Рішення

від 25.07.2024 по справі 910/15900/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.07.2024Справа № 910/15900/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватного підприємства "Нацпрод" про розподіл судових витрат у справі №910/15900/23

За позовом Приватного підприємства "Нацпрод"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 88536116,78 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Гутнік І.В.;

від відповідача: Прохоров Ю.Г..

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Нацпрод" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач) про стягнення 114878543,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором №16887/01 від 18.04.2019 та додаткової угоди №289/01 від 30.06.2019 не в повному обсязі розрахувався за електричну енергію поставлену за "зеленим тарифом", у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення борг у розмірі 83405408,93 грн, пеню у розмірі 18956525,42 грн, штраф у розмірі 6131131,58 грн, інфляційні втрати у розмірі 3228279,41 грн та 3% річних у розмірі 3157198,19 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 року відкрито провадження у справі №910/15900/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

У судовому засіданні 07.11.2023 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про задоволення заяв позивача та залишення без розгляду двох заяв про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3% річних, прийняття до розгляду заяви про зменшення розміру 3% річних, відповідно до якої розміром 3% річних, який розглядається судом є 1925903,06 грн, встановлення учасникам справи строків для подання заяв по суті справи та відкладення підготовчого засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 року провадження в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 23474,62 грн закрито, в частині стягнення пені у розмірі 18956525,42 грн та штрафу у розмірі 6131131,58 грн залишено без розгляду та постановлено розглядати справу в межах позовних вимог про стягнення основної заборгованості у розмірі 83381934,31 грн, 3% річних у розмірі 1925903,06 грн та інфляційних втрат у розмірі 3228279,41 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 року провадження в частині позовних вимог Приватного підприємства "Нацпрод" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення основної заборгованості у розмірі 12623,81 грн закрито. В іншій частині позовні вимоги Приватного підприємства "Нацпрод" до Державного підприємства "Гарантований покупець" задоволено частково та стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Приватного підприємства "Нацпрод" основний борг у розмірі 51688652,93 грн, інфляційні втрати у розмірі 2986297,29 грн, 3% річних у розмірі 1352961,49 грн та судовий збір у розмірі 463421,08 грн, в решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 року призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на 19.03.2024 року.

19.03.2024 року через систему Електронний суд надійшли заперечення на заяву про розподіл судових витрат в яких відповідач зауважує на відсутності детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та зауважує, що сам розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданої правової допомоги, а також із часом витраченим на виконання відповідних робіт (наданих послуг). Окрім того, просить врахувати і його скрутний фінансовий стан, у зв`язку з чим просить зменшити заявлений розмір витрат, у разі позитивного вирішення заяви позивача, до 5000,00 грн.

Судове засідання призначене на 19.03.2024 року не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

У той же час, 26.03.2024 року через відділ діловодства суду надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2024 року про витребування з Господарського суду міста Києва матеріалів справи №910/15900/23.

За супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/15900/23/1814/24 від 28.03.2024 матеріали справи №910/15900/23 скеровані до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 року справу №910/15900/23 направлено до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення, у зв`язку з чим зупинено апеляційне провадження у справі №910/15900/23 до повернення матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

За супровідним листом Північного апеляційного господарського суду №910/15900/23/09.1-04.1/3866/24 від 10.06.2024 матеріали справи повернуті до Господарського суду міста Києва та передані на сектор судді з відділу автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярія), відтак судове засідання підлягає повторному призначенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2024 року призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на 18.07.20204 року.

У судовому засіданні 18.07.2024 року оголошено перерву до 25.07.2024 року.

23.07.2024 року через систему Електронний суд надійшло клопотання в якому позивач просить приєднати до матеріалів справи докази наявності у Адвокатського об`єднання «Арцінгер» статусу платника податків. При цьому, у поданому клопотанні позивач просить поновити строки на подання доказів, оскільки питання щодо статусу Адвокатського об`єднання «Арцінгер», адвокати якого здійснювали представництво інтересів позивача в ході розгляду справи, як платника ПДВ постало лише в судовому засіданні 18.07.2024 року.

У судовому засіданні 25.07.2024 представник позивача подану заяву підтримав, просив задовольнити, представник відповідача заперечив з підстав наведних в запереченнях.

При цьому, у судовому засіданні 25.07.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про поновлення строку на подання додаткових доказів та прийняття їх до розгляду.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласність і відкритість судового процесу, змагальність сторін.

Приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Водночас, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Захищене статтею 6 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) право на справедливий судовий розгляд передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх. Європейський суд з прав людини розглядає реалізацію принципу змагальності крізь призму забезпечення рівності прав учасників судового розгляду, тобто за цієї позиції сторони діють на одному рівні, під контролем відносно пасивного суду.

Звертаючись до усталеної практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 23.06.1993 у справі "Руіз-Матеос проти Іспанії").

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993 р., серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 р., Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38).

Одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх та вимагати рівності щодо подання своїх доказів.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.08.2022 у справі №903/522/21 та від 26.05.2021 у справі №912/2007/18.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги те, що на момент підготовки та подання заяви про розподіл судових витрат у справі №910/15900/23 позивачем не могли бути передбачені обґрунтування заперечень відповідача, про які стало відомо під час судових засідань, керуючись принципами господарського судочинства з урахуванням конвенційного права кожного на справедливий судовий розгляд, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для поновлення строку для подання відповідних доказів позивачем та прийняття їх до розгляду.

Розглянувши подану Приватним підприємством «Нацпрод» заяву про ухвалення додаткового рішення з наданими докази на їх понесення, заслухавши представників учасників справи, суд дійшов таких висновків.

Приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В той же час, враховуючи встановлені приписами ст. 238 Господарського процесуального кодексу України вимоги до змісту рішення суду та визначений у ст. 240 Господарського процесуального кодексу України порядок проголошення судового рішення, вбачається, що у разі якщо учасник справи в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України до закінчення судових дебатів у справі заявив про намір подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду докази на підтвердження розміру судових витрат, суд, після надходження відповідних доказів від учасника справи, може вирішити питання щодо розподілу судових витрат не інакше як шляхом ухвалення додаткового рішення.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати, оскільки позивач скористався своїм правом на подання таких доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення суду в даній справі у порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі №910/15900/23 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду даної справи на оплату послуг професійної правничої допомоги.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

У поданій заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі 298968,30 грн на професійну правничу допомогу.

За приписами частини 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надані копії договору про надання правової допомоги №3462 від 20.09.2023 року (далі - договір), укладеного між Адвокатським об`єднанням «Арцінгер» (далі - об`єднання) та Приватним підприємством «Нацпрод» (далі - сторона), додаткової угоди №1 від 20.09.2023 року до договору про надання правової допомоги №3462 від 20.09.2023 року, звіту (акт) про виконання договору про надання правової допомоги №1 від 17.12.2024 року, деталізації наданої правової допомоги адвокатом Дядюк Є.М. та адвокатом Гутнік І.В., рахунків-фактур №3461/01-2 від 15.02.2024 року на суму 156581,92 грн та №3461/01-1 від 22.09.2023 року на суму 146274,40 грн, банківської виписки по рахунку Адвокатського об`єднання «Арцінгер» за 25.09.2023 року про зарахування коштів від ПП «Нацпрод» у розмірі 146274,40 грн, платіжної інструкції №10 від 19.02.2024 року на суму 156581,92 грн, інформаційних довідок курсу іноземних валют станом на 22.09.2023 року та 15.02.2024 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №3521 від 27.11.2008 року та посвідчення адвоката на ім`я Дядюк Є.М., витягів з Єдиного реєстру адвокатів України щодо адвокатів Дядюк Є.М. та Гутнік І.В., оригінали ордерів, виданих Адвокатським об`єднанням «Арцінгер» на ім`я адвокатів Дядюк Є.М. серії АА №1361084 від 09.10.2023 року та Гутнік І.В. серії АІ №1471235 від 07.11.2023.

За умовами пункту 1.1 договору об`єднання зобов`язується надавати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором, умовами співробітництва, погодженими у переписці сторін та додатковими умовами до нього.

Об`єднання за дорученням здійснює представництво законних прав та інтересів клієнта, зокрема, в усіх судах України, в тому числі, але не виключно, у місцевих судах, апеляційних судах, Верховному Суді, Конституційному Суді України, під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, з усіх питань, що стосуються досудового, позасудового, судового врегулювання спорів та виконавчого провадження, а також кримінальних проваджень, у тому числі, але не виключно: з усіма правами позивача, кредитора, відповідача, третьої особи та інших учасників цивільного, адміністративного, господарського процесу, а також з усіма правами учасника кримінальних проваджень, а також особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного судочинства та або кримінального провадження; учасника конституційного провадження; а також з усіма правами стягувача, боржника та інших учасників виконавчого провадження, з усіма правами заявника, цивільного позивача, цивільного відповідача, потерпілого - юридичної особи у кримінальному провадженні (пункт 2.1 договору).

