Постанова

від 05.08.2024 по справі 910/5429/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2024 р. Справа№ 910/5429/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Корсака В.А.

Кропивної Л.В.

без повідомлення учасників справи

розглянувши матеріали апеляційної скарги перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.06.2024

у справі №910/5429/24 (суддя - Мельник В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудмаш"

про усунення перешкод у користуванні належним майном шляхом виселення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудмаш" про усунення перешкод у користуванні належним майном шляхом виселення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2024 відкрито провадження у справі №910/5429/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2024 справу №910/5429/24 передано за підсудністю до Господарського суду Київської області.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" подало апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

В обґрунтування доводів викладених в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та за неповного з`ясування обставин справи.

Так, позивач зазначає, що предметом даного спору є виселення відповідача з нерухомого майна (асфальтованого майданчика), що входить до складу об`єкта приватизації за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 4. Вказана адреса відображена в договорі оренди, а також зазначена в акті приймання-передавання орендованого майна. Відтак, оскільки даний спір виник з приводу нерухомого майна, підсудність цього спору повинна визначатися за правилами, встановленими ст. 30 ГПК України «Виключна підсудність», а спір має розглядатися за адресою розташування майна - Господарським судом міста Києва.

Водночас скаржник вказує на хибність висновків місцевого господарського суду про те, що предметом даного спору є частина земельної ділянки державної власності площею 13,7617 га, кадастровий номер 3222485901:01:015:5007, адреса розташування: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, оскільки предметом спору є асфальтований майданчик, який придбано Товариством з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" в складі цілісного майнового комплексу, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 4. Предметом оренди є саме асфальтований майданчик, а не земельна ділянка.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 апеляційну скаргу у справі №910/5429/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Корсак В.А., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.06.2024 у справі №910/5429/24, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 2 ст. 271 ГПК України, встановлено відповідачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

22.07.2024 до суду через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудмаш" надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого відповідач просить залишити без змін оскаржувану ухвалу суду.

Відповідач зазначає, що нерухоме майно, що є предметом спору у даній справі, асфальтований майданчик є частиною земельної ділянки розташованої в с. Петропавлівська Борщагівка Київської області, а тому судом першої інстанції дотримано встановлених законом правил виключної підсудності та правомірно передано спір на розгляд до Господарського суду Київської області.

Також відповідачем повідомлено, що розмір витрат, які очікує понести товариство під час розгляду даної справи становить 4000,00 грн.

22.07.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудмаш" надійшла заява про розподіл судових витрат, згідно якої відповідач просить стягнути з позивача 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в разі відмови в задоволенні апеляційної скарги.

Враховуючи те, що предметом апеляційного перегляду наразі є ухвала про передачу справи на розгляд іншого суду (п. 8 ч. 1 ст. 255 ГПК України), яка входить до визначеного у ч. 2 ст. 271 ГПК України переліку та з огляду на відсутність обставин справи, що зумовлюють необхідність розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

За змістом ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частинами 1, 2 статті 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 ГПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Тобто, загальне правило територіальної підсудності щодо пред`явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями Господарського процесуального кодексу України.

Натомість, приписи ст. 30 ГПК України встановлюють правила виключної підсудності господарських спорів.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Суд відзначає, що у розумінні наведених норм процесуального права виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Виключна підсудність за змістом ч. 5 ст. 30 ГПК України визначає суд, яким має бути розглянуто справу. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування. Аналогічної позиції дотримувався Верховний Суд у постанові від 15.05.2018 у справі №905/1566/17.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

При цьому, тлумачення ч. 3 ст. 30 ГПК України повинно відбуватися з урахуванням принципу правової визначеності, який, в аспекті даного спору, полягає у забезпеченні здатності вірного тлумачення закону пересічною особою. Зокрема, встановлюючи підхід до тлумачення правових норм, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.07.1995 у справі "Толстой-Милославський" (Tolstoy Miloslavsky) проти Сполученого Королівства (скарга №18139/91), визначаючи зміст терміну "передбачений законом" сформулював наступну умову: положення національного законодавства повинні бути настільки ясними, зрозумілими і визначеними, щоб будь-яка людина, за необхідності скориставшись порадою юриста, могла б повністю зрозуміти зміст закону.

З огляду на зазначений підхід Європейського суду з прав людини до тлумачення правових норм, положення ч. 3 ст. 30 ГПК України означають, що спір має розглядатися за правилами виключної підсудності, коли нерухоме майно, право власності на таке майно або інші вимоги, що стосуються нерухомого майна, є предметом спору.

Водночас, як свідчить правозастосовна практика Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 20.09.2018 у справі №902/919/17, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

За таких обставин, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

При цьому, виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зазначені у законі суди можуть здійснити такий розгляд, оскільки в районі їх діяльності знаходиться основна маса доказів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 (провадження № 12-73гс20) зазначила, що за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Як слідує з матеріалів справи, предметом спору в даній справі є вимога позивача про усунення перешкод у користуванні майном шляхом висилення відповідача з асфальтованого майданчика (інвентарний номер 1618), загальною площею 756,00 кв.м., розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 4.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 27.08.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна №6267, що належить до державної власності.

Відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - асфальтований майданчик площею 756,00 кв.м., розміщене за адресою м. Київ, вул. Кільцева дорога, 4, що перебуває на балансі Державного науково-виробничого підприємства «Електронмаш».

Згідно п. 1.2 договору майно передано в оренду з метою розміщення:

- магазину-складу на площі - 100,00 кв.м.;

- торговельного об`єкта з продажу непродовольчих товарів, алкогольних та тютюнових виробів на площі - 200,00 кв.м.;

- торговельного об`єкта з продажу непродовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи на площі - 400,00 кв.м.;

- фірмового магазину вітчизняного виробника, крім тих, що виробляють товари підакцизної групи на площі - 56,00 кв.м.;

Тобто, за умовами договору відповідачу в оренду була передана вкрита асфальтом частина земельної ділянки.

Відповідно до договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Електронмаш» від 30.06.2023 №1368, укладеного за результатами електронного аукціону №SPE001-UA-20230504-12040, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" придбало єдиний майновий комплекс Державного підприємства «Електронмаш», який розташований за адресою м. Київ, вул. Кільцева дорога, 4.

Водночас, п. 1.4 договору купівлі-продажу №1368 унормовано, що земельні ділянки, на яких розташований об`єкт приватизації, не є предметом купівлі-продажу за цим договором, тому питання землекористування покупець вирішує самостійно в установленому чинним законодавством порядку, після переходу до покупця права власності на об`єкт приватизації.

Перелік нерухомого майна, транспортних засобів, які увійшли до складу об`єкта приватизації та були передані у власність покупця, наведено у додатках №№1, 2 до договору (п. 1.3 договору).

Водночас асфальтований майданчик площею 756,00 кв.м. не відображено в додатках №№1, 2 до договору. В той же час, інформація про орендований асфальтований майданчик та земельну ділянку відображена в повідомленні про продаж ЄМК ДП «Електронмаш».

Так, згідно інформаційного повідомлення регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про продаж об`єкта малої приватизації - ЄМК ДП «Електронмаш», розміщеного на сайті https://prozorro.sale/planning/JAS001-UA-20230502-11391/, ЄМК ДП «Електронмаш» розміщений на земельній ділянці державної власності площею 13,7617 га, кадастровий номер 3222485901:01:015:5007, цільове призначення земельної ділянки - землі промислового призначення, адреса розташування - Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка.

З інформаційної довідки від 27.05.2024 №380280215 вбачається, що власником вказаної земельної ділянки є Бучанська районна державна адміністрація Київської області.

Зазначене підтверджує обґрунтовані доводи відповідача, відображені у відзиві на апеляційну скаргу, стосовно того, що переданий в оренду асфальтований майданчик є частиною земельної ділянки, яка знаходиться в с. Петропавлівська Борщагівка Київської області.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивачем заявлено вимогу про виселення відповідача з об`єкту оренди - асфальтованого майданчику, який є частиною земельної ділянки, що знаходиться в с. Петропавлівська Борщагівка Київської області, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що за правилами виключної підсудності вирішення даного спору відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду Київської області.

Наведене свідчить про те, що доводи апеляційної скарги про порушення у справі, яка переглядається, норм процесуального права при визначенні підсудності спору є помилковими, а місцевий господарський суд вірно застосував правила про виключну юрисдикцію (підсудність), оскільки даний спір має розглядатись за місцезнаходженням земельної ділянки на якій розміщено асфальтований майданчик -- Господарським судом Київської області.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ГГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Отже, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про передачу справи №910/5429/24 за виключною підсудністю до Господарського суду Київської області.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 07.06.2024 у справі №910/5429/24, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Інком Рент» не підлягає задоволенню.

З огляду на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду.

Разом з цим згідно з п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в п. п. 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскільки ухвала суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду до зазначеного переліку не відноситься, дана постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Розподіл судових витрат.

Питання розподілу судових витрат визначено у ст. 129 ГПК України.

Так, згідно з ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Водночас, розподіл судового збору здійснюється між сторонами спору відповідно до частини 1 названої статті в залежності від результатів розгляду справи по суті. Господарським процесуальним кодексом України не передбачено розподілу судових витрат за результатами апеляційного перегляду ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.

Також, Господарський процесуальний кодекс України не ставить вирішення питання розподілу судових витрат в залежності від стадії розгляду справи в судах першої чи апеляційної інстанцій.

При цьому, суд апеляційної інстанції здійснює новий розподіл судових витрат у справі лише у разі прийняття ним постанови про скасування чи зміну судового рішення суду першої інстанції, прийнятого за результатами розгляду справи по суті.

Отже, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, суд апеляційної інстанції, в даному випадку, не здійснює розподіл судових витрат, в тому числі судового збору.

З огляду на викладене, оскільки у даному випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудмаш" про розподіл судових витрат не підлягає розгляду Північним апеляційним господарським судом. Розподіл понесених сторонами судових витрат за результатами перегляду ували Господарського суду міста Києва від 07.06.2024 у справі №910/5429/24 повинен здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами за ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 30, 31, 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інком Рент» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.06.2024 у справі №910/5429/24 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.А. Корсак

Л.В. Кропивна