Постанова

від 01.07.2024 по справі 947/4699/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4420/24

Справа № 947/4699/24

Головуючий у першій інстанції Куриленко О.М.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Кострицького В.В., Стахової Н.В.

за участю секретаря судового засідання - Булацевської Я.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 14 лютого 2024 року

за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА» про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив зобов`язати Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА» вчинити певні дії та стягнути з відповідача неустойку та моральну шкоду.

Одночасно із поданням позову позивачем була подана заява про забезпечення позову, в якій позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов`язанням ТОВ «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА» пройти процедуру верифікації відомостей про укладений Договір та здійснити державну реєстрацію права інвестора на об`єкт житлової нерухомості. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА» в розмірі суми стягнення за позовом 540929,95 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 14 лютого 2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто позивачу.

Суд зазначив, що позивачем в установленому законом порядку не усунуто недоліки позову, а відтак позовна заява разом з заявою про забезпечення позову підлягає поверненню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 14 лютого 2024 року у справі№947/4699/24 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА» про захист прав споживачів.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд помилково дійшов сукупного висновку про відсутність підстав вважати позивача споживачем, оскільки по правовій природі спірних правовідносин позивач являється споживачем в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» та помилково повернув заяву про забезпечення позову навіть не розглянувши її в порушення ст. 153 ЦПК України, яка стосується розгляду заяв про забезпечення позову.

Позиція учасників справи

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Пояснення учасників справи

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому у статті 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

Таким чином, стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18) дійшла висновку, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі № 761/24672/15-ц (провадження № 14-197цс18) вказано, що «у статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, у якому не передбачено звільнення від сплати судового збору споживачів - за позовами, що пов`язані з порушенням їхніх прав. Разом з тим у частині 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Системний і комплексний аналіз зазначених норм дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб, як «споживачі, які звернулися з позовними вимогами про захист порушених справ», у переліку осіб, що мають пільги щодо сплати судового збору, установленому в статті 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів, а саме Законом України «Про захист прав споживачів». Крім того, стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову».

Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

За пунктами 18, 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Статтею 1-1 Закон України «Про захист прав споживачів» передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Відповідно до положень пункту 1.1 договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 14 лютого 2019 року № Г/АП-1.4.25 продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у власність майнові права на Апартаменти, сплативши при цьому 100% суми Договору. Сплата в повній мірі по даному Договору підтверджується позивачем квитанцією №153410070 від 14.02.2019 року в сумі 638116,51 грн.

Правовідносини між будівельною компанією (виробник) й фізичною особою (споживач, замовник) - це угода про послугу - будівництво житла.

За характером ці правовідносини подібні до положень ст. 875 ЦК, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 21 листопада 2012 р. у справі № 6-101цс12 висловила правову позицію: участь фізичної особи в будівництві багатоквартирного будинку з метою набуття права власності на квартиру в ньому не є інвестицією в розумінні Закону "Про інвестиційну діяльність" і у разі виникнення спору щодо виконання зобов`язань за договором про таку участь у будівництві зазначений Закон не підлягає застосуванню.

Отже, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки договір купівлі-продажу майнових прав передбачає в подальшому набуття їх покупцем права власності на квартиру, яку буде здано в експлуатацію в майбутньому, а, отже, на такі правовідносини поширюється дія вказаного Закону.

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/3509/18 (провадження № 61-17721св19).

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Судувід 16 лютого 2022 року у справі № 524/8390/20.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку, що на спірні правовідносини не поширюються гарантії, встановлені Законом України «Про захист прав споживачів» через що помилково залишив позовну заяву без руху, а в подальшому заяву про забезпечення позову повернув позивачу.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушенням норм процесуального права оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що у відповідності дост. 379 ЦПК Україниє підставою для її скасування та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

З урахуванням вищенаведених вимог закону та встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою, а тому підлягає до задоволення, а ухвала суду як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 379, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 14 лютого 2024 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Судді О.Ю. Карташов

В.В. Кострицький

Н.В. Стахова