Рішення

від 30.07.2024 по справі 348/510/24

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/510/24

Номер провадження 2/348/459/24

30 липня 2024 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Солодовнікова Р.С.,

при секретарі судового засідання Нагорняк Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба в справах дітей Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання неповнолітніх дітей .

за участю представника позивача ОСОБА_3

представника третьої особи: ОСОБА_4

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: служба в справах дітей Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання неповнолітніх дітей.

В обґрунтування представник позивача посилається на те, що 29 вересня 2007 року позивач ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 . Від даного шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5 та ІНФОРМАЦІЯ_2 син ОСОБА_6 .

30 січня 2017 року шлюб між сторонами розірвано шлюб на підставі рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області. Після розірвання шлюбу за рішенням суду діти проживали з відповідачем.

Однак, на даний час проживають разом з дідусем ОСОБА_7 та бабусею ОСОБА_8 . З серпня 2022 року і дотепер мати дітей ОСОБА_2 переїхала проживати за кордон, а саме у Федеративну Республіку Німеччина, де влаштовує своє особисте життя, не приїжджає в Україну, не відвідує і не бажає зустрічатись із дітьми, рідко цікавиться їхнім здоров`ям, не відвідує ліцей у якому навчаються діти, не з`являється на батьківських зборах дітей, не спілкується з вчителями, класним керівником, виявляє повну байдужість до фізичного та духовного розвитку дітей.

Відповідач не цікавиться потребами дітей (витрати на харчування, одяг, шкільне приладдя, ліки та гуртки тощо). Діти на повному утриманні батька ОСОБА_1 .. Відповідач жодним чином не була позбавлена інформації щодо місця перебування дітей, а з боку позивача ніколи не створювались перешкоди у спілкуванні дітей з матір`ю та прийманні участі матері у вихованні, а навпаки, всіляко заохочувалося це.

У довідці -характеристиці Надвірнянського ліцею №4 від 28.02.2024 р. №05-3/01-24 на ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , учень 7 класу, зазначено про те, що дитина володіє критичним мисленням, вміє відстоювати свою точку зору, уроки без поважних причин не пропускає. За характером є спокійним, врівноваженим та чесним. Також зазначено про те, що взаємовідносини сина та батька рівні та товариські. Вихованням ОСОБА_6 займаються бабуся, дідусь та батько. Мама учня не цікавиться навчанням і вихованням сина: в ліцей до нього не з`являлась, батьківські збори не відвідувала, не спілкувалась з вчителями та класним керівником.

Щодо старшого сина, ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 , то у довідці - характеристиці Надвірнянського ліцею №4 від 28.02.2024 р. №05-2/01-24 зазначено про те, що дитина є спокійною, уважною, логічно мислить, є старанним учнем, бере участь в позакласній роботі. Вихованням ОСОБА_5 займаються бабуся, дідусь та батько, які постійно цікавляться його навчанням та розвитком в ліцеї. Взаємовідносини сина з татом дружні та щирі. Мама учня не цікавиться навчанням і розвитком ОСОБА_5 , в ліцеї не з`являлась, батьківські збори не відвідувала.

У довідці №60/01-09 від 27.02.2024 року КНП «Дитяча лікарня Надвірнянського району» Надвірнянської міської ради» зазначено про те, що діти є здоровими, фізичний і психічний розвиток відповідає їхньому віку. Мати дітей ОСОБА_2 не приймає участь у вихованні дітей, не відвідує лікаря-педіатра разом з дітьми.

Матір`ю дітей ОСОБА_2 написана заява, яка зареєстрована у реєстрі за №710 приватним нотаріусом Кулініч Надією Романівною, про те, що вона не заперечує позбавлення її батьківських прав щодо дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Вищевикладені обставини свідчать про свідоме небажання Відповідача виконувати батьківcькі обов`язки, покладені на неї законом. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей, навіть не цікавиться життям, не відвідувала і не відвідує їх вдома, в навчальному закладі. У свою чергу батько ОСОБА_1 , проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 . Позивач надзвичайно любить своїх дітей, піклується та переживає за їхнє здоров`я, цікавиться їх навчанням, моральним та фізичним розвитком, докладає зусиль для забезпечення синів усім необхідним. За станом здоров`я здоровий, шкідливих звичок немає. Згідно характеристики від ФОП « ОСОБА_11 » є спокійний та врівноважений, швидко вливається в колектив і добре знаходить спільну мову з іншими працівниками. У родині створені усі необхідні умови для проживання та належного виховання дітей. Позивачу допомагають дбати про дітей дідусь ОСОБА_7 та бабуся ОСОБА_8 , які також піклуються про їх стан здоров`я, всебічний розвиток, забезпечують всі необхідні потреби дітей.

