Постанова

від 31.07.2024 по справі 520/11318/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 р.Справа № 520/11318/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Енерготехніка" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2024, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/11318/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Енерготехніка"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енерготехніка», звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року залишено без розгляду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енерготехніка» до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень на підставі пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції законодавства, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України, та на невідповідність висновкам суду обставинам справи.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Постановляючи спірну ухвалу про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції виходив зприписів ст. 240 КАС України, оскільки позивач, звернувся до суду з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 10.11.2021 по 07.12.2021 Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі виданих направлень ГУ ДПС у Харківській області проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «ЕНЕРГОТЕХНІКА», код ЄДРПОУ 22678151 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2017 по 30.09.2021, валютного законодавства за період з 01.07.2017 по 30.09.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2017 по 30.09.2021, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За наслідками цього перевірочного заходу ГУ ДПС були винесені податкові повідомлення - рішення:

-податкове повідомлення-рішення № 00017020702 від 19 січня 2022 року (форма «Р») ГУ ДПС у Харківській області, яким ТОВ НВП «ЕНЕРГОТЕХНІКА» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб в сумі 223 524,32 (двісті двадцять три тисячі п`ятсот двадцять чотири грн.) 32 коп., з яких за податковим зобов`язанням 178735,73 гри., штрафна (фінансова) санкція 44788,59 грн.;

-податкове повідомлення-рішення № 00017040702 від 19 січня 2022 року (форма «В4») ГУ ДПС у Харківській області, яким ТОВ НВП «ЕНЕРГОТЕХНІКА» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 217187,00 грн.;

-податкове повідомлення-рішення № 00017010702 від 19 січня 2022 року (форма «Р») ГУ ДПС у Харківській області, яким ТОВ НВП «ЕНЕРГОТЕХНІКА» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 143443, 75 грн., з яких за податковими зобов`язаннями 114755,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 28688,75 грн.;

-податкове повідомлення-рішення № 00016950702 від 19 січня 2022 року (форма «Р») ГУ ДПС у Харківській області, яким ТОВ НВП «ЕНЕРГОТЕХНІКА» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств який сплачують інші підприємства в сумі 283032,00 грн.;

-податкове повідомлення-рішення № 00017030702 від 19 січня 2021 року (форма «Н») ГУ ДПС у Харківській області, яким ДО ТОВ НВП «ЕНЕРГОТЕХНІКА» застосовано штраф за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних у сумі 3447.64 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енерготехніка» було оскаржено вищевказані податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби України.

Рішенням ДПС від 03.06.2022 № 5191/6/99-00-06-01-01-06 (далі - Рішення 1) строк розгляду скарги продовжено до 18.07.2022 (включно).

Так, ДПС за результатами розгляду скарги було прийнято рішення від 18.07.2022 № 7349/6/99-00-06-01-01-06 (далі - Рішення 2).

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства (далі по тексту - КАС України), частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною 1 ст.168 КАС України встановлено, що позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Згідно з п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною 1 ст.118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним ч.2 ст.122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними ч.4 ст.122 КАС України.

Разом з тим, відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі по тексту ПК України).

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Пунктом 56.18 ст.56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до п.56.19 ст.56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Зі змісту п.п. 56.2, 56.3, 56.17 ст.56, п.57.3 ст.57 ПК України вбачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов`язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених п. 56.17 ст. 56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 року у справі №500/2486/19 сформував правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Крім того, згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 року у справі №1640/2885/18, пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.

Такий висновок сформований в постанові Верховного Суду від 26.01.2022 року у справі №300/2318/21.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За приписами ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Колегія суддів зауважує, що порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.

Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Вказані висновки сформовано Верховним Судом у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 813/3756/17.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що рішенням ДПС від 03.06.2022 № 5191/6/99-00-06-01-01-06 (далі - Рішення 1) строк розгляду скарги продовжено до 18.07.2022 (включно). Проте, рішення 1 було направлено 03.06.2022 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на зазначену у скарзі адресу (штрихкодовий ідентифікатор 0405351647493) та повернуто на адресу ДПС з відміткою про причини повернення: «тимчасово відсутній обмін з ВПЗ адресації».

Так, ДПС за результатами розгляду скарги було прийнято рішення від 18.07.2022 № 7349/6/99-00-06-01-01-06 (далі - Рішення 2).

Рішення 2 було направлено 18.07.2022 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на зазначену у скарзі адресу (штрихкодовий ідентифікатор 0405352020648), яке повернуто на адресу ДПС з відміткою про причини повернення: «за закінченням терміну зберігання». Таким чином, Рішення 1 та Рішення 2 прийняті та направлені у строки та спосіб, передбачені чинним законодавством, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та як зазначає позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Енерготехніка" було оскаржено податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби України.

Однак, Державна податкова служба України не повідомила позивача про дату, час та місце розгляду скарги, також Державна податкова служба України не надіслала на адресу позивача вмотивоване рішення по скарзі.

У зв`язку з вищевикладеним, представник позивача 02.02.2022 звернувся до Державної податкової служби України з адвокатським запитом про надання інформації про розгляд вищезазначеної скарги. Відповідь на адвокатський запит була отримана позивачем 07.12.2022 року, а тому строк для звернення до адміністративного суду закінчується 07.06.2023.

Крім того, суд враховує, що відповідно до Закону України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому строки воєнного стану продовжувались Законами України на підставі відповідних Указів Президента України. Станом на час розгляду справи воєнний стан триває.

Згідно зі ст.1 Закону України від 12.05.2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі по тексту - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частинами 1, 4 ст.26 Закону №389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (ч.1 ст.10 Закону № 389-VIII).

Тобто, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02 березня 2022 року суддям необхідно виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

Судовим розглядом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енерготехніка» знаходиться за адресою:вул. Золочівський шлях, 7, м. Дергачі, Харківська область.

Відповідно до затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 Переліку м. Дергачі Дергачівської міської територіальної громади віднесено до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Судом першої інстанції не було надано оцінку доводам позивача, що у зв`язку з проведенням державою агресором на території України, в т.ч. на території м. Дергачі Дергачівської міської територіальної громади, бойових дій, існування небезпеки для життя та здоров`я працівників позивача; постійні сигнали повітряної тривоги, під час яких працівники змушені перебувати в бомбосховищі значно ускладнює роботу працівників позивача та позбавили позивача можливості звернутись з даним позовом до суду в строки, які передбачені КАС України.

Тобто, судом першої інстанції не були враховані обставини, які об`єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на звернення до суду у межах визначеного процесуального строку.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 року у справі №500/1912/22, протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на неврахування судом першої інстанції вищенаведених обставин, незалежних від сторони, які унеможливили звернення до суду з вказаним адміністративним позовом, колегія суддів вказує на необґрунтованість висновків судів про залишення позову без розгляду.

Суд зазначає, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Так, у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, заява №4451/70, пункти 28-36) Європейським судом з прав людини було визначено, що право на доступ до суду є одним з аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. У цій справі Суд визнав право на доступ до суду як невід`ємний аспект гарантій, закріплених у статті 6, пославшись на принципи верховенства права та недопущення свавілля, покладені в основу більшості положень Конвенції. Разом з тим, право на доступ до суду повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення у справі "Беллє проти Франції" (Bellet v. France), заява № 13343/87, пункт 36). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд (рішення у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany ), [ВП] заява № 42527/98, пункт 45 та рішення у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії", (Lupeni Greek Catholic Parish and others v. Romania), [ВП] заява № 76943/11, пункти 84, 86).

Крім того, в пункті 37 Доповіді Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» (Venice Commission: the Rule of Law; прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року (далі - Доповідь Венеціанської комісії) вказано, що верховенство права включає в себе вісім «інгредієнтів: (1) доступність закону (в тому значенні, що закон має бути зрозумілим, чітким та передбачуваним); (2) питання юридичних прав мають бути вирішені нормами права, а не на основі дискреції; (3) рівність перед законом; (4) влада має здійснюватися у правомірний, справедливий та розумний спосіб; (5) права людини мають бути захищені; (6) мають бути забезпечені засоби для розв`язання спорів без надмірних матеріальних витрат чи надмірної тривалості; (7) суд має бути справедливим; (8) дотримання державою як її міжнародно правових обов`язків, так і тих, що обумовлені національним правом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom, заява № 8225/78), пункт 96 рішення у справі "Кромбах проти Франції" (Krombach v. France, заява № 29731/96).

У справі «Bellet v. France» (заява №23805/94, пункт 36) Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Мотиви суду першої інстанції, на підставі яких він дійшов висновку про відсутність підстав та належних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, є помилковими, з наведених вище підстав.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення без розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю " Науково-виробниче підприємство «Енерготехніка» до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали про залишення без розгляду позовних вимог, дійшов помилкових висновків та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. .

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Енерготехніка" задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 по справі № 520/11318/23 скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. СпаскінСудді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 05.08.2024 року