Для забезпечення належного виконання зобов`язань, визначених договором, об`єднання уповноважене вчиняти всі дії, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кримінальним процесуальним кодексом України, законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про нотаріат», Кодексом України з процедур банкрутства, законом України «Про захист економічної конкуренції», Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції», Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та іншими актами чинного законодавства України, міжнародними договорами та, за необхідності та можливості, законодавством інших держав (пункт 2.2 договору).

За умовами пункту 2.4 договору сторони дійшли згоди, що правова допомога згідно із договором надається безпосередньо адвокатами Об`єднання із залученням помічників адвокатів, юристів, інших працівників Об`єднання, а також іншими адвокатами залученими в порядку, визначеному Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Розмір винагороди об`єднання за надання клієнту правової допомоги та порядок її сплати визначається додатковими угодами, що підписується сторонами (пункту 4.1 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом 3 років, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (пункт 5.2 договору).

За умовами пункту 1 додаткової угоди №1 від 20.09.2023 року до договору про надання правової допомоги сторони погодили надання об`єднанням клієнту на умовах та за винагороду правову допомогу, а саме: підготовка та подання від імені та в інтересах клієнта позову про стягнення із Державного підприємства «Гарантований покупець» заборгованості за відпущену електроенергію за «зеленим» тарифом та стягнення 3% річних та інфляційних втрат, що включає наступний обсяг правової допомоги: аналіз отриманих від клієнта документів, розроблення стратегії захисту прав клієнта, збір доказів, необхідних для подання позову, складення та подання позовної заяви з додатками до суду; представництво клієнта в Господарському суді міста Києва під час розгляду справи за позовом клієнта до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення грошових коштів, що включає наступний обсяг правової допомоги: складення, подання до суду та направлення учасникам справи (за потреби) заяв по суті спору, заяв (клопотань) з процесуальних питань, та інших необхідних процесуальних документів разом з додатками, обговорення проектів відповідних документів із клієнтом; аналіз заяв по суті справи, інших процесуальних документів, поданих відповідачем, іншими учасниками справи; участь в судових засіданнях.

Умовами пункту 2 додаткової угоди сторони погодили, що погодинні ставки працівників об`єднання становлять суми у гривні еквівалентні відповідним погодинним ставкам у доларах США, що вказані нижче, за офіційним курсом гривні до долару США, встановленим Національним банком України на день виставлення відповідного рахунку: 180 дол. США/год. (у гривневому еквіваленті) - для всіх юристів, незалежно від їх градації.

Гонорари за правову допомогу, надані об`єднанням, розраховуються шляхом множення погодинної ставки працівників об`єднання, залучених до надання правової допомоги клієнту, на кількість годин, фактично витрачених відповідними юристами об`єднання для надання відповідної правової допомоги, але не більше ніж гранична межа гонорарів, встановлених в пункті 4-6 цієї додаткової угоди (пункт 3 додаткової угоди).

За правову допомогу, передбачену пунктом 1.1 додаткової угоди, клієнт сплачує об`єднанню гонорар у сумі, що дорівнює 8000 доларів США у гривневому еквіваленті, що буде розраховано за офіційним курсом гривні до долару США, встановленим Національним банком України на день виставлення рахунку (пункт 4 додаткової угоди).

При цьому, пунктом 8 додаткової угоди сторони погодили, що зазначений у цій додатковій угоді розмір гонорару об`єднання включає у себе податок на додану вартість (ПДВ), що нараховується, якщо того вимагає законодавство України. Суми ПДВ включені до суми гонорарів об`єднання, визначені в пунктах 4-6 цієї додаткової угоди.

Зазначений у цій додатковій угоді розмір гонорару об`єднання також не включає супутні до надання правової допомоги платежі та витрати (державні збори та інші обов`язкові державні платежі, послуг нотаріуса, транспортні витрати та витрати на відрядження, послуги експертів, тощо), які підлягають сплаті клієнтом окремо (за умови попереднього погодження) (пункт 9 додаткової угоди).

Одночасно з виставленням рахунку за результатами наданої правової допомоги сторонами підписується акт приймання-передачі наданої професійної правової (правничої) допомоги (пункт 11 додаткової угоди).

Пунктом 12 додаткової угоди сторони визначили, що додаткова угода є невід`ємною частиною договору і набирає чинності з моменту її підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цією додатковою угодою.

