Постанова

від 16.07.2024 по справі 760/34080/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 760/34080/21

провадження № 22-ц/824/8130/2024

16 липня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т.І.

при секретарі Халепчук Д. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК Альтіс» про визнання наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та наказу про звільнення незаконними, зміну формулювання причин звільнення, стягнення суми вихідної допомоги, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Числовської Ірени Вітольдівни на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2023 року в складі судді Ішуніної Л. М.,

встановив:

17.12.2021 ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Числовської І. В. звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК Альтіс» (далі - ТОВ «ТБК Альтіс») про визнання наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та наказу про звільнення незаконними, зміну формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 07 травня 2018 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу до ТОВ «ТБК Альтіс» машиністом крана баштового п`ятого розряду відділу головного механіка (сектор кранового господарства).

Виконання трудових обов`язків здійснювалося ОСОБА_1 на баштовому крані, розміщеному на будівельному майданчику з будівництва БФК «Метрополь», на розі вулиці Предславинської та Лабораторної у місті Києві.

Під час роботи машиністом баштового крану на вказаному вище будівельному об`єкті позивачем були виявлені порушення ТОВ «ТБК Альтіс» норм трудового законодавства у сукупності з вимогами законодавства про охорону праці, а також ДБН України «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення» (ДБН А.3.2.-2-2009).

В порушення вимог статей 6,12.18 Закону України «Про охорону праці» та вимог ДБН щодо створення та функціонування Системи управління охороною праці на будівництві БФК «Метрополь»,

- затверджені підрядником плани виконання робіт не відповідають реальним умовам здійснення будівництва на об`єктах;

- виконроби та керівники будівництва змушують працювати у заборонених та небезпечних зонах. Зокрема, в зоні зіткнення на одному рівні стріл баштових кранів. Так, кран, що знаходиться за адресою будівництва БФК «Метрополь» стикається у горизонтальному положенні стрілою з іншим краном, який розміщено на сусідньому будівельному майданчику ЖК «Вашингтон Хаус». Подібні ризикові зіткнення можуть мати наслідком загибель людей та завдання майнової шкоди іншим особам, оскільки виникли внаслідок неузгодження ПВР з процесами будівництва на сусідніх територіях, внаслідок чого було зіткнення стрілами кранів у горизонтальних положеннях (випадки у серпні та вересні 2021 року);

- складування будівельного обладнання та матеріалів на будівельному майданчику здійснюється поза зоною досягнення баштового крану та у невідведених для цього місцях;

- пронесення вантажними кранами вантажу над проїжджими частинами;

- виконання робіт баштовим краном, внаслідок його невдалого розміщення, здійснюється впритул до оздоблених та засклених фасадів новобудови на вулиці Лабораторній та житлового будинку із мешканцями, які у ньому проживають;

- відсутній радіозв`язок між машиністами баштового крану та зоною виконання робіт;

- відсутні поверхові виносні приймальні площадки, а якщо і є, то з поломаними огородженнями. Вантажі затягуються з-під міжповерхового перекриття і так само заносяться;

- відсутні сертифікати на вантажопідйомні пристрої;

- підіймання та переміщення людей на висоту здійснюється у випадкових ящиках/корзинах без найменших заходів страхування;

- відсутні проєкти виконання робіт кранами, технологічні карти щодо складування вантажів, навантаження і розвантаження рухомого складу, з якими не ознайомлені ( за власноручним підписом) працівники, відповідальні за безпечне виконання робіт кранами, машиністи кранів, стропальники;

- відсутні кваліфіковані стропальники, які не ознайомлені з правилами сигналізації рукою та прапорцями.

Сукупність усіх вище наведених системних порушень ТОВ «ТБК Альтіс» законодавства України про охорону праці, а також ризик настання нещасного випадку, за результатами якого могли бути пошкоджені не тільки прилеглі об`єкти, а й завдано шкоди життю та здоров`ю як працівників будівництва, так і переходим вулиці, над якою безпосередньо було розміщено баштовий кран, ОСОБА_1 , не маючи наміру продовжувати працювати у небезпечних умовах праці, які для роботодавця стали системним явищем, 01 листопада 2021 року звернувся до ТОВ «ТБК Альтіс» з письмовою заявою про звільнення за власним бажанням з посади машиніста баштового крану в порядку ч. 3 ст. 38 КЗпП України, з 01 листопада 2021 року.