За таких обставин, виходячи з інтересів неповнолітніх дітей, позивач, вважає що є підставою для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 РНОКПП НОМЕР_2 відносно дітей: ОСОБА_9 07.02.2011 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стислий виклад позицій сторін:

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав, зазначених в позовній заяві. Зазначила, що відповідач ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання свої материнських обов`язків по відношенні до синів ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Неповнолітні діти проживають разом з батьком, дідусем та бабусею, які піклується про них, створили їм всі належні умови для проживання. Відповідач не спілкується з дітей, не проявляє до них щонайменшої материнської турботи, не надає коштів на їх утримання, не дбає про їх фізичний і духовний розвиток, не цікавиться належним харчування дітей та лікуванням. ОСОБА_2 свідомо обрала такі житєві умови, за якими її участь у вихованні дітей є мінімальною і недостатньою для виконання батьківських обов`язків.

Представник позивача пояснила, що позивач має власний будинок, на теперішній час проходить військову службу. Відповідач на утримання дітей кошти не надає, всі витрати покладені на позивача. Із позовом про стягнення аліментів позивач не звертався.

Просить постановити рішення, яким позов задовольнити повністю, позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 РНОКПП НОМЕР_2 відносно дітей: ОСОБА_9 07.02.2011 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 , визначити місце проживання дітей із батьком ОСОБА_1 .

Відповідач до суду повторно не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Від неї поступила заява в якій просить справу слухати в її відсутності, позовні вимоги визнає повністю, не заперечує щодо задоволення позову ОСОБА_1 повністю.(а.с.112-113,115).

Представник третьої особи органу опіки та піклування - служба в справах дітей Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав повністю з підстав, зазначених в позовній заяві. Зазначила, що відповідач ОСОБА_2 ухилилася від виконання свого обов`язку по вихованню синів. Вона не піклується про дітей, не утримує їх, не цікавиться їх життям. Діти проживають з батьком, дідусем та бабусею, які забезпечили дітям всі необхідні та належні умови дл япрживання, які піклуються про дітей. А тому, 04.04.2024 року рішенням Надвірнянської міської ради від 04.04.2024 року за № 91 вирішено затвердити висновок про доцільність позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 РНОКПП НОМЕР_2 відносно дітей: ОСОБА_9 07.02.2011 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 , який представник підтримала. Представник також пояснила, що у неї відсутні відомомсті про притягнення відповідача до адміністратвиної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов`язків. Відповідача повідомляла по телефону про позбавлення батьківських прав і про наслідки. Вважає, що відповідач поставила власні інтереси вище ніж інтереси дітей. Просить визначити місце проживання дітей разом із батьком, якщо суд позбавить відповідача батьківських прав.

Враховуючи викладене, за відсутності підстав для відкладення розгляду справи, суд відповідно до ч.ч.1,3 ст.223 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), розглядає справу за відсутності відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів.

Процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 07.03.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13.03.2024 року відкрито провадження по справі в порядку позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 18.06.2024 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом:

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 та проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 6-7).

29 вересня 2007 року позивач ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , який розірвано на підставі рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30.01.2017 року. Після розірвання шлюбу за рішенням суду діти проживали з відповідачем ОСОБА_2 (а.с. 15-16).

В шлюбі в сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 народився та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 9-11).

З витягу з реєстру територіальної громади, від 28.02.2024 року № 2024/002071261, № 2024/002071266 встановлено, що місце реєстрації ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народився та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначено, АДРЕСА_2 (а.с.12-13).

Згідно довідки КП «Надвірнянський житловик» від 17.07.2017 року встановлено, що неповнолітні діти ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народився та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 прописані разом зі матір`ю ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 17).

Позивач ОСОБА_1 проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 , що приймає безпосередню участь у бойових діях або забезпечені здійсненнюзаходів з національної безпеки і оборони, відсіч і стримання збройної агресії, до підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 14.04.2023 року № 2450 та копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 08.06.2023 року (а.с.20,30,32 ).

