Постанова

від 23.12.2024 по справі 552/505/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/505/24 Номер провадження 22-ц/814/3341/24Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О.А. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І.В.

учасники справи:

представник позивача адвокат Горбенко П.В.

представник відповідача адвокат Роменська Т.В.

третя особа ОСОБА_1

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Горбенка Павла Володимировича

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 липня 2024 року, ухвалене суддею Самсоновою О.А., повний текст рішення складений 05 серпня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Гімназії №25 Полтавської міської ради, третя особа: Департамент освіти Полтавської міської ради, про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування матеріальної та моральної шкоди

та за позовом ОСОБА_2 до Гімназії №25 Полтавської міської ради, третя особа: директор Гімназії №25 Полтавської міської ради Северенчук Наталія Яківна, про визнання факту вчинення мобінгу під час здійснення трудової діяльності, -

В С Т А Н О В И В:

26.01.2024 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Гімназії №25 Полтавської міської ради про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просив суд: - поновити пропущений строк для звернення до суду з поважних причин; - визнати незаконним та скасувати наказ Гімназії №25 Полтавської міської ради від 07.12.2023 №75 к/тм; - поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді денного сторожа Гімназії №25 Полтавської міської ради; - стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.12.2023 по день поновлення на роботі; - стягнути з відповідача на користь позивача відповідно до ст. 44 КЗпП вихідну допомогу внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) у розмірі тримісячного середнього заробітку (25763,04 грн); - стягнути з відповідача на користь позивача 60000 грн моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.06.2023 відповідно до наказу Гімназії №25 Полтавської міської ради від 29.05.2023 №45 к/тр ОСОБА_2 прийнятий на посаду денного сторожа. 23.12.2023 згідно наказу від 07.12.2023 №75 к/тм «Про надання щорічної відпустки з подальшим звільненням» за підписом директора Гімназії №25 ОСОБА_1 . ОСОБА_2 був звільнений з посади сторожа за ст. 38 КЗпП. Вважає своє звільнення за ст. 38 КЗпП таким, що відбулося всупереч його волевиявлення, під примусом та застосуванням до позивача заходів психологічного та морального тиску з боку адміністрації Гімназії №25. Зазначає, що починаючи з часу роботи на посаді сторожа, його систематично примушували виконувати роботу, яка була не пов`язана з його посадовими інструкціями. Окрім основних обов`язків сторожа, за вказівкою директора Гімназії №25 виконував фізичну роботу, а саме: переносив шкільні меблі, металобрухт, який знаходився на території навчального закладу, та виконував інші види фізичних робіт, які прямо суперечать посадовим інструкціям. Внаслідок виконання важких робіт, не пов`язаних з посадовими інструкціями, у ОСОБА_2 раптово погіршився стан здоров`я і, як наслідок, стався інфаркт міокарда. Протягом тривалого часу ОСОБА_2 лікувався в Полтавській обласній клінічній лікарні ім. М.В. Скліфосовського, потім в КП «2-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради». Внаслідок захворювання, яке було спричинено виконанням робіт, не пов`язаних з посадовими інструкціями денного сторожа, ОСОБА_2 була отримана ІІ група інвалідності. 05.12.2023 після одужання по прибуттю на місце роботи в навчальний заклад директор Гімназії №25 ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 направлення на медичний огляд до КП «1 МКЛ ПМР», обґрунтовуючи тим, що у неї є сумніви щодо стану його здоров`я, що в подальшому унеможливлює виконання роботи на посаді сторожа. 07.12.2023 після проходження медичного огляду у зв`язку з, нібито, непридатним станом здоров`я ОСОБА_2 виконувати роботу сторожа, адміністрація Гімназії №25, всупереч вимогам трудового законодавства, під протокол, застосовуючи заходи психологічного та морального тиску, було запропоновано ОСОБА_2 два варіанти звільнення з посади сторожа, а саме, звільнення за власним бажанням за ст. 38 КЗпП, або звільнення за п.2 ст. 40 КЗпП, у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи (підстава медичний висновок медкомісії КП «1 МКЛ ПМР» від 06.12.2023). Також, станом на день звільнення не в повному обсязі були здійснені розрахунки заробітної плати за лікарняні листи в період з серпня місяця 2023 по день фактичного звільнення. Згідно довідки про доходи від 28.12.2023, відповідно до змісту якої заробітна плата позивача за останні два місяці роботи, що передували перебуванням на лікарняному, складає: червень 2023 8429,65 грн; липень 2023 9155,74 грн. Загальна кількість робочих днів у червні 2023 склала 20 днів, фактично позивач відпрацював 20 днів. Загальна кількість робочих днів у липні 2023 склала 21 день, фактично позивач відпрацював 21 день. Таким чином, розмір середньоденної заробітної плати, обчислений відповідно до положень Порядку №100, становить 429,39 грн. За період з 23.12.2023 (день звільнення згідно оскаржуваного наказу) по 26.01.2024 (день подання позовної заяви до суду) попередньо 25 робочих днів, що складає 10747,05 грн (25х429,39=10734,75 грн). У середньому в одному календарному місяці 20 робочих днів. Орієнтовний розрахунок: 20 робочих днів в одному місяці х 3 місяці = 60 днів (429,39х60= 25763,04 грн). Внаслідок незаконного звільнення, примушування виконувати важку фізичну роботу, не пов`язану з посадовими обов`язками, у позивача стався інфаркт міокарда. У зв`язку з тривалим лікуванням ОСОБА_2 завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання, які ОСОБА_2 оцінює у розмірі 60000 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 31.01.2024 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Гімназії №25 Полтавської міської ради про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін. Призначено судове засідання на 05.03.2024 о 14.00 год (т.1 а.с. 23).

