Рішення

від 15.10.2024 по справі 713/2905/24

ВИЖНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 713/2905/24

Провадження №2/713/502/24

РІШЕННЯ

іменем України

15.10.2024 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Кибич І.А., з участю секретаря судових засідань Троценко Л.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вижниця в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Тимуш Леонід Федорович, до ОСОБА_2 , де третьою особою без самостійних вимог щодо предмету спору є Вашківецька міська рада, Вижницького району Чернівецької області, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ :

Стислий виклад позиції позивача.

Позивачка ОСОБА_1 , звернулась в суд із позовною заявою про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини і визнання права власності на спадкове майно до відповідачки ОСОБА_2 .

Просить встановити факт своєчасного прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме, житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтувала наступним.

Разом з ОСОБА_2 згідно заповіту ОСОБА_3 є спадкоємцями в рівних частинах всього її майна, що буде належати їй на день смерті. Згідно з виписки домової книги про склад сім`ї та прописку ОСОБА_3 була прописана та проживала у будинку АДРЕСА_1 .

14 березня 1996 року згідно свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_3 була власником житлового будинку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 .

Із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори ні вона, ні ОСОБА_2 не звертались. Зазначила, що фактично вступила у володіння майном, а ОСОБА_2 будучи обізнаною про заповіт з невідомих їй причин не зверталась до нотаріуса. Вважає, що своєчасно прийняла спадщину.

Заяви (клопотання) учасників справи.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 не з`явились, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. До початку розгляду справи представник позивача ОСОБА_4 подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_2 не з`явилась. До початку розгляду справи відповідачка ОСОБА_2 скерувала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнає.

В судове засідання представник третьої особи Вашківецької міської ради не з`явився, до початку розгляду справи від третьої особи Вашківецької міської ради, в суд поступила письмова заява про розгляд справи без участі їхнього представника, позовні вимоги визнають.

Процесуальні дії у справі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

В силу ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим В силу ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 від 01.04.2002 року.

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.03.1996 року.

За життя, ОСОБА_3 залишила заповіт, згідно якого все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що за законом матиме право заповіла ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частинах кожній, що підтверджується копією заповіту посвідченого 14.03.1996 року державним нотаріусом Вижницької державної нотаріальної контори Штефюк Н.В.

Позивачка звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.

При вирішенні справи судом застосовано наступні норми права.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 1 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч.1, 3 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до пункту 4, абзацу першого пункту 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України цей ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкові відносини регулюються ЦК Української РСР.

Відповідно до ст. 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місцезнаходження майна або його основної частини.

Статтею 548 ЦК Української РСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наведеною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та Верховним Судом в постановах від 06 травня 2019 року у справі № 522/4687/14-ц та від 5 серпня 2020 року у справі № 733/529/17.

Предметом спору у цій справі є встановлення факту прийняття спадщини та визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом, а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму ВС України «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 спадкоємцями за заповітом є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які спадщину не прийняли, до нотаріуса не зверталися.

Таким чином належним відповідачем є територіальна громада в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а саме Вашківецька міська рада, Вижницького району Чернівецької області.

Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 02 серпня 2024 року було залишено позовну заяву ОСОБА_1 зокрема і з даних підстав, а саме не залучення в якості відповідача Вашківецької міської ради, Вижницького району Чернівецької області без руху, надано строк для усунення недоліків.

Позивачкою самостійно не залучено Вашківецьку міську раду, Вижницького району Чернівецької області, в якості відповідача.

При прийнятті позовної заяви до розгляду та відкритті провадження 15.08.2024 року судом з власної ініціативи залучено Вашківецьку міську раду, Вижницького району Чернівецької області, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

За змістом ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

У ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин пред`явлення позовних вимог до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмові у задоволенні позовних вимог.

Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 549, 525-526 ЦК УРСР, ст.ст.4, 13, ст.76, 77, 247, 258-265, 315, 354 ЦПК України, Суд, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Тимуш Леонід Федорович до ОСОБА_2 , де третьою особою без самостійних вимог щодо предмету спору є Вашківецька міська рада, Вижницького району Чернівецької області, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 .

Відповідач:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 .

Третя особа:

Вашківецька міська рада, Чернівецької області, (ідентифікаційний код юридичної особи: 04062073), юридична адреса: 59210, м.Вашківці, вул. Героїв Майдану, буд. 2, Вижницького району Чернівецької області

Суддя Іван КИБИЧ