Ухвала

від 24.07.2024 по справі 554/597/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/597/23 Номер провадження 11-кп/814/1728/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого суддіОСОБА_2 суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника обвинуваченої перекладачаОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , у інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 , на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 12 червня 2024 року,

в с т а н о в и л а:

Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 серпня 2022 року за №12022175420000545, задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10 серпня 2024 року обвинуваченій

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці РФ, проживаючій за адресою: АДРЕСА_1 .

Приймаючи таке рішення, місцевий суд урахував: наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачена може: переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків, учинити інше кримінальне правопорушення, тяжкість інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст.186 КК України, особу обвинуваченої та неможливість інших більш м`яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 12 червня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1ст.177 КПК України, та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої, яка має: міцні соціальні зв`язки, на утриманні вісім неповнолітніх дітей, є внутрішньо переміщеною особою внаслідок обставин збройної агресії РФ проти України, має ряд тяжких хвороб, що потребують постійного лікування не в умовах перебування в слідчому ізоляторі, та в іншому кримінальному провадженні Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області ОСОБА_10 продовжено строк тримання під вартою до 28 липня 2024 року, що також вказує на відсутність загаданих вище ризиків.

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, думку обвинуваченої та її захисника на підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, перевірила матеріали судового провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Статтею 404КПК Українирегламентовано,що судапеляційної інстанціїпереглядає судоверішення судупершої інстанціїв межахапеляційної скарги.

Згідно зі ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згіднознормами матеріального праваздотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

За приписами ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відовідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст.177КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.

За змістом ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе й виправдане.

Ризиком же в контексті кримінального провадження є певна обґрунтована ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених: ч.4 ст.186 КК України відкритого викрадення чужого майна (грабежу) в умовах воєнного стану; заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства) повторно.

Суд першої інстанції оцінив у сукупності обставини, що враховуються при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою, передбачені ст.ст.177, 183, 197,199, 331 КПК України, та продовжив ОСОБА_8 зазначений запобіжний захід.

Під час вирішення клопотання прокурора місцевий суд правильно встановив, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що ОСОБА_8 може: переховуватись відсуду,незаконно впливатина потерпілихі свідків,учинити іншекримінальне правопорушення, врахувавши тяжкість інкримінованих обвинуваченій кримінальних правопорушень, що відповідно до ст.12 КК України є тяжким (ч.4 ст.186 КК України) й нетяжким (ч.2 ст.190 КК України) злочинами, за вчинення яких загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, особу ОСОБА_8 , яка не працює, не має міцних соціальних зв`язків.

При цьому, обвинувачена раніше притягувалась до кримінальної відповідальності за здійснення корисливої кримінально-протиправної діяльності, наразі обвинувачується у вчиненні злочинів проти власності в інших кримінальних провадженнях, які перебувають на розгляді в Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області та Малиновському районному суді м. Одеса, оголошувалась в розшук і порушувала умови застосованого їй запобіжного заходу у вигляді застави, неодноразово ухиляючись від явки до суду. Будь-яких даних щодо поважності причин неявки ОСОБА_8 до суду стороною захисту надано не було й матеріали провадження не містять, що, в свою чергу, попередньо стало підставою для застосування їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

З огляду ж на відсутність відомостей щодо працевлаштування обвинуваченої доводи про наявність у неї на утриманні осіб є непереконливими.

Усупереч твердженням захисника, даних (медичних висновків) щодо наявності в ОСОБА_8 неповнолітніх дітей і неможливості її перебування під вартою перевіркою матеріалів провадження не встановлено та стороною захисту в суді апеляційної інстанції не надано. При цьому, навіть у випадку документального підтвердження доводів про наявність у обвинуваченої неповнолітніх дітей, вказане не стало для ОСОБА_8 стримуючим засобом під час недотримання нею належної процесуальної поведінки, не спростовує наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ст.177 КПК України, та неможливість їм запобігти в разі незастосування обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на всі обставини провадження, що мають правове значення при вирішенні питання про запобіжний захід, у їх сукупності.

Водночас слід зазначити, що відповідно дост.49Конституції України ОСОБА_8 не обмежена в реалізації права на охорону здоров`я шляхом звернення за медичною допомогою до адміністрації установи, в якій вона утримується, зокрема, з урахуванням наданих їй медичних рекомендацій.

Так, відповідно до ст.178 КПК України, враховуючи доведеність ряду таких, що не змінились і не зменшились ризиків, передбаченихп.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України,обставини вчиненняінкримінованих ОСОБА_8 двох умиснихкримінальних правопорушеньпроти власності,зокрема,тяжкого злочинув умовахвоєнного стану-за обставин найбільшнесприятливого длясуспільства часу,тяжких умов,у якихопинилося суспільство, що мають високий ступінь суспільної небезпеки, дані про особу та її неналежну процесуальну поведінку в їх сукупності, на думку колегії суддів, лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 , запобігти вказаним вище ризикам і це виключає можливість обрання останній більш м`якого запобіжного заходу.

Твердження жзахисника прозастосування обвинуваченійзапобіжного заходуу виглядітримання підвартою віншому провадженніне єпідставою дляскасування оскаржуваноїухвали тане спростовуютьправильність продовження ОСОБА_8 запобіжного заходуу виглядітримання підвартою впровадженні,що єпредметом апеляційногорозгляду.Названий вище західзабезпечення кримінальногопровадження (триманняпід вартою)має індивідувальнийхарактер іпитання щодойого продовженняконкретній особівирішується зурахуванням обставинта даних,що стосуютьсякожної особиперсонально вконкретному кримінальномупровадженні щодонеї.Таким чиномреалізується принципіндивідуалізації запобіжногозаходу,закріплений нормамикримінального процесуальногозакону. До тогож,у цьому випадку в порядку апеляційної процедури переглядається ухвала Октябрського районного суду м. Полтава від 12 червня 2024 року щодо ОСОБА_8 і не перевіряється правильність застосування їй запобіжного заходу в межах іншої справи.

Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , у інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 12 червня 2024 року щодо ОСОБА_8 без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4