За звітом (актом) №1 про виконання договору про надання правової допомоги від 17.02.2024 року об`єднанням надано, а клієнтом прийнято правову допомогу згідно додаткової угоди №1 до договору в повному обсязі, а саме: адвокатом Дядюком Є.М. - редагування та доповнення проекту позовної заяви ПП «Нацпрод» до ДП «Гарантований покупець» тривалістю 2 години (05.10.2023), редагування відповіді на відзив у справі №910/15900/23, направлення іншій стороні й суду тривалістю 2 години (14.11.2023), підготовка та участь в судовому засіданні (підготовче провадження) у справі №910/15900/23 тривалістю 3 години (21.12.2023), участь у судовому засіданні у справі №910/15900/23 (Є.Дядюк, І Гутнік) тривалістю 3 години (30.01.2024), підготовка та участь в судовому засіданні Господарського суду міста Києва під час розгляду справи №910/15900/23 по суті (Є.Дядюк, І Гутнік) тривалістю 1 година (08.02.2024), всього затрачено адвокатом 11 годин вартістю 1980,00 доларів США; адвокатом Гутнік І.В. - підготовка позовної заяви ПП «Нацпрод» до ДП «Гарантований покупець», здійснення необхідних розрахунків ціни позову тривалістю 8 годин (28.09.2023), підготовка клопотання про зменшення розміру позовних вимог ПП «Нацпрод» у справі №910/15900/23 тривалістю 0,50 годин (06.11.2023), аналіз поданого ДП «Гарантований покупець» відзиву з метою підготовки відповіді на відзив тривалістю 2 години (06.11.2023), підготовка та участь у підготовчому судовому засіданні у справі №910/15900/23 тривалістю 3 години (07.11.2023), підготовка відповіді на відзив ДП «Гарантований покупець» у справі №910/15900/23 тривалістю 4 години (10.11.2023), підготовка клопотання про закриття провадження у частині позовних вимог у справі №910/15900/23 тривалістю 0,40 години (30.11.2023), підготовка та участь у підготовчому судовому засіданні у справі №910/15900/23 тривалістю 3 години (05.12.2023), підготовка додаткових пояснень у справі №910/15900/23 тривалістю 4 години (14.12.2023), аналіз поданого ДП «Гарантований покупець» клопотання про зменшення 3% річних, інфляційних втрат, підготовка контраргументів для спростування у судовому засіданні тривалістю 2 години (10.01.2024), підготовка та участь у судовому засіданні Господарського суду м. Києва під час розгляду справи №910/15900/23 по суті тривалістю 3 години (10.01.2024), підготовка презентаційного матеріалу для надання пояснень у засіданні щодо механізму взаємодії учасників ринку, формування ДКО тривалістю 3 години (18.01.2024), підготовка та участь у судовому засіданні Господарського суду м. Києва під час розгляду справи №910/15900/23 по суті (Є.Дядюк, І.Гутнік) тривалістю 3 години (30.01.2024), підготовка та участь у судовому засіданні Господарського суду м. Києва під час розгляду справи №910/15900/23 по суті (Є.Дядюк, І.Гутнік) тривалістю 1 година (08.02.2024), підготовка та участь у судовому засіданні по суті в Господарському суді м. Києва під час розгляду справи №910/15900/23 тривалістю 3 години (13.02.2024), всього затрачено адвокатом 39,90 годин вартістю 7182,00 доларів США.

При цьому, у вищевказаному акті сторони погодили, що загальна вартість наданої та оплачено та такої, що підлягає оплаті правової допомоги (умовам договору про надання правової (правничої) допомоги та додаткової угоди до неї) становить 8000 доларів США (з урахуванням ПДВ), що в гривневому еквіваленті на дату виставлення рахунків становить 298968,30 грн (249140,25 грн основна сума та 49828,05 грн сума ПДВ) та відмітили, що правова допомога відповідає встановленим клієнтом критеріям і надана у повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Судом встановлено, що Дядюк Євген Миколайович та Гутнік Ірина Володимирівна, є адвокатами в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру; - погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та постанові Верховного Суду від 30.01.2024 року у справі №904/9441/21 наголошено на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №910/429/21 та від 11.11.2022 у справі №909/50/22.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

При цьому, стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, як на тому зауважено Верховним Судом у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №922/2666/21.

При цьому, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів учасника справи (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

В той же час, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Згідно із частиною першою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 76- 79 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Оцінивши надані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу в сукупності, суд дійшов висновку про доведеність надання адвокатами Адвокатського об`єднання «Арцінгер» - Дядюк Є.М. та Гутнік І.В. правової допомоги Приватному підприємству "Нацпрод" в межах розгляду справи №910/15900/23. Позивачем подані документи, які дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість, а Дядюк Є.М. та Гутнік І.В. приймали участь під час розгляду даної справи, про що свідчать протоколи судових засідань та подавали заяви по суті справи.

