Ухвала

від 10.09.2024 по справі 760/34080/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 760/34080/21

провадження № 61-11934ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК Альтіс» про визнання наказу про накладеннядисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та наказу про звільнення незаконними, зміну формулювання причини звільнення, стягнення суми вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

встановив:

15 серпня 2024 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Числовська І. В. засобами поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2024 року у вказаній справі.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Проте всупереч пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Крім того, згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить основна заробітна плата та додаткова.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року в справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) вказала, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений частиною другою статті 235 КЗпП України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений статтею 117 КЗпП України, мають різну правову природу.

Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв'язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. За пред'явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України, позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.

Таким чином, заявник звільнений від сплати судового збору в частині вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стосовно вимоги про стягнення вихідної допомоги, то слід зазначити таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року в справі № 711/4010/13-ц вказала, що вихідна допомога та середній заробітокза час затримки розрахунку при звільненні (зокрема, і за час затримки виплати такої допомоги) не належать до структури заробітної плати, тобто не є основною чидодатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальноючи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури (близькі за змістом висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Судувід 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (пункт 34); від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (пункт 60).

Ураховуючи наведене, позивач не звільнений від сплати судового збору за вимогою про стягнення вихідної допомоги.

Крім того, законом не передбачено звільнення від сплати судового збору за вимогами про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, про визнання незаконним наказу про звільнення, про зміну формулювання причини звільнення та про відшкодування моральної шкоди.

Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом) судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становив 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі складає 2 270, 00 грн.

Таким чином, розмір судового збору за подання касаційної скарги в частині оскарження трьох вимог немайнового характеру становить 5 448, 00 грн (2 270, 00 грн * 0, 4 * 3 * 200 %).

Крім того, враховуючи те, що 1 % від ціни позову в частині вимог майнового характеру (про відшкодування моральної шкоди в сумі 15 000, 00 грн та про стягнення вихідної допомоги в сумі 18 000, 00 грн) становить менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому розмір судового збору за подання касаційної скарги в цій частині складає 1 816, 00 грн (2 270, 00 грн * 0, 4 * 200 %).

Отже, заявнику слід надати суду докази сплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 7 264, 00 грн (5 448, 00 грн + 1 816, 00 грн).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перерахований або внесений до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2024 року залишити без руху.

Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М. Ю. Тітов