Рішення

від 11.07.2024 по справі 915/955/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року Справа № 915/955/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі судового засідання Шараєвої М.В.,

за участю представників учасників справи

від позивача: Будник К.А. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: адвокат Зотіков С.Є.

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕЦ-ВАК (54010, м.Миколаїв, пров. Транспортний, буд. 9, ідентифікаційний код 32542559)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України (03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, 44, ідентифікаційний код 42795490)

про стягнення вартості безпідставно набутого майна

У С Т А Н О В И В:

16.06.2023 Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №14/4-392-23 від 01.06.2023 (вх. № 7891/23) до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕЦ-ВАК, в якій просив суд:

1. Відкрити провадження у справі та залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України (код ЄДРПОУ 42795490).

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕЦ-ВАК (код ЄДРПОУ 31707056) повернути Акціонерному товариству Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (код ЄДРПОУ 20077720) в натурі безпідставно набуте майно природний газ в обсязі 27194,20 куб. м.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕЦ-ВАК (код ЄДРПОУ 31707056) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (код ЄДРПОУ 20077720) судовий збір у розмірі 13493,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору постачання природного газу від 21.09.2020 № 20/21-2301-ТЕ-22 в частині дотримання вимог п.11 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 р. № 867 (далі Положення № 867), у зв`язку з чим постачання газу на підставі цієї угоди в березні травні 2021 року не здійснювалось, а інші договори на постачання спожитого відповідачем з ресурсу позивача природного газу в обсязі 27194,20 куб.м не укладались, з огляду на що останній має бути повернутий згідно ст. 1212, 1213 ЦК України.

Ухвалою суду від 21.06.2023, з урахуванням ухвали суду від 29.06.2023 про виправлення описки в ухвалі суду, було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.07.2023 о 10:30.

Третя особа на стороні позивача надала до суду письмові пояснення № ТОВВИХ-23-9567 від 14.07.2023 (вх.№ 9345/23 від 14.07.2023), в яких вказала, що замовником послуг транспортування природного газу АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (ЕІС код 56X9300000003502) врегульовано обсяги добових небалансів за березень 2021 року, квітень 2021 року та травень 2021 року. Обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56XQ0000VJN1K00H за періоди з 01.03.2021 по 31.03.2021, з 01.04.2021 по 30.04.2021 та з 01.05.2021 по 19.05.2021 внесено в алокацію постачальника АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (ЕІС код 56X9300000003502) та становлять: з 01.03.2021 по 31.03.2021 18324,32 куб.м, з 01.04.2021 по 30.04.2021 6245,56 куб.м та з 01.05.2021 по 19.05.2021 2624,32 куб.м. Інформація про обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56XQ0000VJN1K00H за період з 20.05.2021 по 31.05.2021, оператором газорозподільної системи АТ Миколаївгаз до інформаційної платформи Оператора ГТС не надавалась.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, сформований в системі Електронний суд 19.07.2023 (вх. № 9607/23 від 20.07.2023), в якому просив суд поновити відповідачу строк на подання відзиву; відмовити в повному обсязі в задоволенні позову позивача; залучити до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз; зобов`язати позивача надіслати на адресу третьої особи з описом вкладення копію позовної заяви з усіма додатками; витребувати у позивача для огляду судом оригінали наданих письмових доказів поштових повідомлень про вручення ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК листів АТ НАК Нафтогаз України від 26.02.2021, 26.03.2021, 30.04.2021 та електронних доказів щодо відправлення ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК цих листів електронною поштою.

Ухвалою суду від 20.07.2023, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 19 вересня 2023 року о 13:00.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив № 14/4-573-23 від 02.08.2023 (вх. №10360/23 від 07.08.2023), а також заява про зміну предмету позову № 14/4-571-23 від 02.08.2023 (вх. № 10361/23 від 07.08.2023), в якій акціонерне товариство просить подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням позовних вимог в наступній редакції: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕЦ-ВАК (код ЄДРПОУ 31707056) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (код ЄДРПОУ 20077720) 899575,43 грн вартості безпідставно набутого майна природного газу та 13493,63 грн витрат по сплаті судового збору.

Від відповідача до суду надійшли заперечення, сформовані в системі Електронний суд 15.08.2023 (вх. № 10738/23 від 15.08.2023).