Із довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин №А78 від 28.02.2024 року виданої КНП «Надвірнянська районна лікарня» встановлено, що ОСОБА_1 не знаходитья на обліку ( а.с.26).

Із медичної довідки КНП «Надвірнянська районна лікарня» від 29.02.2024 року встановлено, що ОСОБА_1 на Д обліку не перебуває, діагноз -здоровий (а.с. 29).

Із витягу з інформаційно-аналітичної систем « Облік відомостей при притягнення особи до кримінальної відповідальноті та наявності судимості» від 27.02.2024 встановлено, що ОСОБА_1 незнятої чи непогашеної судимості не має. (а.с. 31).

Згідно характеристики від ФОП « ОСОБА_11 » ОСОБА_1 є спокійний та врівноважений, швидко вливається в колектив і добре знаходить спільну мову з іншими працівниками. У родині створені усі необхідні умови для проживання та належного виховання дітей. (а.с.44).

Позивачу ОСОБА_1 допомагають дбати про дітей дідусь ОСОБА_7 та бабуся ОСОБА_8 (а.с.34-36).

Із довідки МСЕ від 0273646 від 12.04.2010 року та пенсійного посвідчення встановлено, що ОСОБА_7 має третю групу інвалідності, захворювання пов`язані з роботами на ЧАЕС отримує пенсію . (а.с. 33, 37-43).

Із довідки №60/01-09 від 27.02.2024 року виданої КНП «Дитяча лікарня Надвірнянського району» Надвірнянської міської ради» встановлено, що діти ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народився та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на Д обліку не знаходяться. Фізичний і психічний розвиток дітей відповідає віку. Діагноз : Здоровий. Мати дітей ОСОБА_2 не приймає участь у вихованні дітей, не відвідує лікаря-педіатра разом з дітьми, інколи в телефонному режимі цікавиться здоров`ям та розвитком дітей (а.с.21) .

Із відвовіді Надвірнянського ліцею №4 від 28.02.2024 р. №05-1/01-24 встановлено, що мама учнів ОСОБА_2 21.12.2023 особисто подала в ліцей заяву про зарахування дітей на навчання та всі інші документи, які вимагаються при зарахувані учнів до навчального закладу. Вона обговорила з адіміністрацією ліцею та класними керівниками питання організації навчання дітей. З того часу не відвідувала ліцей, з працівниками ліцею не спілувалася, навчанням та розвитком дітей не цікавиться (ас.22).

Із характеристики Надвірнянського ліцею №4 від 28.02.2024 р. №05-3/01-24 та довідки від 23.02.2024 року № 19/01-28 встановлено, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , учень 7 класу Надвірнянського ліцею №4 .Дитина володіє критичним мисленням, вміє відстоювати свою точку зору, уроки без поважних причин не пропускає. За характером є спокійним, врівноваженим та чесним. Взаємовідносини сина та батька рівні та товариські. Вихованням ОСОБА_6 займаються бабуся, дідусь та батько, які постійно цікавляться його навчанням та розвитком в ліцеї, спілкуються з класним керівником. Мама учня не цікавиться навчанням і вихованням сина: в ліцей до нього не з`являлась, батьківські збори не відвідувала, не спілкувалась з вчителями та класним керівником (а.с. 23,25).

Із характеристики Надвірнянського ліцею №4 від 28.02.2024 р. №05-2/01-24 та довідки від 23.02.2024 року № 19/01-28 встановлено, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 учень 8 класу Надвірнянського ліцею №4. Дитина є спокійною, уважною, логічно мислить, є старанним учнем, бере участь в позакласній роботі. Вихованням ОСОБА_5 займаються бабуся, дідусь та батько, які постійно цікавляться його навчанням та розвитком в ліцеї. Взаємовідносини сина з татом дружні та щирі. Мама учня не цікавиться навчанням і розвитком ОСОБА_5 , в ліцеї не з`являлась, батьківські збори не відвідувала( а.с. 24,25).

Відповідачем ОСОБА_2 написана заява, яка нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Кулініч Надією Романівною, зареєстрована у реєстрі за №710 про те, що вона не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 8, 18-19).

Рішенням виконавчого комітету Надвірнянської міської ради № 91 від 04.04.2024 «Про затвердженя висновку про доцільність позбавлення батьківських прав» затверджено висновок комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Надвірнянської міської ради, яким вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 РНОКПП НОМЕР_2 відносно дітей: ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 136-138).