Як виявилося згодом, 01 листопада 2021 року ОСОБА_1 на підставі поданої ним заяви звільнений не був.

03 грудня 2021 року на адресу позивача надійшов лист від ТОВ «ТБК Альтіс», в якому містився наказ від 29.11.2021 № 178-К про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та наказ від 30.11.2021 № 179-К про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогули без поважних причин.

Позивач вважає дії ТОВ «ТБК Альтіс» щодо винесення зазначених наказів та самі накази незаконними та такими, що прийняті з порушенням вимог трудового законодавства, що і стало причиною для звернення до суду з даним позовом.

Зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноваженим ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

При одержанні заяви про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 01 листопада 2021 року, ТОВ «ТБК Альтіс» в особі менеджера з персоналу Ганни Кузьмич, не мали права приймати рішення про відмову у задоволенні поданої позивачем заяви та вимагати повернутися до виконання своїх трудових обов`язків.

Дії відповідача щодо відмови у задоволенні заяви про звільнення та вимоги повернутися до роботи, а в подальшому табелювання днів з 01 листопада 2021 року по 29 листопада 2021 року як робочих днів позивача, позивач розцінює як примусом до виконання праці у небезпечних умовах, що законом заборонено.

Отримавши 01 листопада 2021 року інформацію про порушення вимог Закону України «Про охорону праці» роботодавець не тільки не перевірив доводів, викладених у заяві позивача, а питання визнання необґрунтованості зіви про звільнення було вирішено самостійно менеджером з персоналу, а не роботодавцем.

За вказаних обставин позивач вважав дії відповідача щодо визначення робочих днів з 01 листопада 2021 року до 29 листопада 2021 року днями прогулу - протиправними, а оскаржувані накази №178-к від 29.11.2021 та №179-к від 30.11.2021 - незаконними, з огляду на відсутність у відповідача правових підстав для звільнення ОСОБА_1 за п. 4 ст. 40 КЗпП України, в світлі раніше поданої заяви про звільнення за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Неправомірна відмова відповідача у задоволені його заяви про звільнення, невиплати вихідної допомоги та звільнення через прогул, затримка із поверненням трудової книжки позбавило позивача можливості працевлаштуватись і заробляти на життя, що призвело до тривожного стану, у тому числі через несправедливе дисциплінарне стягнення. Такими діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 15 000 грн .

Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням заяви від 23.03.2023 про збільшення позовних вимог, позивач просив :

- визнати незаконним наказ ТОВ «ТБК Альтіс» № 178-К від 29.11.2021 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 та наказ №179-К від 30.11.2021 про звільнення з роботи ОСОБА_2 на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин;

- змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_2 з «п. 4 ст. 40 КЗпП України, за прогули без поважних причин» на «за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 КЗпП України»;

- стягнути з ТОВ «ТБК Альтіс» на користь ОСОБА_2 суму вихідної допомоги в загальному розмірі 18 000 грн ( сума розрахована без відрахування податків та обов`язкових платежів);

- стягнути з ТОВ «ТБК Альтіс» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 15000 грн на компенсацію моральної шкоди;

- стягнути з ТОВ «ТБК Альтіс» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2021 по 23.03.2023, згідно вимог ч. 5 ст. 235 КЗпП України, у сумі 217 162,08 грн, з наступним утриманням і перерахуванням податків і обов`язкових платежів із суми такого доходу.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

07.02.2024 представник ОСОБА_1 - адвокат Числовська І. В. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, та таким, що ухвалене без врахування фактичних обставин справи та доказів, що їх підтверджують.

