Ухвала

від 02.08.2024 по справі 713/2905/24

ВИЖНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 713/2905/24

Провадження №2/713/502/24

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

02.08.2024 м. Вижниця

Суддя Вижницького районного суду Чернівецької області Кибич І.А., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Тимуш Леонід Федорович до ОСОБА_2 , про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини і визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 , звернулась в суд із позовною заявою про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини і визнання права власності на спадкове майно до відповідачки ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.1, 2 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Позовна заява ОСОБА_1 не може бути призначена до розгляду, підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (у разі подання письмових доказів можуть бути додані їх копії).

Водночас, враховуючи вимоги ч.ч.2, 4 та 5 ст. 95 ЦПК України, докази вважаються поданими належним чином, якщо вони подані в оригіналі або в копії, засвідченої в порядку, встановленому чинним законодавством, із зазначенням особи, у якої наявний оригінал відповідного документу. При цьому учасник справи може своїм підписом засвідчити копію письмового доказу лише у разі, якщо його оригінал знаходиться у такого учасника справи.

До позовної заяви в порушення вимог п.5 ст.177 ЦПК України, не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

Позивачка звертаючись до суду з даним позовом просить встановити факт своєчасного прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме, житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 .

В позовній заяві зазначила, що своєчасно прийняла спадщину, оскільки була зареєстрована разом з спадкодавцем.

Позивачкою не долучено довідки міської ради про коло спадкоємців, які були зареєстровані та проживали разом з ОСОБА_3 на день її смерті.

Позивачка просить визнати право власності на спадкове майно в цілому, однак зазначає, що крім неї спадкоємцем є також ОСОБА_2 .

Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України 2003 року (ЦК), законами України «Про нотаріат», «;Про міжнародне приватне право», іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права.

У разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 1-4 глави 13 розділу 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-XII нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці; 9) в інших випадках, передбачених законом.

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону.

Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» N 3425-XII передбачено можливість оскарження в судовому порядку нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму ВС України «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Позовна заява не містить посилання на докази, що підтверджували б неможливість отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину, не долучено постанову нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , із зазначенням підстав для відмови.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та Верховним Судом в постановах від 06 травня 2019 року у справі № 522/4687/14-ц та від 5 серпня 2020 року у справі № 733/529/17.

Предметом спору у цій справі є визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом, а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Позивачкою не залучено в якості відповідача Вашківецьку міську раду, Вижницького району Чернівецької області.

В порядку ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Законом України «Про судовий збір» визначені правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оскільки позивач, звернувшись до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно, фактично бажає підтвердити своє право власності на нерухоме майно, то заявлені ОСОБА_4 вимоги є вимогами майнового характеру.

Згідно п.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Ціна позову - це грошовий вираз майнових вимог позивача.

У позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, ціна позову визначається дійсною вартістю нерухомого майна. Дійсна вартість майна підтверджується висновком суб`єкта оціночної діяльності. Зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов`язковою вимогою до змісту позовної заяви. Зазначаючи ціну позову, позивач повинен обґрунтувати у позовній заяві наведену ним оцінку, оскільки щодо цієї обставини застосовується загальне правило про те, що кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається.

Позивачкою вказано ціну позову 1439,64 грн., однак належними доказами не підтверджено зазначену вартість житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами.

Відповідно до ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається: 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 9) у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Позивачці необхідно зазначити дійсну вартість спадкового майна.

Згідно із абзацом 1 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно з пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211 грн 20 коп.).

За подання позовної заяви майнового характеру судовий збір 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З позовної заяви вбачається, що позивачка звернулася до суду з двома позовними вимогами, а саме: 1) про встановлення факту прийняття спадщини; 2) про визнання права власності на спадкове майно.

Позивачкою сплачено судовий збір в сумі 1211.20 грн. за вимогу майнового характеру.

Позивачці необхідно сплатити судовий збір в сумі 1211,20 грн. за вимогу про встановлення факту прийняття спадщини.

Наведені недоліки унеможливлюють вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку, що позовну заяву по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 необхідно залишити без руху та надати позивачці строк для усунення недоліків протягом 7 (семи) днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 185 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Тимуш Леонід Федорович до ОСОБА_2 , про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини і визнання права власності на спадкове майно, - залишити без руху.

Копію ухвали направити позивачці та представнику та повідомити про необхідність виправити зазначені недоліки заяви.

Для усунення недоліків надати строк 7 (сім) днів з дня отримання позивачкою та представником ухвали про залишення заяви без руху.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути позивачці.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя Іван КИБИЧ