При цьому, слід зауважити на тому, за умовами пункту 4.1 договору про надання правової допомоги №3462 від 20.09.2023 року сторони погодили, що розмір винагороди об`єднання за надання клієнту правової допомоги та порядок її сплати визначається додатковими угодами, що підписується сторонами.

Так, умовами пункту 4 додаткової угоди сторони визначили, що за правову допомогу, передбачену пунктом 1.1 додаткової угоди, клієнт сплачує об`єднанню гонорар у сумі, що дорівнює 8000 доларів США у гривневому еквіваленті, що буде розраховано за офіційним курсом гривні до долару США, встановленим Національним банком України на день виставлення рахунку.

З аналізу вищевикладеного слідує, що сторони керуючись принципом свободи договору погодили визначення розміру гонорару адвокатського об`єднання саме у фіксованому розмірі, а пункт 1.1 додаткової угоди №1 від 20.09.2023 до договору про надання правової допомоги №3462 визначає обсяг правової допомоги.

У той же час, приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвокатів не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням обсягу наданих послуг та здійснених дій (п.2 ч.5 ст.129 ГПК України).

Так, оцінюючи на предмет обґрунтованості наведеної у звіті (акті) №1 про виконання договору про надання правової допомоги від 17.02.2024 року наданої послуги адвокатом Дядюк Є.М. як «редагування та доповнення проекту позовної заяви ПП «Нацпрод» до ДП «Гарантований покупець» тривалістю 2 години» суд дійшов висновку про її недоведеність, оскільки матеріали справи не містять підтвердження надання такої послуги, а із самої позовної заяви неможливо виокремити її як окрему послугу так як охоплюється послугою наданою Гутнік І.В. як «підготовка позовної заяви ПП «Нацпрод» до ДП «Гарантований покупець», здійснення необхідних розрахунків ціни позову тривалістю 8 годин».

Вищезазначене також стосується наданої послуги адвокатом Дядюк Є.М. як «редагування відповіді на відзив у справі №910/15900/23, направлення іншій стороні й суду тривалістю 2 години», оскільки охоплюється послугами наданими Гутнік І.В. як «аналіз поданого ДП «Гарантований покупець» відзиву з метою підготовки відповіді на відзив тривалістю 2 години» та «підготовка відповіді на відзив ДП «Гарантований покупець» у справі №910/15900/23 тривалістю 4 години», у зв`язку з чим суд дійшов висновку про їх невиправданість як окремих одиниць наданих послуг.

При цьому, суд зауважує про безпідставність відшкодування відповідачем наданої адвокатом Гутнік І.В. послуги у вигляді «підготовка клопотання про зменшення розміру позовних вимог ПП «Нацпрод» у справі №910/15900/23 тривалістю 0,50 години», оскільки як зазначено у самому клопотанні, його подання зумовлено «деякими технічними неточностями в наданих розрахунках (стосовно 3% річних)», тоді як технічні неточності у розрахунках допущені позивачем не можуть обтяжувати відповідача у фінансовому аспекті.

З урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку про необґрунтованість розміру заявленої суми до стягнення з урахуванням того, що такі витрати мають бути не лише фактичними, але й розумними у своєму розмірі та неминучими.

При цьому, суд вважає необґрунтованими міркування відповідача озвучені в судових засіданнях під час розгляду заяви про розподіл судових витрат щодо безпідставності включення позивачем ПДВ до складу адвокатських витрат.

Так, підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлює, що постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Надання правової допомоги, з урахуванням приписів Податкового кодексу України підпадає під визначення операцій з постачання товарів/послуг, а Адвокатське об`єднання «Арцінгер» зареєстроване платником податку на додану вартість, відтак міркування Державного підприємства «Гарантований покупець» в цій частині не знайшли свого підтвердження.

За таких обставин, виходячи з критеріїв складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, користуючись певною можливістю розсуду при розподілі витрат на правничу допомогу, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у розмірі 165000,00 грн.

Керуючись статтями 123, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Приватного підприємства "Нацпрод" про розподіл судових витрат у справі №910/15900/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Приватного підприємства «Нацпрод» (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 26-А, оф. 5, ідентифікаційний код 32185257) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 165000 (сто шістдесят п`ять тисяч) 00 коп.

3. В іншій частині у задоволенні заяви Приватного підприємства "Нацпрод" відмовити.

4. Наказ видати позивачу після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення суду складено та підписано 05.08.2024.

Суддя Т.В. Васильченко