Зазначає, що сукупність виявлених ОСОБА_1 порушень законодавства України про охорону та безпеку праці, які він кожного дня спостерігав на об`єктах будівництва ТОВ «ТБК Альтіс» та небажання його стати жертвою нещасного випадку на виробництві, чи його причиною, користуючись правами, наданими працівнику ч. 4 ст. 153 КЗпП України та ч. 2 ст.6 Закону України «Про охорону праці», ОСОБА_1 01.11.2021 звернувся до ТОВ «ТБК Альтіс» із заявою про звільнення його з роботи у зв`язку із невиконанням роботодавцем вимог законодавства про працю. У своїй заяві ОСОБА_1 повідомив роботодавця про небезпечні умови на робочому місці та існуючі порушення.

Вважає, що порядок дій роботодавця у такому випадку регламентовано іншими нормами, ніж ті, що зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Замість перевірки доводів щодо порушення законодавства про охорону праці на робочому місці та формування комісії, ТОВ «ТБК Альтіс» в особі менеджера з персоналу Ганни Кузьміч, яка у відповідності до посадової інструкції не наділена повноваженнями інспектора чи спеціаліста з питань праці, оскільки є відповідальною за найм та звільнення працівників, було вирішено відхилити доводи ОСОБА_1 без їх перевірки.

Відповідачем так і не було надано документів на підтвердження того, що ТОВ «ТБК Альтіс» перевірялося спеціалістами з охорони праці.

З метою підтвердження доводів, викладених у заяві про звільнення щодо триваючих порушень законодавства про охорону праці, 11 листопада 2021 року позивач звернувся до Головного управління Держпраці у Київській області із заявою про проведення позапланової перевірки ТОВ «ТБК Альтіс» на предмет додержання законодавства про охорону праці.

На підставі звернення ОСОБА_1 від 11.11.2021 щодо порушень законодавчих актів та нормативно-правових актів з охорони праці ТОВ «ТБК Альтіс» за погодженням Державної служби України з питань праці від 17.11.2021 №7484/1/4.1 здійснено виїзд за юридичною адресою відповідача з метою проведення позапланового заходу державного нагляду(контролю). Однак, у зв`язку із тим, що уповноваженою особою за дорученням відповідача створені перешкоди у проведенні позапланового заходу, а саме недопущення до перевірки, Головним управління було складено Акт про неможливість проведення заходу державного нагляду контролю від 14.01.2022 №КВЗ/783/НП.

Таким чином, не допустивши інспекторів Держпраці до проведення заходу державного контролю з перевірки додержання ТОВ «ТБК Альтіс» законодавства про охорону праці, відповідач тим самим унеможливив доведення та документального підтвердження факту таких порушень. В той жде час їх відсутність в ході судового розгляду відповідач також не спростував.

Звертає увагу на те, що 01.11.2021 ОСОБА_1 своєю заявою зазначив про намір не продовжувати працювати в ТОВ «ТБК Альтіс», тобто за його волевиявленням просив звільнити його з роботи, посилаючись при цьому на ч. 3 ст. 38 КЗпП України. При цьому, відмовившись задовольнити заяву ОСОБА_1 , подання якої є правом працівника, відповідач продовжував й надалі обліковувати робочий час позивача, вимагаючи при цьому повернутися до роботи. На переконання позивача, подібні дії з вимогою повернення до роботи є примусом до виконання праці в небезпечних умовах.

Зазначає, що ОСОБА_1 не має наміру продовжувати працювати в ТОВ «ТБК Альтіс», а тому у позовних вимогах питання про поновлення його на роботі не зазначається. Однак позивач оскаржує у судовому порядку формулювання причини звільнення.

Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «ТБК Альтіс» не скористався.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Числовська І. В. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з травня 2018 року працював в ТОВ «ТБК Альтіс» на посаді машиніста крана баштового п`ятого розряду відділу головного механіка (сектор кранового господарства).

01.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ТБК Альтіс» з заявою про звільнення з посади машиніста баштового крану з 01 листопада 2021 на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Просив виплатити йому вихідну допомогу при звільненні у розмірі трьохмісячного середнього заробітку та грошову компенсацію за невикористані дні відпустки (а.с.12,13).

Заява обґрунтована тим, що в процесі виконання роботи машиніста баштового крану на будівельних майданчиках із будівництва ЖК «Терракота» та БФК «Метрополь» ним було виявлено низку порушень положень трудового законодавства, а також нормативів з охорони та безпеки праці на будівництві, про які найближчим часом будуть також повідомлені контролюючі органи, а саме: Державна інспекція з питань праці, Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва та безпосередньо Державна інспекція архітектури та містобування України.