Із акту обстеження умов проживання від 25.03.2024 року проведенного працівниками служби в справах дітей Надвірнянської міської ради встановлено, про неможливсть проведення обстеження квартири за адресою в АДРЕСА_2 , так зачинені двері (а.с.139).

Із акту обстеження умов проживання від 25.03.2024 року проведенного працівниками служби в справах дітей Надвірнянської міської ради встановлено, що ними проведено обстеження квартири за адресою в АДРЕСА_3 , по місцю проживання дітей разом з дідом ОСОБА_7 та бабою ОСОБА_8 в квартирі створені задовільні умови для проживання дітей, в кожного є окрема кімната, спальне місце, місце для навчання. Діти забезпечені всім необхідним для навчання, розвитку, дозвілля. (а.с.140).

Із дитиною ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проведено бесіду та вияснено, що на початку війни вони з братом та мамою виїхали до Німечинни. Проживши декілька місяців закордоном, він зрозумів що він не хоче жити в чужій країні, хоче повернутися додому до України, де залишилися його тато, дідусь та бабуся. На даний час проживає з дідом і бабою. Повертатися назад до Німечини він не хоче, хоче вчитися у своїй школі, проводити час зі своїми друзями. Надіється, що тато скоро поверниться і вони будуть жити дружньою сім`єю. Знає , що маму хочуть позбавити материнських прав, але не знає чи це добре, але не заперечує. Якщо мати хоче влаштовувати своє життя за кордоном, то він хоче жити з батьком в Україні. (а.с. 141).

Із дитиною ОСОБА_9 проведено бесіду та вияснено, що знає, що мама створила нову сім`ю і планує проживати закордоном в Німечинні. Мама просила його залишитися з нею, однак він не захотів, він не знає мови, не хоче її вчити, йому не подобається там жити та навчатися. Також він скучив за своїми друзями, які залишилися в Україні. Хлопчик повідомив, що згідний проживати із батько, якого він дуже любить і поважає, та не заперечує щоб мама влаштовувала своє життя за кордоном, якщо вона сама цього хоче. (а.с. 142).

Рішенням виконавчого комітету Надвірнянської міської ради № 132 від 31.05.2024 «Про затвердженя висновку про визначення місця проживання малолітніх дітей» затверджено висновок комісії з питань захисту прав дитини Надвірнянської міської ради, яким вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 за адресою АДРЕСА_3 . (а.с. 143-145).

З акту обстеження №80 від 15.01.2024 року складеного депутатом Надвірнянської міської ради від 15.01.2024 року встановлено, що ними проведено обстеження квартири за адресою в АДРЕСА_3 , по місцю проживання дітей разом з дідом ОСОБА_7 та бабою ОСОБА_8 в квартирі створені задовільні умови для проживання дітей, в кожного є окрема кімната, спальне місце, місце для навчання. Діти забезпечені всім необхідним для навчання, розвитку, дозвілля. (а.с.152).

В порядку ст.171 СК України з метою врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя, судом проведено допит дітей сторін у справі: ОСОБА_12 , 2010 р.н. і ОСОБА_13 , 2011 р.н.

Допитаний в судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_10 суду пояснив, що повернутися до України із Німечинни, де проживає його мама була його ініциатива. Проживає із бабусею і дідусем, хотів би постійно проживати із татом. У мами в Німечинні є робота і є хлопець. Із мамою часто не спілкується, 1 раз в місяць, останній раз три тижня тому, вона питала чи все у нього добре. Із татом спілкується і проводить час більше. Не заперечує протии позбавлення матері батьківських прав, оскільки хоче проживати із батьком. Свою маму любить.

Допитаний в судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_9 суду пояснив, що повернувся до України із Німечинни, де проживає його мама, за власним бажанням. Проживає із бабусею і дідусем, хотів би постійно проживати із татом. Із мамою спілкується 1 раз в місяць. З приводу позбавлення мами батьківських прав не знає, хоче проживати із батьком. Свою маму любить.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права:

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ст.165 Сімейного кодексу України (далі - СК) з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. За змістом закону ухилення повинно бути навмисним, коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.

Відповідно до ч.1 ст.3 СК України, сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Частиною 3 статті 4 СК України передбачено, що кожна особа має право на проживання в сім`ї.

