Ухвала

від 05.08.2024 по справі 398/3906/24

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/3906/24

провадження №: 2-а/398/60/24

УХВАЛА

Іменем України

"05" серпня 2024 р. м. Олександрія

Суддя Олександрійськогоміськрайонного судуКіровоградської областіШинкаренко І.П., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця,

ВСТАНОВИВ

31 липня 2024 року ОСОБА_1 у порядку ч. 5 ст. 287 КАС України звернувся до Олександрійськогоміськрайонного судуКіровоградської областііз позовною заявою до Олександрійського відділу ДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області про оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця.

У канцелярії суду зазначена заява зареєстрована як судова справа за № 398/3906/24 (провадження № 2-а/398/60/24) та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана головуючому судді Шинкаренко І.П.

Зі змісту заяви та норм, на які посилається позивач вбачається, що це адміністративний позов, а отже дослідивши адміністративний позов, суд вважає, що його слід направити для розгляду за підсудністю до Кіровоградськогоокружного адміністративногосуду з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Водночас, ст. 20 КАС України розмежовано предметну юрисдикцію між місцевими загальними як адміністративними судами та окружними адміністративними судами.

Частиною 1 статті 20 КАС України встановлений вичерпний перелік адміністративних справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Згідно ч. 2 ст. 20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених ч.1 ст. 20 КАС України.

Відповідно до ч.3 ст. 21 КАС України якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить суд скасувати постанову державного виконавця Олександрійського відділу ДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області у виконавчому провадженні №75370421 з виконання постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статті 3 вказаного Закону передбачено перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Разом з тим, при виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів ДВС, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таким чином, встановивши предмет оскарження, яким є дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 75370421 щодо виконання постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а не в порядку виконання судового рішення щодо дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для розгляду вимог даного позову, а процесуальним законодавством оскарження таких дій суб`єкта владних повноважень віднесено до юрисдикції відповідного окружного адміністративного суду.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"закріплено право особи на розгляд її справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

За приписами ч. 1ст. 318 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених ст. ст.20, 22, 25-28 цього Кодексу.

З викладеного вбачається, що розгляд адміністративним судом з порушенням правил предметної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд та безумовною підставою для скасування ухваленого у справі рішення.

За приписами п. 2 ч. 1ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відтак, з метою недопущення порушення права позивача на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та уникнення причин для скасування рішення, яке буде ухвалене у справі, з підстав, встановлених ч. 1ст. 318 КАС України, керуючись ч. 6 ст. 7КАС України, суд дійшов висновку про необхідність передати справу за підсудністю Кіровоградському окружному адміністративному суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.20, 22, 25, 29, 30, 171, 294, 295 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ

Позовну заяву ОСОБА_1 до Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця передати на розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Ухвала судді набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.П.Шинкаренко