На вказаній заяві менеджер з персоналу ОСОБА_3 01 листопада 2021 року зазначали про те, що заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади машиніста баштового крану від 01 листопада 2021 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України розглянуто. Повідомлено, що вказана заява із зазначених підстав задоволенню не підлягає, оскільки ОСОБА_1 не доведено фактів «невиконання законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору» власником або уповноваженим ним органом. Викладені в заяві обставини є надуманими та непідтверджені жодним фактом. Разом з цим ТОВ «ТБК Альтіс» не може заперечувати проти припинення трудового договору на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Для цього необхідно звернутись із заявою із посиланням на відповідну норму КЗпП. Враховуючи наведене, просила повернутись до виконання своїх трудових обов`язків.

З 01 листопада 2021 року ОСОБА_1 не вийшов на роботу у зв`язку з поданням в цей день заяви про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

02.11.2021 на ім`я директора ТОВ «ТБК Альтіс» начальником сектору кранового господарства ОСОБА_4 подано службову записку, в якій зазначено, що 01.11.2021 ОСОБА_1 не з`явився на роботу з08-00 до 17-00. Причини відсутності не повідомляв. 02.11.2021 ОСОБА_1 на роботу не з`явився, у телефонній розмові повідомив, що працювати не буде. Поважних причин відсутності на роботі не надав.

08 листопада 2021 року директором ТОВ «ТБК Альтіс» видано наказ №163-к «Про проведення службового розслідування причин відсутності на роботі ОСОБА_1» (а.с.102).

Наказано: вжити заходів щодо з`ясування причин відсутності на роботі ОСОБА_1 . ОСОБА_4 - начальнику сектору кранового господарства - зателефонувати ОСОБА_1 та запропонувати йому вийти на роботи і надати пояснення своєї відсутності на роботі з 01 листопада 2021 року, або надати документи, які підтверджують поважні причини такої відсутності. У випадку нез`явлення ОСОБА_1 на роботі - надіслати йому поштою повідомлення про необхідність з`явитися до відділу кадрів для надання пояснень своєї відсутності на роботі з 01.11.2021.

16.11.2021 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслано лист про те, що з 01 листопада 2021 року він відсутній на робочому місці н а телефонні дзвінки не відповідає, про причини своєї відсутності не повідомляє. Запропоновано з`явитися за місцезнаходженням підприємства - вул. Качалова, 5 В у м. Києві з метою надання пояснень щодо причин відсутності на роботі (а.с.128).

23.11.2021 складено Акт №18 про відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення причин відсутності на роботі (а.с. 127).

24.11.2021 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслано лист про те, що з 01 листопада 2021 року він відсутній на роботі, документів, що підтверджують поважну причину відсутності на роботі не надав. Запропоновано надати письмові пояснення, для чого прибути до відділу кадрів до 29 листопада 29021 року включно. В іншому випадку відсутність н а робочому місці буде кваліфіковано як прогул без поважних причин і його буде звільнено з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України ( а. с. 130).

29.11.2021 директором ТОВ «ТБК Альтіс» видано наказ № 178-К «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 », яким визнано ОСОБА_1 робочі дні з 01 листопада 2021 року по 29 листопада 2021 року включно днями прогулів без поважних причин. Наказано підготувати проект наказу про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 4 статті 40 КЗпП. Датою звільнення вважати 01.11.2021 (а.с.16).

30.11.2021 директором ТОВ «ТБК Альтіс» видано наказ № 179-К «Звільнення з роботи», яким ОСОБА_1 , машиніста крана баштового 5 розряду відділу головного механіка (сектор кранового господарства) звільнено з роботи 01 листопада 2021 року згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, за прогули без поважних причин (а.с. 17).

30.11.2021 та 28.12.2021 засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 надіслано повідомлення про його звільнення 01 листопада 2021 року та про необхідність отримання трудової книжки у відділі кадрів ТОВ «ТБК Альтіс» (а.с.132).

04.01.2022 Головним управлінням Держпраці у Київській області, на підставі звернення ОСОБА_1 щодо порушень законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці у ТОВ «ТБК Альтіс» від 11.11.2021 та погодження Державної служби України з питань праці від 17.11.2021 №7484/1/4.1-3В-21, видано наказ «Про проведення позапланового заходу ТОВ «ТБК Альтіс» , яким наказано провести перевірку з 10.01.2022 по 21.01.2022 (а.с.154).

14.01.2022 інспектором праці ОСОБА_5 складено Акт про неможливість проведення заходу державного контролю ТОВ «ТБК Альтіс» у зв`язку з: ненаданням інформації, необхідної для проведення заходу державного нагляду (контрою); ненаданням доступу до виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта перевірки; ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про охорону праці, відомості з питань, які є предметом перевірки.

В зауваженнях до вказаного акту представником ТОВ «ТБК Альтіс» зазначено: «недопущено в зв`язку з ненаданням дійсних посвідчень , які були б наявні на сайті Держпраці відповідно до інструкції. Зроблено скріншот сайту (а.с. 156,157).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач був відсутнім на робочому місці з 01 листопада 2021 року по день його звільнення. На неодноразові повідомлення засобами поштового та телефонного зв`язку про необхідність прибути на робоче місце для надання пояснень з приводу причин відсутності на роботі позивач не з`явився та пояснень не надав, що у відповідності до п. 4 частини першої ст.40 КЗпП України кваліфікується як прогул.

Зазначені в заяві на звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України обставини не підтверджені стороною позивача належними та допустимими доказами та ґрунтуються на припущеннях.

Крім цього, подання заяви на звільнення за власним бажанням відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України не звільняє працівника від обов`язку виходити на роботу. У разі невидання наказу роботодавцем, непогодження з його діями, позивач мав право звернутися до суду з відповідним позовом, однак доказів такого звернення матеріали справи не містять.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 686/21225/17, провадження № 61-4487св19, від 16 грудня 2020 року у справі № 127/32612/18, провадження № 61-961 св 20, від 19 вересня 2022 року у справі №758/9966/17.

Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, позивач вважає дії відповідача щодо винесення наказів про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та звільнення з роботи незаконними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноваженим ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Дії відповідача щодо відмови у задоволенні заяви про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України та вимоги повернутися до роботи є фактично примусом до виконання праці у небезпечних умовах, що законом заборонено.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Частиною шостою статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

Отже, суд не має права змінювати формулювання причин звільнення з тих підстав, з якими роботодавець не пов`язував обставини звільнення.

Відповідно до частини третьої статті 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Відповідач як роботодавець, звільняючи ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, не пов`язував його звільнення за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України і відсутні докази, що він помилився у формулюванні підстав звільнення, тобто відсутня згода іншої сторони трудових відносин на звільнення за цією підставою.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Задоволення позову ОСОБА_1 про зміну формулювання причин звільнення буде свідчити про порушення положень статті 235 КЗпП України, оскільки буде змінено не формулювання причини звільнення позивача, а його підстави: із «звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України (прогул без поважних причин)» на «звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України (у зв`язку з невиконанням ТОВ «ТБК Альтіс» законодавства про працю)».

У випадку зазначення працівником та роботодавцем різних обставин звільнення: за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору та за прогул без поважних причин, суд не може приймати рішення про зміну формулювання причин звільнення. Належним способом захисту прав позивача у такому випадку є визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року в справі №681/1629/18.

З огляду на те, що позовних вимог про поновлення на роботі ОСОБА_1 не заявляв, правові підстави для зміни формулювання причин звільнення із «звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України (прогул без поважних причин)» на «звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України (у зв`язку з невиконанням ТОВ «ТБК Альтіс» законодавства про працю)» та вирішення всіх інших похідних вимог в межах цієї справи відсутні.

Надання судом першої інстанції в межах розгляду даної справи оцінки обставинам звільнення позивача за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України не може слугувати підставою для скасування по суті правильного рішення про відмову в позові.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00).

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, колегія суддів приходить до висновку відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Числовської Ірени Вітольдівни залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02.08.2024.

Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук