Рішення

від 31.07.2024 по справі 552/505/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/505/24

Провадження №2/552/1220/24

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м у к р а ї н и

31.07.2024 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Самсонової О.А.,

секретар судового засідання Лебедєва Х.В.,

учасники справи та їхні представники:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача адвокат Горбенко Павло Володимирович,

відповідач Гімназія №25 Полтавської міської ради,

представник відповідача адвокат Роменська Таїсія Валеріївна,

третя особа Управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради,

третя особа директор гімназії №25 Полтавської міської ради Северенчук Наталія Яківна,

розглянувши об`єднану цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гімназії №25 Полтавської міської ради про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, та за позовом ОСОБА_1 до Гімназії №25 Полтавської міської ради про визнання факту вчинення мобінгу під час здійснення трудової діяльності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 26 січня 2024 року звернувся до суду з позовом до відповідача Гімназії №25 Полтавської міської ради з позовом про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

У позовній заяві зазначив, що з 01 червня 2023 року він працював на посаді денного сторожа Гімназії №25 Полтавської міської ради.

Під час роботи на посаді сторожа його систематично примушували виконувати роботу, яка не була пов`язана з його посадовими інструкціями. Окрім основних обов`язків сторожа за вказівкою директора Гімназії №25 він виконував фізичну роботу, а саме: переносив меблі, металобрухт, який знаходився на території навчального закладу, та виконував інші види фізичних робіт, які прямо суперечать його посадовим інструкціям.

Внаслідок виконання важких робіт, не пов`язаних з його посадовими обов`язками, у нього значно погіршився стан здоров`я, і як наслідок, стався інфаркт міокарда.

У зв`язку з цим ним отримана друга група інвалідності.

23 грудня 2023 року згідно наказу від 07 грудня 2023 року №75-к/тм «Про надання щорічної відпустки з подальшим звільненням» він був звільнений з посади сторожа за ст. 38 КЗпП.

Його звільнення відбулося всупереч його волевиявленню під примусом та застосуванням до нього заходів психологічного та морального тиску з боку адміністрації Гімназії №25.

Тому позивачпросив суд визнати незаконним та скасувати наказ Гімназії №25 Полтавської міської ради від 07 грудня 2023 року №75 к/тм та поновити його на роботі на посаді денного сторожа Гімназії №25 Полтавської міської ради. Також просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 грудня 2023 року по день поновлення на роботі, стягнути з відповідача на його користь відповідно до ст.44 КЗпП України вихідну допомогу внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів до його припинення (ст. 38 і 39) в розмірі тримісячного заробітку (25763,04 грн.), а також стягнути 60000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Полтави від 31 січня 2024 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Також ОСОБА_1 05 березня 2024 року звернувся до суду з позовом до відповідача Гімназії №25 Полтавської міської ради про визнання факту мобінгу під час здійснення трудової діяльності.

Уданій позовній заяві також зазначив, що під час роботи на посаді денного сторожа Гімназії №25 Полтавської міської ради за вказівкою завідуючого господарською частиною він залучався до роботи і нічним сторожем з 20-00 год. до 08-00 год. Також за вказівкою завідуючого господарською частиною він залучався до виконання важкої фізичної роботи: розвантаження/перенесення будматеріалів, переноска меблів, цементу, що не належало до його трудових обов`язків.

Це призвело до погіршення його стану здоров`я, і врешті до інфаркту.

Різке погіршення стану здоров`я, інвалідність, яку він набув та фактична втрата ним працездатності прямо пов`язана з його роботою у Гімназії №25 Полтавської міської ради, діями роботодавця та трудового колективу, оскільки мав місце необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження, що виражалося у покладені на нього обтяжливого обов`язку щодо здійснення важкої фізичної праці, неправомірна та бездокументальна зміна умов праці, залучення його до фізичної роботи, яка не була обумовлена його посадовою інструкцією, а після погіршення стану здоров`я створення трудовим колективом щодо нього напруженої та ворожої атмосфери та здійснення психологічного тиску з метою його звільнення з займаної посади, чого роботодавець та трудовий колектив фактично і досягли, адже під таким тиском 23.12.2023 року він звільнився.

Тому позивач ОСОБА_1 просив суд визнати факт мобінгу під час здійснення трудової діяльності щодо нього.