Від позивача до суду надійшли додаткові пояснення № 14/4-726-23 від 18.09.2023 (вх.№12236/23 від 18.09.2023), в яких позивач, стверджує, що саме відшкодування відповідачем на користь позивача вартості безпідставно набутого природного газу є ефективним способом захисту; надає копії рішень господарських судів щодо стягнення на його користь зі споживачів в аналогічному періоді вартості безпідставно набутого природного газу.

19.09.2023 підготовче засідання у даній справі не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі, зокрема, у період з 12:55 до 14:46 у Миколаївській області тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 18.10.2023 призначено підготовче засідання на 30.10.2023 о 15:00.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що у період часу визначеного для проведення розгляду справи, з урахуванням затримки розгляду попередньої справи, з 15:31 до 15:54 у Миколаївській області була оголошена повітряна тривога, судове засідання у справі 30.10.2023 не відбулось.

Ухвалою суду від 13.11.2023 призначено підготовче засідання на 20 листопада 2023 року об 11:40, яке не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.

Ухвалою суду від 19.12.2023 призначено підготовче засідання на 25.12.2023 о 13:30.

25.12.2023 підготовче засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.

Ухвалою суду від 12.01.2024 призначено підготовче засідання на 18.01.2024 о 14:00.

Ухвалою суду від 18.01.2024, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 05.02.2024 об 11:00.

Ухвалою суду від 05.02.2024 прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову № 14/4-571-23 від 02.08.2023 (вх. № 10361/23 від 07.08.2023) та постановлено розглядати справу з урахуванням останньої; задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву та частково клопотання про витребування доказів; залишено без задоволення решту клопотання відповідача про витребування доказів та клопотання про залучення до участі у справі третьої особи; поновлено ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК строк для подання відзиву на позовну заяву; витребувано у АТ НАК Нафтогаз України для огляду в судовому засіданні оригінали письмових доказів поштових повідомлень про вручення ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК листів АТ НАК Нафтогаз України від 26.02.2021, 26.03.2021, 30.04.2021; витребувані докази постановлено надати суду у термін до 18.03.2024 включно; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21 березня 2024 року об 11:30.

14.03.2024 від позивача до суду надійшло письмово викладене вступне слово № б/н від 14.03.2024 (вх. № 3037/24), в якому акціонерне товариство просить стягнути з відповідача 899575,43 грн вартості безпідставно набутого майна природного газу та 13493,63 грн витрат по сплаті судового збору.

15.03.2024, на виконання вимог ухвали суду від 05.02.2024, позивачем надіслано на адресу суду оригінали рекомендованих повідомлень про вручення відповідачу поштових відправлень листів позивача №23/3-245-21 від 26.02.2021, №23/3-424-21 від 26.03.2021, №23/3-619-21 від 30.04.2021.

21.03.2024 судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.

Ухвалою суду від 20.06.2024 призначено судове засідання на 26.06.2024 об 11:30.

26.06.2024 від відповідача до суду надійшло письмово викладене вступне слово № б/н від 26.06.2024 (вх. № 7601/24).

26.06.2024 розгляд справи в судовому засіданні не відбувся через загрозу безпеці учасників справи, оскільки у період часу з 11:22 до 11:41 у Миколаївській області було оголошено повітряну тривогу.

Ухвалою суду від 26.06.2024 призначене судове засідання на 04.07.2024 о 10:30.

Від позивача до суду надійшли пояснення № б/н від 02.07.2024 (вх.№ 7919/24 від 02.07.2024), в яких позивач просить врахувати зазначені письмові пояснення при вирішенні спору у справі та зазначає, що:

- позиція відповідача про те, що спірні правовідносини є деліктними, а не кондиційними, є хибною;

- стягнення з відповідача вартості безпідставно набутого природного газу є ефективним способом захисту у спірних правовідносинах;

- в аналогічних відносинах Верховним Судом в постанові від 20.06.2024 у справі №905/1135/23 підтверджено, що пункт 11 Положення № 867 передбачав можливість отримання споживачем природного газу виключно за умови належних та своєчасних розрахунків з позивачем, а до спірних правовідносин застосовуються положення ст. 1212, 1213 ЦК України.

