матеріали. Держгеонадра за відсутності законних підстав не мали права приймати рішення про надання ТОВ «Волиньсапрофос» спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону та надавати відповідний дозвіл.

Отже, у розглядуваній справі за зверненням з позовною заявою прокурора як суб`єкта владних повноважень до відповідачів застосуванню підлягають строки звернення до адміністративного суду, які визначені частиною 2 статті 122 КАС України - тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції, залишаючи без розгляду позовну заяву прокурора, належним чином не врахував доводів позивача про те, що підстави для звернення із вказаним позовом до суду виникли лише після опрацювання та вивчення прокуратурою (22.05.2023) в комплексі отриманих з Держгеонадр матеріалів та документів, на підставі яких здійснено державну реєстрацію ТОВ «Волиньсапрофос» робіт з геологічного вивчення надр в межах родовища сапропелів «Озеро Синове» (форма 3-гр).

Так, статтею 131-1 Конституції України визначено, що органи прокуратури здійснюють представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Такий порядок викладений у ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», за приписами якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Частиною 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Зважаючи на роль прокурора в демократичному суспільстві та потребу дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, законодавець виходить із того, що інтереси держави повинні насамперед захищати відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор, який не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень.

Водночас, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор, реалізуючи представницькі повноваження, виконує субсидіарну роль та замінює в судовому провадженні суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно, а також у випадку відсутності такого органу.

Такі ж висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц та від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

У розглядуваній справі суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи позивача (апелянта) про те, що наявність порушення законодавства можна виявити лише при системній і детальній перевірці документів, на підставі яких прийнято відповідне рішення.

Оскільки, після здійснення Державною службою геології та надр України державної реєстрації ТОВ «Волиньсапрофос» робіт геолого-економічної оцінки запасів ділянки родовища сапропелю «Озеро Синове», та прийняття Державною комісією по запасах корисних копалин оскаржуваного протоколу Волинська обласна прокуратура не володіла інформацією та відповідними документами щодо недотримання відповідачами вимог законодавства, які порушують інтереси держави, то і не було підстав для звернення до суду з позовом.

Суд зауважує, що сам факт прийняття протоколу ДКЗ України та видачі Держгеонадрами спеціального дозволу на користування надрами не є достатньою підставою для звернення до суду і не надає прокурору права на здійснення представницьких повноважень.

У досліджуваних правовідносинах встановлено, що оскаржуваний протокол ДКЗ України №3350 та спеціальний дозвіл на користування надрами №6143 обласною прокуратурою отримано 12.04.2023 згідно листа Держгеонадр від 12.04.2023 №1934/03-4/2-23.

В подальшому, на запит обласної прокуратури від 25.04.2023 №12-273вих-23 Державною службою геології та надр України 22.05.2023 за №2475/03-4/2-23 скеровано Перелік об`єктів робіт та досліджень з геологічного вивчення надр (форма 3-гр).

Про порушення вимог закону у сфері надрокористування прокурором встановлено лише після опрацювання та вивчення в комплексі отриманих з Держгеонадр матеріалів та документів, на підставі яких здійснено державну реєстрацію ТОВ «Волиньсапрофос» робіт з геологічного вивчення надр в межах родовища сапропелів «Озеро Синове» (форма 3-гр).

Тобто, остаточно факт порушення інтересів держави в даній справі встановлено прокурором 22.05.2023, після вивчення усіх необхідних документів.

При цьому, безпідставними є доводи Держгеонадр щодо розміщення оскаржуваного протоколу (№ 3350 від 14.04.2015) та спеціального дозволу на офіційних сайтах, перебування їх в загальному доступі, що підтверджує обізнаність прокурора про отримання ТзОВ «Волиньсапрофос» спецдозволу на користування надрами у позааукціонний спосіб, оскільки лише встановлення порушення самої процедури може свідчити про факт того чи іншого порушення.

Колегія суддів також вважає помилковим висновок суду першої інстанції відносно бездіяльності прокурора після отримання у серпні 2021 року обласною прокуратурою від Офісу Генерального прокурора інформації, у тому числі щодо ТОВ «Волиньсапрофос», про надання спеціальних дозволів без аукціону за результатами апробації запасів корисних копалин, так як вказаний лист містив лише інформацію щодо можливих порушень у сфері надрокористування та перелік суб`єктів господарювання, які отримали спеціальний дозвіл на користування надрами у позааукціонний спосіб. Вказаний лист не містив документів, які б свідчили про наявність порушень вимог законодавства при їх отриманні.

Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що як зазначено у положеннях частини 2 статті 122 КАС України, для суб`єкта владних повноважень, в тому числі і органів прокуратури, встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. При цьому підстави для звернення прокурора до адміністративного суду виникають не лише з часу встановлення факту правопорушення, а після встановлення порушення або загрози порушення інтересів держави та наявності підстав для представництва інтересів держави в суді.

У вказаній справі підстави для звернення прокурора з позовом до суду виникли після детальної перевірки усіх документів, які стали підставою для видачі ТОВ «Волиньсапрофос» спецдозволу на користування надрами, тобто 22.05.2023 (після отримання від Держгеонадр форми 3 гр) та встановлення факту протиправності видачі вказаного спецдозволу.

Після виявлення факту порушення інтересів держави заступником керівника Волинської обласної прокуратури в межах тримісячного строку, а саме 06.07.2023, був поданий до суду позов у цій справі в інтересах держави, тобто з дотриманням законодавчо визначеного строку звернення до суду.

Отже, суд першої інстанції у розглядуваній справі безпідставно не врахував, що перебіг строку звернення до адміністративного суду для прокурора із відповідними позовними вимогами необхідно рахувати з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Тому, колегія суддів приходить до переконання про помилковий висновок суду першої інстанції щодо необхідності залишення без розгляду позову заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньсапрофос про визнання протиправними та скасування протоколу та дозволу.

Відповідно до статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи неповно встановлено обставини справи, оскаржена ухвала суду винесена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому ухвалу суду першої інстанції від 24.04.2024 року, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відносно вимог апелянта про вирішення питання щодо розподілу судових витрат за подання апеляційної скарги, то питання щодо такого розподілу судових витрат може бути вирішено в розумінні статті 139 КАС України лише при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог з урахуванням приписів частини другої наведеної статті.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Волинської обласної прокуратури задоволити.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі №140/19062/23 за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньсапрофос» про визнання протиправними та скасування протоколу та дозволу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і в касаційному порядку не оскаржується.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови суду складено 02.08.2024 року