05.03.2024 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Гімназії №25 Полтавської міської ради про встановлення факту вчинення мобінгу під час здійснення трудової діяльності в якій просив суд встановити факт мобінгу під час здійснення трудової діяльності щодо ОСОБА_2 .

Позовна заява мотивована тим, що під час роботи на посаді денного сторожа Гімназії №25 Полтавської міської ради за вказівкою завідуючого господарською частиною він залучався до роботи і нічним сторожем з 20-00 год до 08-00 год Також за вказівкою завідуючого господарською частиною він залучався до виконання важкої фізичної роботи: розвантаження/перенесення будматеріалів, переноска меблів, цементу, що не належало до його трудових обов`язків. Це призвело до погіршення його стану здоров`я і, врешті, до інфаркту. Різке погіршення стану здоров`я, інвалідність, яку він набув та фактична втрата ним працездатності прямо пов`язана з його роботою у Гімназії №25 Полтавської міської ради, діями роботодавця та трудового колективу, оскільки мав місце необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження, що виражалося у покладені на нього обтяжливого обов`язку щодо здійснення важкої фізичної праці, неправомірна та бездокументальна зміна умов праці, залучення його до фізичної роботи, яка не була обумовлена його посадовою інструкцією, а після погіршення стану здоров`я створення трудовим колективом щодо нього напруженої та ворожої атмосфери та здійснення психологічного тиску з метою його звільнення з займаної посади, чого роботодавець та трудовий колектив фактично і досягли, адже під таким тиском 23.12.2023 він звільнився.

Ухвалою Київськогорайонного судум.Полтави від07.03.2024відкрито провадженняу справіза позовом ОСОБА_2 до Гімназії№25Полтавської міськоїради провизнання фактувчинення мобінгупід часздійснення трудовоїдіяльності.Справу визначенорозглядати заправилами спрощеногопозовного провадженняз повідомленнямсторін.Призначено судовезасідання на01.04.2024о 14год 30хв. Цивільну справу №552/1381/24 за позовом ОСОБА_2 до Гімназії №25 Полтавської міської ради про визнання факту вчинення мобінгу під час здійснення трудової діяльності об`єднано в одне провадження з цивільною справою №552/505/24 за позовом ОСОБА_2 до Гімназії №25 Полтавської міської ради про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Присвоєно об`єднаній цивільній справі №552/505/24 (т.2 а.с. 30).

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 31 липня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Гімназії №25 Полтавської міської ради про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування матеріальної та моральної шкоди та про визнання факту вчинення мобінгу під час здійснення трудової діяльності - відмовлено.

Судові витрати щодо сплати судового збору віднесено за рахунок держави.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою від 07.12.2023 про надання відпустки та про звільнення за ст. 38 КЗпП України. Наведене спростовує посилання ОСОБА_2 на те, що він був звільнений всупереч його волевиявлення. Будь-які належні та допустимі докази, які з достовірністю свідчать про примушування позивача до звільнення з боку відповідача або його працівників, до матеріалів справи не надані. Так, згідно протоколу від 06.12.2023, складеного працівниками Гімназії №25, позивачу було повідомлено про можливі варіанти отримання щорічної основної відпустки та можливі варіанти звільнення з посади сторожа у зв`язку з отриманням висновку медкомісії 1-ої міської клінічної лікарні ПМР, який визнав ОСОБА_2 непридатним працювати сторожем з психоемоційним навантаженням та при постійному шумі. При цьому, ні вказаний протокол, ні інші докази не містять інформації про те, що роботодавцем позивача примушено до написання заяви на звільнення. Як вбачається з власноручно зробленою приміткою ОСОБА_2 на вказаному вище протоколі, він не відмовляється (в контексті викладеного в протоколі написати заяву українською мовою), а просто не володіє мовою. Тому просив надрукувати українською мовою, а він підпише. Також ОСОБА_2 зазначав, що хоче взяти щорічну, тобто оплачувану, відпустку. При цьому, на переконання суду, замість вказаного вище позивач міг написати, що він не бажає звільнятися та продовжуватиме працювати. Зазначений висновок суду підтверджується заявою ОСОБА_2 від 12.12.2023, яка ним написана без присутності працівників Гімназії №25 та направлена поштою. У вказаній заяві ОСОБА_2 порушував лише питання перенесення терміну відпустки з подальшим звільненням. При цьому, він зазначив іншу підставу, за якою просив його звільнити за ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Таким же чином позивач мав можливість відкликати свою заяву про звільнення, в тому числі, направивши таку заяву поштовим зв`язком, але цього не зробив. В судовому засіданні позивач зазначав, що вирішив не сперечатися з працівниками гімназії, а в подальшому відстоювати свої інтереси через суд. При цьому судом відхилено посилання ОСОБА_2 та його представника на те, що відповідачем не було запропоновано позивачу іншу роботу, оскільки його звільнення відбулося з ініціативи працівника, а не з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. В той же час непридатність ОСОБА_2 до роботи на посаді сторожа з психоемоційним навантаженням та при постійному шумі підтверджується карткою працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду, від 06.12.2023, виданою Комунальним підприємством «1-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради». Крім того, згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №531179 ОСОБА_2 з 30.11.2023 встановлена друга група інвалідності. При цьому у довідці зазначено, що йому протипоказана фізична праця, психоемоційне навантаження, нічні зміни. Таким чином встановлено, що звільнення ОСОБА_2 відбулося на підставі його заяви без порушення норм КЗпП України. Відмову відповідача у звільнені ОСОБА_2 за ч. 3 ст.38КЗпП України позивач не оскаржував. Звертаючись до суду з позовом про встановлення факту мобінгу, позивач посилався на те, що його систематично примушували виконувати роботу, яка не пов`язана з його посадовими інструкціями. Проте, під час розгляду справи судом не встановлено фактів цькування ОСОБА_2 або його дискримінації. Як повідомив в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , він працював в Гімназії №25 у серпні 2023, один місяць. Свідок підтвердив, що дійсно мали місце випадки, що вони з ОСОБА_2 носили меблі ліжка та інші. Одного разу ОСОБА_2 скаржився, що у нього опухли ноги після того, як він носив шафи. Меблі з ОСОБА_2 вони носили на прохання завгоспу, коли готували школу до навчального року після того, як в ній жили переселенці. При цьому свідок зазначив, що їх не примушували виконувати ці роботи. Ці роботи вони виконували на прохання завгоспа. При цьому, судом визнано, що участь позивача у роботах, пов`язаних з готуванням шкоди до навчального року на прохання завгоспу разом з ним же та з іншими працівниками не може бути розцінено як мобінг, оскільки відсутня головна ознака мобінгу (цькування) мета принизити працівника і знецінити його роботу як професіонала. Крім того, оскільки такі роботи він виконував з іншими працівниками, а також з переселенцями, про що в судовому засіданні повідомляли свідки, судом також не встановлено наявності такої ознаки мобінгу як нерівномірний розподіл навантаження і задач між працівниками, що виконують однакову роботу. Також судом встановлено, що наказом директора Гімназії №25 Полтавської міської ради від 08.06.2023 ОСОБА_2 був тимчасово на час відсутності основного працівника переведений з посади сторожа 1 ставка на посаду сторожа 1,25 ставки з оплатою праці згідно штатного розпису з 10.06.2023. При цьому підставою його переведення була заява ОСОБА_2 . Наказом директора Гімназії №25 Полтавської міської ради від 14.06.2023 ОСОБА_2 також був тимчасово на час відсутності основного працівника переведений з посади сторожа 1 ставка на посаду сторожа 1,25 ставки з оплатою праці згідно штатного розпису з 04.07.2023. При цьому підставою його переведення також була заява ОСОБА_2 . Таким чином, такі тимчасові переведення позивача на 1,25 ставки відбувалися за його заявою, при цьому оплата його праці здійснювалася згідно штатного розпису з врахуванням 1,25 ставки. Тому вказане також не може свідчити про застосування до ОСОБА_2 мобінгу. Під час розгляду справи судом не встановлено фактів обмеження ОСОБА_2 у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі. Несвоєчасну виплату ОСОБА_2 заробітної плати при наданні відпустки (відпускних) суд також не розцінює як фінансову дискримінацію, оскільки згідно заяви від 06.12.2023 ОСОБА_2 просив надати йому відпустку з 07.12.2023. При цьому йому було повідомлено про неможливість своєчасної виплати відпускних. Тобто відповідач не мав правових підстав відмовити ОСОБА_2 у наданні йому відпустки з 07.12.2023 за його заявою від 06.12.2023. На підставі викладеного судом не встановлено факту мобінгу під час здійснення ОСОБА_2 трудової діяльності. Оскільки ОСОБА_2 звільнений за ч. 1ст. 38 КЗпП України, виплата йому вихідної допомоги не передбачена. З врахуванням викладеного, під час розгляду справи судом не встановлено порушення трудових прав позивача. Його посилання на погіршення стану здоров`я внаслідок залучення до робіт, не передбачених трудовим договором, долученими до матеріалів справи доказами не підтверджується. При цьому, як вбачається з виписки із медичної карти ОСОБА_2 від 27.11.2023, що надавалась для МСЕК, ОСОБА_2 вже був особою з інвалідністю третьої групи. Докази наявності причинно-наслідкового зв`язку між його роботою та набутими захворюванням, погіршенням стану здоров`я позивачем та його представником до справи не додані. Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягають до задоволення. Таким чином судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Горбенко П.В., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на переконання ОСОБА_2 , починаючи з часу роботи на посаді сторожа, останнього систематично примушували виконувати роботу, яка була непов`язана з його посадовими інструкціями. Окрім основних обов`язків сторожа, за вказівкою директора Гімназії №25 він виконував фізичну роботу, а саме, переносив шкільні меблі, металобрухт, який знаходився на території навчального закладу та виконував інші види фізичних робіт, які прямо суперечать його посадовим інструкціям. Внаслідок виконання важких робіт, не пов`язаних з посадовими інструкціями, у позивача раптово погіршився стан здоров`я і, як наслідок, стався інфаркт міокарда. Протягом тривалого часу позивач лікувався в Полтавській обласній клінічній лікарні ім. М.В. Склiфосовського, потім в КП «2-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради». Позивач вважає виконання робіт, не пов`язаних з посадовими інструкціями денного сторожа Гімназії №25, є причинним наслідком хвороби, що призвело до встановлення ІІ групи інвалідності. Позивач зазначає, що згідно матеріалів справи 07.12.2023 адміністрація Гімназії №25 всупереч вимогам трудового законодавства під протокол повідомлення, застосовуючи заходи психологічного та морального тиску, було запропоновано ОСОБА_2 два варіанти звільнення з посади денного сторожа, а саме, звільнення за власним бажанням за ст. 38 КЗпП, або звільнення за п.2 ст. 40 КЗпП у зв`язку з виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи. В основу складання протоколу повідомлення ОСОБА_2 про можливі варіанти звільнення було покладено висновок КП «1-ї МКЛ Полтавської міської ради» про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду від 06.12.2023. Згідно вказаного документа ОСОБА_2 не придатний працювати сторожем з психоемоційним навантаженням та при постійному шумі. Однак, з таким твердженнями адміністрації Гімназії №25 не можна погодитися, оскільки умови роботи денного сторожа Гімназії №25 не пов`язанні з психоемоційним навантаженням та постійним шумом. Доводи адміністрації Гімназії №25 щодо неможливості працювати ОСОБА_2 на посаді денного сторожа не грунтуються на чинному законодавстві, оскільки невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я може бути підставою для звільнення, якщо про таку невідповідність не могло бути відомо на час укладання трудового договору, протипоказання стану здоров`я виявлені після його укладення; відбулася повна або часткова втрата непрацездатності, а не тимчасова; стан здоров`я перешкоджає продовженню роботи, в результаті чого працездатність працівника знижується до рівня, що перешкоджає якісному виконанню роботи; створює загрозу для здоров`я або життя працівника; працівник не може належним чином виконувати трудові обов`язки; виконання обов`язків працівником створює небезпеку для членів трудового колективу або громадян, яких він обслуговує. Що стосується протипоказань роботи денного сторожа при постійному шумі. Згідно додатка 1 до Державних санітарних норм допустимих рівнів шуму в приміщеннях житлових і громадських будинків і на території житлової забудови (пункт 3) у пункті 42 зазначено, що на території, які безпосередньо прилягають до житлових будинків, поліклінік, амбулаторій, диспансерів, будинків відпочинку, пансіонатів, будинків-інтернатів для людей похилого віку та інвалідів, дитячих дошкільних закладів, шкіл та інших навчальних закладів, бібліотек, храмів, музеїв, допустимі рівні звуку на рiвнi звуку LA або LА екв., складають 55 дБА, критерії шуму NC45. Проте, відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів, що в Гімназії №25 перевищують допустимі норми звуку (шуму), що унеможливлює ОСОБА_2 за станом здоров`я виконувати роботу денного сторожа. Отже, можна зробити висновок, що шум у школі не має значного впливу на роботу денного сторожа та його психологічний стан, оскільки професіоналізм та готовність до дії дозволяють йому успішно виконувати свої обов`язки у будь-яких умовах. Беручи до уваги, що посада сторож, не є важкою, шкідливою або небезпечною для життя людини, тобто робота сторожа може бути спокійною і безпечною, але вона все ще вимагає уваги та відповідальності. Зазначає, що психоемоційне навантаження на сторожа школи зазвичай є мінімальним. Відсутність постійної взаємодії з учнями чи викладачами, а також відсутність необхідності приймати швидкі та відповідальні рішення дозволяють сторожу відчувати себе спокійно та впевнено на своєму робочому місці. Це, в своєю чергою, значно знижує ризик виникнення будь-яких психічних порушень чи захворювань, пов`язаних із стресом або надмірним навантаженням. Таким чином, робота сторожа у школі може розглядатися як стабільна та безпечна зайнятість, яка не несе загрози для фізичного чи психічного здоров`я працівника, тому немає підстав стверджувати, що особа, яка працює на цій посаді, може отримати психоемоційне навантаження або інші психічні розлади.

У відзиві на апеляційну скаргу Гімназія №25 Полтавської міської ради просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У судове засідання апеляційного суду 23.12.2024 з`явилася позивач ОСОБА_2 , який після розгляду його заяви про відвід судді Триглова В.М. залишив зал судового засідання, заявив апеляційному суду про те, що його інтереси представляє адвокат Горбенко П.В.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що наказом директора Гімназії №25 Полтавської міської ради від 29.05.2023 №45-к/тр ОСОБА_2 прийнятий на роботу на посаду сторожа (1 ставка) по 2 тарифному розряду з 02.06.2023 (т. 1 а.с. 39 зворот).

Як підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого, 13.08.2023 ОСОБА_2 був госпіталізований до кардіологічного відділення ПОКПЛ, де лікувався до 24.08.2023 (т. 2 а.с. 18-19).

Як підтверджується долученими до матеріалів справи листками непрацездатності, у період з 29.09.2023 по 13.11.2023 ОСОБА_2 від роботи був звільнений у зв`язку з хворобою, тому на посаді не працював (т. 1 а.с. 40-44).

Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого, виданої КП «2-А МКЛ Полтавської міської ради», ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні з 21 по 27.11.2023 (т.2 а.с. 17).

На підставі заяви ОСОБА_2 наказом директора Гімназії №25 Полтавської міської ради від 30.11.2023 №75-к/тм йому було надано відпустку без збереження заробітної плати 30.11.2023, 01 та 04.12.2023 (т. 1 а.с. 45,46).

05.12.2023 ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою, у якій просив надати йому як інваліду можливість тимчасово, у період з 05 по 29.12.2023 працювати неповний робочий день 4 години з 08-00 год до 12-00 год (т. 1 а.с. 45, зворот).

На підставі заяви ОСОБА_2 наказом директора Гімназії №25 Полтавської міської ради від 05.12.2023 №153-к/тр ОСОБА_2 , сторожа - 1 ставка, переведено на посаду сторожа - 0,5 ставки з 05.12.2023 до 29.12.2023 (т. 1 а.с. 46, зворот).

Також, 05.12.2023 директором Гімназії №25 Полтавської міської ради Кліміну В.А. надано направлення до КП «1 МКЛ ПМР» для проведення медичного огляду (т. 1 а.с. 47, зворот).

Згідно картки працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду, від 06.12.2023, виданої Комунальним підприємством «1-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», зроблений висновок, що ОСОБА_2 непридатний працювати сторожем з психоемоційним навантаженням та при постійному шумі. Йому надані рекомендації: «Д» нагляд у сімейного лікаря, періодичне амбулаторне лікування та контроль АТ (т. 1 а.с. 50).

На підставі зазначеного медичного висновку адміністрацією Гімназії №25 Полтавської міської ради ОСОБА_2 було повідомлено про можливі варіанти отримання щорічної основної відпустки та можливі варіанти звільнення з посади сторожа у зв`язку з отриманням висновку медкомісії 1-ої міської клінічної лікарні ПМР, який визнав ОСОБА_2 непридатним працювати сторожем з психоемоційним навантаженням та при постійному шумі, про що складено протокол (т. 1 а.с. 48 зворот, 48).

Як вбачається з вказаного протоколу, ОСОБА_2 була зачитана стаття 38КЗпП України та п. 2 ст. 40 КЗпП України, після чого ОСОБА_2 повідомив, що бажає взяти відпустку з подальшим звільненням.

07.12.2023 ОСОБА_2 надав на адресу директора Гімназії №25 Полтавської міської ради заяву, у якій просив надати йому щорічну відпустку як інваліду другої групи з 08.12.2023 з подальшим звільненням за власним бажанням згідно законодавства України (т. 1 а.с. 48).

07.12.2023 директором Гімназії №25 Полтавської міської ради видано наказ, згідно якого ОСОБА_2 , сторожу, надано щорічну основну відпустку як інваліду другої групи тривалістю 16 календарних днів з 08.12.2023 по 23.12.2023 відповідно до відпрацьованого часу з подальшим звільненням за власним бажанням згідно ст.38КЗпП України (т.1 а.с. 47).

Уже перебуваючи у відпустці, 12.12.2023 ОСОБА_2 звернувся до директора Гімназії №25 з заявою, у якій просив перенести йому відпустку у зв`язку з невиплатою йому за листками непрацездатності з серпня 2023, а також невиплати заробітної плати за час щорічної відпустки у повному обсязі з подальшим звільненням за ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Також просив виплатити згідно ст.44КЗпП України вихідну допомогу у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку (т.1 а.с. 51 зворот).

Листом від 15.12.2023 відповідач повідомив ОСОБА_2 про неможливість перенесення терміну відпустки, оскільки згідно наказу №75-к/тм від 07.12.2023 він звільнений (т.1 а.с. 51).

Крім того, згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, серія 12 ААГ №531179, ОСОБА_2 з 30.11.2023 встановлена друга група інвалідності. При цьому у довідці зазначено, що йому протипоказана фізична праця, психоемоційне навантаження, нічні зміни (т. 1 а.с. 9).

Також судом першої інстанції встановлено, що наказом директора Гімназії №25 Полтавської міської ради від 08.06.2023 ОСОБА_2 був тимчасово на час відсутності основного працівника переведений з посади сторожа - 1 ставка на посаду сторожа - 1,25 ставки, з оплатою праці згідно штатного розпису з 10.06.2023. При цьому, підставою його переведення була заява ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 88).

Наказом директора Гімназії №25 Полтавської міської ради від 14.06.2023 ОСОБА_2 також був тимчасово на час відсутності основного працівника переведений з посади сторожа - 1 ставка на посаду сторожа - 1,25 ставки, з оплатою праці згідно штатного розпису з 04.07.2023. При цьому, підставою його переведення також була заява ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 87).

Таким чином, такі тимчасові переведення позивача на 1,25 ставки відбувалися за його заявами, при цьому оплата його праці здійснювалася згідно штатного розпису з врахуванням 1,25 ставки.

Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 38КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Поняття мобінг внесено до Кодексу проадміністративні правопорушення і до Кодексу законів про працю, який регулює трудові правовідносини всіх працівників, незалежно від форми власності.

Відповідно до ч. 1ст.5-1КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення (без припинення працівником трудової діяльності на період розгляду скарги, провадження у справі), а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок таких дій та/або бездіяльності, на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

Згідно ст.173-5КУпАП передбачена відповідальність за мобінг (цькування) працівника.

Мобінг - це систематичні тривалі умисні дії з боку хоч роботодавця, хоч працівників чи колективу працівників щодо окремого працівника з метою психологічного або (та) економічного тиску на цього працівника, створення неприємної образливої ситуації навколо цього працівника щодо приниження честі й гідності та ділової репутації. Таке цькування може відбуватися і засобами телекомунікаційних технологій. Основна мета мобінгу принизити працівника і знецінити його роботу як професіонала.

Поняття дискримінації закріплено в п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», згідно якого дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

В той же час згідно ст.10Закону України«Про відпустки» особам з інвалідністю щорічні відпустки надаються за бажанням працівника в зручний для нього час .

Згідно ст.44КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1,2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38і39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначене положення закону (стаття 237-1 КЗпП України) містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до статті 237-1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є: - визнання незаконним та скасування наказу Гімназії №25 Полтавської міської ради від 07.12.2023 №75 к/тм; - поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді денного сторожа Гімназії №25 Полтавської міської ради; - стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23.12.2023 по день поновлення на роботі; - стягнення з відповідача на користь позивача відповідно до ст. 44 КЗпП вихідної допомоги внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) у розмірі тримісячного середнього заробітку (25763,04 грн); - стягнення з відповідача на користь позивача 60000 грн моральної шкоди; - встановлення факту мобінгу під час здійснення трудової діяльності щодо ОСОБА_2 .

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом статті 22 КЗпП України, будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з пунктом 4 частиною першою статті 36 КЗпП України, однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38,39 КЗпП України).

У постановах Верховного Суду від 22.04.2020 у справі №199/8766/18, від 23.11.2023 у справі №207/828/22 зазначено, що за змістом статті 38КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору. При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися. Аналогічний висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №754/1936/16-ц. Обов`язковою умовою для звільнення за власним бажанням згідно з частиною третьою статті 38КЗпП України є порушення власником трудового законодавства або умов трудового договору. При цьому для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

Розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою має значення, чи мали місце порушення з боку роботодавця законодавства про працю чи умов колективного чи трудового договору, а також письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку. Отже, при вирішенні трудового спору щодо припинення трудового договору на підставі частини третьої статті 38КЗпП України визначальним є те, чи мали місце порушення трудового законодавства зі сторони роботодавця стосовно працівника на момент подання таким працівником заяви про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України. Особливістю розірвання трудового договору на підставі частини третьої статті 38КЗпП України є те, що працівник має право самостійно визначити строк розірвання трудового договору. Роботодавець може не погоджуватись з тим, що мають місце порушення, які відповідно до частини третьої статті 38КЗпП України є підставами для розірвання трудового договору за ініціативою працівника у визначені ним строки, що, у свою чергу, свідчить про виникнення трудового спору (постанова Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №211/5625/19).

Умовою розірвання трудового договору з ініціативи працівника згідно з частиною першою статті 38КЗпП України є власне бажання працівника, зумовлене неможливістю продовжувати роботу з підстав особистих його обставин. Згідно з частиною третьої цієї статті - винні дії власника або уповноваженого ним органу через невиконання законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору. Підприємство у разі незгоди з підставою звільнення, заявленою позивачем, повинно було відмовити у розірванні трудового договору на таких підставах, а не звільняти працівника в односторонньому порядку, змінивши підстави розірвання трудового договору (постанова Верховного Суду від 29.09.2023 у справі№279/402/20).

Отже, для висновку про наявність підстав для звільнення працівника відповідно до частини третьої статті 38КЗпП України доказуванню підлягає факт існування порушень роботодавцем трудового законодавства стосовно працівника на момент подання ним такої заяви про звільнення. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.06.2023 у справі №182/1207/21 .

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України,власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Статтею 116КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України,разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно ст.44КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1,2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38і39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Згідно із статтею 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з положеннями статті 23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

11.12.2022 набрав чинності Закон України«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)» №2759-IX, згідно з яким були внесені зміни до низки нормативно-правових актів, зокрема до КЗпП України, Закону України «Про колективні договори», визначено поняття мобінгу, врегульовано питання щодо захисту прав учасників трудових правовідносин від мобінгу, а також визначено механізми його протидії.

Поняття мобінгу визначено в статті 2-2Кодексу законівпро працюУкраїни встановлює заборону мобінгу (цькування).

Мобінг (цькування) - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.

Формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є: створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги); безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (не запрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця); нерівність можливостей для навчання та кар`єрного росту; нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації; безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень); необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.

Вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).

Вчинення мобінгу (цькування) заборонено.

Особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу (цькування), мають право звернутися із скаргою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та/або до суду.

Крім того, у статті 5-1КЗпП України доповнено гарантії забезпечення права на працю та викладено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення (без припинення працівником трудової діяльності на період розгляду скарги, провадження у справі), а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок таких дій та/або бездіяльності, на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

З набранням чинності Закону №2759-IX на законодавчому рівні було врегульовано підстави для припинення трудових правовідносин, у зв`язку з встановленням факту мобінгу.

Зокрема, зазначені підстави визначені частиною третьою статті 38, пунктом 12 частини першої статті 40, пунктом 1-2 частини першої статті41 КЗпП України.

Системний аналіз вказаних норм КЗпП України свідчить про те, що гарантією забезпечення права працездатних громадян України на працю є те що, особа, яка зазнала дій/бездіяльності, що містять ознаки мобінгу, має право на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення. Водночас на період розгляду відповідної заяви працівник продовжує виконувати свою трудову функцію.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що наказом директора Гімназії №25 Полтавської міської ради від 29.05.2023 №45-к/тр ОСОБА_2 прийнятий на роботу на посаду сторожа (1 ставка) по 2 тарифному розряду з 02.06.2023 (т. 1 а.с. 39 зворот).

Наказом директора Гімназії №25 Полтавської міської ради від 08.06.2023 ОСОБА_2 був тимчасово на час відсутності основного працівника переведений з посади сторожа (1 ставка) на посаду сторожа (1,25 ставки), з оплатою праці згідно штатного розпису з 10.06.2023. При цьому, підставою його переведення була заява ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 88).

Наказом директора Гімназії №25 Полтавської міської ради від 14.06.2023 ОСОБА_2 також був тимчасово на час відсутності основного працівника переведений з посади сторожа (1 ставка) на посаду сторожа (1,25 ставки), з оплатою праці згідно штатного розпису з 04.07.2023. При цьому, підставою його переведення також була заява ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 87).

Тимчасові переведення позивача на 1,25 ставки відбувалися за заявою ОСОБА_2 , при цьому оплата його праці здійснювалася згідно штатного розпису з врахуванням 1,25 ставки.

Згідно з випискою із медичної картки стаціонарного хворого, 13.08.2023 ОСОБА_2 був госпіталізований до кардіологічного відділення ПОКПЛ, де лікувався до 24.08.2023 (т. 2 а.с. 18-19).

Відповідно до листків непрацездатності, у період з 29.09.2023 по 13.11.2023 ОСОБА_2 від роботи був увільнений у зв`язку з хворобою, тому на посаді не працював (т. 1 а.с. 40-44).

Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого, виданої КП «2-А МКЛ Полтавської міської ради», ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні з 21 по 27.11.2023 (т.2 а.с. 17).

На підставі заяви ОСОБА_2 наказом директора Гімназії №25 Полтавської міської ради від 30.11.2023 №75-к/тм йому було надано відпустку без збереження заробітної плати 30.11.2023, 01 та 04.12.2023 (т. 1 а.с. 45,46).

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, серія 12 ААГ №531179, ОСОБА_2 з 30.11.2023 встановлена друга група інвалідності. При цьому у довідці зазначено, що йому протипоказана фізична праця, психоемоційне навантаження, нічні зміни (т. 1 а.с. 9).

Згідно заяви від 05.12.2023 ОСОБА_2 просив надати йому як інваліду можливість тимчасово, у період з 05 по 29.12.2023 працювати неповний робочий день - 4 години з 08-00 год до 12-00 год (т. 1 а.с. 45, зворот).

Наказом директора Гімназії №25 Полтавської міської ради від 05.12.2023 №153-к/тр ОСОБА_2 , сторожа (1 ставка) переведено на посаду сторожа (0,5 ставки), з 05.12.2023 до 29.12.2023 (т. 1 а.с. 46, зворот).

05.12.2023 директором Гімназії №25 Полтавської міської ради Кліміну В.А. надано направлення до КП «1 МКЛ ПМР» для проведення медичного огляду (т. 1 а.с. 47, зворот).

Згідно картки працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду, від 06.12.2023, виданої Комунальним підприємством «1-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», зроблений висновок, що ОСОБА_2 непридатний працювати сторожем з психоемоційним навантаженням та при постійному шумі. Йому надані рекомендації: «Д» нагляд у сімейного лікаря, періодичне амбулаторне лікування та контроль АТ (т. 1 а.с. 50).

На підставі зазначеного медичного висновку адміністрацією Гімназії №25 Полтавської міської ради ОСОБА_2 було повідомлено про можливі варіанти отримання щорічної основної відпустки та можливі варіанти звільнення з посади сторожа у зв`язку з отриманням висновку медкомісії 1-ої міської клінічної лікарні ПМР, який визнав ОСОБА_2 непридатним працювати сторожем з психоемоційним навантаженням та при постійному шумі, про що складено протокол (т. 1 а.с. 48 зворот, 48).

Як слідує із протоколу, ОСОБА_2 була зачитана стаття 38КЗпП України та п.2 ст. 40 КЗпП України, після чого ОСОБА_2 повідомив, що бажає взяти відпустку з подальшим звільненням.

07.12.2023 ОСОБА_2 надав на адресу директора Гімназії №25 Полтавської міської ради заяву, у якій просив надати йому щорічну відпустку як інваліду другої групи з 08.12.2023 з подальшим звільненням за власним бажанням згідно законодавства України (т. 1 а.с. 48).