Від відповідача до суду надійшла така кореспонденція:

- заява про часткове визнання позову № б/н від 04.07.2024 (вх. № 7948/24 від 04.07.2024), в якій товариство, посилаючись на практику Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, викладену в постанові від 23.05.2024 у справі № 916/3300/23, визнає позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача вартості спожитого відповідачем газу за договірними цінами в березні травні 2021 року на загальну суму 211703,57 грн, що вважає буде достатнім для справедливої компенсації позивачу вартості спожитого газу в березні травні 2021 року;

- заява № б/н від 08.07.2024 (вх. № 8219/24 від 09.07.2024), в якій відповідач просить, у разі неявки представника відповідача в судове засідання, розглянути справу за відсутності представника відповідача та врахувати виступ у дебатах, поданий ним у письмовому вигляді.

11.07.2024 в судове засідання з`явилися представники сторін, яких суд заслухав.

Третя особа свого представника в судове засідання не направила, про час та місце проведення засідання була повідомлена належним чином.

Присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заяву про часткове визнання позовних вимог в сумі 211703,57 грн, в решті позову просив відмовити.

Відповідно до змісту статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), 11.07.2024 за результатами розгляду даної справи, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

21.09.2020 на підставі Положення № 867 між АТ НАК Нафтогаз України та ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК було укладено Договір постачання природного газу №20/21-2301-ТЕ-22 (далі Договір ПСО).

Згідно преамбул Договору ПСО сторони укладали його керуючись Положенням № 867.

Відповідно до пункту 2.1. Договору ПСО (з урахуванням додаткової угоди № 9), АТ НАК Нафтогаз України передає ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК природний газ у березні, квітні, травні 2021, у таких обсягах:

- 20,0 тис. куб. м. у березні 2021;

- 7,5 тис. куб. м. у квітні 2021;

- 2,5 тис. куб. м. у травні 2021.

У відповідності до пункту 3.2. Договору ПСО, постачання газу здійснюється АТ НАК Нафтогаз України виключно за умови одночасного виконання таких умов:

1) виконання Споживачем вимог п.11 Положення;

2) включення Споживача Постачальником до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС. Включення Споживача Постачальником до реєстру здійснюється виключно за yмови дотримання Споживачем вимог п.11 Положення;

3) відсутності реєстрації Споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу.

Якщо Споживач порушив умови п.11 Положення, Постачальник протягом періоду порушення вимог пункту 11 Положення не здійснює постачання природного газу за цим Договором та не передає Споживачу замовлений згідно п. 2.1 цього Договору обсяг (об`єм) природного газу (п. 3.3 Договору).

При настанні обставин, зазначених в п. 3.3 цього Договору, Постачальник направляє Споживачу повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з дати, зазначеної в повідомленні. Копія цього повідомлення надається на електронну адресу, зазначену в розділі 12 цього Договору, а також оператору ГРМ, зазначеному в п. 2.6 цього Договору. Газопостачання припиняється Постачальником з дати, зазначеної в повідомленні (п. 3.4 Договору).

Відповідно до пункту 3.5. Договору ПСО, відповідальність за будь-які наслідки, що виникають в результаті порушення ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК умов пункту 11 Положення, покладаються виключно на ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК.

Згідно підпункту 5 пункту 6.2. Договору ПСО, ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК зобов`язалося самостійно припиняти (обмежувати) використання природного газу в разі:

- порушення строків оплати за договором про постачання природного газу;

- перевищення обсягів використання газу, зазначених в п. 2.1 цього Договору, без їх коригування додатковою угодою;

- невключення/виключення Споживача до/з Реєстру споживачів Постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС;

- інших випадках, передбачених цим Договором та законодавством.

Відповідно пункту 10.6. Договору ПСО, сторони зафіксували, що Договір з усіма додатками і доповненнями, складений за повного розуміння предмета та умов Договору.

Таким чином, у Договорі ПСО сторони погодили механізм, відповідно до якого постачання природного газу здійснюється за умови дотримання ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК вимог пункту 11 Положення № 867, ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК самостійно контролює використання газу та самостійно припиняє використання природного у випадку порушення вимог щодо розрахунків.

Згідно позову позивач вказує, що ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК порушило вимоги пункту 11 Положення № 867, у зв`язку з чим у АТ НАК Нафтогаз України не було правових підстав постачати ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК природний газ у березні травні 2021 року, а у ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК виник обов`язок самостійно припинити використання природного газу у зазначеному періоді.

Листами від 26.02.2021 № 23/3-245-21, від 26.03.2021 № 23/3-424-21, від 30.04.2021 №23/3-619-21 АТ НАК Нафтогаз України (оригінали яких позивачем надано до суду) повідомило ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК про припинення (обмеження) газопостачання з 01.03.2021. Відтак, з 01.03.2021 НАК Нафтогаз України перестало бути постачальником для ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК на підставі Договору ПСО, виключивши споживача з Реєстру.

Пунктом 11 Положення № 867, чинного на момент укладання Договору, передбачено, зокрема, що виробник теплової енергії має право з 1 листопада 2018 р. по 20 травня 2021 р. придбавати природний газ для всіх категорій використання природного газу у АТ НАК Нафтогаз України у разі виконання таких умов: 1) укладення виробником теплової енергії договору постачання природного газу з АТ НАК Нафтогаз України відповідно до законодавства; 2) виконання виробником, на якого станом на 30 вересня 2015 р. поширювалася дія статті 19-1 Закону України Про теплопостачання або якому надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс або індивідуально визначене майно з вироблення теплової енергії, що використовувалися виробником теплової енергії, на якого станом на 30 вересня 2015 р. поширювалася дія статті 19-1 Закону України Про теплопостачання, обов`язку щодо відкриття рахунків із спеціальним режимом використання. Крім того, виробнику теплової енергії необхідно виконати одну з таких умов: досягнення станом на 23 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу, рівня розрахунків виробника теплової енергії (без урахування штрафних санкцій), за усіма укладеними з АТ НАК Нафтогаз України договорами про постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) не нижче 90 відсотків (у період з 1 грудня 2018 р. до 1 квітня 2019 р. не нижче 78 відсотків, а для виробника теплової енергії, управління майном якого здійснює Фонд державного майна і який використовує природний газ для виробництва теплової та електричної енергії, у період з 16 листопада 2018 р. до 1 квітня 2019 р. та у період з 1 жовтня 2019 р. до 20 травня 2021 р. не нижче 60 відсотків); або укладення з АТ НАК Нафтогаз України договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ згідно з типовим договором у рамках реалізації Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (за наявності відповідної заборгованості) та виконання зазначеного договору; або подання виробником теплової енергії до АТ НАК Нафтогаз України погодженого АТ НАК Нафтогаз України та виконавчим органом відповідної місцевої ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 р. щодо всіх договорів з АТ НАК Нафтогаз України), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, виданої АТ НАК Нафтогаз України, та виконання такого графіка, а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ.

Відтак, згідно пункту 11 Положення № 867 ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК мало право придбавати газ у АТ НАК Нафтогаз України у разі виконання хоча б однієї із зазначених вище умов, проте ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК такі умови не виконало, а саме:

Щодо першої умови відповідно до укладених між АТ НАК Нафтогаз України та ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК Договорів ПСО:

- станом на 23.02.2021 рівень розрахунків становив 85%, а розмір заборгованості становив 820987,07 грн;

- станом на 23.03.2021 рівень розрахунків становив 85%, а розмір заборгованості становив 885947,39 грн;

- станом на 23.04.2021 рівень розрахунків становив 86%, а розмір заборгованості становив 813649,44 грн.

Отже, ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК не було виконано умови щодо розрахунків.

Щодо другої умови між АТ НАК Нафтогаз України та ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК договори про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ згідно з типовим договором не укладались.

Щодо третьої умови ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК не було подано до АТ НАК Нафтогаз України графіки погашення заборгованості.

Сукупність викладеного вище свідчить про невиконання ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК жодної з умов пункту 11 Положення №867 та підтверджує відсутність у АТ НАК Нафтогаз України правових підстав постачати природний газ ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК на підставі Договору ПСО.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що у березні травні 2021 року, у зв`язку з невиконанням ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК умов пункту 11 Положення № 867, споживання ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК природного газу на підставі Договорів ПСО не здійснювалося.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження дотримання відповідачем вимог пункту 11 Положення № 867, тобто не спростовано позицію про відсутність у АТ НАК Нафтогаз України правових підстав для постачання природного газу відповідачу та виникнення у відповідача обов`язку самостійно припинити споживання газу.