Відповідно до положень ст.11 ЗУ «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Таким чином, судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Крім того, суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення у справі Мамчур проти України, № 10383/09, §100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

У справі «Савіни проти України», визначено, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (пункт 49).

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» при вирішенні спорів про позбавлення батьківських прав суди повинні виходити не з формальних міркувань, а з фактичних інтересів дітей та умов їх нормального виховання.

Враховуючи положення п.8 ст.7 Сімейного кодексу України, у відповідності до якого регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батьків до дитини, бажання спілкуватися і брати участь у її вихованні.

Судом, не встановлено обставин на підставі належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, матеріальному забезпеченні, підтвердження того, що вона остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов`язків із виховання дітей.

Так, за матеріаламисправи відповідач ОСОБА_2 21.12.2023 особисто подала в ліцей документи про зарахування дітей до школи, обговорила з адіміністрацією ліцею та класними керівниками питання організації навчання дітей. (а.с.22). Діти в суді підтвердили, що періодично спілкуються із мамою за телефоном, люблять її.

Відповідно до ч.5 ст.19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дітей, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Із висновку комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Надвірнянської міської ради, про доцільність позбавлення батьківських прав, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 РНОКПП НОМЕР_2 відносно дітей: ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 136-138).

Частиною 6 ст.19 СК України визначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Так, даний висновок надається на підставі засідань комісії органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав, який проводить відповідну перевірку щодо підстав для надання відповідного висновку. Для підготовки цього висновку комісія спілкується з батьками, вивчає наявність підстав для позбавлення батьківських прав.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком / матір`ю своїми обов`язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей.

У процесі підготовки висновку, органом опіки та піклування не з`ясовано ставлення відповідача до дітей, висновок не містить переконливих даних про свідоме нехтування ОСОБА_2 батьківськими обов`язками.

Суд, не бере до уваги наданий висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , вважає його однобічним, так як за переконанням суду, наданий висновок ґрунтується лише на доводах однієї сторони - позивача та в цілому не відповідає праву дітей на спілкування з матір`ю, отже суперечить інтересам дітей.

Крім того, вказаний висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду, який оцінює всі надані докази в сукупності.

Суд, також враховує і ту обставину, що із вказаного висновку не є зрозумілим, яким чином позбавлення батьківських прав відповідача сприятиме захисту прав та інтересів дитини, отже в суді встановлено, що діти спілкуються із матір`ю і люблять її.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що вона навмисно, систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Із наданих позивачем доказів випливає, що відповідачка відсутня в місці проживання дітей, не відвідує медичний і навчальний заклади дітей, що не вказує на умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Проживання дітей із родичами батька, відсутність побачень дітей з тим із батьків, з яким вони не проживають, бажання дітей проживати із батьком не є підставами для позбавлення матері батьківських прав, оскільки це є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого потрібно довести.

У справі відсутні докази застосування до відповідача ОСОБА_2 заходів впливу у вигляді попередження зі сторони органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, бесіди, попередження зі сторони органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування тощо.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч 1. ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою судового доказування є всебічне, повне, об`єктивне з`ясування всіх обставин, що мають істотне значення для правильного розгляду і вирішення справи. Обов`язок забезпечити в ході провадження повноту доказового матеріалу, що дозволяє встановити істину у справі в цивільному процесі, покладений на сторони, інших юридично заінтересованих у вирішенні справи осіб та суд.

У зазначеній нормі закріплюється головний елемент змагального початку цивільного процесу: кожній заінтересованій особі слід довести факти, які обґрунтовують її юридичну позицію.

Обов`язки сторін з доказування розподіляються таким чином: позивач повинен доказати факти, що свідчать про існування правовідносин, з приводу яких виник спір, і про порушення відповідачем прав і законних інтересів позивача; відповідач же повинен доказати ті факти, на які він посилається, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову.

Доводи позивача про те що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не займається виховання і матеріальним забезпеченням дітей, не підтверджені належними і допустимими доказами.

Нотаріально засвідчену заяву матері дітей про визнання позову суд не приймає з підстав, передбачених ч.4 ст.206 ЦПК України, оскільки вважає, що визнання відповідачем позову в цьому випадку порушує права та інтереси дітей.

Суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, недослідивши водночас обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.

