Постанова

від 05.08.2024 по справі 179/2042/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6901/24 Справа № 179/2042/23 Суддя у 1-й інстанції - Чорна А. О. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Халаджи О. В.

суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І.,

розглянувши без повідомлення учасників справи у м. Дніпро апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2024 року про повернення заяви про забезпечення доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Магдалинівської державної нотаріальної контори про визнання відсутнім права на спадкування за заповітом, визнання права на спадкування за заповітом, визнання незаконною та скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії (суддя першої інстанції ОСОБА_4 , повний текст ухвали складено 16 травня 2024 року),

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Магдалинівської державної нотаріальної контори про визнання відсутнім права на спадкування за заповітом, визнання права на спадкування за заповітом, визнання незаконною та скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

15 травня 2024 року представник позивача подав клопотання про забезпечення доказів та просить витребувати у Чернечинської сільської об`єднаної територіальної громади оригінал для огляду та засвідчену копію реєстру для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування, в якому відображено факт вчинення нотаріальної дії у вигляді посвідчення заповіту ОСОБА_5 , що мав місце 26.09.2012 року, складеного ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідченого секретарем виконавчого комітету Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області Круть К.О., та зареєстрованого в реєстрі за номером 12.

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2024 року заяву адвоката Іваха Євгенія Вікторовича, яка подана в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення доказів - повернуто заявнику.

Із вказаною ухвалою суду не погодився ОСОБА_2 та подав апеляційну скаргу, вважає,що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що оскаржувана ухвала суду не відповідає критеріям справедливості, всебічності та об`єктивності судового розгляду, сприяння сторонам у здійсненні цивільних прав та виконанні обов`язків - адже аналогічне клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про витребування доказів за оскаржуваним заповітом - заявлене ним в порядку ст. 84 ЦПК України - судом І інстанції повністю задоволено, про що судом було постановлено ухвалу від 30.04.2024 року, а аналогічна заява про забезпечення доказів шляхом їхнього витребування за первісним заповітом розглянута по суті.

ОСОБА_2 просив ухвалу Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду щодо повернення заяви позивачеві.

Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки, в даній справі оскаржується ухвала про повернення заяви, то її розгляд слід проводити без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повертаючи заяву про забезпечення доказів, суд першої інстанції виходив з того, що подана заява не містить обґрунтування необхідності забезпечення доказів та фактично в ній ставить питання про витребування доказів.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Частина перша статті 117 ЦПК України містить перелік вимог до заяви про забезпечення доказів, зокрема у заяві необхідно зазначити докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази.

Виходячи зі змісту ч. 4 ст.117 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про витребування доказів, як спосіб їх забезпечення. На підставу задоволення заяви зазначав те, що у справі заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, і з урахуванням того, що в даному випадку спадкодавець ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, надати судовому експерту - почеркознавцю вільні та умовно-вільні або експериментальні зразки почерку (підпису) немає можливості, так само як і пред`явити їх особі яка підлягає ідентифікації (померлій ОСОБА_5 ).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі за №9901/385/19 дійшла висновку, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Аналіз вказаних норм процесуального права свідчить про те, що питання щодо забезпечення доказів вирішується судом у тому випадку, якщо надання таких доказів є необхідним, або якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Забезпечення доказів спрямоване на недопущення їх знищення чи втрати. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Відтак суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що за змістом наведених норм обов`язковою умовою для вжиття судом заходів щодо забезпечення доказів є встановлення обставин, які дають підстави для висновку, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Обов`язок доведення таких обставин покладається на особу, яка звертається до суду із заявою про забезпечення доказів.

Разом з тим, механізм допомоги сторонам у яких виникають складнощі в отриманні доказів, і які вони не можуть одержати самостійно, передбачено ст. 84 ЦПК України.

Тобто, оскільки у заяві представник позивача посилається на існування складнощів в отриманні доказів, їх потрібно витребувати за правилами ст. 84 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги, зокрема щодо відповідності заяви вимогам статті 117 ЦПК України, не змінюють правильності висновку суду щодо наявності підстав для повернення заяви про забезпечення доказів, оскільки заява не містить посилання на існування ризиків втрати доказів або ж утруднення чи неможливості їх збирання у подальшому.

Крім того, як було вказано в апеляційній скарзі представником позивача, у даній справі було заявлено клопотання про проведення почеркознавчої експертизи, а тому апеляційний суд вважає, що у разі її задоволення витребувані позивачем докази будуть забезпеченні.

Сукупність вищезазначених обставин та положень закону приводить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для повернення заяви про забезпечення доказів тому підстави для її скасування відсутні.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

Т.В. Космачевська

Ж.І. Максюта