Як свідчать надані ТОВ Оператор ГТС матеріали разом із поясненнями, у спірний період відповідачем не вживалися заходи щодо самостійного припинення споживання природного газу, а було відібрано природний газ у травні 2021 року в обсязі 18324,32 куб.м, у квітні 2021 року в обсязі 6245,56 куб.м та у травні 2021 року в обсязі 2624,32 куб.м.

Отже, відповідач у порушення погодженого ним же у Договорі ПСО механізму споживання природного газу, який передбачає відбір газу виключно за умови дотримання пункту 11 Положення № 867, такий механізм не виконав, споживання природного газу не припинив, а продовжив його відбір, однак вже не на підставі Договору ПСО. Сама по собі наявність укладеного у зазначений період Договору ПСО не може свідчити, що у березні травні 2021 року ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК отримувало природний газ саме на його підставі, оскільки АТ НАК Нафтогаз України не подавало обсягів природного газу для відбору відповідачем. Проте у спірний період відповідач природний газ відібрав, то наслідком є виникнення негативного небалансу АТ НАК Нафтогаз України в розмірі різниці між поданими АТ НАК Нафтогаз України в газотранспортну систему та відібраними відповідачем обсягами природного газу, що підтверджується алокацією ТОВ Оператор ГТС.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що у березні травні 2021 року природний газ був відібраний відповідачем саме з ресурсу АТ НАК Нафтогаз України, однак без згоди останнього та не на підставі Договору ПСО, що призвело до необхідності врегулювати негативний небаланс АТ НАК Нафтогаз України.

Таким чином, АТ НАК Нафтогаз України підтверджено, а ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК не спростовано, що у спірний період підприємством було порушено умови пункту 11 Положення №867, а тому згідно пункту 3.3. Договору ПСО у березні травні 2021 року природний газ на підставі Договору ПСО не постачався, а отже є набутим без достатньої правової підстави.

Згідно Договору ПСО ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК було обізнано, що такий договір укладається саме на підставі Положення №867, пункт 11 якого передбачає можливість отримання природного газу виключно за умови дотримання належного рівня розрахунків.

Відповідно до пункту 6.2. Договору ПСО, ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК зобов`язалося самостійно контролювати використання газу, припиняти використання природного газу в разі порушення строків оплати за договором.

Отже, у Договорі ПСО сторони погодили механізм, відповідно до якого ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК самостійно контролює використання газу та самостійно припиняє використання природного у випадку порушення вимог щодо розрахунків.

Дотримання умов пункту 11 Положення № 867 передбачає здійснення належного рівня розрахунків з АТ НАК Нафтогаз України, тобто вимагає здійснення зі сторони ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК дій щодо перерахування коштів на користь АТ НАК Нафтогаз України.

Враховуючи те, що умови пункту 11 Положення № 867 вимагають здійснення дій саме зі сторони ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК, то не здійснивши такі дії ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК було обізнано про те, що товариство недотримується умов пункту 11 Положення № 867, та у нього виник обов`язок самостійно припинити споживання природного газу на підставі Договору ПСО, незалежно від повідомлень АТ НАК Нафтогаз України від 26.02.2021, від 26.03.2021, від 30.04.2021. Отримання відповідачем від НАК Нафтогаз України повідомлень додатково підтверджує, що ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК було відомо про відсутність підстав для постачання природного газу згідно умов Договору ПСО, однак підприємство відповідача продовжило відбір природного газу без належного рівня розрахунків, тобто ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК, усвідомлювало, що такий відбір газу здійснюється ним вже не на підставі Договору ПСО.

З урахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку, що ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК було обізнаним про недотримання умов пункту 11 Положення № 867 та виникнення обов`язку припинити відбір природного газу, а тому продовживши відбрів, несе ризики того, що відібраний газ або його вартість можуть бути витребувані як безпідставно набуті.

Згідно відомостей з інформаційної платформи у березні травні 2021 року ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК спожило природний газ загальним обсягом 27194,20 куб.м.

У письмових поясненнях № ТОВВИХ-23-9567 від 14.07.2023 ТОВ Оператор газотранспортної системи України повідомило, що замовником послуг транспортування АТ НАК Нафтогаз України (ЕІС код 56X9300000003502) врегульовано обсяги добових небалансів за березень 2021 року, квітень 2021 року та травень 2021 року. Обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56XQ0000VJN1K00H (ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК) за періоди з 01.03.2021 по 31.03.2021, з 01.04.2021 по 30.04.2021 та з 01.05.2021 по 19.05.2021 внесено в алокацію постачальника АТ НАК Нафтогаз України (ЕІС код 56X9300000003502) та становлять: з 01.03.2021 по 31.03.2021 18324,32 куб.м, з 01.04.2021 по 30.04.2021 6245,56 куб.м та з 01.05.2021 по 19.05.2021 2624,32 куб.м. Інформація про обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56XQ0000VJN1K00H за період з 20.05.2021 по 31.05.2021, оператором газорозподільної системи АТ Миколаївгаз до інформаційної платформи Оператора ГТС не надавалась.

Враховуючи те, що АТ НАК Нафтогаз України не подавало обсягів природного газу для відбору ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК у зазначений період, а ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК відібрало 27194,20 куб.м. природного газу, то наслідком цього є виникнення негативного небалансу АТ НАК Нафтогаз України в розмірі різниці між поданими АТ НАК Нафтогаз України в газотранспортну систему та відібраними 27194,20 куб.м. обсягами природного газу, що підтверджується алокацією оператора газотранспортної системи.

Вказане, в свою чергу, призвело до виникнення у АТ НАК Нафтогаз України обов`язку здійснити плату за такий небаланс.

23.12.2019 між АТ НАК Нафтогаз України та Товариством з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України (далі ТОВ Оператор ГTC) було укладено договір на транспортування природного газу № 1907000468 (далі Договір №1907000468).

Відповідно до положень пунктів 8.4., 9.3., 9.6. Договору № 1907000468 АТ НАК Нафтогаз України має сплати ТОВ Оператор ГTC вартість добових небалансів на підставі надісланого рахунку, навіть за умови незгоди з вартістю добових небалансів, а також ще до врегулювання розбіжностей у судовому порядку.

Відповідно до положень пунктів 9.1., 9.2. Договору № 1907000468, у разі виникнення у АТ НАК Нафтогаз України добового небалансу ТОВ Оператор ГTC здійснює купівлю/продаж природного газу НАК Нафтогаз України в обсягах добового небалансу.

Відповідно до положень пункту 6 глави 6 розділу XIV Кодексу ГTC, якщо добовий небаланс замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є негативним то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, придбав природний газ в оператора газотранспортної системи в обсязі добового небалансу та повинен сплатити оператору газотранспортної системи плату за добовий небаланс.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022, що викладені у справі № 910/11273/20, добовий небаланс замовника може бути позитивним (замовник надав оператору більше газу ніж отримав) або негативним (навпаки). У випадку позитивного небалансу вважається, що замовник продав оператору газотранспортної системи природний газ в обсязі добового небалансу і має право на отримання грошових коштів від оператора. У випадку негативного небалансу вважається, що замовник придбав природний газ в оператора газотранспортної системи в обсязі добового небалансу та повинен сплатити оператору газотранспортної системи плату за добовий небаланс (пункти 6, 11 глави 6 розділу XIV Кодексу ГTC).

В момент отримання природного газу на точці виходу ГТС для врегулювання негативного небалансу, такий газ подається вже як придбаний замовником в ТОВ Оператор ГТС, а тому АТ НАК Нафтогаз України, як власник придбаного таким чином газу, має за нього розрахуватися з ТОВ Оператор ГТС навіть за наявності заперечень.

31.03.2021 ТОВ Оператор ГТС було складено односторонній Акт № 03-2021-1907000468 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць березень 2021 (далі Акт №03-2021).

У відповідності до змісту Акту № 03-2021, ТОВ Оператор ГТС на підставі Договору №1907000468 здійснено врегулювання щодобових небалансів АТ НАК Нафтогаз України обсягом 49144179,14 куб.м. на загальну суму 457324576,13 грн. (із них 18342,32 куб.м. відібраних ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК у березні 2021).

20.04.2021 АТ НАК Нафтогаз України було здійснено оплату ТОВ Оператор ГТС 457324576,13 грн. за врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць березень 2021 згідно Акту №03-2021, що підтверджується банківською випискою від 20.04.2021.

30.04.2021 ТОВ Оператор ГТС було складено односторонній Акт № 04-2021-1907000468 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць квітень 2021 (далі Акт №04-2021).

У відповідності до змісту Акту № 04-2021, ТОВ Оператор ГТС на підставі Договору №1907000468 здійснено врегулювання щодобових небалансів АТ НАК Нафтогаз України обсягом 25985870,14 куб.м. на загальну суму 238068148,23 грн. (із них 6245,56 куб.м. відібраних ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК у квітні 2021).

20.05.2021 АТ НАК Нафтогаз України було здійснено оплату ТОВ Оператор ГТС 238068148,23 грн. за врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць квітень 2021 згідно Акту №04-2021, що підтверджується банківською випискою від 20.05.2021.

31.05.2021 ТОВ Оператор ГТС було складено односторонній Акт № 05-2021-1907000468 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць травень 2021 (далі Акт №05-2021).

У відповідності до змісту Акту № 05-2021, ТОВ Оператор ГТС на підставі Договору №1907000468 здійснено врегулювання щодобових небалансів АТ НАК Нафтогаз України обсягом 2530448,17 куб.м. на загальну суму 9721536,50 грн. (із них 2624,32 куб.м. відібраних ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК у травні 2021).

18.06.2021 АТ НАК Нафтогаз України здійснило оплату ТОВ Оператор ГТС 9721536,50 грн за врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць травень 2021 згідно Акту №05-2021, що підтверджується банківською випискою від 18.06.2021.

Таким чином, сукупність викладеного вище свідчить, що у березні травні 2021 року природний газ був відібраний ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК саме з ресурсу АТ НАК Нафтогаз України, однак без згоди останнього та не на підставі Договору ПСО.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, суд зазначає, що між сторонами існували господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий Договір постачання природного газу.

Зміст правочину свідчить про письмову домовленість сторін відносно того, що Постачальник зобов`язаний постачати, а Споживач має право отримувати товар виключно у випадку дотримання п.11 Положення № 867, що зроблено Споживачем не було (у матеріалах справи наявна інформація про стан розрахунків станом на 23.02.2021, 23.03.2021, 23.04.2021, а також відомості про сальдо та операції Споживача, відповідно до яких рівень розрахунків останнього у спірний період був нижче 90 відсотків за відсутності договору реструктуризації всього існуючого боргу або погодженого в установленому порядку графіку погашення заборгованості). Факт недотримання приписів п.11 Положення № 867 не заперечується ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК.

Судом встановлено, що внаслідок порушення Договору ПСО з боку Споживача на підставі ч. 1 ст. 611 ЦК України настав правовий наслідок, встановлений Договором ПСО, у вигляді припинення зобов`язання Постачальника постачати природний газ на виконання Договору у березні травні 2021 року, у зв`язку з чим, отримавши вимоги Постачальника, Споживач мав припинити споживання, однак з ресурсу Постачальника в названих трьох місяцях отримав загалом 27194,20 куб.м природного газу.

Споживання зазначеного обсягу газу відповідачем також не заперечується.

Таким чином, зважаючи на предмет та підстави позову у даній справі, позивач вважає, що у відповідача виникли зобов`язання, пов`язані із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначені нормами гл. 83 ЦК України.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За положенням ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто, в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Водночас, сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.

При цьому, кондикція це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна (постанови Верховного Суду України від 25.10.2017 у справі № 3-905гс17, Великої Палати Верховного Суду: від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 924/173/19, від 29.05.2019 у справі № 757/42443/15-ц).

Вимога про повернення потерпілому майна, набутого безпідставно згідно зі статями 1212, 1213 ЦК України є основною в кондикційному зобов`язанні.

Як було зазначено раніше судом, кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Таким чином, враховуючи те, що у відповідача не було права на споживання природного газу в березні травні 2021 року на підставі Договору, а інші угоди на постачання спожитого відповідачем з ресурсу позивача природного газу в обсязі 27194,20 куб.м між сторонами не укладались, суд вважає, що товар отримано без достатніх для цього підстав, у зв`язку з чим на спірні правовідносини розповсюджуються норми ст. 1212, 1213 ЦК України.

При цьому, оскільки повернути природний газ немає можливості з об`єктивних причин, адже він використаний на опалення для населення, позивач може просити тільки стягнення вартості безпідставно набутого майна. Тобто, у даному разі позивачем заявлено саме кондикційний позов.

Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві (з урахуванням заяви про зміну його предмета) позивач просить стягнути з відповідача 899575,43 грн вартості безпідставно набутого майна. Ціна позову визначена шляхом помноження 27194,20 куб.м (обсяг спожитого газу) на 27,5664 грн за 1 куб.м без ПДВ (середній рівень цін на природний газ відповідно до публікацій інформаційних видань та за результатами торгів за період з 01.11.2022 по 29.11.2022) плюс 20% ПДВ.

Проте, судом встановлено, що АТ НАК Нафтогаз України неправомірно визначило вартість товару, який неможливо повернути в натурі, не у передбачений ч. 2 ст.1213 ЦК України спосіб, згідно якого потерпілому відшкодовується вартість безпідставно набутого майна станом на момент розгляду судом справи про повернення майна, адже жодних виключень з правила, передбаченого в ч. 2 ст. 1213 ЦК України, законодавець для правовідносин, пов`язаних з поставками природного газу, не встановлює.

Враховуючи вищевикладене та факт того, що АТ НАК Нафтогаз України розрахувало вартість безпідставно набутого майна не на підставі ч. 2 ст. 1213 ЦК України, а саме виходячи з середнього рівня цін на природний газ у листопаді 2022 р., у той час як розгляд судом справи про повернення майна розпочато 21.06.2023 (позов подано 12.06.2023), суд вважає, що позивачем не доведено правильність визначення ним вартості безпідставно набутого майна в розмірі 899575,43 грн. Відтак, зважаючи на те, що позивачем не надано належного розрахунку позовних вимог, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Між тим, відповідач, розуміючи, що має обов`язок компенсувати вартість спожитого природного газу, визнав позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача вартість спожитого відповідачем газу за договірними цінами в березні травні 2021 року на загальну суму 211703,57 грн, у тому числі: за березень 2021 року в сумі 140955,59 грн (18342,32 х 7684,72/1000), за квітень 2021 року в сумі 49815,30 грн (6245,32 х 7976,42/1000), за травень 2021 року в сумі 20932,68 грн (2624,32 х 7976,42/1000), що вважає буде достатнім для справедливої компенсації позивачу вартості спожитого газу в березні травні 2021 року.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд наголошує, що у ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Разом із цим, визначений у процесуальному законі принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 21.12.2020 року у справі №916/401/17).

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд у даній справі звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.03.2021 року зі справи № 908/1879/17, згідно з якою: із внесенням 17.10.2019 року змін до Господарського процесуального кодексу України його ст. 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування вірогідності доказів. Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Іншими словами тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст. 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

З урахуванням викладеного суд, з огляду на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (доказування не може ґрунтуватися на припущеннях), зазначає, що наявні у матеріалах справи докази, навіть з урахуванням їх сукупності, не можуть бути належними, допустимими та вірогідними доказами обставин, на які посилається скаржник, що виключає задоволення його вимог, викладених в апеляційній скарзі, оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

У даному випадку, враховуючи завдання господарського судочинства, буде справедливим та логічним, якщо за результатами розгляду справи відбудеться компенсація за рахунок ТОВ ТЕЛЕЦ-ВАК, яке спожило 27194,20 куб.м газу, на користь АТ НАК Нафтогаз України 211703,57 грн, незважаючи на те, що, по-перше, позивач не надав належний розрахунок позовних вимог, а, по-друге, визнання відповідачем позову ґрунтується на бажанні розповсюдити дію Договору на березень травень 2021 року, тобто на період, коли останній з наведених вище причин не діяв.

Відтак, господарський суд зазначає, що відсутні достатні процесуальні передумови для постановлення згідно ч. 1, 4 ст. 191 ГПК України ухвали про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову; позов підлягає частковому задоволенню у визнаному відповідачем розмірі, який дорівнює 211703,57 грн.

При цьому, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі Руїз Торіха проти Іспанії ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕЦ-ВАК (54010, м.Миколаїв, пров. Транспортний, буд. 9, ідентифікаційний код 32542559) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 211703,57 грн вартості безпідставно набутого майна природного газу, а також 3175,55 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Відмовити в решті позовних вимог.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 31.07.2024 (з урахуванням перебування головуючого у справі судді у відпустці).

Суддя В.С. Адаховська