Заяви відповідачки від 16 листопада 2023 року (а.с.68) та 13 квітня 2024 року (а.с.115),в яких вона відмовлялася від батьківських прав на дітей та визнавала позов про позбавлення її батьківських прав, не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.

Відтак, суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачкою позову, оскільки у цій категорії справ визнання позову суперечить закону, а саме ч.3 ст.155СК України, та порушує інтереси дітей.

Щодо позовних вимог в частині визначення місця проживання суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 141, 155 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 ст.157 цього Кодексу. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків, мають ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь в її вихованні й має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно з частинами 1,2 ст.161 цього Кодексу, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У зазначеній справі ЄСПЛ не визначав обов`язкового врахування судами принципу 6 Декларації прав дитини. Декларація прав дитини не є міжнародним договором, натомість положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

При вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б якнайкращим інтересам дитини. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року.

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Із наданих позивачем документів випливає, що шлюб сторін розірваний. Рішенням суду від 30 січня 2017 року місце проживання дітей визначено із матір`ю.

ОСОБА_13 на час розгляду справи має повних 13 років, а ОСОБА_12 14 років.

Після розірвання шлюбу діти постійно проживали із матір`ю, виїхали з нею для проживання в Німеччину, однак за власним бажанням повернулись в Україну, де проживають разом із батьками позивача.

Між сторонами фактично відсутній спір з приводу місця проживання дітей, оскільки за згодою сторін та самих дітей, вони проживають разом із батьками позивача, що підтвердили в судовому засіданні діти ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

З 15 червня 2022 року по теперішній час позивач проходить військову службу.

Із висновку комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Надвірнянської міської ради, про визначення місця проживання дитини, вважає за доцільне визначити місце проживання дітей: ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 з батьком, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 144-145).

Частиною 6 ст.19 СК України визначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У процесі підготовки висновку, органом опіки та піклування не враховано, що ОСОБА_12 має 14 років і відповідності до ст.160 СК самостійно визначає своє місце проживання. Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач ОСОБА_1 проживає разом із своїми батьками за адресою АДРЕСА_3 , де просить визначити місце проживання дітей. Фактичне місце проживання ОСОБА_1 не відоме, умови його проживання не встановлені. Крім того, батько дітей проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 і приймає безпосередню участь у бойових діях.

Суд, не бере до уваги наданий висновок органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання дітей із батьком ОСОБА_1 , так як за переконанням суду, наданий висновок не відповідає найкращим інтересам дітей, тобто забезпеченню їх розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, яким не може бути місце розташування військової частини за місцем проходження військової служби позивача.

Висновки суду:

З`ясував думку сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясування обставин справи, суд прийшов до наступних висновків.

Вирішуючи даний спір, суд враховує вимоги ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набула чинності для України 27.09.1991, де зокрема зазначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав призведе до розірвання сімейних стосунків і не буде відповідати інтересам самих дітей, які люблять свою матір.

Під час розгляду справи судом, позивач не довів належними та допустимими доказами свідоме ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків, які були б законною підставою для позбавлення її батьківських прав. Під час розгляду справи встановено, що відповідачка цікавиться життям і навчанням своїх дітей, однак через зміну свого місця проживання і бажання дітей проживати в Україні обмежена у можливості займатися їх вихованням.

Виходячи з того, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яке тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері, так і для дітей, а також те, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків суд, враховуючи встановлені обставини справи і інтереси дітей, вважає, що у задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав слід відмовити.

Задоволенню також не підлягає вимога про визначення місця проживання дітей разом із батьком, оскільки дитина сторін ОСОБА_12 має 14 років і відповідності до ст.160 СК самостійно визначає своє місце проживання, а враховуючи те, що позивач на теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 і приймає безпосередню участь у бойових діях, то позивач позбалений можливості самостійно доглядати дітей. Визначення місця проживання дітей разом із батьком суперечитеме їх інтересам, отже фактичне місце проживання позивача не є безпечним середовищем.

Керуючись ст.ст.164,165 СК України та керуючись ст.ст. 4, 19, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба в справах дітей Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання неповнолітніх дітей - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Вступна та резолютивна частини рішення суду постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 30 липня 2024 року.

Повний текст рішення суду виготовлений 05 серпня 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: служба в справах дітей Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області, як орган опіки та піклування, юридична адреса м.Надвірна вул.Визволення, 7, Надвірнянського району, Івано-Франківської області.

Суддя Р.С. Солодовніков