Ухвалою суду від 07 березня 2024 року за даною позовною заявою відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Також вказаною ухвалою цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гімназії №25 Полтавської міської ради про визнання факту вчинення мобінгу під час здійснення трудової діяльності об`єднано в одне провадження зі справою за позовом ОСОБА_1 до Гімназії №25 Полтавської міської ради про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Таким чином суд розглядає об`єднану цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гімназії №25 Полтавської міської ради про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, та за позовом ОСОБА_1 до Гімназії №25 Полтавської міської ради про визнання факту вчинення мобінгу під час здійснення трудової діяльності.

Заперечення від позивача щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Відповідач надав відзиви на позов, у яких проти позовних вимог заперечив.

У відзивах посилався не те, що дійсно, ОСОБА_1 прийнято на посаду сторожа (1 ставка) по 2 тарифному розряду з посадовим окладом згідно штатного розпису з 01.06.2023 р. наказом від 29.05.2023р. №45-к/тр.

05.12.2023р. ОСОБА_1 звернувся до директора Гімназії №25 Полтавської міської ради з заявою про надання можливості з 05.12.2023р. по 29.12.2023р. працювати неповний робочий день, у зв`язку з його інвалідністю.

Наказом №153-к/тр від 05.12.2023р. ОСОБА_1 , сторожа переведено 1 ставка на посаду сторожа 0,5 ставки з 05.12.2023р. по 29.12.2023 р.

У зв`язку з тривалою хворобою (чотири місяці), інвалідністю ІІ групи ОСОБА_1 , та виходячи з виробничих характеристик посади сторожа, директором гімназії №25 Полтавської міської ради було видано направлення до КП «1 МКП ПМР» з проханням провести медичний огляд працівнику гімназії ОСОБА_1 .

За результатами медичного огляду позивач визнаний непридатним працювати сторожем з психоемоційним навантаженням та при постійному шумі.

На підставі медичного висновку ОСОБА_1 було запропоновано два варіанти подальшого розвитку подій, звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України або за ст. 38 КЗпП України.

ОСОБА_1 повідомив членам комісії, що бажає взяти щорічну відпустку з подальшим звільненням за власним бажанням з посади сторожа.

07.12.2023р. ОСОБА_1 написав заяву про надання щорічної тарифної відпустки як інваліду ІІ групи з 08.12.2023 р. з подальшим звільненням за власним бажанням у відповідності до законодавства України.

В подальшому, 12.12.2023р. ОСОБА_1 звернувся до директора Гімназії №25 Полтавської міської ради з заявою про перенесення відпустки на день виплати заробітної плати за час відпустки в повному об`ємі з подальшим звільненням за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Листом від 15.12.2023 р. №01-27/648 гімназія №25 Полтавської міської ради повідомила ОСОБА_1 про відсутність підстав для перенесення терміну відпустки.

Твердження позивача про нібито систематичне примушування його виконувати роботу, яка не була пов`язана з його посадовими обов`язками, які передбачені посадовою інструкцією, та те, що такі дії призвели до раптового погіршення стану здоров`я, не відповідає дійсності. Позивач ніколи не залучався до важкої роби, тому погіршення стану його здоров`я не пов`язане з нібито незаконними діями відповідача. Тому в задоволенні позову просив відмовити (т. 1 а.с. 33-37, 84-85).

Третя особа ОСОБА_2 надала письмові пояснення, у яких проти позову також заперечила, в їх задоволенні просила відмовити (т. 1 а.с. 94-95).

Інші заяви по суті справи та клопотання учасники справи суду не подавали.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 позов підтримали в повному обсязі. При цьому посилались на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечила. В задоволенні позовних вимог просила відмовити.

Третя особа директор гімназії №25 Полтавської міської ради Северенчук Н.Я. проти позову також заперечувала в його задоволенні просила відмовити.

Третя особа Управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради, яка належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направила.

Враховуючи відсутність підстав, передбачених ст. 223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи, який в судове засідання не з`явився.

Заслухавши осіб, що беруть участь у справі, та оцінивши докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом директора Гімназії №25 Полтавської міської ради від 29 травня 2023 року №45-к/тр ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду сторожа (1 ставка) по 2 тарифному розряду з 02 червня 2023 року (т. 1 а.с.29).

Як підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого, 13 серпня 2023 року ОСОБА_1 був госпіталізований до кардіологічного відділення ПОКПЛ, де лікувався до 24 серпня 2023 року (т. 2 а.с. 18-19).

Як підтверджується долученими до матеріалів справи листками непрацездатності, в період з 29 вересня 2023 року по 13 листопада 2023 року ОСОБА_1 від роботи був звільнений у зв`язку з хворобою, тому на посаді не працював (т. 1 а.с. 40-44).

Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого, виданої КП «2-А МКЛ Полтавської міської ради» ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 21 по 27 листопада 2023 року (т.2 а.с.17).

На підставі заяви ОСОБА_1 наказом директора Гімназії №25 Полтавської міської ради від 30 листопада 2023 року №75-к/тм йому було надано відпустку без збереження заробітної плати 30 листопада 2023 року, 01 та 04 грудня 2023 року (т. 1 а.с.45, 46).

05 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою, у якій просив надати йому як інваліду можливість тимчасово, в період з 05 по 29 грудня 2023 року працювати неповний робочий день 4 години з 08-00 год. до 12-00 год. (т. 1 а.с. 45).

На підставі його заяви наказом директора Гімназії №25 Полтавської міської ради від 05 грудня 2023 року № 153-к/тр ОСОБА_1 , сторожа 1 ставка, переведено на посаду сторожа 0,5 ставки з 05.12.2023 до 29.12.2023 (т. 1 а.с. 46).

Також 05 грудня 2023 року директором Гімназії №25 Полтавської міської ради ОСОБА_1 надано направлення до КП «1 МКЛ ПМР» для проведення медичного огляду (т. 1 а.с. 47).

Згідно картки працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду, від 06 грудня 2023 року, виданої Комунальним підприємством «1-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», зроблений висновок, що ОСОБА_1 непридатний працювати сторожем з психоемоційним навантаженням та при постійному шумі. Йому надані рекомендації: «Д» нагляд у сімейного лікаря, періодичне амбулаторне лікування та контроль АТ (т. 1 а.с. 50).

На підставі зазначеного медичного висновку адміністрацією Гімназії №25 Полтавської міської ради ОСОБА_1 було повідомлено про можливі варіанти отримання щорічної основної відпустки та можливих варіантів звільнення з посади сторожа у зв`язку з отриманням висновку медкомісії 1-ої міської клінічної лікарні ПМР, який визнав ОСОБА_1 непридатним працювати сторожем з психоемоційним навантаженням та при постійному шумі, про що складено протокол (т. 1 а.с. 48-48).

Як вбачається з вказаного протоколу, ОСОБА_1 була зачитана стаття 38 КЗпП України та п. 2 ст. 40 КЗпП України, після чого ОСОБА_1 повідомив, що бажає взяти відпустку з подальшим звільненням.

07 грудня 2023 року ОСОБА_1 надав на адресу директора Гімназії №25 Полтавської міської ради заяву, у якій просив надати йому щорічну відпустку як інваліду другої групи з 08 грудня 2023 року з подальшим звільненням за власним бажанням згідно законодавства України (т. 1 а.с. 48).

07 грудня 2023 року директором Гімназії №25 Полтавської міської ради видано наказ, згідно якого ОСОБА_1 , сторожу, надано щорічну основну відпустку як інваліду другої групи тривалістю 16 календарних днів з 08 грудня 2023 року по 23 грудня 2023 року відповідно до відпрацьованого часу з подальшим звільненням за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (т.1 а.с. 47).

Вже перебуваючи у відпустці, 12 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до директора Гімназії №25 з заявою, у якій просив перенести йому відпустку у зв`язку з невиплатою йому за листками непрацездатності з серпня 2023 року, а також невиплати заробітної плати за час щорічної відпустки в повному обсязі з подальшим звільненням за ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Також просив виплатити згідно ст. 44 КЗпП України вихідну допомогу у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку (т. 1 а.с. 51).

Листом від 15 грудня 2023 року відповідач повідомив ОСОБА_1 про неможливість перенесення терміну відпустки, оскільки згідно наказу №75-к/тм від 07 грудня 2023 року він звільнений (т.1 а.с. 51).

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі, суд виходить з наступного.

Відповідно доч 1ст.38КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою від 07 грудня 2023 року про надання відпустки та про звільнення за ст. 38 КЗпП України.

Наведене спростовує посилання ОСОБА_1 на те, що він був звільнений всупереч його волевиявлення.

Будь-які належні та допустимі докази, які з достовірністю свідчать про примушування позивача до звільнення з боку відповідача або його працівників, до матеріалів справи не надані.

Так, згідно протоколу від 06 грудня 2023 року, складеного працівниками Гімназії №25 позивачу було повідомлено про можливі варіанти отримання щорічної основної відпустки та можливих варіантів звільнення з посади сторожа у зв`язку з отриманням висновку медкомісії 1-ої міської клінічної лікарні ПМР, який визнав ОСОБА_1 непридатним працювати сторожем з психоемоційним навантаженням та при постійному шумі.

При цьому ні вказаний протокол, ні інші докази не містять інформації про те, що роботодавцем позивача примушено до написання заяви на звільнення.

Як вбачається з власноручно ОСОБА_1 зробленою приміткою на вказаному вище протоколі, він не відмовляється (в контексті викладеного в протоколі написати заяву українською мовою), а просто не володіє мовою. Тому просив надрукувати українською мовою, а він підпише. Також ОСОБА_1 зазначав, що хоче взяти щорічну, тобто оплачувану, відпустку.

При цьому, на переконання суду, замість вказаного вище позивач міг написати, що він не бажає звільнятися та продовжуватиме працювати.

Зазначений висновок суду підтверджується заявою ОСОБА_1 від 12 грудня 2023 року, яка ним написана без присутності працівників Гімназії №25 та направлений поштою. У вказаній заяві ОСОБА_1 порушував лише питання перенесення терміну відпустки з подальшим звільненням. При цьому він зазначив іншу підставу, за якою просив його звільнити ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Таким же чином позивач мав можливість відкликати свою заяву про звільнення, в тому числі направивши таку заяву поштовим зв`язком, але цього не зробив.

В судовому засіданні позивач зазначав, що вирішив не сперечатися з працівниками гімназії, а в подальшому відстоювати свої інтереси через суд.

При цьому суд відхиляє посилання ОСОБА_1 та його представника на те, що відповідачем не було запропоновано позивачу іншу роботу, оскільки його звільнення відбулося з ініціативи працівника, а не з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

В той же час непридатність ОСОБА_1 до роботи на посаді сторожа з психоемоційним навантаженням та при постійному шумі підтверджується карткою працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду, від 06 грудня 2023 року, виданою Комунальним підприємством «1-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради».

Крім того, згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №531179 ОСОБА_1 з 30 листопада 2023 року встановлена друга група інвалідності. При цьому у довідці зазначено, що йому протипоказана фізична праця, психоемоційне навантаження, нічні зміни (т. 1 а.с. 9).

Таким чином встановлено, що звільнення ОСОБА_1 відбулося на підставі його заяви без поручення норм КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відмову відповідача у звільнені ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 38 КЗпП України позивач не оскаржував.

Тому зазначене, як і підстави для звільнення його за ч. 3 ст. 38 КЗпП України та правомірність відмови у звільненні його за ч. 3 ст. 38 КЗпП України не є предметом розгляду в даній справі.

Поняття мобінг внесено до Кодексу про адміністративні правопорушення і до Кодексу законів про працю, який регулює трудові правовідносини всіх працівників, незалежно від форми власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 5-1 КЗпП України держава гарантуєпрацездатним громадянам,які постійнопроживають натериторії України: правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення (без припинення працівником трудової діяльності на період розгляду скарги, провадження у справі), а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок таких дій та/або бездіяльності, на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

Ст. 173-5 КУпАП передбачена відповідальність за мобінгу (цькування) працівника.

Мобінг це систематичні тривалі умисні дії з боку хоч роботодавця, хоч працівників чи колективу працівників щодо окремого працівника з метою психологічного або (та) економічного тиску на цього працівника, створення неприємної образливої ситуації навколо цього працівника щодо приниження честі й гідності та ділової репутації. Таке цькування може відбуватися і засобами телекомунікаційних технологій. Основна мета мобінгу принизити працівника і знецінити його роботу як професіонала.

Звертаючись досуду зпозовом провстановлення фактумобінгу,позивач посилавсяна те,що йогосистематично примушуваливиконувати роботу,яка непов`язана зйого посадовимиінструкціями.

Проте, під час розгляду справи судом не встановлено фактів цькування ОСОБА_1 або його дискримінації.

Як повідомив в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , він працював в Гімназії №25 у серпні 2023 року, один місяць. Свідок підтвердив, що дійсно мали місце випадки, що вони з ОСОБА_1 носили меблі ліжка та інші. Одного разу ОСОБА_1 скаржився, що у нього опухли ноги після того, як він носив шафи. Меблі з ОСОБА_1 вони носили на прохання завгоспу, коли готували школу до навчального року після того, як в ній жили переселенці. При цьому свідок зазначив, що їх не примушували виконувати ці роботи. Ці роботи вони виконували на прохання завгоспа.

Участь позивача у роботах, пов`язаних з готуванням шкоди до навчального року на прохання завгоспу разом з ним же та з іншими працівниками не може бути розцінено як мобінг, оскільки відсутня головна ознака мобінгу (цькування) мета принизити працівника і знецінити його роботу як професіонала.

Крім того, оскільки такі роботи він виконував з іншими працівниками, а також з переселенцями, про що в судовому засіданні повідомляли свідки, судом також не встановлено наявності такої ознаки мобінгу як нерівномірний розподіл навантаження і задач між працівниками, що виконують однакову роботу.

Також судом встановлено, що наказом директора Гімназії №25 Полтавської міської ради від 08 червня 2023 року ОСОБА_1 був тимчасово на час відсутності основного працівника переведений з посади сторожа 1 ставка на посаду сторожа 1,25 ставки з оплатою праці згідно штатного розпису з 10.06.2023. При цьому підставою його переведення була заява ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 88).

Наказом директора Гімназії №25 Полтавської міської ради від 14 червня 2023 року ОСОБА_1 також був тимчасово на час відсутності основного працівника переведений з посади сторожа 1 ставка на посаду сторожа 1,25 ставки з оплатою праці згідно штатного розпису з 04.07.2023. При цьому підставою його переведення також була заява ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 87).

Таким чином, такі тимчасові переведення позивача на 1,25 ставки відбувалися за його заявою, при цьому оплата його праці здійснювалася згідно штатного розпису з врахуванням 1,25 ставки.

Тому вказане також не може свідчити про застосування до ОСОБА_1 мобінгу.

Поняття дискримінації закріплено в п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», згідно якого дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Під час розгляду справи судом не встановлено фактів обмеження ОСОБА_1 у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі.

Несвоєчасну виплату ОСОБА_1 заробітної плати при наданні відпустки (відпускних) суд також не розцінює як фінансову дискримінацію, оскільки згідно заяви від 06 грудня 2023 року ОСОБА_1 просив надати йому відпустку з 07 грудня 2023 року. При цьому йому було повідомлено про неможливість своєчасної виплати відпускних.

В той же час згідно ст. 10 Закону України «Про відпустки» особам зінвалідністю щорічні відпустки надаються за бажанням працівника в зручний для нього час .

Тобто відповідач не мав правових підстав відмовити ОСОБА_1 у наданні йому відпустки з 07 грудня 2023 року за його заявою від 06 грудня 2023 року.

На підставі викладеного судом не встановлено факту мобінгу під час здійснення ОСОБА_1 трудової діяльності.

Згідно ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених упункті 6 статті 36тапунктах 1,2і6 статті 40,пункті 6частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38і39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених упункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Оскільки ОСОБА_1 звільнений за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, виплата йому вихідної допомоги не передбачена.

Відповідно достатті 15 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Частиною другоюстатті 16 ЦК Українивизначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюєтьсястаттею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначене положення закону (стаття 237-1 КЗпП України) містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення законупідставою для відшкодування моральної шкоди згідно ізстаттею 237-1 КЗпП Україниє факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлене Конституцієюта законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Під час розгляду справи судом не встановлено порушення трудових прав позивача.

Його посилання на погіршення стану здоров`я внаслідок залучення до робіт, не передбачених трудовим договором, долученими до матеріалів справи доказами не підтверджується.

При цьому, як вбачається з виписки із медичної карти ОСОБА_1 від 27.11.2023 року, що надавалась для МСЕК, ОСОБА_1 вже був особою з інвалідністю третьої групи (т. 2 а.с. 18-19).

Докази наявності причинно-наслідкового зв`язку між його роботою та набутими захворюванням, погіршенням стану здоров`я позивачем та його представником до справи не додані.

Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягають до задоволення.

Таким чином в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених відносно них позовних вимог.

Від сплати судового збору позивач на підставі п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений.

Тому у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог судові витрати необхідно віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 259, 263 - 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Гімназії №25 Полтавської міської ради про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування матеріальної та моральної шкоди та про визнання факту вчинення мобінгу під час здійснення трудової діяльності - відмовити.

Судові витрати щодо сплати судового збору віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

відповідач Гімназія №25 Полтавської міської ради, адреса: м. Полтава, вул. Шевченка, 119, код ЄДРПОУ 23280108,

третя особа Управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради, адреса: м. Полтава, вул. Соборності, 36, код ЄДРПОУ 02145725,

третя особа директор гімназії №25 Полтавської міської ради Северенчук Наталія Яківна, м. Полтава, вул. Шевченка, 119, реєстраційний номер облікової картки платника податків судом не встановлено.

Повне судове рішення виготовлено 05 серпня 2024 року.

Головуючий О.А.Самсонова