Наказом від 07.12.2023 директора Гімназії №25 Полтавської міської ради ОСОБА_2 , сторожу, надано щорічну основну відпустку як інваліду другої групи тривалістю 16 календарних днів з 08.12.2023 по 23.12.2023 відповідно до відпрацьованого часу з подальшим звільненням за власним бажанням згідно ст.38КЗпП України (т.1 а.с. 47).

Крім того, перебуваючи у відпустці, ОСОБА_2 звернувся 12.12.2023 до директора Гімназії №25 Полтавської міської ради з заявою, у якій просив перенести йому відпустку у зв`язку з невиплатою йому за листками непрацездатності з серпня 2023, а також невиплати заробітної плати за час щорічної відпустки у повному обсязі з подальшим звільненням за ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Також просив виплатити згідно ст.44КЗпП України вихідну допомогу у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку (т. 1 а.с. 51 зворот).

Листом за №01-27/648 від 15.12.2023 директор Гімназії №25 Полтавської міської ради повідомила ОСОБА_2 про неможливість перенесення терміну відпустки, оскільки він звільнений згідно наказу №75-к/тм від 07.12.2023, з яким був ознайомлений та отримав копію особисто на руки (т.1 а.с. 51).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що не встановлено порушення трудових прав ОСОБА_2 . Його посилання на погіршення стану здоров`я внаслідок залучення до робіт, не передбачених трудовим договором, долученими до матеріалів справи доказами не підтверджується. З виписки із медичної карти ОСОБА_2 від 27.11.2023, що надавалася для МСЕК, ОСОБА_2 вже був особою з інвалідністю третьої групи. Докази наявності причинно-наслідкового зв`язку між його роботою у відповідача та набутими захворюванням, погіршенням стану здоров`я, позивачем та його представником до справи не додані, тому суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягають до задоволення.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів, що у навчальному закладі перевищується допустима норма звуку (шуму), що унеможливлює ОСОБА_2 за станом здоров`я виконувати роботу, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки, ОСОБА_2 не надав жодного доказу про оскарження висновку КП «1 МКЛ ПМР», більш того, у суді першої інстанції позивач, як і його представник підтвердили, що не оскаржували даний висновок. Також, позивачем у підтвердження своїх доводів щодо відсутності перевищення норм звуку (шуму) на робочому місті не було надано жодного доказу, як то висновку експерта, чи замірів спеціалістів.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 під примусом написав заяву про звільнення, то ці доводи апеляційний суд у складі колегії суддів не бере до уваги, оскільки 07.12.2023 ОСОБА_2 добровільно без будь якого примусу написав заяву про надання відпустки та про звільнення за власнимбажанням за ст. 38 КЗпП України. Будь які належні та допустимі докази, які з достовірністю свідчили про примушування ОСОБА_2 до звільнення з боку Гімназії №25 Полтавської міської ради або його працівників, у матеріалах справи відсутні. Крім того, 12.12.2023 ОСОБА_2 , перебуваючи у відпустці, звернувся з заявою до Гімназії №25 Полтавської міської ради щодо перенесення термінів відпустки з подальшим звільненням, але з іншої підстави, а саме за ч.3 ст. 38 КЗпП України, тобто, ОСОБА_2 у черговий раз підтвердив своє бажання звільнитися з роботи.

Доводи апеляційної скарги про те, що незаконне звільнення, примушування виконувати важку фізичну роботу, не пов`язану з його посадовими обов`язками, що у позивача стався інфаркт міокарда та у зв`язку з тривалим лікуванням йому було завдано моральної шкоди, яка полягала у душевних страждань, змістом яких є біль, мука, тривога, страх та інше, яку ОСОБА_2 оцінив у 60 000 грн, то ці доводи суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки судом першої інстанції правильно було встановлено, що Гімназією №25 Полтавської міської ради не вчинялися будь які примусові дії щодо написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням. Крім того, доказів того, що Гімназія №25 Полтавської міської ради залучала ОСОБА_2 до виконання важких робіт та робіт, які не передбачені посадовими обов`язками, матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги про те, що відносно ОСОБА_2 вчинявся мобінг під час здійснення трудової діяльності, то ці доводи апеляційний суд у складі колегії суддів не бере до уваги, оскільки саме висновок КП «1 МКП ПМР» про визнання непридатним ОСОБА_2 працювати сторожем з психоемоційним навантаженням та при постійному шумі, став наслідком прийняття Гімназією №25 Полтавської міської ради рішення про запропонування двох варіантів звільнення ОСОБА_2 із займаної посади, оскільки інших посад, на які він міг би бути переведений за станом свого здоров`я, у штатному розпису не було. Таким чином, доказів того, що такі дії вчинені Гімназією №25 Полтавської міської ради умисно, зокрема, з метою припинення трудових правовідносин з ОСОБА_2 , а також наявності у таких діях систематичного та триваючого характеру, матеріали справи не містять. Також, відсутні підстави вважати, що дії Гімназії №25 Полтавської міської ради були спрямовані на приниження честі та гідності ОСОБА_2 , що такі дії містить ознаки психологічного тиску, а також, що ці дії містять ознаки мобінгу (цькування).

Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Горбенка Павла Володимировича - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 липня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 грудня 2024 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов